Справа № 569/11967/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2016 року Рівненський міський суд

під головуванням судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» про визнання дій неправомірними, скасування нарахованої плати,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» про визнання дій неправомірними, скасування нарахованої плати звернувся ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені ним позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити та визнати дії РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» щодо нарахованої йому плати, як споживачеві за послуги водопостачання та водовідведення за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 у період часу з 2013 року і на час розгляду справи судом, яких йому не надано та він їх не отримував протиправними та такими, що суперечать ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»; скасувати нараховану плату за послуги водопостачання та водовідведення йому, як споживачеві за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 у м.Рівне у період часу з 2013 року і на час розгляду справи судом та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири за адресою АДРЕСА_1. 10 грудня 2009 року він звернувся з письмовою заявою до відповідача РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» з проханням припинити надання йому послуг з водопостачання та водовідведення у своїй квартирі. 21 грудня 2009 року контролером підприємства «Рівнеоблводоканал» ОСОБА_3 водопостачання та водовідведення квартири за адресою АДРЕСА_1 було припинено шляхом опломбування вхідних вентелів гарячої води та холодної води двома пломбами №6 та виданий йому акт опломбування запірної апаратури від 21 грудня 2009 року зі штампом підприємства. З 21 грудня 2009 року відповідач припинив водопостачання та водовідведення в його квартирі та не нараховував кошти. З 21 грудня 2009 року по сьогоднішній день в квартирі ніхто не проживає, запірна апаратура водопостачання квартири опломбована, дві пломби встановлені контролером підприємства не пошкоджені в наявності в справному стані. Йому стало відомо, що 25 грудня 2014 року Рівненським міським судом, за зверненням відповідача було видано судовий наказ про стягнення з нього, як боржника, на користь відповідача заборгованість по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення. Вважає дії відповідача неправомірними, з цих підстав просить суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні. Свої заперечення мотивує тим, що на час перевірки квартири відповідача за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що на запірній арматурі в туалеті і ванній кімнаті подачі холодної води були відсутні пломби, тому вважають дії позивача неправомірні, а ними застосовані до позивача вимоги передбачені п.3.3 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України». Їх дії підтверджуються доказами, а саме актом обстеження від 09.09.2014 року та 01.12.216 року. З цих підстав просять суд відмовити в задоволені позову.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору Про надання послуг водопостачання, який був укладений між позивачем з однієї сторони та РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» з іншої сторони в 2001 році, позивач являється споживачем послуг, що надає відповідач.

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1.

10 грудня 2009 року він звернувся з письмовою заявою до відповідача РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» з проханням припинити надання йому послуг з водопостачання та водовідведення за адресою реєстрації споживача АДРЕСА_1.

Своє клопотання мотивував тим, що він та члени його сім’ї, в силу життєвих обставин вимушені переїхати на тимчасове проживання в інше місто за адресою АДРЕСА_2. В своїй заяві позивач звертаючись до відповідача висловив прохання про те, що поновлення водопостачання та водовідведення відповідачем можливе тільки після письмового звернення позивача про це на адресу відповідача.

21 грудня 2009 року контролером підприємства «Рівнеоблводоканал» ОСОБА_3 водопостачання та водовідведення квартири за адресою АДРЕСА_1 було припинено шляхом опломбування вхідних вентелів гарячої води та холодної води двома пломбами №6 та виданий позивачу акт опломбування запірної апаратури від 21 грудня 2009 року зі штампом підприємства.

З 21 грудня 2009 року відповідач припинив водопостачання та водовідведення квартири позивача та не нараховував за послуги кошти.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, з 21 грудня 2009 року по сьогоднішній день в квартирі ніхто е проживає, запірна апаратура водопостачання квартири за адресою реєстрації позивача – АДРЕСА_1 опломбована відповідно до акту відповідача від 21 грудня 2009 року – дві пломби встановлені контролером підприємства ОСОБА_3 не пошкоджені в наявності в справному стані.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово -комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, позивач наданим правом належним чином скористався.

Встановлені в судовому засіданні обставини стверджуються дослідженим актом опломбування запірної апаратури від 21 грудня 2009 року оформленого контролером підприємства «Рівнеоблводоканал» ОСОБА_3, з якого вбачається, що водопостачання та водовідведення квартири за адресою АДРЕСА_1 було припинено шляхом опломбування вхідних вентелів гарячої води та холодної води двома пломбами №6.

Вказаний акт суд визнає як належний та допустимий доказ по справі, оскільки він представниками відповідача не спростований.

01 жовтня 2015 року позивачу стало відомо, що 25 грудня 2014 року Рівненським міським судом, за зверненням представника відповідача було видано судовий наказ про стягнення з позивача, як боржника, на користь відповідача заборгованість по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Рівненського міського суду від 10 листопада 2015 року по цивільній справі №569/19938/14-ц судовий наказ від 25 грудня 2014 року був скасований.

Підставою звернення в Рівненський міський суд представником відповідача про стягнення з позивача, як боржника, на користь відповідача заборгованість по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення слугував акт обстеження від 09.09.2014 року квартири позивача.

Вказаний акт представниками відповідача не спростовує обставин викладених в акті опломбування запірної апаратури від 21 грудня 2009 року.

Крім того, судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами, а саме 27 листопада 2015 року та 26 квітня 2016 року з вимогою припинити безпідставні нарахування за надання послуг з водопостачання та водовідведення, які відповідачем позивачу не надаються і останній їх не отримує.

Однак, станом на сьогоднішній день відповідач продовжує незаконні нарахування по оплаті тих послуг, в яких позивач не має потреби, вони ні йому ні членам його сім’ї не надаються та вони їх не отримують.

Суд вважає дії відповідача протиправними виходячи з наступного.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, в 2001 році між ним та відповідачем був укладений договір про надання послуг з водопостачання. Другий примірник договору відповідач позивачу не набав. Як доказ того, що відповідач приховує від споживача другий примірник договору (який має бути у споживача), є те, що в своїй заяві до директора підприємства від 26 квітня 2016 року позивач просив, що б підприємство надало йому копію договору, на підставі якого проходять нарахування коштів споживачеві послуг з водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 та прохання позивача залишено поза увагою.

Вказаний договір між сторонами як стверджує позивач втратив чинність з 01 січня 2005 року. Згідно з перехідними положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що набрав чинності з 24 червня 2004 року, зокрема пп.3 п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - виконавець зобов’язаний підготувати та укласти з споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тобто, відповідач зобов’язаний був укласти з позивачем договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Однак, з цього боку відповідача не було зроблено.

Відповідачем визнаний факт відсутності чинного договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення між споживачем ОСОБА_1 та ним, що підтверджено листом №1865 від 05 липня 2016 року за підписом директора РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» ОСОБА_4.

Порядок надання житлово-комунальних послуг визначений ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» де вказано, що житлово-комунальні послуги, їх кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, а не інакше.

Отже, відповідач з 2009 року послуг з водопостачання та водовідведення позивачу не надавав, та й згідно чинного законодавства не мав права надавати у зв’язку з відсутністю між сторонами чинного укладеного договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Для укладення договору та за захистом своїх прав відповідач мав право звернутися до суду, в порядку ст.ст.15-16 ЦК України та своїм правом не скористався.

Однак, не зважаючи на те, що з 21 грудня 2009 року відповідачем надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачу було припинено та відповідачу достовірно відомі ті обставини, що в даній квартирі тривалий час ніхто не проживає, не беручи до уваги неодноразові заяви до відповідача про припинення незаконних нарахувань коштів на адресу реєстрації позивача, відповідач продовжує безпідставні нарахування плати за послуги, яких він не надає та їх нікому отримувати, адже за адресою АДРЕСА_1 м.Рівне з 2009 року ніхто не проживає.

Такі дії відповідача відносно споживача ОСОБА_1 є агресивними та суперечать п.4 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачі», який вказує: агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Пункт 5 ст.19 закону України «Про захист прав споживачів» як агресивні забороняє такі форми підприємницької практики: п.п.4. вимога плати поставленої продукції, якщо споживач не давав прямої згоди на її придбання.

Отже, з викладеного слідує, що споживач неодноразово на протязі трьох років, звертався до відповідача з заявами про припинення безпідставних вирахувань вартості послуг, що відповідачем не надаються позивачу.

Відповідач припинив надання послуг шляхом опломбування квартирної системи водопостачання та видав акт опломбування, припинивши нарахування коштів.

Через деякий час нарахування коштів було з невідомих причин поновлено, незважаючи на те, що система водопостачання квартири за адресою АДРЕСА_3 опломбована, виданий акт опломбування та пломби на місці.

На неодноразові вимоги позивача про припинення безпідставних нарахувань коштів до позивача, відповідач надає письмові відписки та зазначає, що споживач не допускав до перевірок наявності та цілісності пломб в квартирі позивача його працівників.

Однак, дані обставини у письмовій формі, оформлені належним чином представником відповідача долучено не було.

Поряд з цим, позивач неодноразово намагався залучити до перевірки наявності та справності пломб у квартирі за місце його реєстрації відповідача та працівників служби захисту прав споживачів Рівненської області направляючи листи з повідомленнями про їх отримання на адреси вищевказаних підприємств, а саме листом від 29 серпня 2014 року та від 27 листопада 2015 року він інформував відповідача про неправомірні дії його працівників, що мали місце 09 серпня 2014 року пі час перевірки цілісності пломб в квартирі позивача.

Отже, працівники відповідача 09 серпня 2014 року були на перевірці у квартирі позивача і їх дії позивач оскаржував.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, відповіді на свої заяви від 29 серпня 2014 року та від 27 листопада 2015 року від відповідача він не отримував.

Крім того, 12 лютого 2016 року та 21 червня 2016 року позивав звертався з письмовими заявами до відповідача та представників Інспекції з захисту прав споживачів з проханням про створення комісії з метою огляду наявності та цілісності пломб його квартири, однак дані звернення були залишені без розгляду.

З вищевикладеного вбачається, що беззаперечним і доведеним є факт порушення відповідачем відносно споживача ОСОБА_1 вимог ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів та те, що у відповідача відсутні правові підстави щодо нарахування коштів позивачу за послуги, які відповідач не надає, а позивач їх не отримує.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, відповідач зобов’язаний під час співпраці з позивачем спрямовувати свою діяльність відповідно до вимог ст.68 Конституції України, а не керуватись своїми особистими переконаннями.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач під час придбання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення особистих потреб має право на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування, відшкодування шкоди завданої дифектною продукцією або продукцією неналежної якості.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Надані суду представниками відповідача акти обстеження від 09.09.2014 року та від 01.12.2016 року квартири позивача, які представники відповідача вважають належними та допустимими доказами по справі не спростовують обставин викладених в акті опломбування запірної апаратури від 21 грудня 2009 року та того, що позивач самовільно користувався послугами водопостачання та водовідведення, тому нарахування коштів відповідачем позивачу за самовільне користування комунальними послугами є незаконними.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні позивач повністю довів заявлені ними позовні вимоги письмовими доказами по справі, які суд визнав належними та допустимими, а представник відповідача їх не спростував, тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

    Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

     Оскільки, позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, тому судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Закону України «Про житлово-комунальні послуги»керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» про визнання дій неправомірними, скасування нарахованої плати – задоволити.

Визнати дії РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» щодо нарахованої плати споживачеві ОСОБА_1 за послуги водопостачання та водовідведення за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 у період часу з 2013 року і на час розгляду справи судом, яких йому не надано та він їх не отримував протиправними та такими, що суперечать ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Скасувати нараховану плату за послуги водопостачання та водовідведення споживачеві ОСОБА_1 за адресою його реєстрації АДРЕСА_1 у м.Рівне у період часу з 2013 року і на час розгляду справи судом.

Стягнути з РОВКП ВК «Рівнеоблводоканал» судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :