УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 р. січня місяця «15» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в складі:

Головуючого:   Яковенко Л.Г. Суддів:   Кузнєцової О.О. Куриленка О.С, При секретарі:   Галіч Ю. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фірми „ІНФОРМАЦІЯ_1 ЛТД" про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Як вбачається з позовної заяви позивач обґрунтовує свої вимоги про виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу не видачею йому трудової книжки в установлені Законом строки.

Згідно ст.47 КЗпП України Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в ст.. 116 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був звільнений з роботи в фірмі „ІНФОРМАЦІЯ_1" 3.01.2005р. за ст..38 КЗпП України. В лютому 2005р. він остаточно був розрахований.

Трудова книжка позивачем отримана 27.12.2005р. на підставі виклику роботодавця. Будь яких доказів про бажання отримати трудову книжку в день звільнення позивач суду не надав. Про невидачу трудової книжки до керівництва фірми „ІНФОРМАЦІЯ_1 або в інші повноважні органи не звертався.

При таких обставинах позиція місцевого суду в цій частині є правильною.

Справа №22-ц-176/2006                        Головуючий в суді І інстанції: Харченко І.О.

Доповідач: Куриленко О.С.

2

Крім того правильною є і позиція суду відносно порушення позивачем строку на звернення до суду встановленого ст.233 КЗпП України.

Позивач був звільнений 3.01.2005р., повний розрахунок отримав в лютому 2005р., а до суду звернувся тільки в лютому 2006р. без надання будь яких документів поважності пропуску строку.

Тому рішення місцевого суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити. Рішення Київського райсуду М.Сімферополя від 3.07.2006р. - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає/законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в порядку та строки/ встановлені ст.ст. 325, 327 ЦПК України. Судді

Яковенко Л.Г.                                 Кузнецова O.О.          Куриленко-'О.р;