ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2011 р. № 2а-6630/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
за участю секретаря - Фейдаш Х.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області
про про визнання нечинними наказів, поновлення на посаді, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та послуг адвоката, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівський області (далі-ГУ МВСУ), просить визнати нечинним п.1 наказу ГУ МВС №456 від 25.05.2010р. ?Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СУ ГУ МВС України у Львівській області? та наказу №178 о/с від 18.06.2010р. про звільнення його з органів внутрішніх справ. Позовні вимоги мотивує тим, що його діями не було спричинено шкоди охоронюваних законом прав чи інтересам будь-кого, не враховано відсутність стягнень, звільнення його з органів МВС України було прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, таке є неправомірним.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги уточнили та просили, окрім того, поновити позивача на посаді, яку він обіймав перед незаконним звільненням, зобов’язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати судові витрати на послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у запереченнях та пояснив, що при звільненні позивача було в повній мірі дотримано процедури звільнення. Зазначив, що службовим розслідуванням було встановлено факт числених порушень службової дисципліни та функціональних обов’язків позивача, а відтак, на підставі ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України позивача звільнено з органів внутрішніх справ. Наказ про звільнення позивача прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) публічна служба –це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як встановлено судом, позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з 2001 року, на займаній до звільнення посаді-помічник слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого управління ГУМВС з 2009 року. Станом на день звільнення перебував у військовому званні - старшина міліції.
Згідно ст.14 Закону України ?Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України? від 22 лютого 2006 року №3460 (далі-Закон № 3460), з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку призначається службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа яка проводить службове розслідування, повинна зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого доводиться до відома особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо.
05.05.2010р. проведеним службовим розслідуванням встановлено, що помічник слідчого СУ ГУМВС старшина міліції ОСОБА_1 неодноразово грубо порушив службову дисципліну, функціональні обов’язки, вимоги Дисциплінарного статуту ОВС та відомчих нормативних актів МВС України:
- отримавши у листопаді 2009 року для передачі до ВДС УГБ ГУМВС пристрій для відстрілу гумовими кулями ?Форт-12РМ? № ВІ 010071, який рахувався як речовий доказ по кримінальній справі № 127-0444, у порушення вимог Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання, та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Вказівкою МВС України від 13.05.2004 № 5386/Мн, зазначений речовий доказ на зберігання не здав, а продовжував носити при собі. Крім того, при проведенні службового розслідування проявив особисту нещирість та намагався увести розслідування в оману, стверджуючи, що саме 23.04.2010р. забрав спецзасіб ?Форт-12РМ? зі Сколівського районного суду, що спростовується даними Сколівського районного суду та ВДС УГБ ГУМВС про ненадходження у вказані інстанції зазначеного речового доказу;
- не маючи достатніх повноважень, усупереч розділу 13 Положення про органи досудового слідства МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 31.03.2008р. № 160, 23.04.2010р. отримав у прокуратурі Львівської області один том кримінальної справи №311535 за фактом вбивства ОСОБА_4 У зазначену кримінальну справу до СУ ГУМВС не передав, а поклав у багажник службового автомобіля ВАЗ-21099, д.н. 0926, де вона знаходилась без нагляду, що могло призвести до надзвичайної події –втрати кримінальної справи;
- усупереч ст.4 Дисциплінарного статуту ОВС України, не виконав усного наказу заступника начальника СУ ГУМВС підполковника міліції ОСОБА_5 про слідування 23.04.2010р. разом із слідчою ОСОБА_6 до м.Самбора для проведення невідкладних слідчих дій, а на службовому автомобілі ВАЗ-21099, д.н. 0926 прибув до кафе-бару у с.Ставчани, де разом із іншими працівниками СУ ГУМВС прийняв участь у святкуванні дня народження капітана міліції ОСОБА_7 Крім того, проявив особисту нещирість та намагався увести розслідування в оману, стверджуючи, що стартер службового автомобіля поламався саме біля зазначеного кафе-бару та саме у той час, коли у кафе-барі відбувалось святкування дня народження працівника СУ ГУМВС;
- усупереч вимог Настанови з автомобільної служби в ОВС, затвердженої наказом МВС України від 25.11.1996р. № 818, старшина міліції ОСОБА_1 у позаробочий час на службовому автомобілі ВАЗ-21099, д.н. 0926 прибув для святкування дня народження співробітника, чим використав службовий автомобіль не за призначенням. Крім того, після вживання спиртних напоїв, старшина міліції ОСОБА_1, усвідомлюючи свою відповідальність у разі виявлення його мобільною групою ГУМВС під-час керування автомобілем у нетверезому стані, усупереч вимог Настанови, залишив службовий автомобіль на тривалий час без нагляду, що могло призвести до його пошкодження чи незаконного заволодіння сторонніми особами. Лише за усним наказом підполковника міліції ОСОБА_5 повернувся до автомобіля, де і був виявлений мобільною групою в стані алкогольного сп’яніння.
Згідно висновку службового розслідування, запропоновано на ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення –звільнення з органів внутрішніх справ.
25.05.2010р. за наслідком службового розслідування був прийнятий ГУ МВС наказ №456 в п.1 якого зазначено, що за грубі порушення службової дисципліни, функціональних обов’язків, вимог Дисциплінарного статуту ОВС, Наказів МВС України від 31.03.2008р. № 160, від 25.11.1996р. № 818, Вказівки МВС України від 13.05.2004р. №5386/Мн, проявлену особисту нещирість, у відповідності до ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на помічника слідчого СУ ГУМВС України у Львівській області старшину міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ.
Пунктами 47 та 48 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 (далі-Положення №114) передбачено, що висновки про відповідність займаній посаді і рекомендації щодо подальшої служби приймаються за результатами атестації осіб рядового і начальницького складу.
18.06.2010р. за наслідком проведеного засідання атестаційна комісія прийшла до висновку про невідповідність позивача займаній посаді, та що останній підлягає звільненні з ОВС за порушення дисципліни.
18.06.2010р. ознайомившись зі змістом атестаційного листа, ОСОБА_1 погодився із його змістом, про що засвідчив власноручним написом ?згоден? та поставив підпис. У відповідності до п. 4.16 Наказу МВС України №181 від 22.03.2005 ?Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України? не оскаржив а ні зміст, а ні висновок атестаційної комісії.
Згідно ст. 18 Закону №3460 дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, а таке дисциплінарне стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ, вважається виконаним після видання наказу по особовому складу та виконується після прибуття осіб рядового та начальницького складу, на яких накладено дисциплінарне стягнення, до місця проходження служби.
Наказом ГУ МВС №178 о/с від 18.06.2010р. старшину міліції ОСОБА_1, помічника слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого управління ГУМВС, звільнено з органів внутрішніх справ України з 15.06.2010р. за п. 63 ?є? (за порушення дисципліни) у відповідності до Положення №114.
18.06.2010р. ОСОБА_1 отримав трудову книжку, про що ствердив власноручним підписом та зазначив про та відсутність претензій до відділу кадрів.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 надали аналогічні пояснення тим, які були надані під час проведення службового розслідування 05.05.2010р.
Даючи правову оцінку п.1 наказу ГУ МВС №456 від 25.05.2010р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача суд зазначає, що висновки службового розслідування про грубі порушення службової дисципліни, функціональних обов’язків, вимог Дисциплінарного статуту ОВС, Наказів МВС України від 31.03.2008р. № 160, від 25.11.1996р. № 818, Вказівки МВС України від 13.05.2004р. №5386/Мн, проявлену особисту нещирість знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, грунтуються на фактичних даних, підтверджені матеріалами справи, зокрема, функціональними обов’язками позивача, довідками про рух кримінальних справ, дозволом на експлуатацію транспортного засобу.
Суд зазначає, що накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення було здійснено з дотриманням вимог ст.14 Закону №3460: застосовуючи до позивача такий вид стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ, який є крайнім заходом дисциплінарного впливу, відповідачем було враховано попередню поведінку, ставлення позивача до виконання службових обов’язків, рівня його кваліфікації.
У відповідності до ст. 11 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги встановлені факти, суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв обґрунтовано, своєчасно, та у спосіб, що передбачений законами України. Жодних доказів на підтвердження неправомірності дій при прийнятті оспорюваних наказів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з органів внутрішніх справ, позивачем суду надано не було.
Суд приходить до висновку що при прийнятті оспорюваних наказів відповідачем було дотримано вимоги Закону №3460, Положення №114 та передбачених ст.2 КАСУ принципів, а відтак, вимоги позивач щодо поновлення на займаній до звільнення посаді з виплатою йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу до задоволення не підлягають.
У відповідності до ст.94 КАС України судовв витрати не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст Постанови виготовлений 16.02.2011 року
Суддя Шинкар Т.І.