Справа263/4688/15-к Провадження 1кп/263/42/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м.Маріуполь

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Скрипниченко Т.І., суддів Томіліна О.М., Хараджа Н.В., при секретарі Ткачук Г.В., за участю прокурора Цапій Ф.Ю., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 11.11.2004 року Ворошиловським районним судом міста Донецька за ст. 187 ч. 4, 70 ч. 4 КК України, до 9 років позбавлення волі, 29.05.2015 року вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 101 гуртожиток,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 26.09.2013 року Кіровським районним судом міста Донецька за ст.ст. 186 ч. 2, 75,76 КК України, до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не зареєстрованого, тимчасово проживаючого за адресою: м. Маріуполь, пр-т. Металургів, б. 26,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, раніше судимого 01.04.2010 року Ворошиловським районним судом міста Донецька за ст. 190 ч.2 КК України, до1 року обмеження волі, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одруженого, тимчасово зареєстрованого та мешкаючого за адресою: м. Донецьк, вул. Румянцева, 1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до обвинувачльного акту обвинуваченіОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6С, обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України,а саме за заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, та у складі організованої групи, а також самовільному привласненні владних повноважень, у складі організованої групи, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України, а саме за заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також самовільному привласненні владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння відносно потерпілогоОСОБА_13

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України, а саме за заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також самовільному привласненні владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння відносно потерпілоїОСОБА_14

Під час судового розгляду судом встановлено.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи особами раніше неодноразово засудженими за корисливі злочини, діючи умисно, з корисливих мотивів, на території м. Маріуполя Донецької області, в період часу з серпня по грудень 2014 року, більш точні дата і місце слідством не встановлені, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) при наступних обставинах.

05.09.2014 року о 22 годині 15 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, та ОСОБА_15, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону потерпілої ОСОБА_7 В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції та повідомив ОСОБА_7 про те, що її син знаходиться у міліції і йому загрожує вісім років позбавлення волі, після чого змінивши тембр голосу, зімітував, нібито голос сина ОСОБА_7 промовивши: «ОСОБА_16 я в міліції». Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_7 передати йому «хабар» у розмірі 20 000 гривен за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності, на що остання сказала, що в неї немає такої суми, є лише 15 000 гривен. Далі, ОСОБА_4 піклуючись про доведення злочинного умислу до кінця, та щоб запобігти здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_7 до сина, попросив останню не класти слухалку, а також пояснив, що зараз до неї прийде «його співробітник» на ім’я ОСОБА_15, якому вона повинна передати гроші обумовлені з ОСОБА_4 В свою чергу, ОСОБА_7, будучи введеною в оману, помиляючись про дійсні наміри ОСОБА_4, сприймаючи його як співробітника міліції, назвала код від вхідної двері під’їзду. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_7 своїм спільникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які пішки прийшли до б. № 99 по пр.-ту Нахімова в Жовтневому районі міста Маріуполя, де ОСОБА_6 залишився біля кута будинку, щоб слідкувати за безпекою ОСОБА_5, а останній направився до квартири № 10 де мешкає ОСОБА_7 та отримав від неї 15 000 гривень.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

17.09.2014 о 01 годині 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_8 JI.JL. В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив ОСОБА_8 JI.JI. про те, що її син знаходиться у міліції і йому загрожує вісім років позбавлення волі, після чого змінивши тембр голосу, зімітував, нібито голос сина ОСОБА_8. сказав останній, що він дійсно в міліції і в нього проблеми. Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_8 JI.JI. передати йому «хабар» у розмірі 2000 євро за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності, на що остання сказала, що в неї немає такої суми, є лише 1000 доларів США. Далі, ОСОБА_4 піклуючись про доведення злочинного умислу до кінця, та щоб запобігти здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_8 до сина, попросив останню не класти слухалку, а також пояснив, що зараз до неї прийде «його співробітник», якому вона повинна передати гроші обумовлені з ОСОБА_4 В свою чергу, ОСОБА_8, будучи введеною в оману, помиляючись про дійсні наміри ОСОБА_4, сприймаючи його як співробітника міліції, попросила про те, щоб передача коштів відбулася на вулиці і продовжуючи розмову з ОСОБА_4 направилась на подвір’я. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_8 JI.JI. своїм спільникам, ОСОБА_5 та ОСОБА_15, які пішки прийшли до б. № 62 по пр.-ту Будівельників в Жовтневому районі міста Маріуполя, де ОСОБА_6 залишився біля кута будинку, щоб слідкувати за безпекою ОСОБА_5, а останній направився до другого під’їзду, де його вже чекала ОСОБА_8 JI.JI. з грошима, де отримав від неї 1000 доларів США.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

27.09.2014 року о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_9, та змінивши тембр голосу, став розмовляти з нею, нібито від імені її сина, повідомивши про те, що він знаходиться у відділі міліції та що в нього величезні проблеми. Надалі, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив, що її сину, за вчинене ним кримінальне правопорушення, загрожує вісім років позбавлення волі. Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_9 передати йому «хабар» у розмірі 8 000 доларів США за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності, на що остання сказала, що в неї немає такої суми, є лише 15000 гривень. Далі, ОСОБА_4 піклуючись про доведення злочинного умислу до кінця, та щоб запобігти здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_9 до сина, попросив останню не класти слухалку. ОСОБА_9 будучи введеною в оману, сприймаючи його як співробітника міліції, назвала свою адресу, та поклавши слухалку пішла відчиняти вхідні двері під’їзду. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_9 своїм спільникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходились неподалік, вони пішки прийшли до б. № 196 по пр.-ту Металургів в Іллічівському районі міста Маріуполя, де ОСОБА_6 залишився біля кута будинку, щоб слідкувати за безпекою ОСОБА_5, а останній направився дo під’їзду будинку, де його вже очікувала ОСОБА_9 Піднявшись до квартири № 19 де мешкає ОСОБА_9, ОСОБА_5 отримав від неї 15000 гривень.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

29.09.2014 року о 23 годині 20 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_15, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_10 В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив, що її син знаходиться у відділку міліції. Надалі, ОСОБА_4, нібито передав трубку сину ОСОБА_10, та змінивши тембр голосу, став розмовляти з нею, повідомивши про те, що він знаходиться у відділі міліції та що йому терміново необхідні гроші. Надалі, ОСОБА_4 знов змінивши тембр голосу, нібито від імені слідчого МВС повідомив, що для вирішення питання необхідні гроші, та те, що зараз до неї прийде його «співробітник», якому вона повинна передати гроші. ОСОБА_10 будучи введеною в оману, сприймаючи його як співробітника міліції, назвала свою адресу, та поклала слухалку. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_10 своїм спільникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходились неподалік, вони пішки прийшли до б. № 42 по вул. Гонди в Іллічівському районі міста Маріуполя, де ОСОБА_6 залишився біля кута будинку, щоб слідкувати за безпекою ОСОБА_5, а останній направився до під’їзду будинку. Піднявшись до кв. № 72, де його вже очікувала ОСОБА_10, ОСОБА_5 отримав від неї 10000 гривень.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

16.11.2014 року о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_15, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_11 В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив ОСОБА_11 про те, що її онук знаходиться у Жовтневому РВ, підозрюється у скоєнні хуліганських дій, в ході яких він спричинив тяжкі тілесні ушкодження іншому чоловіку, в зв’язку з чим йому загрожує позбавлення волі строком на 8 років. Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_11 передати йому «хабар» у розмірі 20000 гривен за не притягнення її онука до кримінальної відповідальності. Далі, ОСОБА_4 пояснив, що зараз до неї прийде «його співробітник», якому вона повинна передати гроші обумовлені з ОСОБА_4 В свою чергу, ОСОБА_11, будучи введеною в оману, сприймаючи його як співробітника міліції, назвала адресу свого мешкання. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_11 своїм спільникам ОСОБА_5 та ОСОБА_15, які знаходились неподалік від будинку, вони пішки прийшли до б. № 45 по вул. Зелінського в Жовтневому районі міста Маріуполя, де ОСОБА_6 залишився біля кута будинку, щоб слідкувати за безпекою ОСОБА_5, а останній направився до квартири № 16 де мешкає ОСОБА_11, зарекомендував себе ОСОБА_11, співробітником слідчого Кулікова та отримав від неї 20 000 гривень.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

02.12.2014 року о 23 годині 50 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групи осіб з ОСОБА_5 та ОСОБА_15, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_12 В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив ОСОБА_12 про те, що його зять знаходиться у відділку міліції, що він попав в неприємну ситуацію, та йому загрожує 8 років позбавлення волі, після чого запропонував передати йому «хабар» у розмірі 2000 доларів США за не притягнення його зятя до кримінальної відповідальності. Після цього, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_12, що зараз він буде розмовляти із зятем, та нібито передав трубку, надалі ОСОБА_4 змінивши тембр голосу став розмовляти з ОСОБА_12, нібито від імені зятя, та благав останнього про допомогу. В свою чергу, ОСОБА_12, будучи введеним в оману, сприймаючи його як співробітника міліції, погодився передати 2000 доларів США та назвав адресу свого мешкання, на що ОСОБА_4 сказав, що прийде його помічник, якому він повинен передати всю суму. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_12 своїм спільникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходились неподалік від вказаного будинку з ОСОБА_17, який не був обізнаний про їх злочинні наміри. Далі, вони на автомобілі таксі (данні слідством не встановлені) під’їхали до б. № 100 «а» по пр.-ту Будівельників в Жовтневому районі міста Маріуполя, де ОСОБА_17 залишився в автомобілі таксі, ОСОБА_6 підійшов на кут будинку, щоб слідкувати за обстановкою, а ОСОБА_5 направився до під’їзду вказаного будинку. Через декілька хвилин із під’їзду вийшов ОСОБА_12 та спитав ОСОБА_5 чи він від слідчого, на що той відповів, що так та запитав чи приніс ОСОБА_12 гроші, на що останній став казати, що доларів в нього не має та, що він зможе віддати всю суму завтра, однак ОСОБА_5 став поясняти, що вся сума потрібна саме зараз. Надалі, ОСОБА_5 розуміючи, що все йде не по запланованому ними «сценарію», набрав ОСОБА_4, якого попросив пояснити ОСОБА_12, що гроші необхідні саме зараз, ОСОБА_4, нібито від імені слідчого пояснив, що саме так, гроші необхідні зараз. Після розмови, ОСОБА_12 піддавався на вмовляння та передав ОСОБА_5 2 000 доларів США.

Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зникли, грошові кошти розподілили між собою, якими в подальшому кожен розпорядилися на свій розсуд.

Таким чином ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїми умисними діями, що виразились у скоєнні заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також самовільному привласненні владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння, вчинили кримінальні правопорушення, кримінальна відповідальність за які передбачена ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України.

27.11.2014 року о 02 годині 30 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовоюгрупою осіб з ОСОБА_15, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_13. В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив ОСОБА_13 про те, що його онук знаходиться у відділку міліції, а також про те, що він приймав участь у конфлікті, в ході якого спричинив тілесні ушкодження другій сторони, в зв’язку з чим потерпілий потрапив у лікарню. Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_13 передати йому «хабар» у розмірі 3 000 доларів США за не притягнення його онука до кримінальної відповідальності, однак ОСОБА_13 пояснив, що на даний момент вказаної суми не має, в нього є лише 1000 доларів США. Далі, ОСОБА_4 пояснив, що зараз до його будинку під’їде автомобіль, на якому він має доїхати до б. № 129 «а» по пр.-ту Металургів, де його буде очікувати чоловік на ім’я ОСОБА_4, та якому він має передати гроші. В свою чергу, ОСОБА_13, будучи введеним в оману, сприймаючи його як співробітника міліції, назвав адресу свого мешкання. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу до якої повинен приїхати ОСОБА_13 своєму спільнику ОСОБА_15, який пішки прийшов до б. №129 «а» по пр.-ту Металургів в Іллічівському районі міста Маріуполя. Через деякий час, на невстановленому слідством автомобілі до будинку № 129 «а» під’їхав автомобіль таксі, з якого вийшов ОСОБА_13, останній попросив ОСОБА_6 назвати своє ім’я, на що останній назвався «Олександром», після чого ОСОБА_13 передав йому гроші в сумі 15 000 гривень, та попросив уточнити коли саме відпустять його онука, на що ОСОБА_6 набрав ОСОБА_4 та передав трубку ОСОБА_13, ОСОБА_4 пояснив, що його онук скоро буде вдома.

Після цього ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник. Отримані грошові кошти були розділені між ОСОБА_4М та ОСОБА_15, якими в подальшому кожен учасник розпорядився на свій розсуд.

Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 своїми умисними діями, що виразились у скоєнні заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також самовільному привласненні владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння, вчинили кримінальні правопорушення, кримінальна відповідальність за які передбачена ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України.

24.12.2014 року приблизно о 22 годині 10 хвилин ОСОБА_4, знаходячись у невстановленому слідством місці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, використовуючи базу телефонних номерів м. Маріуполя, шляхом вільного вибору набрав номер телефону ОСОБА_18 В подальшому, в ході розмови, ОСОБА_4 привласнив владні повноваження, представившись співробітником міліції, та повідомив ОСОБА_18 про те, що її син знаходиться у Жовтневому РВ, за те, що спричинив тілесні ушкодження чоловіку. Після цього ОСОБА_4, запропонував ОСОБА_14 передати йому «хабар» у розмірі 6 000 гривень за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності. Далі, ОСОБА_4 пояснив, що зараз до її будинку під’їде чоловік, якому вона має передати гроші. В свою чергу, ОСОБА_18, будучи введеною в оману, помиляючись про дійсні наміри ОСОБА_4, сприймаючи його як співробітника міліції, назвала адресу свого мешкання. В цей час, ОСОБА_4 повідомив адресу ОСОБА_18 своєму спільнику ОСОБА_5, який перебував неподалік від вказаного будинку. Далі, ОСОБА_5, направився до під’їзду вказаного будинку. Прибувши до вказаної ОСОБА_4 адреси, ОСОБА_5 подзвонив ОСОБА_4 та попередив його, що він на місці, після цього ОСОБА_4 подзвонив ОСОБА_14И та сказав їй щоб вона вийшла на вулицю. Вийшовши на вулицю, ОСОБА_18 передала ОСОБА_5 гроші в сумі 6 000 гривень.

Після цього ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник. Грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_19 розподілили між собою та розпорядилися ними на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились у скоєнні заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також самовільному привласненні владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння, вчинили кримінальні правопорушення, кримінальна відповідальність за які передбачена ч.2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 353 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що визнає свою вину частково, а саме не визнає себе винуватим у вчиненні злочінів організованою групою. Ніякої організованної групи не створював та не очолював її. Інші обвинувачені раніше судимі особи, сильніші за нього, тому не мав можливості впливати на них. То що вони між собою знайомі не заперечує, оскільки усі раніше проживали у м.Донецьку, та після початку АТО в серпні 2014 року він переїхав разом із співмешканкою ОСОБА_20 до м.Маріуполя, де підтримував стосунки із ОСОБА_5 ОСОБА_6, також знає, оскільки всі раніше проживали у м.Донецьку, але з ним поругався та не спілкувався.

Злочини скоював разом із ОСОБА_5, з ОСОБА_6 злочинів не скоював. ОСОБА_6 першого затримали та запропонували йому оговорити його та ОСОБА_5

Зазначив, що він телефонував потерпілим, телефони брав з бази номерів, які є в мережі Інтернет. Коли телефонував то казав, що це я, потерпілі тоді самі його називали за іменем і він продовжував розмову від імені родича потерпілого та казав, що потрапив до міліції та для вирішення питання, щоб його звільнили, необхідні гроші. Потім передавав слухалку нібіто іншій особі та сам продовжував розмову, називав себе по імені та по батькові, представлявся потерпілому та казав, що для вирішення проблем необхідно гроші. Потерпіли приймали його за працівника міліції, вірили йому та погоджувалися віддати гроші, він називав їм необхідну суму. Тоді телефонував ОСОБА_5 та той їхав до потерпілих та отримував від них гроші, які потерпіли віддавали самі. Були випадкки, коли він телефонував, але йому не вірили та клали слухалку. Придбав багато телефонів для особистого користування.

Визнає себе винним у скоєнні злочину відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_21, які вчинил разом із ОСОБА_5 за обставинами, які вказані у обвинувачені, окрім вчинення злочину організованною групою. По епізодах відносно потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_13 винним себе не визнає. Гроші отримали у тому розмірі, який зазначили потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_21, ділили їх з ОСОБА_5 та витрачали на свої потреби.

Обвинувачений ОСОБА_5О.в судовому засіданні визнав себе винним часково, зазначивши, що він разом із ОСОБА_4 вчинили злочини відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_21 За обставинами, зазначеним у обвинуваченні, ОСОБА_4 телефонував потерпілим, казав, що їх родичі потрапили до міліції, для вирішення проблем пропонував передати гроші, потерпілі погоджувалися та самі віддавали гроші. Під час розмов ОСОБА_4 із потерпілими він присутнім не був, ОСОБА_4 йому телефонував, називав адресу та він їхав за адресою до потерпілих та отримував від них гроші у тих сумах, які зазначили потерпілі, гроші ділили між собою та витрачали на свої потреби. Із ОСОБА_4 познайомився перед АТО, раніше проживали у м.Донецьку. Із ОСОБА_22 познайомився пізніше, кілька разів брав телефон у ОСОБА_6, оскільки у його телефоні малась функція навігатору, бо він погано знає місто та для знаходження адрес потерпілих кілька разів використовував телефон ОСОБА_6 У ніякій організовній групі не перебував, під керівництвом ОСОБА_4 не знаходився, у вчинені злочину у складі організованої групи винним себе не визнає.

Злочини відносно потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_13 не скоював. Під час слідчих експеріментів оговорив себе, оскільки до нього застосовували недозволені методи досудового розслідування з боку працівників міліції. Не всі потерпілі його впізнали, що на його думку підтверджує, що він не всі епізоди за обвинуваченням скоював.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в судовому засіданні визнав частково, а саме що вчинів злочини відносно потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_13 Ці злочини він скоював разом із хлопцем по імені Сергій, який зараз перебуває у м.Донецьку. Разом із Сергієм знімали квартиру, останній її оплачував, Сергій телефонував потерпілим, також казав їм, що їх родичі потрапили до міліції та для вирішення питань необхідні гроші, а він їхав та забирав гроші. Злочинів разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не скоював, останні скоювали їх самостійно без нього. Ніякої організованої групи не створювалося, крім того вони із ОСОБА_4 посварилися та він був на нього злим, спілкувався із ним 1-2 рази у м.Маріуполі, раніше вони проживали у м.Донецьку, знайомі з дитинства, відносини погані. З ОСОБА_20 не знайомий. З ОСОБА_5О познайомився перед АТО, спілкувалися періодично, грали у більярд, 5-6 разів давав свій телефон ОСОБА_5 на його прохання, потім він йому його повертав. Телефонів у нього було багато, купляв їх, продавав, той який вилучили під час затримання не його телефон, він його попросив, оскільки свій продав у м.Донецьку. З серпня 2014 року по грудень 2014 року перебував у м.Донецьку, тому злочини взагалі не міг скоїти відносно інших потерпілих, затриманий був у січні 2015 року, коли затримали казали, що він буде свідком, тому що йому диктували у міліції, то він і казав.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_8. 05.09.2014 року о 22.45 їй зателефонували додому та сказали, що це з міліції, її син знаходиться у міліції, тому необхідно заплатити гроші 20000 грн., при цьому казали, щоб вона не клала слухалку. Щоб відпустили сина вона віддала 15000 грн. ОСОБА_5, оскільки вважала, що віддає гроші працівникам міліції. Під час досудового слідства впізнала ОСОБА_5 за фотографіями. Із сином вже поспілкувалася наступного дня. Є пенсіонеркою, для неї ця сума є суттєвою

Потерпіла ОСОБА_10 суду пояснила, що вона проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_9. 29.09.2014 року вона вже спала, їй зателефонували до дому та сказали, що син в міліції, для вирішення питання необхідно гроші, до неї додому приходив хлопець, якому вона віддала гроші. Гроші віддала ОСОБА_5О.у сумі 10000 грн. Сума є для неї суттєвою, оскільки є пенсінеркою.

Потерпіла ОСОБА_21 пояснила, що вона проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10, б. 5 кв. 10. Зазначила, що у 2014 року, точну дату не пом’ятає, вночі їй додоу зателефонували з міліції,сказали, що син потрапив до міліції за бійку та для закриття справи треба гроші 6000 доларів, з нею розмовляв за голосом, як її син, вона погодилася, їй сказали, що підїдуть до неї до будинку. Вона вийшла на двір та біля свого будинку відділа 6000 грн. ОСОБА_5

Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_11, б. 62, кв. 93, вночі приблизно о 1.30 годин 17.09.2014 року їй зателефонував чоловік та представився працівником міліції, сказав, що її син подрався, попросили гроші 2000 доларів США, вона сказала, що таких грошей у неї не має, погодилися на меншу суму. Чоловік сказав їй, що зараз приїде його помічник за грошами, та вона винесла 1000 доларів на двір біля будинку № 62 по пр.Будівельників ум.Маріуполі та відділа раніше не знайомому чоловіку, як зараз їй відомо це ОСОБА_5, який швидко пішов. Потім зателефонувала сину, який був вдома та повідомила в міліцію.

Потерпілий ОСОБА_13 суду пояснил, що восені 2014 року його дружині на телефон подзвонили з міліції, сказали що посадили онука, який когось побив. Потім він поговорив по телефону де хтось розмовляв, як його онук. Потім розмову продовжив чоловік, та сказав, що можливо звільнити онука та для цього потрібно 3000 доларів США. Він сказав, що таких грошей не має, має лише 15000 грн. та чоловік сказав, щоб він йшов на двір там буде чекати машина та слід проїхати до б. 121а по пр.Металургів там буде чекати помічник на імя Саша. Він вийшов та поїхав на таксі на вказане місце, там стояв хлопець, якому він передав 15000 грн. Вранці зателефонував онуку, з яким усе було гаразд. Коли стало відомо, що затримали шахраїв, він також пішов до міліції, де йому пред’являли осіб для впізнання, в судовому засіданні зазначив, що ососба, яка отримала у нього гроші схожий на ОСОБА_6

Потерпіла ОСОБА_9 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_12, б. 196, кв. 19, пояснила, що 27.09.2014 року о 22.30 години на стаціонарний телефон їй зателефонували, звернулися до неї як від імнеі сина та потім чоловічий голос сказав, що син попав до міліції та треба гроші, щоб звільнити сина та закрити справу у сумі 8000 доларів США, вона сказала що має лише 15000 грн. Спитали її адресу та приїхали до неї додому, вона відчинила двері до неї прийшов один чоловік, якому вона віддала гроші. Вранці їй зателефонував син та сказав, що в нього все гаразд, вона все йому розповіла та звернулася до міліції. У міліції вона впізнала особу, яка приходила до неї та забрала гроші. Вона є пенсіонеркою, для неї сума грошей є суттєвою.

Потерпілий ОСОБА_23 пояснила, що злочин було вчинено відносно її батька ОСОБА_12, який помер, тому вона визнана потерпілою. Батько проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_11, б. 100а, кв.54. Очевидцем злочину вона не була, батько розповідав, що 02.12.2014 року йому зателефонували додому приблизно о 23.45 та сказали, що це з міліції, його зять попав до міліції та треба все вирішити за 2000 доларів, він виходив на двір та розмовляв біля будинку із чоловіком, під час розмови зрозумів, що це шахраї, але його вдарили та він упав, віддіав гроші у сумі 2000 даларів.

В подальшому потерпілі надали заяви щодо розгляду кримінального провадження за їх вдсутності.

Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не прибула, надавши заяву щодо розгляду справи за її відсутність, оскільки за станом здоров’я прибути в судове засідання не може.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 її чоловік, про вчинення будь-яких злочинів їй нічого не відомо. З ним знайома 4 роки, 2 роки перебувають у шлюбі, проживали разом у м.Донецьку, чоловік працював у колцентрі. Добра людина, турбується про її дійтей від першого шлюбу. В подальшому відмовилася давати свідчення, оскільки ОСОБА_25 є її чоловіком.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він був понятим під час впізнання та слідчого екперименту. У його присутності ОСОБА_26 показував адреси, де він забирав гроші, показував сам. Все було так, як зазначено у протоколах. Їздили на кілька адрес, на вул.Кронштадську, біля магазину «1000 дрібниць», в Іллічивському районі дві адреси та на Лівому березі, та ще було кілька адрес. ОСОБА_26 візуально відшукував адреси та сам все показував, ніхто йому не допомагав щось казати. На впізнанні обвинуваченого впізнали жінка та чоловік, які є особами похилого віку, всього впізнали 2-3 людини. Такж було 5-6 впізнань, під час яких обвинуваченого не впізнали.

Свідок ОСОБА_27пояснив, що він був понятим під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, їздили за адресами приблизно чотири або п’ять адресів, пр.Будівельників, пр.Нахімова, вул.Зелинського, казав, що телефонували людям та казали, що їх родичі потрапили до міліції, а потім забирали гроші у них. Адреси ОСОБА_6 показував сам, розповідав, що він забирав гроші, чи сам, чи в стороні стояв, точно не пом’ятає, казав що їх було двоє. Впливу на обвинуваченого під час процесуальних дій не вчинялося.

В судовому засіданні досліджені наступні письмові докази.

Відповідно до протоколу огляду від 10.01.2015 року оглянуто вилучені під час затримання у ОСОБА_4 2 мобільних телефони Самсунг, № картки НОМЕР_1 та Самсунг слайдер, № картки НОМЕР_2. У ОСОБА_5 мобільний телефон Самсунг, № картки НОМЕР_3. У ОСОБА_6 мобілдльний телефон Нокіа, № картки НОМЕР_4.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 10.01.2015 року за участю ОСОБА_5, останній зазначив що він за вказівкою ОСОБА_4 під час скоєння шахрайських дій приїджав до потерпілих та забирав у них грошові кошти за наступними адресами: м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 62 , м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 100а.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2015 року за участю ОСОБА_4, останній зазначив що він придбав мобільні телефони за наступними адресами: м.Маріуполь, вул.Миколаївська у осіб циганської національності він неодноразово придбав мобільні телефони для скоєння злочинів.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2015 року за участю ОСОБА_6, останній зазначив що він придбав мобільні телефони за наступними адресами: м.Маріуполь,вул.Миколаївська,магазин техномаркет «Мир» та м.Маріуполь, пр.Металургів, 58 магазин «Мобильний прикид» придбав мобільні телефони для скоєння злочиинів.

Відповідно до висновку експерта № 291 від 24.02.2015 року на пердставлених ноутбуках , які вилучені 08.01.2015 року виявлені файли баз даних, які копіювалися на оптичний диск. Згідно переглянутого у судовому засіданні додатку до висновку експертизи оптичного диску було оглянуто наявність інформації бази даних Прізвищ, імені, по батькові громадян, адрес та номерів телефонів. Шляхом вибіркової перевірки телефонів потерпілих по кримінальному провадженню під час огляду, інформації відносно потерпілих не отримано.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 16.02.2015 року за участю ОСОБА_5, останній зазначив що він спільно з ОСОБА_6 приїджали до потерпілих та забирали у них грошові кошти за вказівкою ОСОБА_4 за наступними адресами: м.Маріуполь, вул.Гонди, б.42, м.Маріуполь, пр.Металургів, 196, м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 100а, м.Маріуполь,пр.Будівельників,б. 62, м.Маріуполь, вул.Зелинського, б. 45, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 99, м.Маріуполь, вул.Черноморська, б.5, він отримував гроші, а ОСОБА_6 стояв «на шухорі», гроші передвалаи ОСОБА_4 , який ділив гроші між ними.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 16.02.2015 року за участю ОСОБА_6, останній зазначив що він спільно з ОСОБА_5О приїджали до потерпілих та забирали у них грошові кошти за вказівкою ОСОБА_4 за наступними адресами: м.Маріуполь, вул.Черноморська, б.5, м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 62, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 99, м.Маріуполь, вул.Зелинського, б. 45, м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 100а, м.Маріуполь, пр.Металургів, 196, м.Маріуполь, вул.Гонди, б.42, він стояв «на шухорі», а ОСОБА_5 отримував гроші від потерпілих.

Відповідно до протоколів тимчасового доступу до документів (інформації), яка містить охоронювану законом таємницю від 16.03.2015 року та 26.03.2015 року вилучено інформацію про з’єднання №№ телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, мобільних терміналів вилучених телефонів у обвинувачених за ухвалами слідчих суддів від 18.02.2015 року та 19.02.2015 року, інформація зберігається на оптичних дисках, які були переглянуті під час судового засідання.

Згідно протоколу огляду від 06.04.2015 року переглянуто електронний носій інформації номеру НОМЕР_4, який було вилучено у ОСОБА_6 під час затримання, працював у день та час у зоні покриття базової станції, яка знаходиться неподалік від місця скоєння злочинів м.Маріуполь, пр.Будівельників, б. 62, м.Маріуполь, пр.Металургів, 196, м.Маріуполь, вул.Гонди, б.42.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.04.2015 року вилучено інформацію про з’єднання стаціонарних номерів телефонів потерпілих у оператора звязку ПАТ «Укртелеком» за ухвалою слідчого судді від 17.02.2015 року. Серед з’єднань відсутні номери телефонів, які були вилучені у обвинувачених.

Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання від 16.01.2015 року потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

За протоколом пред’явлення особи для впізнання від 09.01.2015 року потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

За протоколом пред’явлення особи для впізнання від 16.01.2015 року потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання від 26.01.2015 року потерпіла ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання від 16.01.2015 року потерпіла ОСОБА_28 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання від 15.01.2015 року потерпілий ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно неї шахрайські дії.

За протоколом пред’явлення особи для впізнання від 09.01.2015 року потерпілий ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_5, як особу, яка із зстосуванням насильства заволоділа його грошовими коштами.

За протоколом пред’явлення особи для впізнання від 16.01.2015 року потерпіла ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_5, як особу, якому вона передала грошові кошти.

Відповідно до заяви ОСОБА_20, остання добровільно передала для огляду ноутбуки НР та Асус, протоколом від 08.01.2015 року зазначені ноутбуки оглянуті та технічних характеристик не виявлено, ноутбуки опечатано.

Відповідно до протоколів затримання в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 затримано 09.01.2015 року.

Під час судового засідання обвинуваченими були подані заяви щодо застосування до них недозволених методів під час досудового розслідування з боку працівників міліції, які за ухвалою суду від 23.06.2016 року були направлені до прокуратури Донецької області для внесенння до ЄРДР та проведення відповідної перевірки. Згідно постанови від 31.08.2016 року старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Донецької області кримінальне провадження № 42016050000000607 від 08.07.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.365 КК України закрите у зв’язку із відсутністю події злочину.

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29.05.2015 року ОСОБА_4 засудженоза ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік.

В судовому засіданні було оглянуто речові докази – 2 мобільних телефони: Самсунг, на який обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що цей телефон було вилучено у нього під час його затримання та Нокіа, на який обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що цей телефон було вилучено у нього під час його затримання.

Таким чином під час судового розгляду встановлено, що крім часткового визнання своєї вини обвинуваченими, потерпілі під час проведення впізнання впізнали ОСОБА_5, як особу, яка скоїла відносно них шахрайські дії та підтвердили це в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні зазначив, що він гроші передавав ОСОБА_6, що не оспорює і сам ОСОБА_6 Під час проведення слідчих експерементів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили адреси потерпілих, у яких вони отримували кошти шахрайським шляхом, це адреси потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 При цьому колегія суддів критично оцінює покази обвинувачених, що вони окремо скоювали злочини відносно різних потерпілих, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_29 відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_13 разом з хпопцем по імені Сергій, та під час досудового розслідування оговорили себе, бо до них застосовувалися недозволені методи з боку працівників мілції, оскільки вказані обставини свого підтвердження не знайшли, в ході перевірки встановлено що відсутня подія злочину за фактом недозволених методів слідства по віднощенню до обвинувачених.

Крім того суд критично оцінює покази потерпілої ОСОБА_23 в частині щодо нанесння ударів її батьку – потерпілому ОСОБА_12, оскільки ОСОБА_23 не була очевидцем злочину, покази давала зі слів батька, який їй розповідав про злочин. При цьому в судовому засіданні підтвердження того, що ОСОБА_12 було нанесено удар під час отримання коштів, не встановлено. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні визнали, що скоїли саме шахрайські дії відносно потерпілого ОСОБА_12

Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

  Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачених, потерпілих, свідків, дослідивши запропоновані докази, висновки експертизи, перевіривши доводи учасників процесу, вияснивши у них, чи всі вони докази подали на підтвердження своїх доводів, суд прийшов до переконання, що незважаючи на те, що обвинувачені не визнали своєї вини у повному обсязі, що суд розцінює як бажання обвинувачвених уникнути кримінальної відповідальності, та за всіма епізодами, за якими обвинувачуються, вина обвинувачених у пред’явленому обвинуваченні за фактом шахрайства, вчиненого  повторно за попередньою змовою групою осіб та самовільного присвоєння владних повноважень, поєднаного із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно потерпілої ОСОБА_14 та ОСОБА_4 і ОСОБА_6, відносно потерпілого ОСОБА_13, в судовому проваджені доведена повністю у встановленому судом обсязі, та вчинені ними злочини слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК , ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України

Що стосується обвинувачення за ч. 4 ст. 190 , ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України, то воно не знайшло свого підтвердження під час судого розгляду в частині скоєення злочинів організованою групою.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме показами потерпілих та свідків, письмовими доказами та речовими доказами не доведено щодо наявності попереднньої зорганізованості обвинувачених у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів, стійкості такого об'єднання; об'єднаності злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; обізнаності всіх учасників такої групи з цим планом.

Посилання сторони обвинувачення на те, що усі обвинувачені знайомі між собою, маються фотографії у вилученому ноутбуці, де обвинувачені зображені разом із жінками на думку суду не підтверджують факту попереднньої зорганізованості обвинувачених у спільне об'єднання для готування або вчинення злочинів, стійкості такого об'єднання та розподілом функцій учасників групи. Також наявність у вилученому ноутбуці бази даних громадян із зазначеням їх прізвищ, адрес та телефонів саме по собі не підтверджує зорганізованості обвинувачених у спільне об'єднання.

Також колегія суддів відхиляє посилання обвинувачення на роздруківки телефоних перемов між обвинуваченими, виконані в порядку негласних розшукових слідчих дій на підставі ухвал апеляційного суду Донецької області, оскільки за своїм змістом останні не підтверджують наявності будь-якої організованої групи, не містять інформації про організатора, їєрархічні стосунким між учасниками групи, та крім того здійснені під час перебування обвинувачених у Маріупольському слідчому ізоляторі після їх затримання, тобто після вчинення злочинів.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року зазначено, що відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК

визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Та за п. 24 зазначеної Постанви злочин визначається вчиненим за попередньою змовою группою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину. Відповідно до статті 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» № 13 від 23.12.2005 року, утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. Та відповідно до п.9 під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у обвинувачених мався розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учас­никами групи план злочинної діяльності або вчинення конк­ретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (ке­рівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами та інше суду не надано. Посилання обвинувачення на те, що ОСОБА_4 виступає організатором організованної групи будь-якими доказами в судовому засіданні не підтвердилося.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 самостійно телефонував потерпілим, присутнім він при цьому не був, ОСОБА_4 йому потім телефонував, щоб він лише отримав гроші від потерпілих, які в подальшому ділили між собою. Кожний епізод по вчиненню шахрайства відносно потерпілих є самостійним та закінченим злочином, при цьому обвинувачені вчиняли злочини по шахрайству у тому числі і окремо між собою. Саме по собі скоєння злочинів групою у кількості трьох осіб не може бути доказом створення організованої групи та скоєння злочинів організованою групою.

Придбання ОСОБА_6 мобільних телефонів не підтверджує наявність організованної групи, оскільки під час досудового розслідування у останнього вилучено лише один телефон, доказів, що телефони придбалися для організованної групи за розробленим планом , суду не надано. Сам обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував що часто міняв телефони.

За вимогами ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення

Згідно вимог ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.      

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Враховуючі наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо перекваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України на ч. 2 ст. 190, ч. 2. ст. 28,ч. 1 ст. 353 КК України, як скоєння шахрайства, вчиненого  повторно за попередньою змовою групою осіб та самовільного присвоєння владних повноважень, за попередньою змовою групою осіб,поєднане із вчиненням будь-яких діянь, скоєних відносно потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Окрім того суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, проте у обвинувальному акті не інкриміновано інших кваліфікуючих озхнак, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, окрім вчинення злочинів організованою групою.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При визначенні покарання обвинуваченим суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судом не встанвоелно.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, це вчинення злочинів щодо осіб похилого віку потерпілих ОСОБА_7 1938р.н., ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_15, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_14

Обвинувачені раніше неодноразово судимі, у тому числі і за скоєння корисливих злочинів, на обліку у наркодиспансері та психіатрічній лікарні не перебувають, обвинувачений ОСОБА_30’яненко Д.О. має двох неповнолітніх дітей 2002 року та ІНФОРМАЦІЯ_16.

Колегія суддів  з урахуванням суспільної небезпечності вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, який згідно  ст. 12 КК України, за ч.2 ст. 190 КК України є злочином середньої тяжкості та за ч. 1 ст. 353 КК України є злочином невеликої тяжкості, осіб обвинувачуваних, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене судом покарання буде сприяти вихованню обвинувачених та попередить скоєння ними нових злочинів, по стійкому внутрішньому переконанню вважає необхідним призначити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 1 ст. 353 КК України, застосувавши ст.70 КК України та остаточно призначити покарання шляхом часткового складання призначених покарань, оскільки суд вважає що виправлення обвинувачених неможливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, на підставі вимог ч. 4 ст. 70 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати із зарахуванням частково невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.05.2015 року, та відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України приєднати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом на 1 рік.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до набранням вироку законної сили суд залишає без змін.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України при засудженні особи суд зараховує у строк покарання попереднє ув'язнення відповідно до шкали еквівалентів, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, зокрема, з розрахунку, що 1 день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням обмеження волі. Враховуючи приписи Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» та «Про попереднє ув'язнення», строк попереднього ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У даному випадку ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були затримані в порядку ст. 208 КПК України 09.01.2015 року, внаслідок чого період з 09.01.2015 року до набрання даним вироком законної сили  підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.

Відповідно ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів. Ноутбук «Асус», мобільні телефони «Нокіа Х2-02», «Самсунг», «Самсунг»,«Самсунг слайдер», із сімкартками, які зберігаються у камері збереження речових доказів СУ ГУ НП України в Донецькій області підлягають конфіскації у дохід держави, як знаряддя злочину.

Ноутбук «НР» підлягає поверненню ОСОБА_20

12 оптичних дисків слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.

З ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України підлягають стягненню судові витрати на проведення комп’ютерно-технічної експертизи в сумі 443,52 грн.

Керуючись ст.ст. 370,373,374 КПК України, суд  

                                                           З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 4 років обмеження волі, за ч. 1 ст. 353 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 роки 6 місяців обмеженя волі.

На підставі ст.70 ч.ч.3, 4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначеного даним вироком із зарахуванням частково невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 24.05.2015 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді п’яти років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 4 років обмеження волі, за ч. 1 ст. 353 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 років обмеження волі.

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді 4 років обмеження волі, за ч. 1 ст. 353 КК України 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 5 років обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою в Маріупольському СІ УДПтСУ в Донецькій області до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відраховувати з 09.01.2015 року, зарахувати у строк покарання період попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.72 КК України період з 09.01.2015 року по день набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення комп’ютерно-технічної експертизи в сумі 443,52 грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили : Ноутбук «Асус», мобільні телефони «Нокіа Х2-02», «Самсунг», «Самсунг»,«Самсунг слайдер», із сімкартками, які зберігаються у камері збереження речових доказів СУ ГУ НП України в Донецькій області конфіскувати у дохід держави, як знаряддя злочину, Ноутбук «НР» повернути ОСОБА_20, 12 оптичних дисків залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Т.І.Скрипниченко

Судді О.М.Томілін

ОСОБА_31