2-a-8/2007p.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області про стягнення грошової компенсації по продовольчому забезпеченню, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що проходив військову службу у військовій частині Д 0150 та знаходився на продовольчому забезпеченні, був звільнений згідно наказу командира ВЧ Д 0150 НОМЕР_1. При звільненні йому не виплатили грошову компенсацію продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2005 року у сумі 11082,59 грн. Правонаступником ВЧ Д 0150 є Головне управління МНС України в Луганській області. Просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 11082,59 грн. та судові витрати у сумі 110,83 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив викладене у позові, доповнивши, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», що набрав чинності з 01.01.2007 року, військовослужбовці забезпечуються продовольчим забезпеченням або грошовою компенсацією замість нього. Розмір компенсації продовольчого забезпечення визначив у 11082,59 грн. виходячи з вартості однієї добової видачі продовольчого пайка, встановленої постановами КМУ. Розмір компенсації, визначений у довідці ВЧ Д 0150, не ґрунтується на зазначеній вартості добової видачі пайка. Просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 11082,59 грн. та судові витрати у сумі 110,83 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності, допитаний за дорученням суду позов не визнав та письмово пояснив, що питання забезпечення військовослужбовців речовим майном та продовольчим пайком вирішувалося Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія ч. 2 ст. 9 якого зупинена в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна Законом України від 17.02.2000р. «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», тому вважає, що позовні вимоги необгрунтовані.
Судом досліджені наступні докази: довідки про проходження військової служби, довідка про розмір компенсації продовольчого забезпечення, копія послужного списку позивача, копія паспорту позивача, письмові заперечення відповідача, розрахунок компенсації позивачем.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач проходив службу у військовій частині Д-0150 Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України та був звільнений у запас 31.12.2005р. (а.с.4).
Відповідно до довідки (а.с. 5) розмір вартості грошової компенсації офіцерського пайка за період з 11.03.2000р. по 31.12.2005р. складає 3734,72 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави
2
грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р., що набрав чинності 10.03.2000р., призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Таким чином, оскільки дія правової норми, що надавала позивачу право на отримання грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна, зупинена, позивач не відноситься до осіб, щодо яких встановлено виняток, оскільки був військовослужбовцем Міністрества з питань надзвичайних ситуацій України, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006р. №328-V, оскільки відповідно до Прикінцевих положень даного Закону він набирає чинності з 01.01.2007 року, а позивач просить стягнути компенсацію замість продовольчого забезпечення за період з 11.03.2000р. по 31.12.2005р. Тобто, зазначений Закон не застосовується до правовідносин між сторонами за період позовних вимог, оскільки не має зворотної сили.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачем було отримано довідку про наявність заборгованості по грошовій компенсації 31.12.2005р. (а.с.5), позивач звернувся до суду 05.10.2006р., але у судовому засіданні жодна сторона не наполягала на застосування строку звернення до адміністративного суду, хоча судом було роз'яснено наслідки вчинення або невчинення окремих процесуальних дій.
На підставі викладеного, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», керуючись ст. ст. 2,11,159-163 КАС України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області про стягнення грошової компенсації по продовольчому забезпеченню відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня складення постанови у повному обсязі або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.