Ухвала

іменем україни

23 листопада 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кадєтової О.В.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочинів недійсними, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило суд, з урахування заяви про уточнення позовних вимог, стягнути із ОСОБА_4 кредитну заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року у сумі 365264,58 доларів США, з яких 354552,31 доларів США заборгованість за кредитом, 10712,27 доларів США заборгованість за відсотками; за кредитним договором від 15 грудня 2006 року в сумі 81 298,59 доларів США, з яких 81 298,59 доларів США заборгованість за кредитом; за кредитним договором від 15 березня 2007 року у сумі 474 850,12 доларів США, з яких 454 405,50 доларів США заборгованість за кредитом, 20445,62 доларів США заборгованість за відсотками; за кредитним договором від 04 березня 2008 року у сумі 539283,19 доларів США, з яких 527 690,76 доларів США заборгованість за кредитом, 11592,43 доларів США заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обґрунтовано тим, що 30 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено генеральну кредитну угоду, відповідно до умов якої загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках угоди кредитами не повинен перевищувати 500 000 доларів США або еквіваленту суму в гривні чи Євро. 30 жовтня 2006 року на виконання умов генеральної кредитної угоди між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит у сумі 395 тис. доларів США на строк до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 12 % річних. Разом з цим, 09 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 19 серпня 2009 року та 26 лютого 2010 року, з метою здійснення реструктуризації заборгованості боржника та зменшення фінансового навантаження на позичальника між банком і ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди, які боржником не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2010 року за ОСОБА_4 рахується загальна заборгованість за кредитом в сумі 374 194,37 доларів США.

В подальшому, 15 грудня 2006 року на виконання умов генеральної кредитної угоди між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 105 тис. доларів США строком до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 12 % річних. 09 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 19 серпня 2009 року та 26 лютого 2010 року, з метою здійснення реструктуризації заборгованості боржника та зменшення фінансового навантаження на позичальника між банком і ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди, які боржником також не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2010 року за ОСОБА_4 рахується загальна заборгованість за кредитом у розмірі 90 061,08 доларів США.

15 березня 2007 року між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 90 тис. доларів США строком до 15 березня 2017 року зі сплатою 12 % річних. 15 листопада 2007 року банком було збільшено позичальнику ліміт кредитування до 460 тис. доларів США. В подальшому, 09 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 19 серпня 2009 року та 26 лютого 2010 року, з метою здійснення реструктуризації заборгованості боржника та зменшення фінансового навантаження на позичальника між банком і ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди, які боржником не виконуються, і станом на 05 серпня 2010 року за ОСОБА_4 рахується загальна заборгованість за кредитом в сумі 479 352,29 доларів США.

04 березня 2008 року між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умова якого останній було надано кредит у сумі 500 тис. доларів США строком до 03 березня 2018 року, із сплатою 15 % річних. 09 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 19 серпня 2009 року та 26 лютого 2010 року, з метою здійснення реструктуризації заборгованості боржника та зменшення фінансового навантаження на позичальника між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди, які боржником не виконуються, у зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2010 року за ОСОБА_4 рахується загальна заборгованість за кредитом в сумі 549 719,16 доларів США.

Враховуючи зазначене, банк просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за вказаними договорами.

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочинів недійсними, посилаючись на те, що 30 жовтня 2006 року між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райфайзенбанк Аваль», було укладено Генеральну кредитну угоду і під час користування кредитними коштами банком було нав'язано їй укладання додаткових угод від 09 грудня 2008 року, 31 березня 2009 року, 19 серпня 2009 року та 26 лютого 2010 року до кредитних договорів. Вказані угоди з банком були укладені нею під час світової фінансово-економічної кризи, зростання курсу долара США, під погрозами відповідача про дострокове стягнення суми кредиту, загрозі втрати іпотечного майна, банкрутства підприємства та звільнення найманих працівників. Внаслідок цього збільшились її зобов'язання по сплаті щомісячних платежів. Підписуючи додаткові угоди на вкрай невигідних для себе умовах, ОСОБА_4 збільшила обсяг своїх зобов'язань на 118 031,54 доларів США.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсними додаткові угоди до кредитних договорів: від 30 жовтня 2006 року, від 15 грудня 2006 року, від 15 березня 2007 року, від 04 березня 2008 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року, задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» загальну заборгованість за кредитними договорами станом на 05 серпня 2010 року у загальній сумі 1 460 696,48 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року у сумі 365264,58 доларів США, з яких 354 552,31 доларів США заборгованість за кредитом, 10 712,27 доларів США заборгованість за відсотками; за кредитним договором від 15 грудня 2006 року у сумі 81 298,59 доларів США, з яких 81298,59 доларів США заборгованість за кредитом; за кредитним договором від 15 березня 2007року у сумі 474 850,12 доларів США, з яких 454 405,5 доларів США заборгованість за кредитом, 20445,62 доларів США заборгованість за відсотками; за кредитним договором 08 від 04 березня 2008 року у сумі 539283,19 доларів США, з яких 527 690,76 доларів США заборгованість за кредитом, 11592,43 доларів США заборгованість за відсотками. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просила скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до генеральної кредитної угоди від 30 жовтня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено чотири кредитні договори: від 30 жовтня 2006 року, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит у сумі 395 тис. доларів США на строк до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 12 % річних; від 15 грудня 2006 року, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 105 тис. доларів США строком до 30 жовтня 2013 року зі сплатою 12 % річних; від 15 березня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 90 тис. доларів США строком до 15 березня 2017 року зі сплатою 12 % річних; від 04 березня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит у сумі 500 тис. доларів США строком до 03 березня 2018 року зі сплатою 15 % річних.

Також, встановлено, що до вказаних кредитних договорів були підписані договори про зміни та додаткові угоди, якими змінювались умови кредитування, а саме: договір про зміни № 1 від 09 грудня 2008 року, додаткова угода № 2 від 31 березня 2009 року, додаткова угода № 3 від 19 серпня 2009 року, додаткова угода № 4 від 26 лютого 2010 року до кредитного договору від 30 жовтня 2006 року; договір про зміни № 1 від 09 грудня 2008 року, додаткова угода № 2 від 31 березня 2009 року, додаткова угода № 3 від 19 серпня 2009 року, додаткова угода № 4 від 26 лютого 2010 року до кредитного договору 15 грудня 2006 року; договір про зміни № 1 від 15 листопада 2007 року, договір про зміни № 2 від 09 грудня 2008 року, додаткова угода № 3 від 31 березня 2009 року, додаткова угода № 4 від 19 серпня 2009 року, додаткова угода № 5 від 26 лютого 2010 року до кредитного договору від 15 березня 2007 року; договір про зміни № 1 від 09 грудня 2008 року, додаткова угода № 2 від 31 березня 2009 року, додаткова угода № 3 від 19 серпня 2009 року, додаткова угода № 4 від 26 лютого 2010 року до кредитного договору від 04 березня 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитними договорами, банком на адресу останньої були направлені вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитними договорами, які були залишені без задоволення (том 1, а. с. 161, 162, 164, 166, 168, 172, 174, 176 ).

Згідно висновків судово-економічної експертизи від 18 липня 2014 року та додаткової судово-економічної експертизи від 30 липня 2015 року, призначених за клопотанням представника відповідача, судовим експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було визначено заборгованість станом на 05 серпня 2010 року:

1) за умови дійсності додаткових угод до кредитних договорів:

- за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року у сумі 368 581,80 доларів США, з яких 357 869,53 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 712,27 доларів США заборгованість за відсотками;

- кредитним договором від 15 грудня 2006 року у сумі 84 615,81 доларів США, з яких 84 615,81 доларів США - заборгованість за кредитом;

- кредитним договором від 15 березня 2007 року у сумі 478 167,34 доларів США, з яких 457 721,72 доларів США - заборгованість за кредитом, 20 445,62 доларів США заборгованість за відсотками;

- кредитним договором від 04 березня 2008 року у сумі 542 821,56 доларів США, з яких 531 229,13 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 592,43 доларів США заборгованість за відсотками.

2) за умови недійсності відповідних додаткових угод до кредитних договорів:

- за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року у сумі 390 303,42 доларів США, з яких 335 492,05 доларів США - заборгованість за кредитом, 54811,37 доларів США заборгованість за відсотками;

- кредитним договором від 15 грудня 2006 року у сумі 90396,02 доларів США, з яких 84 101,89 доларів США - заборгованість за кредитом, 6294,13 доларів США заборгованість за

- 010/02-2/302-07 від 15 березня 2007 року у сумі 502 157,14 доларів США, з яких 433521,80 доларів США - заборгованість за кредитом, 68635,34 доларів США заборгованість за відсотками;

- кредитним договором від 04 березня 2008 року у сумі 583699,82 доларів США, з яких 486345,90 доларів США - заборгованість за кредитом, 97353,92 доларів США заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог банку, які банк уточнив, врахувавши висновки судових економічних експертиз, оскільки відповідач отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов'язання зі сплати процентів за користування грошима не виконує, а тому судом правильно застосовано при вирішенні вказаного спору вимоги ст. 526 ЦК України, зазначивши про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Разом з цим, залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для застосування положень статей 203, 215, 233 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 у відповідності до положень статей 58, 60 ЦПК України не довела, що додаткові угоди було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка, а наведені у касаційній скарзі недоліки при розгляді справи не впливають на суть ухваленого рішення і висновків суду не спростовують. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не вбачає підстав для скасування ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, так як вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в призначенні у справі судової почеркознавчої та технічної експертиз з метою оцінки достовірності поданих позивачем та наявними у відповідача примірників кредитних договорів від 30 жовтня 2006 року та від 15 грудня 2006 року. Так, відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2015 року, суд першої інстанцію вірно виходив із того, що призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи з підстав, визначених у клопотанні представника відповідача від 04 листопада 2015 року не впливає на вирішення спору по суті та ніяким чином не стосується розміру заборгованості. ОСОБА_4 не заперечуються обставини отримання кредитних коштів та визначених сторонами істотних умов за кредитними договорами, а також наявність кредитних правовідносин між сторонами, наявність кредитноїзаборгованості. В той час предметом позовних вимог є саме кредитна заборгованість за кредитними договорами, і їх приналежність (чи відсутність такої) до генеральної угоди не впливає на вирішення спору по суті. Також, суд вірно дійшов висновку, що не впливає на вирішення по суті позовних вимог щодо кредитної заборгованості визначення осіб, які підписали перші та другі сторінки наданих копій кредитних договорів від 30 жовтня 2006 року та від 15 грудня 2006 року.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків місцевого та апеляційного судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Висоцька

Судді: М.К. Гримич

О.В.Кадєтова

О.В.Кафідова

І.М. Фаловська