Справа № 2-а-310/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року                                           Жовтневий районний суд

                     м. Дніпропетровська

    У складі:

    Головуючого         – судді Мазниці А.А.

    При секретарі     – Шевченко Д.С.

    За участю:

    Позивача             – ОСОБА_1

    Представника позивача     – ОСОБА_2

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу ДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській обл. про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

    У березні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послалався на те, що постановою відповідача від 21.12.2008 р. він був на підставі ст. 14-1 КУпАП притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення встановленого обмеження швидкості автомобілем НОМЕР_1, що мало місце у той же день о 09:09 годин по вул. Набережній Леніна, 57 у м. Дніпропетровську. Зазначену постанову позивач вважає необґрунтованою, оскільки з доданої до постанови фотокартки неможливо встановити, де саме вона знята та чи дійсно на відповідній ділянці автошляху наявне будь-яке обмеження швидкості.

У судовому засіданні позивач та його представник просили суд позов задовольнити, а також просили суд поновити строк оскарження постанови як пропущений з поважної причини.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 8).

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою відповідача від 21.12.2008 р. позивач як власник автомобіля НОМЕР_1, був на підставі ст. 14-1 КУпАП притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення зазначеним автомобілем встановленого обмеження швидкості, що мало місце у той же день о 09:09 годин по вул. Набережній Леніна, 57 у м. Дніпропетровську (а.с. 4, 5). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання оскаржуваної постанови стала фіксація правопорушення за допомогою технічного засобу “Візир” № 0711198.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про наступне.

Так, згідно ст. 14-1 КУпАП до адміністративної   відповідальності  за  правопорушення  у сфері забезпечення безпеки дорожнього  руху  у  разі  їх  фіксації працюючими   в   автоматичному   режимі   спеціальними  технічними засобами,  що мають функції фото- і  кінозйомки,  відеозапису,  чи засобами  фото-  і  кінозйомки,  відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів    встановлених обмежень  швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за  собою  накладення  штрафу  від   п'ятнадцяти   до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, згідно ст. 14-1 КУпАП власник транспортного засобу притягається до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, якщо порушення зафіксоване спеціальними технічними засобами, які працюють в автоматичному режимі. В той же час з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, чи працював згаданий прилад в автоматичному режимі, а якщо так – то де саме він був встановлений, а також чи дійсно на відрізку шляху, що контрольований ним, встановлене обмеження швидкості.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що положення ст. 14-1 КУпАП були застосовані відповідачем безпідставно, а отже відповідно до вимог закону підлягала притягненню за виявлене правопорушення особа, що фактично перебувала за кермом автомобіля НОМЕР_1, під час його вчинення. Втім зазначена особа відповідачем встановлена не була, а факт правопорушення належним чином не доведений.

За таких обставин, а також приймаючи до уваги зміст ч. 2 ст. 71 КАС України, суд не вважає обґрунтованість оскаржуваної постанови такою, що знайшла належне підтвердження, що є підставою для задоволення позову.

Строк оскарження постанови підлягає поновленню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постанова, винесена 21.12.2008 р., була направлена позивачеві лише 01.01.2009 р. (а.с. 5).

Оскільки у справах даної категорії позивачі від судових витрат звільнені, питання щодо їх розподілу в порядку ст. 94 КАС України судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 158 – 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов – задовольнити.

Строк оскарження постанови – поновити.

Постанову від 21.12.2008 р. серії АЕ № 032656 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – скасувати, справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у відповідний строк апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови – з дня складення постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання такої заяви.

Суддя                                     А.А. Мазниця