Справа № 2-а-1516 /09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

            29 вересня  2009 р.                           м.Дубно

              Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської  області Бобер К.Ф.. ,  розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради

про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

    позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить  зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради зробити перерахунок  та виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі – 6 768,92 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 06 жовтня 2007 року в неї народилася дитина -  ОСОБА_2, по догляду за якою їй було призначено допомогу до досягнення дитиною трьохрічного віку. Відповідно до ст..15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” така допомога повинна булла їй надаватися в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Всупереч цьому, їй за період з 01.11.2007 р. по травень 2009 року недораховано допомогу на суму 6768,92 грн., в зв»язку з чим вона звернулася до суду з проханням зобов»язати відповідача здійснити перерахунок належної їй допомоги по догляду за дитиною та виплатити її в повному обсязі.

    Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в своїх письмових запереченнях посилається на те, що державна допомога виплачувалась позивачці у відповідності з діючим законодавством. Крім того, позивачкою пропущено без поважних причин річний строк на звернення за захистом своїх інтересів до суду. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” який введено в дію з 01 січня 1993 року ст.15 передбачалося надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 року №489 дія ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” була зупинена. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року зупиненні дії ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” було визнано неконституційним.

    Позивачка з позовною заявою про захист своїх інтересів звернулася до суду 29.05.2009 року. Відповідно до ст.99 КАС України встановлено річний строк для звернення за захистом порушенного права. Позов в частині стягнення заборгованості в період з листопада 2007 по травень 2008 років заявлено з пропущенням вказаного строку і представник відповідача наполягає на відмові в задоволені позовних вимог з цієї підстави (ст..100 КАС України). З клопотанням про поновлення строку на звернення з позовною заявою про захист своїх інтересів до суду позивачка не зверталася.

       Щодо решти виплат, то суд прийшов до висновку, що в цій частині вимоги позивачки є необґрунтованими. На 2008 р. (в редакції Закону України № 107-VІ від 28.12.2007 р.) ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» діє в такій редакції, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Вказану допомогу позивачка отримувала (а.с.10,11), чого вона не оспорює. В 2008 р. положення Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в цій частині не визнавалося неконституційним, а отже мають законну силу. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1.01.2009 р. – 75 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.  Позивачка не навела розрахунків заборгованості з урахуванням цих положень.      

        На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при виплаті допомоги на дитину для позивачки за 2008, 2009 роки діяв на підставі і в межах своїх повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

    Керуючись ст.ст.99-100, 158-163, КАС України, ч.1 ст.115 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, суд  

п о с т а н о в и в:

    в позові ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити в зв’язку пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин та в зв’язку з безпідставністю позовних вимог.

Постанова може бути оскарженою до Львівського  апеляційного адміністративного суду   через Дубенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня отримання копії постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.

Апеляційна скарга може бути поданою без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подана у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя: