У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області віл 21 листопада

2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного реєстратора Новомосковської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області РіхтерНаталія Володимирівна, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Олександр Михайлович, про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом та, з урахуванням його уточнень, просив: визнати недійсним укладений 10 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказану частину домоволодіння; витребувати у ОСОБА_5 частину домоволодіння та визнати право власності на неї за ОСОБА_3

Зазначав, що оспорюваний договір є фіктивним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, оскільки укладений сторонами без створення для них правових наслідків та з метою недопущення накладення арешту на домоволодіння, в межах розгляду цивільної справи за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми авансу, переданого за усною домовленістю про купівлю 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1. Крім того, зазначав про фіктивність договору дарування спірного нерухомого майна , укладеного 17 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області віл 27 червня 2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та змістом оскаржуваних судових рішень, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено факту фіктивності правочинів та те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

ОСОБА_2 звертаючись до суду із даним позовом вказував на фіктивність спірного договору, вважаючи його таким, що був укладений з метою уникнення накладення арешту на зазначену квартиру в порядку забезпечення його позову про стягнення авансу, разом з тим позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки вчинення цього правочину. Тобто сукупність вчинених дій сторін договору вказує на спрямованість їх наміру на настання правових наслідків за цим договором.

Слід також зазначити, що оспорювати (оскаржувати) правочини можуть насамперед сторони правочину, та заінтересовані особи, однак позивач не входить до кола осіб, які є стороною правочину та останнім не доведено, що цим правочином якимось чином порушуються його права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області віл 21 листопада

2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, державного реєстратора Новомосковської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області РіхтерНаталія Володимирівна, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Олександр Михайлович, про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович