Справа  № 2-754/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 липня 2009 року                          Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого – судді Черновського Г.В.

   при секретарі – Віткалові А.О.

   за участю прокурора – Лозовського К.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року позивач звернувся з вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що після смерті його батька ОСОБА_2 автомобіль «ВАЗ-21063» був незанного переоформлений на його дружину ОСОБА_3, не зважаючи на заповіт згідно, якого усе майно, яке належить ОСОБА_2, після смерті переходить у його власність.

ОСОБА_2, як інвалід війни І групи отримав 15.03.1989 року автомобіль «ВАЗ-21063» з заліком безкоштовного автомобіля «Запорожець» ЗАЗ 968 МБ доплативши різницю до автомобіля «Запорожець» 968 МБ суму коштів, яка складала ціну автомобіля ВАЗ-21063 на той момент.

Після смерті інваліда 02.03.1993 автомобіль «ВАЗ-21063» 22.03.1993 був переоформлений на дружину ОСОБА_3, яка проживала разом з ним і була зареєстрована на день смерті, інші члени сім'ї на той час з інвалідом не проживали.

Перереєстрація автомобіля або мотоколяски на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, провадиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального забезпечення, де інвалід перебував на обліку, як власник транспорту.

Однак, щоб отримати автомобіль «ВАЗ-21063» ОСОБА_2, доплатив різницю до автомобіля «Запорожець» 968МБ суму коштів, яка склала ціну автомобіля «ВАЗ-21063» з цього слідує, що ОСОБА_2, придбав автомобіль не безкоштовно, а з доплатою, тобто за готівку.

Згідно із ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так як ОСОБА_2, в заповіті від 26.11.1992 року вказав спадкоємцем його - свого сина, то все належне майно після його смерті повинно перейти до нього.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

За таких обставин, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.

Представник прокуратури просив суд позов задовльнити, з викладених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Раніше в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти:

    Відповідно до листа Головного управління праці та соціального захисту населення у Дніпропетровській області № 706/09-05 від 20.02.2009 року ОСОБА_2, як інвалід війни І групи отримав 15 березня 1989 року автомобіль «ВАЗ-21063» з заліком безкоштовного автомобіля «Запорожець» «ЗАЗ 968 МБ доплативши різницю до автомобіля «Запорожець» 968 МБ суму коштів, яка складала ціну автомобіля ВАЗ-21063 на той момент.

    Згідно із п.37 Постанови №62 від 06.02.1992 року «Про порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням» після смерті інваліда, який одержав безплатно автомобіль з ручним керуванням або мотоколяску, цей автомобіль або мотоколяска залишається його сім'ї із зняттям транспортного засобу з обліку в органах соціального забезпечення.

  Перереєстрація автомобіля або мотоколяски на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, провадиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального забезпечення, де інвалід перебував на обліку, як власник транспорту.

 Позивач зазначає для того, щоб отримати автомобіль ВАЗ-21063 ОСОБА_2, доплатив різницю до автомобіля «Запорожець» 968МБ суму коштів, яка склала ціну автомобіля «ВАЗ-21063» з цього слідує, що ОСОБА_2, придбав автомобіль не безкоштовно, а з доплатою, тобто за готівку. Однак доказів такої доплати позивач суду не надав.

Відповідно до п.40 Постанови № 62 від 06.02.1992 року «Про порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням» автомобілі з ручним керуванням і мотоколяски, придбані за готівку, а також мотоколяски, одержані на пільгових умовах або із знижкою їх вартості, після смерті інвалідів успадковуються згідно з чинним законодавством.

        У відповідності до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

        Судом встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав відносно незаконного, на його погляд, переоформлення після смерті 02 березня 1993 року ОСОБА_2 автомобіля «ВАЗ-21063» на його дружину ОСОБА_3 замість нього ще у 1994 році, а звернувся до суду лише у березні 2008 року. Позивач питання про поновлення порушенного строку на звернення до суду з даним позовом перед судом не ставив, вважаючи напевно його не пропущеним.  

Судом встановлено, що після смерті інваліда ОСОБА_2 02 березня 1993 року автомобіль «ВАЗ-21063» 22 березня 1993 року був переоформлений на дружину померлого - ОСОБА_3, яка проживала разом з ним і була зареєстрована на день смерті, інші члени сім'ї на той час з інвалідом не проживали, в тому числі і син ОСОБА_1, який звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п.38 Постанови № 62 від 06.02.1992 року «Про порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням» продаж, дарування, заповіт автомобілів або мотоколясок, одержаних інвалідами безплатно і залишених у власность сім`ї після їх смерті, здійснюється на загальних підставах у порядку встановленому чинним законодавством.

    Аналіз п.37, 38 Порядку дає суду підстави вважати що право власності на цей автомобіль набувається лише після смерті спадкоємця, при житті якого автомобіль знаходиться на обліку у відповідному органі соціального забезпечення. Тому на думку суду застосування правовідносин спадкоємства в даному випадку є неправомірним і лише подальше дарування, заповіт тощо автомобілів залишених у власності сім`ї після смерті інваліда здійснюється на загальних підставах.

    Таким чином, суд вважає можливим у задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди відмовити, оскільки його права жодним чином не були порушені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

                ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

             Суддя: