Справа № 2-а-589/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 квітня 2009 року                            Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

 у складі: головуючого - судді Черновського Г.В.

               при секретарі – Вобліковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень,

                              ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому просили суд: визнати дії відповідача  про  відмову  у  видачі їм свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої 28 квітня 2008 року – неправомірними та  зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме: видати їм свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої 28 квітня 2008 року, з урахуванням факту належності ОСОБА_4 - 1/3 частини квартири, ОСОБА_1 - 1/3 частини квартири і ОСОБА_2 - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на задоволенні позову наполягали.  

Представник відповідача свого представника в судове засідання по справі не направив, в своїй заяві просили розглядути справу за відсутності їх представника, при ухваленні рішення поклались на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

 Судом встановлені наступні факти:

Згідно свідоцтву про право власності на житло, яке було видане згідно з розпорядженням № Ж-5220 від 02 грудня 1993 року виконкомом ОСОБА_3 міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2, належить на праві спільної сумісної власності позивачам, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також ОСОБА_4.

Квартира була приватизована в 1993 році згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Квартира складається з двох житлових кімнат площею 12,1 кв.м і 16,7 кв.м, кухні площею 8,1 кв.м, ванної кімнати площею 2,1 кв.м, туалету 1,1 кв.м., вбудованої шафи площею 1,2 кв.м. і коридору площею 7,1 кв.м. Загальна площа квартири 53 кв.м.

Позивачам ставиться питання про визначення часток спільної сумісної власності і про припинення права спільної сумісної власності на вищеназвану квартиру з наступних причин.

28 квітня 2008 року співвласниця квартири ОСОБА_4 померла, про що 10 травня 2008 року відділом реєстрації смерті ОСОБА_3 міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено запис в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 3738.

Заповіту ОСОБА_4 не склала. Тому згідно ст.1261 ЦК України спадкоємцями померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_1 - її мати та ОСОБА_5 - її син. Інших спадкоємців першої черги не має.

Спадщину вони, прийняли відповідно до ст.1268 ЦК України так як проживали разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, що підтверджує реєстраційний запис в їхніх паспортах і довідка ЖЕКу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажають отримати свідоцтво про право на спадщину і зареєструвати його в КП «ДМБТІ» у встановленому чинним законодавством порядку, для чого звернулися до Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори.

Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора листом за № 3919 від 29.10.2008р. сповістила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що згідно п.224 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 року, нотаріус може видати таке свідоцтво за умови визначення частки померлого у спільному майні. В свідоцтві про право власності на квартиру, щодо визначення часток в якій подається цей позов, не виділена частка померлої ОСОБА_4 в спільному майні.

Згідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше встановлено домовленістю між ними або рішенням суду.

В даному випадку ніякої домовленості між позивачами і ОСОБА_4 не існувало. І рішення суду з цього питання також відсутнє.

Крім того, Закон України «Про приватизацію державного житлового Фонду» від 19.06.1992 року не передбачає випадків отримання членами однієї сім'ї в одній квартирі часток різних за розміром.

З огляду на вищевикладене є підстави вважати, що частки співвласників квартири АДРЕСА_3 є рівними і складають: за ОСОБА_4 - 1/3 частини квартири, за ОСОБА_1 - 1/3 частини квартири, за ОСОБА_2 Анатолійлвичем -1/3 частини квартири.

Частиною 3 ст. 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Тому в даному випадку у разі ухвалення рішення про поділ майна між співвласниками слід вважати, що відбулося і припинення права спільної сумісної власності на квартиру, щодо якої подавався цей позов.

Таким чином вважаю, що відповідач - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, згідно з чинним законодавством повинна видати позивачам свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_4.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, -

                            ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії суб'єкта владних повноважень Першої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори про  відмову  у  видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої 28 квітня 2008 року -неправомірними.

Зобов'язати суб'єкта владних повноважень Першу Дніпропетровську державну нотаріальну контору, вчинити певні дії, а саме: видати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свідоцтво про право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої 28 квітня 2008 року, з урахуванням факту належності ОСОБА_4 - 1/3 частини квартири, ОСОБА_1 - 1/3 частини квартири і ОСОБА_2 - 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у відповідний строк апеляційної скарги, постанова набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови – з дня складення постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання такої заяви.

Суддя: