Справа№2-а-1018/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року смт. Недригайлів

Недригайлівський районний суд Сумської області

у складі головуючого - судді Бібіка О.В.

за участю секретаря судового засідання Гриценко К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби м. Суми при управлінні ДАІ ГУМВС України в Сумській області Дерев»янко ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби м. Суми при управлінні ОСОБА_3 України в Сумській області молодшого сержанта міліції Дерев»янко ОСОБА_2, та просить суд поновити строк для звернення до суду з даним позовом, та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем 17 вересня 2010 року було складено постанову серії ВМ1 № 000711, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.. за те, що 17.09.2010 року о 10 год.ЗОхв., керуючи автомобілем ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1 по вул. Привокзальній в місті Суми, та повертаючи праворуч на вул. Троїцьку не надав переваги в русі пішоходам, які переходили проїзну частину на регульованому пішохідному переході на зелене світло, чим порушивши п. 16.2 Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що не вчиняв вищезазначеного правопорушення, та намагався пояснити інспектору Дерев»янко CO., що названі пішоходи в момент переїзду ним перехрестя не знаходилися на пішохідному переході, і що даний факт може підтвердити свідок ОСОБА_4, який знаходився на пасажирському сидінні і добре бачив як він переїжджав перехрестя. При винесенні відповідачем постанови не враховані всі обставини, які на думку позивача слід врахувати.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 з'явився, та пояснив суду, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, але надав до суду заперечення проти позову та заяву про розгляд справи без його участі. Вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

17.09.2010 року згідно з постовою відомістю розстановки нарядів ДПС взвод ДПС відділу ДАІ з обслуговування м. Суми та ATI, підпорядкованого УДАІ УМВС України в Сумській області, затвердженою т.в.о. начальника відділу ДАІ майором міліції ОСОБА_5, інспектор ДПС молодший сержант міліції Дерев»янко С.О. виконував свої службові обов»язки і ніс дорожньо-патрульну службу з нагляду за рухом транспортних засобів у м. Суми.

О 10.30 17.09.2010 року на вулиці Троїцькій у м. Суми Дерев»янко CO. помітив автомобіль ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1, водій якого повертаючи праворуч на регульованому перехресті вул. Троїцької та Привокзальної, не дав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Зазначене порушення Дерев»янко CO. зафіксував фотоапаратом, який має функцію відеозапису.

Керуючись п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію», Дерев»янко CO. подав позивачу сигнал про зупинку, підійшов до нього, відрекомендувався та пояснив причину зупинки і просив передати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, зауважень до яких не виникло.

Дерев»янко CO. пояснив позивачу, що він порушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху, а саме: повертаючи праворуч на регульованому перехресті вул. Троїцької та Привокзальної, не дав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, та надав можливість ознайомитись з відеозаписом порушення.

Дерев»янко С.О. роз»яснив позивачу його права та обов»язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Після цього. Дерев»янко CO., керуючись ст. 254 КУпАП, склав на позивача протокол ВМ 1 № 065744 про адміністративне правопорушення, в якому вказав суть правопорушення та нормативний акт. який передбачає відповідальність за дане правопорушення, підписав його та надав можливість позивачу ознайомитися зі змістом протоколу, записав у ньому своє пояснення, але від підпису та отримання протоколу відмовився. Дерев»янко CO. запросив двох свідків, в присутності яких зробив запис в протоколі про те, що позивач відмовився від підпису та отримання протоколу.

17.09.2010 року Дерев»янко CO., розглянувши в присутності позивача матеріали справи, виніс постанову ВМ 1 № 000711 в справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Дерев»янко CO. оголосив позивачу постанову. Оскільки позивач відмовився отримувати копію постанови, Дерев»янко СО. в установленому порядку передав на реєстрацію матеріали справи разом з копіями протоколу та постанови.

Під час розгляду справи Дерев»янком СО. в якості доказів згідно зі ст. 251 КУпАП враховано протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача та відеозапис порушення.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та перевірені доказами.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором ДПС , який відповідно до вимог ст.. 222 КУпАП, має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Виходячи зі змісту протоколу, який складено інспектором відносно позивача, вбачається, що даний протокол складено в присутності позивача, після чого протокол надано йому для ознайомлення та надання письмових пояснень по суті, при цьому позивача було ознайомлено зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчать підписи в протоколі.

У відповідності до положень ст. 276 КУпАП інспектором ДПС розглянуто справу про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення якою, як зазначено вище, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Оскільки позивач відмовився отримувати копію постанови, копію направлено позивачу в установленому порядку пошто, про що свідчить конверт поштового відправлення (а.с.7).

Згідно постанови ВМ1 № 000711 від 17.09.2010 року в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 17.09.2010 року о 10 год.ЗОхв., керуючи автомобілем ВАЗ 2103, державний номер НОМЕР_1 по вул. Привокзальній в місті Суми, та повертаючи праворуч на вул. Троїцьку не надав переваги в русі пішоходам, які переходили проїзну частину на регульованому пішохідному переході на зелене світло, чим порушивши п. 16.2 Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП. Суб»єкт владних повноважень - інспектор дорожньо-патрульної служби м. Суми при управлінні ОСОБА_3 України в Сумській області молодший сержант міліції Дерев»янко ОСОБА_2 постановив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідач при виконанні функцій суб»єкта владних повноважень при накладенні адміністративного стягнення врахував дані про особу правопорушника, прийшовши до переконання про накладення мінімального штраф.

Всебічно, повно. об*єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно ч.І ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вину даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних

повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов

Таким чином, ОСОБА_1 правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з цим постанова ВМ1 № 000711 по справі про адміністративне правопорушення від 17 вересня 2010 року не підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 288 ч.І п.З, 293 ч.І п.З КУпАП, керуючись ст.ст. 11, 71, 158 - 163, 171-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до інспектора дорожньо-патрульної служби м. Суми при управлінні ОСОБА_3 України в Сумській області Дерев»янко ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови серії ВМ1 № 000711 від 17.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Бібік О.В.