АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 610/1482/16-ц Головуючий суддя І інстанції Усенко С. І.

Провадження № 22-ц/790/7303/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Шаповал Н.М.

суддів - Кіпенка І.С., Пшенічної Л.В.,

за участю секретаря – Брулевича В.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх Слобожанщини» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх Слобожанщини», треті особи – Відділ Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області, Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Успіх Слобожанщини», треті особи – Відділ Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області, Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та застосування наслідків недійсності правочину.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що він є власником земельної ділянки загальною площею 3,8667 га, на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 березня 2016 року вказана земельна ділянка ним була передана в користування на правах оренди ПП «Міловське». Разом з тим, 21 березня 2016 року йому стало відомо, що його земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ «Успіх Слобожанщини», тоді як з відповідачем він ніяких договорів не укладав.

Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ТОВ «Успіх Слобожанщини»; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов’язати Реєстраційну службу Балаклійського районного управління юстиції Харківської області скасувати реєстраційний запис від 18 липня 2011 року в державному реєстрі земель про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ним та відповідачем. Також просив стягнути з ТОВ «Успіх Слобожанщини» судовий збір.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки без номеру та без дати, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Успіх Слобожанщини», зареєстрований у Державному реєстрі земель 18 липня 2011 року за №632020004000431. Застосовано наслідки недійсності правочину та скасовано реєстраційний запис за №632020004000431 від 18 липня 2011 року у Державному реєстрі земель про реєстрацію договору оренди земельної ділянки без номеру та без дати, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Успіх Слобожанщини». Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати, пов’язані з розглядом справи, а саме, 551,20 грн. та 275,60 грн. за сплату судового збору, 8 076,40 грн. – вартість судово-почеркознавчої експертизи, а всього – 8 903,20 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Успіх Слобожанщини» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким прийняти та задовольнити зустрічний позов товариства до ОСОБА_1 про стягнення 61 379,06 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, позивач не заперечував факт отримання орендної плати за спірним договором оренди, в порушення норм чинного законодавства судом не взято до уваги як заперечення товариства на позовну заяву, так і відмовлено йому у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Частиною першою ст.15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,8667 га, на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Матеріали справи містять копію договору оренди земельної ділянки, без номеру та без дати, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Успіх Слобожанщини», який зареєстровано в державному реєстрі земель 18.07.2011 р. за № 632020004000431.

За приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права ОСОБА_1 вказував, що договір оренди землі із ТОВ «Успіх Слобожанщини» він не укладав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, що передбачено ст.. 215 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Матеріали справи свідчать, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі без номеру та без дати, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Успіх Слобожанщини» , він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 21 вересня 2016 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у спірному договорі оренди землі виконаний не позивачем, а іншою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, у випадку невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, такий правочин, згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, визнається недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Посилання ТОВ «Успіх Слобожанщини» на те, що позивач отримував орендну плату на виконання умов договору та фактично визнавав факт укладення спірного договору, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вільного волевиявлення позивача на укладення договору оренди його земельної ділянки призвела до істотного порушення його прав.

Так виконання сторонами умов недійсного договору або подальше його погодження самі по собі не надають йому правомірності, а істотність порушення прав позивача, як орендодавця, полягає у створенні перешкод у розпорядженні його власним майном, в тому числі укладення договорів оренди з іншими особами.

Крім того, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Що стосується доводів скарги на неприйняття судом першої інстанції зустрічного позову Товариства, колегія суддів зазначає.

Згідно ст.123 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З журналу судового засідання від 17 жовтня 2016 року вбачається, що суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи зустрічного позову ТОВ «Успіх Слобожанщини» до ОСОБА_1

Колегія суддів не вбачає порушення прав відповідача такими процесуальними діями суду першої інстанції та роз’яснює, що ТОВ «Успіх Слобожанщини» не позбавлено права звернутися до суду в загальному порядку з окремим позовом до ОСОБА_2 за захистом свого порушеного права.

Суд повно та всебічно з’ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх Слобожанщини» - відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - Н.М. Шаповал

Судді: І.С. Кіпенко

ОСОБА_3