АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 644/2141/16-ц Головуючий І інстанції – Маслов М.І.

Провадження: 22-ц/790/6283/16 Головуючий ІІ інстанції – Бездітко В.М.

Категорія: трудові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів – Довгаль А.П., Коваленко І.П.,

за участю секретаря – Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Елавус ЛТД» на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Елавус ЛТД» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за втрату частини доходу, -

встановила:

У березні 014 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.07.2010 року по 21.03.2014 року вона працювала у ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на посаді лаборанта по фіз-мех. випробуванням. Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом міста Харкова 17 квітня 2014 року з відповідача на її користь була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 7971 грн.28 коп. Заборгованість їй була виплачена у повному обсязі лише 03 грудня 2015 року. У зв’язку з тим, що на день звільнення, в порушення вимог ст.115-116 КЗпП України, відповідач не виплатив належну позивачу заробітну плату, остання змушена була звернутись з даним позовом до суду.

Просила стягнути з ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 56 252 грн.00 коп. та компенсацію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 43 713 грн.62 коп., загальна сума складає 99 965, 62 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.   Стягнуто з ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку  за період з 01.01.2014 р. по 02.12.2015 р. у розмірі 56 252 грн., компенсацію втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої  у встановлений термін заробітної плати, у розмірі 43 713, 62 грн., а всього  99 965,62 грн.  Рішення частини стягнення заборгованості по заробітній платі підвергнути негайному виконанню в межах платежів за один місяць. Стягнуто з ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на користь держави судовий збір у розмірі 999,66 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ фірма «Елавус ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвали нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції невірно застосовано норми ст.117 КЗпП та п.3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2014 року за №5 і зареєстрованої Мінюстом України 27.01.2004 року за №114/8713, оскільки заробітна плата є винагородою, які роботодавець виплачує працівнику. Виплати, які підлягають стягненню відповідно до ст.117 КЗпП не є винагородою за виконану роботу, а отже і не є заробітною платою. Крім того, згідно Інструкції суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці. Також зазначено, що позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Позовна вимога про стягнення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 01.01.2014 року по 02.12.2015 року не пов’язана із виплатою заробітної плати, а також не була заявлена позивачем в установлений законом строк у справі про банкрутство відповідача, однак дана обставина не була врахована судом при ухваленні рішення.

Розрахунок, наданий позивачем щодо розміру компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої у встановлений термін заробітної плати у розмірі 43 713 грн. 62 коп., здійснений з порушенням п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159. В обґрунтування скарги апелянта також посилався на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 р. у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії», який було зазначено, що будь – який суд національної юрисдикції вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 працювала на ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на посаді лаборанта по фіз-мех. випробуванням з 01.07.2010 р. по 31.12.2013 р.

31.12 2013 ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Судовим наказом, виданим Орджонікідзевським районним судом м.Харкова від 17 квітня 2014 року, з відповідача на користь позивача була стягнена заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 971,28 грн.

Заборгованість позивачу була фактично виплачена у повному обсязі лише 03 грудня 2015 року, що не заперечувалось відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактичний розрахунок відбувся саме 03.12.2015 року, з відповідача відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсація втрати частини заробітку.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про не виплату відповідачем ТОВ фірма «Елавус ЛТД» позивачу при звільненні належну та нараховану заробітну плату, не виконав вчасно наказ Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.04.2014 року, тому відповідно до ст.117 КЗпП України стягнув суму середнього заробітку за весь період затримки та компенсацію за нараховану, але невиплачену заробітну плату з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно роз’яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Судом встановлено, що повний розрахунок із позивачем був проведений лише 03 грудня 2015 року. З позовом ОСОБА_1 звернулась 01.03.2016 року, тобто із дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпПУ. Таким чином, посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України, є безпідставними.

Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Посилання апелянта на те, що оскільки вимога про виплату заробітної плати не була заявлена в установлений законом строк у справі про банкрутство відповідача, правових підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було є безпідставними, оскільки порушення процедури про банкрутство роботодавця не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України за весь період невиплати цієї заробітної плати.

Проте, колегія суддів з висновками суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.01.2014 року по 02.12.2015 рік в розмірі 56 252 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої у встановлений термін заробітної плати у розмірі 43 713,62 грн. не погоджується з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становив 7 971,28 грн., які були стягнуті наказом Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2014 року .

З урахуванням положень ст.117 КЗпП України судом першої інстанції не вірно розраховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки в даному випадку необхідно проводити розрахунок з урахуванням кількості робочих днів за період затримки розрахунку, а саме з 01.01.2014 року по 02.12.2015 рік і кількість днів повинна становити 481 день замість 700 днів вказаних позивачем

Середній розмір денної заробітної плати ОСОБА_1 становить 70, 59 грн., з урахуванням розміру заробітної плати за останні два місяця роботи позивача в ТОВ фірма «Елавус ЛТД».

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку  за період з 01.01.2014 р. по 02.12.2015 р. складає 33 953,79 грн. ( 70,59 грн. * 481 роб. день).

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159, визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу з січня 2014р. по листопад 2015р. складає 1,777 % ( 1,002 * 1,006* 1,022* 1,033 * 1,038 *1,01 *1,004 *1,008*1,029*1,024*1,019 *1,03 *1,053 *1,108 *1,14 *1,022 * 1,004 *0,99 *0,992 *1,023 *0,987 *1,02 *1,031 *1,053 *1,108 *1,140 *1,022 *1,004 *0,990 *0,992 *1,023 *0,987 *1,020 *100). При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід (грудень 2015р.), до розрахунку не включається (згідно абз.2 п. 4 Порядку).

Відповідно до формули, наведеної у додатку до порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2014р. по листопад 2015р. складає: 177,71 %.-100% = 77,71 %.

.Сума компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої у встановлений термін заробітної плати, за січень 2014 року - листопад 2015 року від суми заборгованості заробітної плати 7 971 грн. 28 коп. становить 6 194,51 грн.((7 971,28 грн. * 77,71 %) / 100% )

За вказаних обставин, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе задовольнити частково апеляційну скаргу, змінивши рішення суду першої інстанції, зменшивши суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.01.2014 р. по 02.12.2015 рік з 56 252 грн. до 33 953,79 грн., суму компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої  у встановлений термін заробітної плати, з 43 713 грн. 62 коп. до 6 191,51 грн., всього загальну суму стягнення зменшити з 99 965, 62 грн. до 40 198 грн.

Питання про судові витрати судова колегія вирішує відповідно з вимогами ст.88 ЦПк України і вважає необхідним зменшити суму стягнення з ТОВ фірма «Елавус ЛТД» на користь держави з 999, 65 грн. до 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Елавус ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20 липня 2016 року змінити.

Зменшити розмір стягнень з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Елавус ЛТД" на користь ОСОБА_1, а саме суми середнього заробітну за час затримки розрахунку за період з 01.01.2014 р. по 02.12.2015 рік з 56 252 грн. до 33 953,79 грн., суму компенсації втрати частини доходів, у зв’язку з порушенням строків нарахованої, але не виплаченої  у встановлений термін заробітної плати, з 43 713 грн. 62 коп. до 6 191,51 грн., всього загальну суму стягнення зменшити з 99 965, 62 грн. до 40 198 грн.

Зменшити суму стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Елавус ЛТД", на користь держави судового збору з 999, 65 грн. до 551, 20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді –