УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "25" вересня 2009 р. Справа № 15/1160
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - підприємець, (паспорт: НОМЕР_2 виданий
Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 06.09.1997р.)
від відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (м.Житомир)
до Лугинського районного споживчого товариства (смт. Лугини)
про стягнення 3160,09 грн.
В судовому засіданні 24.09.2009р. оголошувалась перерва до 25.09.2009р., згідно із ст. 77 ГПК України.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача заборгованості в сумі 3160,09грн.
Представник позивача в судовому засіданні подав довідку про стан заборгованості відповідача відповідно до якої, просить суд стягнути з відповідача 2403,42грн., із яких 2202,15грн. основної заборгованості, 55,05грн. інфляційних нарахувань, 16,52грн. - 3% річних та 129,70грн. пені.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи норми ст.22 ГПК України, суд прийняв до розгляду подану представником довідку, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, та вирішує спір в межах поданих змін.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2712448 про вручення 08.09.2009р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с.20).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позивач у справі) та Лугинським районним споживчим товариством (відповідач у справі) існували правовідносини з приводу купівлі-продажу товару.
У відповідності до видаткової накладної № С-00000496 від 04.12.2008р. (а.с.7), позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 2702,15грн.
Зазначений товар було отримано відповідачем через уповноважену особу на підставі довіреності серія ЯОЧ № 829281 від 04.12.2008р. (а.с.8).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Із вищезазначеної видаткової накладної вбачається, що сторонами не було погоджено строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
14.03.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) про проведення розрахунків за отриманий товар в сумі 2702,15грн. (а.с. 26). Факт направлення відповідачу вимоги підтверджується фіскальним чеком №2664 від 14.03.2009р. (а.с. 25).
Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені законом строки у повному обсязі не виконав, здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 500,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 27.03.2008р. (а.с.24).
Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2202,15грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться( ст. 526 ЦК України)
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2202,15грн. основної заборгованості є правомірними.
Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 55,05грн. інфляційних нарахувань, 16,52грн. - 3% річних та 129,70грн. пені.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, господарський суд враховує таке.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з уточненого розрахунку позивача (а.с.22), розмір 3% річних нарахований за період з 01.04.2009р. по 30.06.2009р. на суму 2202,15грн. та становить 16,52грн.
Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованим є нарахування 3% річних за визначений позивачем період в сумі 16,47грн.( 2202,15грн.(сума заборгованості) х 3% х 91(кількість прострочених днів) : 365(кількість днів у 2009р.) = 16,47грн.)
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 16,47грн. В частині стягнення 0,05грн. - 3%річних у позові необхідно відмовити.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню в розмірі 55,05грн., визначеному позивачем в уточненому розрахунку (а.с.22), оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Відповідно до обґрунтованого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань за період з квітня по червень 2009р. (включно) становить 55,49грн.
Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ст. 546 ЦК України, згідно якої виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормою ч. 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, забезпечення виконання зобов’язання неустойкою (пенею) здійснюється у письмовій формі.
Проте, як вже було зазначено, поставка позивачем товару здійснювалась за правочином, який не було укладено у письмовій формі, а отже і без забезпечення його виконання.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Лугинського районного споживчого товариства (Житомирська область, смт. Лугини, вул. Леніна, 32, ідентифікаційний код 01750003 )
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1):
- 2202,15грн. основної заборгованості;
- 16,47грн. 3% річних;
- 55,05грн. інфляційних нарахувань;
- 73,39 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 84,90грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 129,70грн. пені та 0,05грн. - 3% річних.
4. Повернути позивачу суму зайво сплачених, згідно з платіжним дорученням №224 від 29.07.2009р. судових витрат в розмірі 197,00грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2,3 - сторонам