УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1516/12-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 47 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Широкової Л.В., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2015 року,

встановила:

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від  26 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, як доказ, висновок судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування обставин щодо можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою усіма співвласниками будинку та дійшов безпідставного висновку про те, що запропоновані варіанти унеможливлюють користування будинком сім'єю ОСОБА_5. Вважає, що суд без посилання на належні та допустимі докази зазначив про непридатність до використання певної частини земельної ділянки.

Крім того, суд не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи щодо можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою, у тому числі не роз’яснив можливості призначення повторної експертизи з вирішенням питання про обмеження прав її та ОСОБА_8 стосовно користування земельною ділянкою, яка прилягає до будинку № 13 у тій частині, де знаходяться зовнішні стіни квартири ОСОБА_2 на другому поверсі.

Заслухавши доводи осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частиною першою статті 88 Земельного кодексу України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Судом встановлено, що до складу єдиного домоволодіння по вул. М.Лисенка, 13-15 входять два житлові будинки: житловий будинок під літерою «А» (вул. М. Лисенка,13) та житловий будинок  під літерою «Б» (вул. М. Лисенка,15).

Право власності на це домоволодіння було зареєстроване за співвласниками в таких ідеальних частках: за ОСОБА_7 - 1/10, що дорівнює 10/100; за ОСОБА_6 - 1/4, що дорівнює 25/100; за   ОСОБА_8 - 12/100; за ОСОБА_1 - 17/100; за ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_4 - 22/400; за Житомирським міськвиконкомом - 14/100, що загалом становило цілу частку - 100/100 (а.с. 10 т.1).

Розмір часток, які першочергово набули сторони ніким не оспорюється.

У фактичному користуванні ОСОБА_7 перебуває житловий будинок №15, а в користуванні інших співвласників - житловий будинок № 13.

20 жовтня 2006 році сім’єю ОСОБА_4 в порядку приватизації отримано свідоцтво про право приватної власності в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 32 т.1).

Також встановлено, що при оформленні документів співвласникам будинку по вул. М. Лисенка, 13 – ОСОБА_8 та ОСОБА_1 - бюро технічної інвентаризації допущено неточність у нумерації будинку, в якому проживають зазначені співвласники, та помилково замість адреси вул. Лисенка,13 м. Житомир, у їх правоустановчих документах зазначено – вул. Лисенка, 15 м. Житомир (а.с. 15-16 т.1).

Рішенням Корольовського районного суду  м. Житомира від 27 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 березня 2014 року (а.с. 58-60 т.2), визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07 липня 2011 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» в частині оформлення права власності на нерухоме майно, розташоване по  вул. М. Лисенка, 15 у м. Житомирі, за ОСОБА_10 Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна за вказаною адресою, видане 08 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 07 липня 2011 року № 429. Повернуто у власність ОСОБА_7 1/10 частини домоволодіння по вул. М. Лисенка, 15 у м. Житомирі.

Рішенням Житомирської міської ради від 18 березня 2009 року №927 „Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам м. Житомира" з урахуванням рішення від 08 квітня 2009 року №955 за домоволодінням по вул. М. Лисенка, 13-15 в м. Житомирі закріплено земельну ділянку розміром 0,1534 га (а.с. 3-4 т.7).

Вищевказані обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться у матеріалах цивільної справи, поясненнями сторін та встановлені судовими рішеннями, зокрема зазначеним рішенням Корольовського районного суду  м. Житомира від 27 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 березня 2014 року (а.с. 58-60 т.2), ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31 травня 2012 року у справі № 2-205/12 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_1, комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору дарування, припинення права власності, виключення записів про реєстрацію права власності (а.с. 52-77 т.2), а також ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 травня 2014 року у справі №296/1933/12-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про скасування технічного паспорту на житловий будинок, скасування реєстраційних номерів про право власності на будинок.

Як вбачається із матеріалів справи, спірне домоволодіння не відносилось до державного житлового фонду. У ньому розташовано лише одну квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку в рівних долях (по ? частці) зареєстроване в порядку приватизації у 2006 році за ОСОБА_2І, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до їх часток, які становили 22/400. В усіх інших на час розгляду спору право власності зареєстровано на частки у домоволодінні по вул. М. Лисенка, 13-15.

За таких обставин, пославшись на п.1.ч.1. ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», яким визначено, що багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому зареєстровано три чи більше квартир, суд дійшов правильного висновку, що будинок № 13 під літерою «А» по вул. М. Лисенка, 13 у м. Житомирі не є багатоквартирним.

Зазначене підтверджується також довідкою Житомирської міської ради від 06 вересня 2016 року № 15/7767 (а.с. 1-2 т. 7), відповідно до якої будинки під літерами «А» та «Б» по вул. М. Лисенка, 13-15 рахуються як садибні (індивідуальні) житлові будинки. Зазначена довідка та зміст вищевказаного Закону спростовує раніше надані міською радою довідки, які містили різні визначення типу будинку під літерою «А», тобто № 13 (а.с. 270, 392-393 т.1).

А тому, при вирішенні даного спору колегія суддів виходить з того, що домоволодіння, яке належить сторонам, складається з жилих будинків садибного типу.

Враховуючи, що два будинки, які утворюють домоволодіння, є будинками садибного типу, земельна ділянка біля домоволодіння є присадибною, а не прибудинковою територією багатоквартирного будинку.

Крім того, визначення прибудинкової території міститься у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», де зазначено, що це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Водночас, відповідна містобудівна та землевпорядна документація на земельну ділянку, як прибудинкову територію, навколо домоволодіння по вул. М.Лисенка, 13-15 відсутня. Згідно рішення Житомирської міської ради від 18 березня 2009 року земельна ділянка виділялася з метою будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с 4 т.7).

Відтак, суд першої інстанції при вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою обґрунтовано керувався ст. 88 Земельного кодексу України.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експертизи не враховано особливостей спірного домоволодіння, оскільки запропоновано варіанти, які унеможливлюють нормальне користування будинком усіма співвласниками. Крім того, запропоновані експертом варіанти користування не враховують фактичне землекористування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

За змістом роз'яснень, викладених у п. 18-1  цієї Постанови  розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 квітня  2010 року № 84 запропоновано два варіанти землекористування. Кожен із варіантів передбачає передання у користування ОСОБА_1 - 0,0261 га; ОСОБА_6 - 0,0384 га; ОСОБА_7І - 0,0153 га; ОСОБА_8 -  0,0184 га; сім'ї ОСОБА_5 - 0,0337 га; Житомирському міськвиконкому - 0,0215 га, що разом складає 0,1534 га та відповідає їхнім часткам у домоволодінні (а.с. 108-129 т.1).

Проте, суд, враховуючи положення судової практики, обґрунтовано не взяв до уваги запропоновані судовим експертом варіанти встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою, оскільки вони унеможливлюють нормальне користування своєю квартирою сім’єю ОСОБА_5, яка розташована на другому поверсі над помешканнями ОСОБА_1 та ОСОБА_8

За даними варіантами вказаним співвласникам запропоновано виділити земельні ділянки, що прилягають до помешкань, якими вони фактично користуються, що, в свою чергу, позбавляє сім’ю ОСОБА_5 права безперешкодного доступу до конструктивних елементів і споруд, які знаходяться в їх власності, можливості обслуговування та поточного ремонту стін фасаду їх квартири.

Крім того, зазначені варіанти не відповідають будівельним нормам, які експерт зобов’язаний враховувати при проведенні експертизи.

Зокрема, абзацом 3 пункту 3.25* Державних будівельних норм України (ДБН)   360-92** «Містобудування. Планування міських та сільських поселень» передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. 

Припущення щодо відсутності у співвласників квартири №2 (сім’ї ОСОБА_5) необхідності обслуговування зовнішніх стін їх житла, проведення ремонтно-будівельних робіт з поточного та капітального ремонту, у тому числі враховуючи вік будинку (архівні документи щодо нього датуються 1946 роком), суперечать нормам ДБН та порушують право власності останніх на володіння, користування належним їм майном.

Необхідність проведення поточного (комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання та капітального ремонту) та капітального (комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта) ремонту, порядок їх проведення власниками приміщення, будинку передбачені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №927/11207.

Також, право безперешкодного доступу до зовнішніх стін будинку з метою його утримання, тобто забезпечення експлуатації та/або ремонту жилого приміщення, презюмується цільовим призначенням земельної ділянки навколо нього – для будівництва та обслуговування, тому не може бути порушене.

Оскільки висновок судової будівельно-технічної експертизи складений без урахування чинних нормативних документів у галузі будівництва, обидва його варіанти виключають можливість нормального користування сім’єю ОСОБА_5 своєю квартирою і здійснення догляду за нею, посилання ОСОБА_1 на те, що суд не взяв до уваги, як доказ, висновок експерта, є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції роз’яснювалась можливість заявити клопотання про проведення повторної (додаткової) судової експертизи з метою встановлення інших можливих варіантів користування земельною ділянкою, в тому числі з встановленням, за висновком експерта, обмежень у користуванні нею для обслуговування будинку. Проте, від її проведення сторони відмовились, що виключає можливість перевірки цих доводів апеляційної скарги колегією суддів.

Посилання у апеляційній скарзі на безпідставність висновку суду про непридатність використання певної частини земельної ділянки на правильність ухваленого рішення не впливає.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: