h
справа № 2а-1592/09/0670
категорія 2.29
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Токаревої М.С. ,
при секретарі - Янушевській В.В. ,
за участю позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Житомирі
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-
встановив:
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІв м.Житомирі про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є особою яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номеру і офіційно повідомив про це відповідача. Оскільки відповідач відмовляється зробити відповідні дії щодо позбавлення позивача ідентифікаційного номеру останній вимушений звернутися до суду. Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови здійснювати податковий облік позивача за раніше встановленими формами обліку, виключити індивідуальний номер та всю інформацію про позивача з інформаційного фонду Державного реєстру та проставити відповідну відмітку у паспорті. Зобов"язати відповідача анулювати в паспорті раніше проведений запис, про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, утриматися від вчинення антиконституційних дій службовим особам ДПІ, щодо збирання, використання та поширення конфіденційної інформації про нього, виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер і загальні відомості про нього, зробити в паспорті відповідну відмітку і зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платника податків і інших обов"язкових платежів без застосування індивідуального ідентифікаційного номера.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. При цьому пояснив, що визначена Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004р. №602/1226 (далі Порядок), на який послався відповідач, відмовляючи позивачу в задоволенні його заяв про відмову від ідентифікаційного номеру, процедура суперечить чинному законодавству, оскільки відповідну відмітку у паспорті повинна зробити саме податкова інспекція, а не посадова особа органу внутрішніх справ. Крім того, на його думку, передбачена Порядком реєстрація платників податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта свідчить про фактичне збереження ідентифікаційного номера.
Представник відповідача до суду не з'явився, своїми процесуальними правами, що передбачені ст.49 КАС України, не скористався, щодо причин неявки до суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (далі Закону), позивач був зареєстрований як платник податків та інших обов'язкових платежів, має ідентифікаційний номер.
Згідно ч.2 ст.1 Закону, для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Статтею 3 Закону передбачено, що державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.
До інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам-платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; загальні відомості про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів відповідно до частини третьої статті 5 Закону; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовились від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є віруючими Української Православної Церкви. У зв'язку зі своїми релігійними переконаннями він висловив бажання відмовитись від ідентифікаційного номера, у зв'язку з чим офіційно звернувся із заявою до податкової інспекції. Просив скасувати ідентифікаційний номер, виключити ідентифікаційний номер та всю інформацію з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, здійснювати його облік як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера, поставити відповідну відмітку в паспорті. Проте, його заява була залишені без задоволення.
Вимога позивача про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації про них не ґрунтується на законі. Облік платників податків та інших обов'язкових платежів, незалежно від форми такого обліку, передбачає збирання, зберігання, використання та поширення певної інформації про особу.
Щодо позовної вимоги позивача до відповідача про виключення з інформаційного фонду Державного реєстру відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер і загальних відомостей про нього, зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платника податків і інших обов'язкових платежів без застосування індивідуального ідентифікаційного номера, вона підлягає задоволенню, оскільки право позивача на збереження раніше встановлених форм обліку платників податків та інших обов'язкових платежів з релігійних переконань гарантоване статтями 1, 5 Закону, а джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є дані державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу про фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Відмова відповідача від внесення відмітки про наявність у позивача права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера не може бути визнана протиправною, оскільки жодним нормативно-правовим актом такий обов'язок на нього не покладений, тому вимога позивача про внесення до його паспорта такої відмітки, задоволенню не підлягає .
Як вже зазначалось, позивач не погоджується з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004р. за №1345/9944), проте суд не входить в обговорення цього питання, оскільки цей нормативно-правовий акт може бути оскаржений позивачем з дотриманням правил ч.3 ст.19 КАС України щодо територіальної підсудності адміністративних справ.
Статтею 256 КАС України не передбачено негайне виконання постанови суду про зобов'язання виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків і інших обов'язкових платежів індивідуальні ідентифікаційні номери, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м.Житомрі у частині відмови здійснювати податковий облік позивача за раніше встановленими фомами обліку без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Житомирі виключити з інформаційного фонду бази даних Державної податкової інспекції у м.Житомирі індивідуальний ідентифікаційний номер ОСОБА_1 та здійснювати його облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів відповідно до раніше встановлених форм обліку платників.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текс постанови виготовлений 24 липня 2009 року.
Головуючий суддя: М.С. Токарева