Справа № 2-1455/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 квітня 2009 року                                             Жовтневий районний суд

                                                          м. Дніпропетровська

У складі:    

Головуючого         – судді Мазниці А.А.

    При секретарі     – Галічому В.М.

За участю:

Представника позивача     – ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у жовтні 2008 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 80.300, 00 грн. основного боргу за договором позики, 2.580, 13 грн. процентів та 645, 03 грн. – 3% річних від простроченої до сплати суми. В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 12.02.2008 р. надав відповідачеві у вигляді позики суму у розмірі 80.300, 00 грн. на строк до 01.07.2008 р., проте ані у визначений угодою термін, ані пізніше борг погашений не був.

В судовому представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.

            Відповідач у судове засідання не з’явився, за місцем реєстрації, підтвердженим даними адресного обліку МВС (а.с. 21), не проживає (а.с. 12, 13), у зв’язку з чим  був повідомлений про день та час розгляду справи шляхом публікації оголошення у пресі (а.с. 22), що є підставою для ухвалення рішення у справі без його присутності у заочному порядку .

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.02.2008 р. між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким останній отримав суму у розмірі 80.300, 00 грн. на строк до 01.07.2008 р., підтвердивши факт укладання угоди та отримання грошей відповідною розпискою (а.с. 5). В подальшому сума боргу відповідачем погашена не була.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини позики, врегульовані положеннями ст. ст. 1046-1050 ЦК України, а також загальними нормами зобов’язального права. У цих правовідносинах відповідачем був порушений його обов’язок у визначений угодою строк повернути отриману суму, встановлений ст. ст. 526, 1049 ЦК України, тим самим було порушене право позивача на своєчасне отримання наданої ним позики.

Згідно ст. 16 ЦПК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, зокрема для правовідносин позики він, за відсутності спеціального визначення у договорі, встановлений ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми позики та процентів на рівні облікової ставки НБУ - обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки для правовідносин позики інший розмір процентів встановлений ст. 1048 ЦК України, у зв’язку з чим положення ст. 625 ЦК України застосуванню не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню позивачеві з відповідача судові витраті у справі пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 536, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 82.880, 13 грн.   (вісімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 13 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 858, 80 грн. (вісімсот п’ятдесят вісім гривень 80 коп.).

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     А.А. Мазниця