Справа №366/1131/15-ц

Провадження № 2/366/249/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого судді – Гончарука О.П., про секретарі Форощі І. С., у відкритому судовому засіданні вивчивши заяву представника позивача КС «ЗаРаЗ» ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом Кредитної спілки «ЗаРаЗ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26 травня 2015 року, від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову. У своїй заяві він вказує про те, що йому стало відомо, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 05.10.2012 року належить домоволодіння в с. Радинка Поліського району Київської області по вул. Миру, 24. А тому представник позивача просить у порядку забезпечення позову накласти арешт на вищевказане домоволодіння.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

Згідно статті 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і лише у разі необхідності, та мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Разом з тим, забезпечення позову можливе, якщо воно випливає із суті позовних вимог.

Як роз’яснив Пленум Верхового суду України в своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зокрема у пункті № 4, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Представником позивача в обґрунтування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не надано суду допустимих та беззаперечних доказів, що відповідачу ОСОБА_3 дійсно належить домоволодіння, що розташоване по вул. Миру, 24 в с. Радинка Поліського району Київської області.

З врахуванням викладеного, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом Кредитної спілки «ЗаРаЗ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: О. П. Гончарук