Справа № 2-426/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 березня 2009 року                        Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

               при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до видавництва Дніпропетровського університету про захист авторського права та стягнення компенсації,

                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач з метою отримання прибутку видав масовим накладом в 50 тис.примірників, без укладання договору її посібник "Твій помічник у підготовці до екзамену", на кожному примірнику якого незаконно проставив свій копірайт (тобто: знак охорони його, відповідача, авторського права на твір), хоча вона як суб'єкт авторського права на цей твір не передавала відповідачеві жодних прав на цей твір не в управління, не для використання, не особисто, або через третіх осіб (в тому числі - і через співавтора), жодних договорів з відповідачем щодо зазначеного посібника не підписувала, не укладала і ніколи жодним чином не дозволяла відповідачеві проставляти його копірайт на зазначеному творі.

Проставленням копірайту при своїй назві на кожному примірнику виданого відповідачем без авторського договору зазначеного посібника, відповідач завідомо неправдиво повідомив невизначене коло осіб, що ніби управляє його майновими правами на зазначений посібник.

Всіма зазначеними діями відповідач порушив вимоги ст.ст.11,14,15 Закону № 3792, що відповідно до п. «а» та п. «є» ч.1 ст.50 Закону № 3792 дає їй право на судовий захист його авторських прав, зокрема, в порядку цивільного судочинства (ст.51 Закону № 3792).

Серед визначених законом способів захисту порушеного відповідачем її авторського права є виплата компенсації п. «г» ч.1 ст. 52 Закону № 3792. Розмір такої компенсації законодавець встановив від 10 до 50 тис.мінімальних заробітних плат п.«г» ч.2 ст.52 Закону № 3792). Справедливим розміром належної їй компенсації вважає 20 мінімальних зарплат, що складає 9000 грн. (450 грн. х 20).

Зазначений твір складається з частин, яку кожен з них, співавторів, використовує на свій розсуд самостійно відповідно до ч.2 ст.13 Закону №3792, тому її співавтор ОСОБА_2 не є і не може бути стороною в цьому позові, оскільки цим позовом вона захищає лише свої авторські права на свою частину їх з ним спільного твору.

За таких обставин позивачка, просила суд:

- визнати, що відповідач не набув законним шляхом прав управління та жодних його авторських прав як співавторки твору «Твій помічник у підготовці до екзамену» (1996 р., ОСОБА_1, ОСОБА_2В.), випущеного відповідачем без підписання авторського договору, а незаконно проставив у зазначеному виданні знак охорони авторського права при своїй назві, чим поширив завідомо неправдиву інформацію про управління його авторськими правами і порушив її права на розпорядження своїми майновими авторськими правами;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію 9000 грн., з яких 4500 грн. стягнути негайно (як аналогію зарплати), допустивши аналогію закону;

- зобов'язати відповідача вказати рахунок для стягнення боргу;

- стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України штраф в сумі 10% від розміру присудженої їй компенсації.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на задоволенні позову наполягала.  

Представник відповідача позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що згідно вимог ст.257 ЦК України існує позовна давність у три роки щодо наявності права подання позову про захист авторського права. Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли позивачка довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Таким днем є дата підпису до друку та видання брошури. Згідно сторінки 1 зазначеної брошури навчально-методичний посібник видано у 1996 році, тобто строк позовної давності сплинув у 1999 році, у зв'язку з чим вважають, що ОСОБА_1 не має права подачі позову.

До заперечень на позовну заяву відповідачем додано копію угоди, укладеної 04 січня 1996 року видавництвом ДДУ з художником - ОСОБА_3, про художнє оформлення вищевказаного видання. Згідно п.1 зазначеної угоди видавництвом передано, а художником прийнято зобов'язання з художнього оформлення видання. Тобто, обкладинка брошури також є частиною інтелектуальної власності відповідача, а тому знак копірайт на кожному примірнику посібника проставлено на законних підставах.

Реально права автора (позивачки) не порушено. Відповідно до видаткового касового ордеру № 84 від 05 січня 1995 року видавництвом ДДУ сплачено на користь позивачки 17 597 000 крб., тобто виплачено авторську винагороду. Згідно видаткового касового ордеру №142 від 05 серпня 1996 року ОСОБА_2 - співавтором позивачки, також отримано гонорар в розмірі 12 640 000 крб.

Зазначали також, що між видавництвом ДДУ та ОСОБА_2 було укладено видавничий договір від 05 лютого 1996 року, яким врегульовано положення про створення і передачу відповідачу у співавторстві з позивачем лише твору, а не посібника. До того ж, згідно свідоцтва про державну реєстрацію прав автора ПА №147, виданого 14 червня 1996 року, Державним агентством України з авторських і суміжних прав було зареєстровано права автора саме на твір «Your Examination Assistant» («Твій помічник у підготовці до екзамену»), а не на посібник. Таким чином, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

 Судом встановлені наступні факти:

 Відповідач з метою отримання прибутку видав масовим накладом в 50 тис.примірників, без укладання договору ОСОБА_1 посібник "Твій помічник у підготовці до екзамену" (написаний у співавторстві), на кожному примірнику якого незаконно проставив свій копірайт (тобто: знак охорони його, відповідача, авторського права на твір), хоча позивачка як суб'єкт авторського права на цей твір не передавала відповідачеві жодних її прав на цей твір, жодних договорів з відповідачем щодо зазначеного посібника не підписувала, не укладала і ніколи жодним чином не дозволяла відповідачеві проставляти його копірайт на зазначеному творі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" сповіщати копірайтом про своє авторське право дозволено лише особі, яка дійсно його має і набула у встановленому законом порядку. Відповідач не набув а ні права управління її авторськими правами на цей твір, а ні жодних авторських прав на цей твір, але сповістив копірайтом.

Всіма зазначеними діями відповідач порушив вимоги ст.ст.11,14,15 Закону № 3792, що відповідно до п. «а» та п. «є» ч.1 ст.50 Закону № 3792 дає позивачці право на судовий захист її авторських прав, зокрема, в порядку цивільного судочинства (ст.51 Закону № 3792).

Серед визначених законом способів захисту порушеного відповідачем позивачки авторського права є виплата компенсації п. г) ч.1 ст. 52 Закону № 3792. Розмір такої компенсації законодавець встановив від 10 до 50 тис.мінімальних заробітних плат (п. г) ч. 2 ст. 52 Закону № 3792).

Заперечення відповідача не ґрунтуються на законі та не підтверджуються доказами, а саме: щодо позовної давності. Стаття 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності, а ст.258 ЦК України встановлює спеціальну позовну давність. Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відносини авторського права регулюються спеціальним законом Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до ст.28 зазначеного спеціального закону авторські права охороняються протягом життя автора та 70 років після смерті (ч.2), при співавторстві - 70 років після смерті останнього співавтора (ч.4), а немайнові права автора - безстроково (ч.10).

Крім того, відповідач не надав доказів того, що повідомляв відповідачку про випуск її твору без укладання договору з нею.

Предметом даного судового розгляду не є спір про авторство позивачки твору. Позивачка своє авторство не оспорює. Позивачка позов про спір про авторство не заявляв, тому міркування відповідача щодо авторства взагалі не стосуються розглядуваної справи.

Крім того, Законом встановлено, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (ч.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Відповідач не заперечує, що свідоцтво про державну реєстрацію видане на твір. Тому юридична особа - відповідач взагалі не може бути автором твору, редактори твір не створювали, авторства позивачки не оспорювали, доказів свого авторства суду не надавали. Художник набуває авторське право лише на виконаний ним малюнок як твір образотворчого мистецтва або ілюстрацію (ст. 8 Закону України "Про авторське право...").

Факт виплати позивачці в 1995 році винагороди за підручник "Україна" для 5-6 класу жодним чином не стосується розглядуваного спору. Зазначений підручник – інший твір і договір на нього закінчився в 1995 році - роком раніше створення твору "Твій помічник у підготовці до екзамену". Крім того, в 1995 році взагалі не було відомо, чи буде  в 1996 році введений екзамен з англійської мови в школах, а білети до цього екзамену були оприлюднені лише в лютому 1996 році в офіційному видання міносвіти "Інформаційний збірник Міністерства освіти України" в даному номері №№ 3-4 за 1996 року, про що зазначено в передмові до посібника "Твій помічник у підготовці до екзамену" (с. 3).

Крім того, відповідач не надав доказів того, що укладений в 1992 році на три роки (тобто - до 1995 року) договір на видання підручника «Україна» взагалі якимось чином стосується посібника "Твій помічник у підготовці до екзаменів", створеного в 1996 році - через рік після спливу строку дії договору на підручник "Україна".

Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивачки компенсацію у розмірі 6050 грн. (605 грн. мінімальна зарплата х 10 розмірів) та судові витрати по справі у розмірі 81 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, -

                            ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з видавництва Дніпропетровського університету на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 6050 грн.

Стягнути з видавництва Дніпропетровського університету на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 81 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

     Суддя: