ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2009 року Справа № 35/297-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.,
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,
Представники сторін:
від позивача: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
від відповідача: Шепотін В.С., представник, довіреність № 62 від 30.06.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб” м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.09р. у справі № 35/297-09
за позовом Обласного комунального підприємства “Фірмовий магазин № 4 “Нікопольський” (53207, м. Нікополь, Дніпропетровська область, вул. Лісна,1)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»(53201,м. Нікополь, Дніпропетровська область, пр. Трубників, 56)
про стягнення 6760,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 04.08.2009р. (суддя Широбокова Л.П.) у справі № 35/297-09 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», м. Нікополь Дніпропетровської області на користь Обласного комунального підприємства «Фірмовий магазин № 4 «Нікопольський»- м. Нікополь Дніпропетровської області –борг 6 300,00 грн.; пеню –204,91 грн., 3% річних –43,03 грн., інфляційні втрати –78,51 грн., витрати по сплаті державного мита –99,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –308,70 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 35/297-09 в частині задоволення позовних вимог, провадження у справі припинити.
На думку скаржника господарський суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, існує невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Як зазначає скаржник, беззаперечним фактом є те, що поставка за накладними № 323 від 10.02.2009р. та № 326 від 20.02.2009р. здійснена без договору, отже й умови оплати товару, які передбачені п. 4.1 договору поставки № 98/5 від 19.02.2009р., не можуть бути застосовані а ні сторонами, а ні судом до даної справи. Таким чином, оскільки сторони не обговорювали умови поставки та умови оплати за поставлений товар, тобто не укладали письмовий договір, то в даному випадку, у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, до цих правовідносин слід застосовувати умови цього кодексу, інших актів цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту.
Скаржник наголошує на тому, що вини відповідача в порушенні зобов’язання не має, оскільки саме зобов’язання відповідачем не порушувались, а строк його виконання й досі не настав.
Ухвалою від 25.08.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.09.2009р. о 12 год. 15 хв.
Розпорядженням в. о. голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Лотоцькою Л.О. від 16.09.2009р., справа № 35/297-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Стрелець Т.Г. (доповідач), судді –Головко В.Г., Логвиненко А.О.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні пояснив, що проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, вважає, що висновки відповідача викладені в обґрунтування вимог апеляційної скарги не відповідають обставинам справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області є законним та таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 16.09.2009р. оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 23.09.2009р.
В судовому засіданні 23.09.2009р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача в судовому засіданні 16.09.2009р. та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Обласним комунальним підприємством "Фірмовий магазин № 4 "Нікопольський" - постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" - покупець (надалі відповідач) було укладено договір поставки товару № 98/5 від 19.02.2009р. строком дії до 31 грудня 2009р., а в частині не виконаних зобов’язань за договором –до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору. За умовами специфікації № 1 загальна вартість товару складає 5 821,20 грн. Строк поставки товару –протягом одного дня з моменту підписання сторонами договору, отримання заявки постачальником, направленої факсимільним зв’язком або електронною поштою.
Відповідач на адресу позивача надіслав гарантований лист, в якому в рахунок договору № 98 від 19.02.2009р., просив провести відвантаження вапна негашеного в кількості 1155 кг та гарантував оплату згідно умов договору –протягом 60 днів з моменту відвантаження.
Відповідно до умов договору позивач поставив на адресу відповідача вапно негашене на суму 4 410,00 грн., що підтверджується накладною № 326 від 20.02.2009р., яка підписана представниками обох сторін. За умовами п. 4.1. договору відповідач зобов’язаний здійснити розрахунок в сумі 100% вартості партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару/або партії товару та надання позивачем рахунку.
Також на адресу позивача відповідачем було надіслано лист, в якому, він просив позивача відпустити вапно негашене в кількості 450 кг в строк до 10.02.2009р. та гарантував оплату до 13.03.2009р. Таким чином сторони узгодили строки поставки та оплати товару. Позивач поставив на адресу відповідача вапно негашене на суму 1 890,00 грн., що підтверджується накладною № 323 від 10.02.2009р., яка підписана представниками обох сторін, тобто сторонами було укладено правочин щодо поставки вказаної кількості товару, де визначено термін оплати товару.
Проведений аналіз норм чинного законодавства колегією суддів підтверджує обґрунтованість висновків місцевого господарського суду викладених в оскаржуваному рішенні.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Місцевим господарським судом було встановлено, що позивач виконав умови договору та вище названого зобов’язання і поставив вапна негашеного на загальну суму 6 300,00 грн. Відповідач свої зобов’язання не виконав, кошти за отриманий товар не сплатив, заборгованість становить 6 300,00 грн.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано та вимоги позивача в цій частині обґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням позиції місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимог в частині нарахування пені. Так, умовами п. 7.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Позивач просив стягнути пеню за прострочення оплати всього боргу, однак суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, отже оскільки договір № 98/5 на поставку товару, в якому сторони зазначили пеню як вид забезпечення зобов’язання, було укладено 19.02.2009р., то пеня повинна бути стягнута за прострочення оплати товару за накладною № 326 від 20.02.2009р. за період прострочення з 20.04.2009р. по 30.06.2009р. в сумі 204,91 грн. Відносно прострочення оплати товару за накладною № 323 від 10.02.2009р. сторони не обумовили сплату пені, тому господарський суд правомірно не задовольнив вимоги про стягнення пені в сумі 133,80 грн.
Колегія суддів вважає дії господарського суду щодо присудження до стягнення 3 % річних за період прострочення платежів з 14.03.2009р. по 30.06.2009р. та з 20.04.2009р. по 30.06.2009р. та інфляційних витрат з врахуванням індексу інфляції за березень-травень 2009р. вмотивованими з посиланням на вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, дослідження наявних матеріалів справи та аналіз норм чинного законодавства колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, підстави для його скасування, передбачені вимогами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб” залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.09р. у справі № 35/297-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
| Т. Г. Стрелець |
Суддя | В. Г. Головко |
Суддя | А. О. Логвиненко |