УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Ігнатова Р.М.,

Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013110090008338 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року про часткове задоволення заяви захисника ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року,

за участю прокурора Гапон О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

перекладача ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року було задоволено частково заяву захисника ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду від 03 серпня 2016 року, оскільки, на його думку, вона суперечить положенням кримінального процесуального закону, зокрема ст. 197 КПК України та змісту ухвали від 09 червня 2016 року, яка є абсолютно чіткою та зрозумілою.

Він звертає увагу на те, що відповідно до ухвали від 11 квітня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави, через 60 днів термін цієї ухвали закінчився. Апелянт зазначає, що в подальшому ухвалами суду обвинуваченому був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте без обрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Понад рік після постановлення вищевказаної ухвали застава, яка визначена ухвалою від 11 квітня 2015 року та яка втратила свою законну силу, була внесена на депозит суду та обвинувачений був звільнений з під-варти.

Він вважає, що відповідно до ухвали від 03 серпня 2016 року суд надав роз'яснення рішення суду, які суперечить як змісту ст. 197 КПК України, так і змісту своїх попередніх ухвал, зокрема ухвали від 11 квітня 2015 року.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду від 03 серпня 2016 року.

Апелянт вважає, що ухвалою Солом'янським районним судом міста Києва від 03 серпня 2016 року допущено істотну зміну тексту ухвали цього ж суду від 09 червня 2016 року. Він зазначає, що в роз'ясненні присутні нові висновки суду, що були відсутні в ухвалі від 09 червня 2016 року.

Потерпілий ОСОБА_2 звертає увагу на те, що в ухвалі від 09 червня 2016 року вказано, що строк дії ухвали від 11 квітня 2015 року закінчився, тобто застава, визначена цією ухвалою не була внесена. А вже в резолютивній частині ухвали від 03 серпня 2016 року суд доповнює свої попередні висновки, зазначаючи, що запобіжний захід щодо обвинуваченого діє в обсязі, встановленому ухвалою від 11 квітня 2015 року. Крім того, в роз'ясненні суд вказує на те, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, що, на його думку, знову суперечить висновкам ухвали від 09 червня 2016 року. Відповідно до матеріалів провадження грошова сума внесена 01 червня 2016 року, тобто після закінчення шестидесяти днів, визначених ухвалою від 11 квітня 2016 року.

Апелянт зазначає, що підставою внесення застави не могла бути ухвала, строк дії якої закінчився більше року тому, а тому він вважає, що роз'яснення ухвали суду від 03 серпня 2016 року сприяло незаконному звільненню обвинуваченого з під-варти.

В запереченнях захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить апеляційні скарги потерпілих залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Захисник ОСОБА_4 зазначає, що 11 квітня 2015 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05 червня 2015 року. Крім того, цією ж ухвалою обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави. В подальшому застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід неодноразово продовжувався, при цьому не було ніякого рішення щодо зміни або скасування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Він звертає увагу на те, що 01 червня 2016 року на депозитний рахунок суду внесено заставу, після чого він звернувся як до голови суду, так і до начальника слідчого ізолятора із заявою про підтвердження надходження грошових коштів на депозитний рахунок суду, проте начальник слідчого ізолятора повідомив, що без відповідного листа голови суду звільнити ОСОБА_5 з під-варти не може. 07 червня 2016 року він знову звертається до голови Солом'янського районного суду міста Києва з проханням видати довідку про підтвердження надходження грошових коштів на депозитний рахунок суду, на що голова вищевказаного суду відмовився, оскільки, на її думку, внесення застави було здійснено після закінчення строку дії ухвали від 11 квітня 2015 року.

З огляду на ці обставини, він звернувся до суду із заявою про роз'яснення ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2015 року, оскільки вважає, що вищезазначена ухвала не була скасована, а в подальшому слідчими суддями строк тримання під вартою продовжувався без зміни визначеної застави.

Захисник ОСОБА_4 зазначає, що суд в ухвалі від 03 серпня 2016 року правильно роз'яснив те, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, заставодавець мають право внести заставу у будь-який момент, як це і було ними зроблено, а тому вважає, що вимоги апеляційних скарг потерпілих є необґрунтованими.

З тих же підстав, викладених в запереченнях захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить апеляційні скарги потерпілих залишити без задоволення, а ухвалу суду без зміни.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань щодо відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Під час апеляційного розгляду потерпілий ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2, думку якого підтримали представник потерпілого ОСОБА_9, прокурор, потерпілий ОСОБА_8; обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_4 заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Отже, на думку колегії суддів, роз'яснення судового рішення - це викладення його у більш зрозумілій формі, при цьому суд зобов'язаний викласти більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які були предметом судового розгляду. Під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про роз'яснення змісту ухвали від 09 червня 2016 року, оскільки остання є незрозумілою в тому, чи не змінювалась ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави ухвалою суду від 09 червня 2016 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Розглянувши зазначену заяву про роз'яснення судового рішення суд частково задовольнив її, пославшись при цьому на положення ч. 7 ст. 182 КПК України, відповідно до якої обвинувачений або застоводавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням вищезазначеного суд роз'яснив, що запобіжний захід, обраний в даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 діє в обсязі, встановленому ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2015 року, яка не змінювалась.

Таке роз'яснення Солом'янського районного суду міста Києва не суперечить вимогам ч. 1 ст. 380 КПК України, яка передбачає, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, роз'яснюючи судове рішення, не змінив змісту його, а фактично лише конкретизував, що ухвала слідчого судді від 11 квітня 2015 року не змінювалась.

За таких умов апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо скасування ухвали суду про роз'яснення судового рішення є безпідставними, оскільки в даному випадку судом першої інстанції не допущено порушень кримінального процесуального закону, на які посилаються потерпілі в поданих апеляційних скаргах, зокрема судове рішення не було змінено та до нього не було внесено нових доповнень.

З огляду на викладене, в задоволенні апеляційних скарг потерпілих на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 376 ч. 2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янськогорайонного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, якою роз'яснено ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року у кримінальному провадженні № 12013110090008338 щодо ОСОБА_5, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р.Трясун  Р.М.Ігнатов  І.А.Мосьондз