Справа №647/14/16-к

Провадження № 1-кп/647/234/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2016 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю: секретаря Дзежик Л.О.,

прокурора Істоміна В.В.,

захисника - адвоката Бузіна О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014230090001380 від 12.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Бериславського районного суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

В судовому засіданні захисник та обвинувачений заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, в тому числі ст.291 КПК України. Обґрунтовуючи клопотання посилались на наступне:

- обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 складено прокурором Слідзюк В.В., хоча в ньому зазначено, що досудове розслідування проводилось слідчим Купчаком О.С., при цьому в обвинувальному акті не зазначено підстав, з яких прокурор не погодився зі слідчим при складанні ним обвинувального акту;

- обвинувальний акт складений та затверджений прокурором, який діяв незаконно, оскільки не мав на це жодних повноважень, чим порушено вимоги ч.3 ст.291 КПК України;

- в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені реквізити процесуального рішення - складання та затвердження обвинувального акту;

- обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення за ч.4 ст.191 КК України, яке не відповідає фактичній редакції цієї статті, чим порушено вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Вислухавши думку прокурора, який заперечував проти повернення обвинувального акту та вважав за можливе призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, вивчивши обвинувальний акт з додатками, матеріали, які надані стороною захисту для обґрунтування клопотання, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України.

Щодо відсутності у прокурора повноважень на складання та затвердження обвинувального акту, то суд зазначає наступне. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 складено прокурором та затверджено 23.11.2016 року прокурором відділу прокуратури Херсонської області молодшим радником юстиції Слідзюк В.В. Повноваження прокурора Слідзюка В.В. у кримінальному провадженні №12014230090001380 підтверджуються постановою першого заступника прокурора Херсонської області від 14.09.2016 року про зміну групи прокурорів, згідно якої визначена нова група прокурорів у кримінальному провадженні №12014230090001380, старшим групи прокурорів призначено прокурора Слідзюка В.В. Таким чином, суд не вбачає порушенння вимоги ч.3 ст.291 КПК України.

Суд не погоджується з твердженням захисника про необхідність зазначення в обвинувальному акті підстав для складання його прокурором, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях ст.291 КПК України.

Виходячи з вимог ч.2 ст.291, ч.1 ст.337 КПК України, в обвинувальному акті мають бути чітко і конкретно сформульована правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому особа обвинувачується з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Проте цих вимог прокурор при складанні обвинувального акту не дотримався.

Зазначаючи у обвинувальному акті правову кваліфікацію кримінального правопорушення прокурор вказав: «Своїми умисними діями ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.191 України - заволодіння службовою особою чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.». З викладеного вбачається, що прокурор не вказав яким саме законом України про кримінальну відповідальність передбачена відповідальність, кваліфікація дій обвинуваченого викладена не у редакції, передбаченій ч.4 ст.191 КК України.

Пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення не у редакції, передбаченій ч.4 ст.191 КК України та без вказівки на закон України про кримінальну відповідальність є порушенням передбаченого ст.42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують та здійснювати своє право на захист від обвинувачення.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Інші доводи сторони захисту про повернення обвинувального акту не є підставою для його повернення.

Усунення виявлених недоліків на стадії підготовчого або судового розгляду справи законом не передбачено, у зв'язку з чим обвинувальний акт із зазначених вище підстав підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України для усунення виявлених недоліків.

Окрім цього, захисником заявлено клопотання про заміну застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу «застава» на «особисте зобов'язання», оскільки неповнолітні діти обвинуваченого хворіють, потребують санаторно-курортного лікування, на що потрібні значні кошти. Клопотання підтримав обвинувачений.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що саме такий запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Херсона від 05.11.2015 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 48720 гривень.

Обґрунтовуючи клопотання захисник надав суду ксерокопії епікризів неповнолітніх дітей обвинуваченого, на кожному з яких внизу зроблена дописка іншим почерком про те, що дитина потребує санаторно-курортного лікування. Оригінали цих документів не надано, а надані копії є нечіткими, оскільки неможливо яким лікарем зроблена така дописка, печатка нерозбірлива.

Таким чином, недоведена необхідність заміни запобіжного заходу за наявності усіх ризиків, які продовжують існувати та які стали підставою для обрання саме такого запобіжного заходу.

Отже, клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014230090001380 від 12.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, повернути прокурору.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу, застосованого відносно ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.Р.Волошин