ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2009 року Справа № 9/89-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій О.В.
за участю представників:
позивача: не явився
відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дослідне Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. у справі №9/89-09
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” (м. Київ)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дослідне Дніпропетровської області)
про: стягнення штрафу за порушення терміну повернення обладнання, збитків за перевезення обладнання, вартості фактичного зносу обладнання, пені та річних за договором поставки у сумі 315391 грн. 77 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року (підписано 03.07.2009р.) по справі №9/89-09 (суддя Подобєд І.М.) частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” (м. Київ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дослідне Дніпропетровської області) про стягнення штрафу за порушення терміну повернення обладнання, збитків за перевезення обладнання, вартості фактичного зносу обладнання, пені та річних за договором поставки №2497 від 03.09.2008р. у сумі 315391 грн. 77 коп. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 130000 грн. штрафу, 16000 грн. збитків, 1460 грн. витрат на держмито та 54,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних відмовлено.
Відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (с. Дослідне Дніпропетровської області), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. року у справі №9/89-09 і прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову повністю, а з позивача стягнути витрати по справі. Скарга обґрунтована посиланням на порушення з боку суду норм матеріального і процесуального права. Відповідач не згоден з висновком господарського суду, що договір поставки №2497 від 03.09.2008р. є дійсною угодою та посилається на ст. 65 Сімейного кодексу України “Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя” , ст. 369 “Здійснення права спільної сумісної власності” та ст. 548 “Загальні умови забезпечення виконання зобов’язання” Цивільного кодексу України. Скаржник звертає увагу на те, що спірний договір був укладений ним без згоди своєї дружини на загальні сімейні кошти, що свідчить про недійсність договору. Суд же не дав правової оцінки цій обставині та вищезазначеним правовим актам, чим порушив ст. 43 ГПК України. Крім того, на розгляді Київського апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2009р. у справі №38/166, яка пов’язана зі справою №9/89-09, таким чином відповідач вважає, що господарським судом м. Дніпропетровська було порушено і ст. 79 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” (м. Київ) – позивач –відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №343560).
Ухвалою про прийняття апеляційної скарги справа була призначена до розгляду на 10.00 22 вересня 2009 року.
22.09.2009 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки повноваженого представника і його участі у іншому судовому засіданні.
У цей же день відповідачем подана заява про відвід судової колегії з „підстав її упередженості відносно розгляду справ за моєї участі”, у зв’язку з чим у справі була оголошена перерва до 10.30 29 вересня 2009 року. Про оголошення перерви відповідач був повідомлений у судовому засіданні, а позивачу, який не з’явився у судове засідання 22.09.2009 року, направлена повістка-повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання, яка оформлена відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами). Вищий господарський суд України в листі від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року вказав, що дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Ухвалою в.о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2009 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів було відмовлено.
У судове засідання 29.09.2009 року представники сторін не явилися. Оскільки останні належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення розгляду справи і їх неявка не перешкоджала перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
28.09.2009 року від відповідача надійшла заява про зупинення апеляційного провадження, у якій відповідач просить зупинити апеляційне провадження у справі у зв’язку зі скасуванням Київським апеляційним господарським судом ухвали господарського суду м. Києва про залишення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без розгляду у справі №38/166 про визнання договору поставки №2437 недійсним, оскільки ці справи є пов’язаними між собою.
Беручи до уваги, що на момент прийняття оспорюваного судового рішення ухвала про залишення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору поставки недійсним була чинною, а апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення станом не день його прийняття, підстави для зупинення апеляційного провадження відсутні. Колегія суддів також враховує, що ст.79 ГПК України зобов’язує суд зупиняти провадження у справі тільки у випадку неможливості розгляду справи до вирішення пов’язаної з нею справи. Наявність у провадженні господарського суду міста Києва справи про визнання недійсним договору поставки не унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення по справі №9/89-09. Крім того, у випадку задоволення позову про визнання договору недійсним відповідач не позбавлений права ставити питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку ст.ст.112-114 ГПК України.
За таких обставин заява про зупинення апеляційного провадження не задоволена, а справа переглядалася по суті заявлених позовних вимог.
За результатами розгляду справи у судовому засіданні 29.09.2009 року була оголошена постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до укладеного 03.09.2008р. між сторонами у справі договору поставки №2437 товариство з обмеженою відповідальністю “Констракшн Машинері” (продавець) зобов’язалося передати у власність, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець) прийняти та оплатити гусеничний екскаватор JS 330 LC в кількості 3 шт. виробництва фірми JCB –Англія, загальною вартістю 3900000,00 грн. в т.ч. ПДВ –650000,00 грн. За договором продавець постачає обладнання відповідно специфікації, що є Додатком до даного договору і складає його невід’ємну частину.
За умовами поставки продавець здійснює постачання обладнання на умовах DDP –м. Дніпропетровськ, склад Покупця. Продавець здійснює постачання обладнання протягом 3 робочих днів від дати підписання даного договору та при умові виконання п. 3.1 та надання зі сторони Покупця довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей і підписання видаткової накладної. Датою постачання буде вважатися дата, вказана на видатковій накладній. (п.п. 2.1 - 2.3 договору).
Відповідно п.п. 3.1 - 3.3 договору не пізніше 30 календарних днів від дати підписання договору, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника 3900000,00 грн. Оплата здійснюється на підставі даного договору. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.
В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання по повній та своєчасній оплаті отриманого обладнання не здійснив.
Пунктом 4.6 договору сторони домовилися, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, передбачених п. 3.1 Договору, більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право відмовитись від даного договору, вимагати повернення поставленого покупцю обладнання та відшкодування збитків, спричинених невиконанням зобов’язань. При цьому повернення обладнання постачальнику здійснюється за рахунок покупця на умовах склад постачальника м. Київ протягом одного робочого тижня з дня направлення покупцю письмової вимоги постачальника про повернення обладнання.
Як правильно встановив господарський суд при розгляді справи позивач листом за вих.№937 від 13.10.08 року вимагав повернення поставленого відповідачу обладнання на склад позивача, а також відшкодування збитків та виплату пені. Відповідач вимоги позивача своєчасно не виконав, у зв’язку з чим 05.11.08р. позивачем було здійснено перевезення обладнання в кількості двох одиниць за власний рахунок, що було підтверджено договором на перевезення вантажу від 03.11.08р. та платіжним дорученням №4212 від 12.11.08р. на суму 16000 грн. Виходячи із зазначених документів місцевий господарський суд встановив, що витрати позивача по перевезенню обладнання становлять 16000 грн.
Згідно п.4.8 договору у випадку порушення покупцем термінів повернення обладнання постачальнику, він сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості обладнання, що становить 130000 грн.
Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, передбачених п. 3.1 договору, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 5% від вартості обладнання (130000 грн.),
Фактичний знос обладнання за період з 04.09.08р. по 05.11.08р. складає 140000 грн., що обчислено позивачем виходячи із положень п.п. 8.2.2, 8.3.1, 8.6 та 8.6.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (3 група основних фондів).
Розглядаючи справу місцевий господарський суд правомірно врахував заяву позивача про зміну позовних вимог від 21.04.2009 року і стягнув 130000 грн. штрафу –за порушення терміну повернення обладнання (п.4.8 Договору), 16000 грн. збитків за перевезення обладнання, а також судові витрати у справі на підставі зазначених судому у судовому рішенні ст.ст. 4, 173-175, ч.1 ст. 193, 216-217, 225, 230-231, 265 Господарського кодексу України і ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 692 ч.4 Цивільного кодексу України.
Щодо стягнення нарахованих позивачем: 58126 грн. 02 коп. пені за період з 02.10.2008 року по 04.11.2008 року (з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"), 104 000 грн. вартості фактичного зносу обладнання і 7265 грн. 75 коп. 3% річних (за нормами ст.625 ЦК України), то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих позовних вимог з посиланням на ті обставини, що позивач скористався своїм правом відмови від договору, тому не можуть застосовуватися його умови про відповідальність за прострочення платежу, так як позивач не вимагав безпосередньо здійснення самого платежу. Розрахунок фактичного зносу обладнання ґрунтувався лише на економічних розрахунках, які використовуються у внутрішньому бухгалтерському обліку підприємств, на балансі яких знаходяться основні фонди, що підлягають амортизації, і не були підтверджені належними доказами за правилами встановленими ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із наступного: на правовідносини сторін не розповсюджуються норми Сімейного кодексу України, оскільки відповідач у даному випадку діяв як суб’єкт підприємницької діяльності, тобто на свій ризик, і будь-яких дозволів (погоджень) подружжя на укладення договорів закон не встановлює; недійсність правочину судом не встановлена, тобто зазначений договір є дійсним (презумпція дійсності правочину); зміну розмірів неустойки є правом, а не обов’язком суду, а користування правом в рамках закону не може вважатися порушенням норм права. Інші доводи скаржника також не є підставою для скасування прийнятого судом рішення по справі.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи із наданих сторонами доказів господарський суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Дослідне Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року у справі №9/89-09 залишити без змін.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат