Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #60816399


Справа № 372/1774/15-к

№1кп-3/16


В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Падалці А.В.,

за участю прокурора Пастуховського М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015110230000244 від 01.03.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого 15.05.2009 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 15.05.2014 року по відбуванні покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. Згідно обставин обвинувачення, в його остаточній редакції, ОСОБА_1 28 лютого 2015 року, з 15 години, перебував в кафе «ОСОБА_6 кручею», що розташоване по вул. Миру в місті Обухів Київської області, куди його запросили родичі на святкування ювілею, де він вживав спиртні напої. У цей же вечір, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, поблизу кафе, де у нього виникла сварка із запрошеним на ювілей гостем ОСОБА_3, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння. На грунті раптово виниклих неприязних відносин, та внаслідок злочинної недбалості, ОСОБА_1 під час сварки наніс удар кулаком в область грудної клітини ОСОБА_3, в ході чого останній, не втримавшись на ногах, впав на спину на асфальтобетонну поверхню та вдарився головою. Від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 об 11 годині, 05.03.2015 року помер у реанімаційному відділені Обухівської центральної районної лікарні. Відповідно з висновком судово-медичної експертизи № 79 від 16.04.2015 року, встановлено, що смерть ОСОБА_3, настала від черепно-мозкової травми: крововиливів від оболонки та у речовину головного мозку. Перелом склепіння та основи черепа. Таким чином ОСОБА_1 повинен був і міг передбачати можливість падіння потерпілого ОСОБА_3 і настання від цього суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті.

Прокурор на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, посилається на висновок експерта № 79 від 16.04.2015 року, щодо встановлення тяжкості отриманих тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3 внаслідок яких настала його смерть, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18, те, що зі слів основних свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 стало відомо, про те, що саме ОСОБА_1 вдарив кулаком в груди потерпілого ОСОБА_19, внаслідок чого останній не втримався на ногах та впав на спину на асфальтобетонну поверхню та вдарився головою і від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер.

В ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих вину обвинуваченого у вчиненні даного злочину, прокурором не було надано суду, при цьому висновки суду ґрунтуються на наступному.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винну у вчиненні злочину не визнав, як і не визнав пред»явлений до нього цивільний позов, та суду пояснив, що 28.02.2015 року приїхав на день народження близько 19 год., та сів з краю столу. Того вечора ніяких конфліктів не було з потерпілим навіть не розмовляв. Коли всі почали збиратися додому по закінченню святкування, вийшов з кафе він, потерпілий ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і вони пішли до дороги. Він ішов попереду, позаду йшли ОСОБА_20 і ОСОБА_21, який підкурив сигарету, а потім він за ним підкурив сигарету, і пішли. Він почув хлопок за собою обернувшись побачив, що ОСОБА_20 зробив крок вперед похитнувся та впав потилицею на дорогу яка йшла під гору. До нього підбіг ОСОБА_7 та вдарив його. ОСОБА_20 лежав на землі, в нього йшла кров з потилиці та носа. Викликали швидку, яка забрала потерпілого, на той час у нього прощупувався пульс. Потім всі розійшлися. На другий день він поїхав до Канева. Йому зателефонували з міліції та попросили з’явитися в міліцію у Каневі, де його і затримали. Чому на нього накинуся ОСОБА_21 пояснив, що той був просто п’яним, а ОСОБА_8 наказав ОСОБА_21 його не трогати. Ніяких конфліктів з ОСОБА_20 у нього не було, він не був з ним знайомим, та не розмовляв. Жодного відношення до цього злочину він не має, а обвинувачення йому було пред»явлене, оскільки раніше він вже притягувався до кримінальної відповідальності та має судимість.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_20 цивільний позов підтримав повністю, та просив задовольнити. Повідомив, що шкода не відшкодовувалася. Загиблий ОСОБА_3 є його батьком, який 28.02.2015 року пішов на день народження, потім приїхав знайомий та повідомив, що батько в реанімації. Він з бабусею взяли гроші та поїхали до нього, він до свідомості так і не прийшов. Батько алкогольними напоями не зловживав. ОСОБА_8 йому розповідав, що бачив, як батько лежав на дорозі і в нього йшла кров. Просив максимального покарання для обвинуваченого передбаченого санкцією даної статті.

Потерпіла ОСОБА_4, також підтримала цивільний позов, та просила його задовольнити, та просила призначити максимальне покарання передбачене ст. 119 ч.1 КК України. Та зазначила, що свідки змінили покази, оскільки мають особисту зацікавленість.

Представник потерпілих ОСОБА_5, також підтримав цивільний позов, та просив призначити максимальне покарання за ст. 119 ч.1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 28.02.2015 року перебував в кафе «ОСОБА_6 кручею», на святкуванні дня народження, але раніше пішов додому з усіма попрощався і не був свідком ні бійки, ні конфлікту між обвинуваченим та ОСОБА_3. Бачив як ОСОБА_3 вживав алкоголь, він був добре випившим.

Свідок ОСОБА_7 показав, що був присутнім на святі дні народження кума в кафе «ОСОБА_6 кручею» 28.02.2015 року. Близько 23 години він перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння йшов додому з ОСОБА_1, ОСОБА_3 Спочатку під гірку йшов ОСОБА_1, потім ішов він, а потім ОСОБА_3. Коли він підкурював, то почув глухий звук, повернувшись побачив як ОСОБА_3 лежить на землі і в нього йшла кров з голови. ОСОБА_1 стояв до нього обличчям, після цього він накинувся на ОСОБА_1 бо подумав, що той вдарив його, але підбіг ОСОБА_8, який ішов позаду і розборонив його. В кафе, та по дорозі між обвинуваченим та ОСОБА_3 конфліктів не бачив. Чи був конфлікт в барі він не пам’ятає. Як ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_3, він не бачив, але так подумав.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 28.02.2015 року перебував на святкуванні свого 50-річного ювілею. Конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачив, бо весь час був у кафе. Коли вийшов з кафе, то побачив як ОСОБА_3 лежав на землі без свідомості, коло нього були вже люди, викликали швидку. Він був гарно випившим і люди говорили, що він похитнувся та впав бо був п»яним. У свідка ОСОБА_13 пропав телефон, який виявився в кармані ОСОБА_3, потім його повернули ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_13 показала, що в період святкування конфліктів між гостями не було. Цього вечора в неї пропав телефон, але потім його знайшли. Бачила лише потерпілого, що лежав на землі, як це трапилося не бачила. У потерпілого був пульс, але він був без свідомості, вона їхали з ним у швидкій як супроводжуючий.

Свідок ОСОБА_14 показала, що 28.02.2015 року святкували ювілей її свекра. Обвинувачений приходиться їй рідним братом. Того вечора обвинувачений був тверезим. Події не бачила. Зі слів чула, що ОСОБА_3 оступився та впав. ОСОБА_3 лежав в сторону з»їзду головою до низу на асфальті, без свідомості. Після всього вона пішла додому разом з братом.

Свідок ОСОБА_4 показала, що є матір’ю ОСОБА_3 28.02.2015 року о 22 годині зателефонувала сину, який повідомив, що все нормально скоро буде. Передзвонивши йому близько 1 години ночі, телефон взяла якась жінка, сказала взяти гроші та їхати до реанімації. Син п’ять днів лежав в реанімації, потім помер. Грошей обвинувачений на лікування не давав. Син пив лише вино, скандальним не був, не бився, та був міцним і сам без матері виховував сина. Родина обвинуваченого грошей на поховання не давала. Родичі іменника сказали, що її син упав, а лікар її сказав, що окрім рани на голові у нього ще розірвані легені.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 28.02.2015 року святкували день народження його батька. Вийшли з кафе з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Спочатку йшов ОСОБА_1, за ним ішов ОСОБА_3, ОСОБА_7, а потім ішов він. Він пішов до машини, почувши чийсь підвищений тон, побачив, що ОСОБА_3 лежить на землі, а ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_1, після чого він підбіг до них та розборонив. Викликали швидку і він допоміг покласти потерпілого у якого з голови йшла кров на носилки. Потім вони поїхали до родичів ОСОБА_3 та відвезли їх до лікарні. Того вечора у його хрещеної ОСОБА_13 пропав телефон в залі кафе, потім його виявили у кишені ОСОБА_3, сталося непорозуміння, конфліктів ніяких не було. Не бачив, щоб ОСОБА_1 наніс удар потерпілому, не бачив момент удару і про таке він теж зазначав слідчому, інших показів на досудовому слідстві він не давав, спочатку працівники міліції його допитували, а потім погрожували, що посадять бо знайшли його ґудзик від сорочки. ОСОБА_3 був знайомим його батька, а з сестрою обвинуваченого він проживає.

Свідок ОСОБА_15 показала, що являється матір’ю обвинуваченого. Про події дізналася від сина на другий день, коли його викликали в міліцію. Син повідомив, про нещасний випадок, що потерпілий ішов п’яний та впав. Самої події не бачила. Зі свята поїхала рано, о 19 годині, її чоловік приїхав пізніше, ніяких конфліктів не чула.

Свідок ОСОБА_16 показав, що являється батьком обвинуваченого. Того дня був на святкуванні. Близько 20 годині був вже дома, коли прийшов додому син, він не чув. Наступного дня вони всі троє поїхали в Канів. Сину подзвонили з міліції і він поїхав, тоді повідомили, що сина забрали в міліцію як свідка. Син працював, але не офіційно, не пив. Подзвонила дочка і попросила вислати гроші, на лікування потерпілому, вони переслали 1000 грн., а потім той чоловік через 2 дні помер.

Свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_1 являється братом її невістки. Конфліктів того вечора не бачила. Бачила, що потерпілий лежав без свідомості, викликала швидку, з потерпілим разом поїхала до лікарні, до свідомості він не прийшов. У нього йшла кров з ушей і носа, біля голови була калюжа крові інших ушкоджень не було, його поклали до реанімації. ОСОБА_3 лежав головою з гори до низу, а ОСОБА_8, ОСОБА_1, та ОСОБА_7 стояли в стороні та спілкувались.

Свідок ОСОБА_10 повідомила, що 28.02.2015 року була на святкуванні дня народження, прийшли о 17 годині. Подію не бачила, так як додому пішла раніше всих після 21 години. Чула, що стався нещасний випадок і людина померла.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що того вечора працювала в барі. Конфліктів не бачила. Гості пішли додому о 22 годині чи в 23 годині вечора. Подію не бачила.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що 28.02.2015 року був запрошеним гостем на святкування дня народження разом з дружиною ОСОБА_10 Вони прийшли пізніше всіх та пішли раніше всіх. Конфліктів не бачив. Він спілкувався з потерпілим, сиділи поряд, той пив вино та був адекватним. Про те, що сталось він дізнався на другий день.

Свідок ОСОБА_17, повідомив, що проживає неподалік кафе. Того вечора він спав, коли почув крики, він бачив з балкону як лежала людина на дорозі, це було близько 23 год. 30 хв., біля тої людини були люди чоловік шість. Коли приїхала швидка він пішов спати.

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що проживає неподалік кафе. Того вечора спала, чула голоси п’яної компанії, але нічого не бачила. Про подію дізналася наступного дня від сусідів і слідчих, що когось побили.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що є хірургом в Обухівській ЦРЛ, 28.02.2015 року знаходився на чергуванні, ОСОБА_3 доставили до приймального відділення без свідомості і йому зробили всі необхідні дії, дренаж черевної порожнини, щоб виключити внутрішню кровотечу, пункцію плевральних порожнин, був дренаж правої легені. У потерпілого був виявлений гемопневмоторакс - це скупчення крові в плевральній порожнині, який міг бути зумовлений різними факторами, або внаслідок основного захворювання, або курив, або при падінні. Ззовні ніяких тілесних ушкоджень виявлено не було, якби вони були їх би записали в історії хвороби. Закрита травма грудної клітини могла утворитись внаслідок падіння.

Свідок ОСОБА_23 показав, що є лікарем-ортопедом в Обухівській ЦРЛ, та був присутнім коли поступив потерпілий до лікарні. Потерпілий був без свідомості. Проводився рентген черепа. В потерпілого були кров’яні виділення з носа та уха, що свідчить про травму голови, це був перелом черепа.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює лікарем- рентгенологом Обухівської ЦРЛ. Потерпілому було виконано рентгенограму черепа та легень, потім були надані знімки для опису. При описі знімків чітко зазначено перелом кісток черепа. На знімках легень було затемнення, що може свідчити про наявність рідини. Ренгенознімки повинні були бути в історії хвороби, або у хворого, або в архіві. Знімок черепа робився лежачи. З описаного знімку легень видно потовщену реберну плевру, що може свідчити про пошкоджене ребро, чи про наявність рідини, які могли утворитись і від падіння і від удару. Пошкодження ребер не було виявлено, ліній перелому не було. Потерпілого свідок не бачив а описав лише знімки.

Будучи неодноразово допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_24, суду показав, що він підтримує свій висновок №79 від 16.04.2015 року, та зазначив, що потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно не менше трьох прикладань сили в потилицю, плече та ухо. Тілесне ушкодження в потиличній області справа могло утворитись внаслідок дії тупим твердим предметом. Наявна у потерпілого черепно-мозкова травма характерна при падінні. На плечі у потерпілого був синець, що характерне при падінні. Ушкодження в задній області могло утворитись внаслідок падіння чи прикладання сили. Наявні ушкодження можливо було отримати від падіння. Внаслідок одного падіння могли бути отримані всі тілесні ушкодження. Доказів того, що били в грудну клітину не має. При ударі рукою такі тілесні ушкодження не є характерними. Ударно-протиударний механізм може утворитись внаслідок падіння і контакту головою з твердою поверхнею. В області грудної клітини ніяких тілесних ушкоджень виявлено не було. Всі виявлені тілесні ушкодження є характерними при падінні, характерних ознак, що потерпілого вдарили немає. У потерпілого було виявлено запалення легень з гнійним вмістом, яке мабуть почалось ще при житті. Свій висновок здійснював з врахуванням історії хвороби. Чи потерпілий впав сам, чи його штовхнули, чи вдарили таких даних слідчим надано не було, більш за все тілесні ушкодження утворились внаслідок падіння. Закрита травма грудної клітини не була підтверджена, із записів лікарів у жодному описі не зазначалась. Штучна вентиляція легень була проведена, щоб легені дихали, бо була важка черепно-мозкова травма. У потерпілого була виявлена і крупно вогнищева гнійна бронхопневмонія. Ренгензнімки ним не досліджувались оскільки вони на дослідження не надавались, була лише історія хвороби. Ребра ушкодженими не були, жодних травм в грудній клітині виявлено не було, які були виявлені тілесні ушкодження ті і були описані. У потерпілого було виявлено три травми на голові, усі та руці. При падінні могло утворитись ушкодження плеча і голови, а травма в усі свідчить про перелом кісток черепа. Наявність синця не може свідчити, що туди було нанесено удар.

Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_25, суду показав, що він підтримує свій висновок №74/к від 26.08.2016 року, та суду показав, що травма черепа пов»язана з падінням потерпілого і ударом головою об площину, поверхню і могла утворитись як від поштовху, так і від самовільного падіння. Ушкодження за вухом могло утворитись після падіння. Ушкодження на правому плечі могло утворитись при самовільному падінні. При своєму дослідженні використовували медичну документацію та досліджували попередній висновок експерта. У потерпілого був правосторонній гемопневматорикс, робили пункцію та відкачували кров. В зв»язку з відсутністю ренгензнімків неможливо вказати про походження гемопневматорикса, на поверхні грудної клітини ніяких ушкоджень не виявлено, бо ніхто про них не зазначав. Ушкодженя черепа могло утворитись як і при самовільному падінні так і при наданні тілу прискорення. Внаслідок операції теж утворюється крововилив. У потерпілого було виявлено чотири прикладання сили в області потиличної ділянка, дві права завушна, та в області плеча.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості спеціаліста лікар психіатр-нарколог Обухівської ЦРЛ ОСОБА_26, суду повідомив, що наявність в крові етилового спирту в концентрації 2,53% по старій класифікації відноситься до середнього ступеню алкогольного сп’яніння. При цьому у людини порушується координація рухів, важко втриматись на ногах є висока вірогідність впасти, виникає слабкість, поганій настрій, зниження тонусу м»язів. Вищезазначена доза в 12 разів перевищує допустиму норму.

Окрім показань обвинуваченого, потерпілих, свідків, експертів, спеціаліста, судом в ході судового розгляду кримінального провадження було досліджено наступні докази.

Так відповідно до рапорту від 01.03.2015 року зазначається про надходження повідомлення до Обухівського РВ Київської області з органів охорони здоров»я про те що в м. Обухів 01.03.2015 року о 01 год. 30 хв. був доставлений до Обухівської ЦРЛ чоловік на ім»я ОСОБА_3 з тілесним ушкодженням у вигляді відкритої ЧМТ.

Відповідно до довідки №662 від 01.03.2015 року, та інформаційного листа, зазначається, що ОСОБА_3 був госпіталізований в реанімаційне відділення Обухівської ЦРЛ з діагнозом відкрита ЧМТ, перелом основ черепа, внутрішньо мозкова гематома, церебральна кома 3 ст., алкогольне сп»яніння, та знаходиться без свідомості.

В протоколі огляду місця події від 01.03.2015 року зазначається, що в період часу з 08 год. 50 хв. до 09 год. 50 хв. оглянуто територію позаду будинку № 7 по вул. Миру м. Обухів. На відстані близько 10 метрів від входу в приміщення по вул. Миру, 7-а територія має асфальтобетонне покриття. На момент огляду на асфальтобетонній поверхні виявлено сліди бурого кольору, зовні схожі на кров, також були виявлені паперові серветки з плямами бурого кольору, блиск для губ, чорного кольору ґудзик більшого розміру та один ґудзик маленького розміру, волокна схожі на волосся, та недопалок від цигарки «Ротманс». Всі вище перераховані речі вилучені та поміщені до спецпаетів. За результатами огляду складено протокол огляду місця події від 01.03.2015 року з фототаблицею.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 01.03.2015 року, зазначається, що в період часу з 11 год. 10 хв. до 11 год. 40 хв. проведено огляд одягу, який належав ОСОБА_3 та в який він був одягнутий 28.02.2015 року під час того, як його було доставлено до приймального відділення. Оглядом було встановлено, що з одягу в який був одягнений ОСОБА_3 є чоловічі шкарпетки, світло сірі чоловічі труси на яких заду дві плями бурого кольору зовні схожі на кров, голуба чоловіча сорочка з джинсового матеріалу, на якій в області спини та комірця виявлено плями бурого кольору зовні схожі на кров, чоловічі брюки з білим поясом на якому плями бурого кольору, зовні схожі на кров, чоловіче пальто з кашемірового матеріалу чорного кольору на якому на комірці та на обох рукавах плями бурого кольору зовні схожі на кров, чоловічі зимові черевики на яких жодних слідів не виявлено. Всі вище перераховані речі вилучено та поміщено до спецпакетів. За результатами огляду складено протокол огляду місця події від 01.03.2015 року з фототаблицею.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.03.2015 року в період часу з 12 год. 25 хв. до 13 год. 00 хв. проведено огляд сорочки білого кольору в крапочки синього кольору свідка ОСОБА_8, на якій шість маленьких ґудзиків, один ґудзик відсутній на грудях. З внутрішньої сторони сорочка має темно синій колір. Такий же колір мається на рукавах нижньої частини. На момент огляду плям бурого кольору на сорочці не виявлено. Сорочку вилучено та поміщено до спецпакету. За результатами огляду складено протокол огляду місця події від 02.03.2015 року.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.03.2015 року, зазначається, що в період часу з 10 год. 00 хв. до 10 год. 40 хв. проведено огляд трупа ОСОБА_3 в моргу Обухівської ЦРЛ за участю судово-медичного експерта ОСОБА_24 На момент огляду на тілі покійного за правим ухом виявлено синець, а також синець мається на правому лікті. Більше поверхневих тілесних ушкоджень на тілі покійного ОСОБА_3 не виявлено. За результатами огляду складено протокол огляду місця події від 06.03.2015 року з фототаблицею.

В лікарському свідоцтві про смерть №79 від 06.03.2015 року, та в довідці про причину смерті зазначається, що ОСОБА_3 помер 05.03.2015 року. Причина смерті перелом склепіння та основи черепа. Черепно-мозкова травма.

У висновку експерта № 79 за результатами судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_3, від 16.04.2015 року вказується, що при судово-медичному дослідженні на тілі ОСОБА_3 виявлені ушкодження: 2 внутрішньо-шкірні крововиливи під мочкою правої вушної раковини з розповсюдженням в завушну; черепно-мозкова травма – крововилив в м’які тканини голови в потиличній області справа, крововиливи під оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, перелом кісток основи черепа. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження утворились внаслідок дії тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею відносяться: внутрішньо-шкірні крововиливи в правій завушній області та на правій ступні – до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров’я, черепно-мозкова травма – до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Враховуючи характер, зовнішній вигляд та локалізацію ушкоджень, інтенсивність крововиливів та їх колір в області ушкоджень, дані гістологічного дослідження (ступінь виразності клітинної реакції в області ушкоджень) а також обставини справи, можливо вважати, що вищеописані ушкодження, які зумовили настання смерті, виникли по ударно-протиударному механізму від дії тупого предмету з переважаючою контактуючою поверхнею та могли утворитись при падінні тіла із вертикального або близького до цього положення на площину. Смерть ОСОБА_3, настала від черепно-мозкової травми: крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку. Перелом склепіння та основи черепа. Потерпілому було заподіяно не менше 3-х прикладань сили. Результати аналізу крові на вміст спиртів знаходяться в Обухівському ЦРЛ. Судово-медичних даних для відповіді на питання «В якому ймовірно положенні перебував ОСОБА_3, під час нанесення йому тілесних ушкоджень?» немає.

Висновком судово-психіатричного експерта № 138 від 11.03.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 на будь-яке психічне захворювання не страждав і не страждав на час проведення експертизи. Йому притаманні прояви акцентуації рис особистості по дисоціальному (асоціальному) типу в межах психічної норми, що при збереженості у нього процесів мислення, пам’яті, критичних здібностей, здатності до прогнозу та вольової регуляції своїх дій, достатньому рівні соціальної адаптації не позбавляють його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, а перебував в стані алкогольного сп’яніння. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує. Клінічних ознак хронічного алкоголізму у ОСОБА_1 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_1 під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував в стані фізіологічного афекту та в іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність.

Відповідно до довідки Канівської ЦРЛ від 05.03.2015 року ОСОБА_1 у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває.

Актом судово-токсикологічного дослідження №43 від 11.03.2015 року встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові ОСОБА_3, виявлено етиловий спирт в концентрації – 2,53%. Метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначається, що зареєстроване кримінальне провадження за № 42015110230000096 від 24.11.2015 року за ст. 384 ч.1 КК України, щодо зміни раніше даних показів в суді свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2016 року, в порядку ст. 333 КПК України, вказується що обвинувачений ОСОБА_1, відмовся від дачі показань з приводу події злочину скориставшись правом передбаченим ст..63 Конституції України, а зазначених в ухвалі суду свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 слідчий за адресою місця проживання не виявив.

Відповідно до висновку №74/к комісійної судово-медичної експертизи від 26.08.2016 року, зазначається, що при судово-медичному дослідженні на тілі ОСОБА_3, виявлені ушкодження: 2 внутрішньо-шкірні крововиливи під мочкою правої вушної раковини з розповсюдженням в завушну; черепно-мозкова травма - крововилив в м'які тканини голови в потиличній області справа крововиливи під оболонки, в шлуночки та речовину головного мозку, перелом кісток основи черепа.

Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження утворились внаслідок дії тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею відносяться: внутрішньо-шкірні крововиливи в правій завушній області та на правій ступні - до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я, черепно-мозкова травма - до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Враховуючи характер, зовнішній вигляд та локалізацію ушкоджень, інтенсивність крововиливів та їх колір в області ушкоджень, дані гістологічного дослідження (ступінь виразності клітинної реакції в області ушкоджень) а також обставини справи, можливо вважати, що вищеописані ушкодження, які зумовили настання смерті, виникли по ударно-протиударному механізму від дії тупого предмету з переважаючою контактуючою поверхнею та могли утворитись при падінні тіла із вертикального або близького до цього положення на площину. Смерть ОСОБА_3, настала від черепно - мозкової травми: крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку. Перелом склепіння та основи черепа. Потерпілому було заподіяно не менше 3-х прикладань сили.

Згідно із даними судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_3, та медичної карти № 1502 від 28.02-05.03.2015р стаціонарного хворого реанімаційного відділення Обухівської ЦРЛ на його ім’я, у нього мали місце такі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: крововилив у м’які покриви голови в правій потиличній ділянці, перелом кісток склепіння та основи черепу, крововиливи під оболонки та в речовину головного мозку; з приводу вказаної травми 02.03.2015 року було проведене оперативне втручання: накладання діагностичних фрезевих отворів в правій та лівій скроневе-тім’яних ділянках, видалення гідроми правої гемісфери головного мозку, видалення гострої субдуральної гематоми лівої гемісфери головного мозку в лівій скронево- тім'яній області; два крововиливи під мочкою правої вушної раковини з розповсюдженням в завушну ділянку; крововилив на задньо-зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині.

Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені тупим предметом, визначити індивідуальні властивості яких (тобто, встановити, від контакту з якими саме предметами виникли ушкодження) не є можливим; могли виникнути у зазначений у ухвалі строк. Характер і морфологічні властивості спричиненої ОСОБА_3 черепно-мозкової травми вказують на те, що вона могла виникнути від поштовху (удару) в ділянку грудної клітини потерпілого з послідуючим його падінням на спину і ударом головою (зоною локалізації крововиливу у м’які покриви голови в правій потиличній ділянці) об тупий предмет з необмеженою поверхню, можливо асфальтобетонну поверхню. Виникнення вказаної черепно-мозкової травми внаслідок самовільного падіння ОСОБА_3 (навіть при його знаходженні в стані алкогольного сп’яніння) не виключається. Для спричинення даної травми достатньо однієї травматичної дії (контакту із тупим предметом правою потиличною ділянкою).

Два крововиливи під мочкою правої вушної раковини з розповсюдженням в завушну ділянку, враховуючи їх локалізацію, могли бути спричиненні внаслідок двох травматичних дій (ударів) тупим (тупими) предметом (предметами) з обмеженою поверхнею контакту; виникнення їх при самовільному падінні або від поштовху (удару) в ділянку грудної клітини потерпілого з послідуючим його падінням на спину і ударом головою - малоймовірно. Локалізація вказаних крововиливів також не виключає того, що вони могли виникнути не внаслідок ударів в ділянки їх розташування, а через натьок крові з зони перелому кісток основи черепу чи з післяопераційної рани, тобто можуть бути одним із симптомів черепно-мозкової травми чи післяопераційного періоду. Крововилив на задньо-зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині міг виникнути як внаслідок удару тупим предметом, так й при падінні постраждалого (самостійного чи від поштовху (удару) в ділянку грудної клітини потерпілого з послідуючим його падінням на спину) з контактом вказаною анатомічною ділянкою із поверхнею (можливо асфальтобетонною). Виходячи з вищенаведеного, для спричинення всіх вищевказаних тілесних ушкоджень достатньо чотирьох травматичних дій (прикладань сили): в потиличну ділянку справа, під мочкою правої вушної раковини з розповсюдженням в завушну ділянку (дві дії), на задньо- зовнішній поверхні правого плеча в нижній третині.

Виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень за обставин, вказаних в показах ОСОБА_7 та ОСОБА_1 — не виключається. Згідно із показами ОСОБА_8, безпосередньо момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_19 він не бачив, у зв’язку з чим вони не можуть прийматися до уваги.

Діагноз «гемопневмоторакс» був встановлений ОСОБА_3 після проведення йому 01.03.2015 року о 01.45-02.00 оперативного втручання - пункції та дренування правої плевральної порожнини, під час якого (згідно із протоколом операції), по дренажу отримано до 50мл крові, в подальшому (запис 01.03.2015 року о 08.00) «По дренажу Бюлау до 60 мл гемалізованої крові + згортки, дренаж промито розчином деласану - функціонує. Діагноз: ЗТГК: правобічний гемоторакс». Але в даному випадку слід вказати, що в медичній карті № 1502 немає записів щодо наявності будь-яких видимих тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітки, рентгенограми грудної клітки втрачені, при проведені судово-медичної експертизи трупу експерт не виявив тілесних ушкоджень в зоні грудної клітки (або будь-яких інших змін, які б могли призвести до виникнення крововиливу в праву плевральну порожнину). Вищевказане не дає можливості комісії експертів встановити причину та механізм виникнення правобічного гемотораксу у ОСОБА_3 його зв»язок із нанесеною постраждалому травмою, та відповідно, об»єктивно підтвердити наявність у нього травми грудної клітини.

Інших доказів сторонами кримінального провадження під час судового розгляду суду надано не було.

У відповідності до ст. 337 ч.1 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оцінивши в сукупності всі докази по даній справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б підтверджували факт вбивства ОСОБА_20, вчиненого через необережність обвинуваченим ОСОБА_1.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що жодним наданим доказом не доведено вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину.

Статтями 85 та 86 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, наведені стороною обвинувачення показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які вони дали в суді не можуть бути покладені в основу встановлення вини обвинуваченого, оскільки вказані особи в суді не підтверджують обставини причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до події даного злочину та вчинення обвинуваченим будь-яких дій, що призвели до вбивства вчиненого з необережності потерпілого ОСОБА_3, оскільки жоден із зазначених свідків в судовому засіданні не вказав, що бачив, щоб ОСОБА_1 під час сварки наніс удар кулаком в область грудної клітини ОСОБА_3, в ході чого останній, не втримавшись на ногах, впав на спину на асфальтобетонну поверхню та вдарився головою, тобто оцінюючи показання цих свідків, суд враховує, що вони не зазначали на причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину відносно ОСОБА_3, в зв'язку з чим їх показання не є такими, що доводять винуватість обвинуваченого.

Інші свідки які були допитані в судовому засіданні за клопотанням потерпілих, зокрема лікарі Обухівської ЦРЛ ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_6 підтверджують лише факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3, та здійснення ними необхідних дій, щодо надання медичної допомоги.

При цьому суд враховує, що зазначені свідки, виходячи з їх процесуального статусу, не є особами, які мають особисту заінтересованість в певному результаті розгляду кримінального провадження, та були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Крім показань потерпілої, інших доказів, які б у відповідності до ст. 96 КПК України підтверджували нечесність свідків та спростовували їх показання, суду надано не було, а наявність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про зареєстроване кримінальне провадження за № 42015110230000096 від 24.11.2015 року за ст. 384 ч.1 КК України, щодо зміни раніше даних показів в суді свідків ОСОБА_8, та ОСОБА_7, не є належним доказом для доведення недостовірності показань цих свідків, так як не підтверджують що їх було засуджено за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство, або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.

Крім того показання обвинуваченого та свідків, відповідно до положень ч. 2 ст. 84, ст. 95 КПК України, є одним із процесуальних джерел доказів в кримінальному провадженні, та є належним та допустимим доказом в розумінні положень КПК України.

Що ж стосується показів експертів ОСОБА_24, та ОСОБА_25 даних в суді, то слід зазначити, що вони обоє підтвердили, що в медичній карті ОСОБА_3 немає записів щодо наявності будь-яких видимих тілесних ушкоджень в ділянці грудної клітини. Крім того експерт ОСОБА_24 зазначив, при дослідженні трупа потерпілого в області грудної клітини ніяких тілесних ушкоджень виявлено теж не було. Також обидва експерти вказали, що отримані ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли бути отримані як внаслідок самовільного його падіння так і від поштовху з падінням потерпілого і ударом головою об площину. Крім того будучи допитаним в якості спеціаліста лікар психіатр-нарколог Обухівської ЦРЛ ОСОБА_26, що виявлена доза алкоголю в крові ОСОБА_3 відноситься до середнього ступеню алкогольного сп»яніння та в 12 разів перевищує допустиму норму, що веде до порушення координації рухів. У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність вказаних вище даних експертами та спеціалістом.

Інші докази сторони обвинувачення, а саме протоколи огляду трупа ОСОБА_3, довідки про госпіталізацію, лікарське свідоцтво про смерть, судово-медичні експертизи, підтверджують лише факт наявних тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_3, та не доводять винуватість саме ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину.

Показання потерпілих, яким нічого невідомо про обставини загибелі ОСОБА_3, оскільки вказані особи не були очевидцями даної події, а перебували вдома також не підтверджують прямо чи непрямо вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1

Решта доказів, протоколи огляду місця події від 01.03.2015 року, яким зафіксовано обстановку на місці, протокол огляду одягу потерпілого від 01.03.2015 року, протокол огляду сорочки свідка ОСОБА_8 від 02.03.2015 року, також не містять фактичних даних про причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вказаного злочину, та не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 вбивства через необережність.

Суд, відповідно до вимог ст.ст.84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, зазначені докази, на які посилається прокурор як на доказ вини обвинуваченого є неналежними, оскільки не містять фактичних даних про вчинення зазначеним обвинуваченим даного кримінального правопорушення, тому не можуть бути прийняті судом як докази на підтвердження вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченим.

Відповідно до  вимог ч.1 ст. 91  КПК України  у кримінальному провадженні  поряд з іншим  підлягають доказуванню подія кримінального   правопорушення - час, місце, спосіб та інші  обставини  його вчинення, а також  винуватість  обвинуваченого  у   вчиненні   кримінального правопорушення, форма вини,  мотив і мета вчинення.

Згідно з ч. 2  ст.17 КПК  України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положенням частини 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь цієї особи. Обов’язок доказування у кримінальному провадженні  покладається  на   сторону обвинувачення, і дані положення також відповідають Конституції України, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованій Законом № 475/97-ВР від 17.07.97.

Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що в матеріалах кримінального провадження не міститься безсумнівних доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, в якому він обвинувачується.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_1, а тому, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, суд не може на цій підставі вважати особу винною у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Інших доказів вчинення обвинуваченим вбивства через необережність, прокурором під час розгляду даного кримінального провадження надано не було.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч ст.92 КПК України, слідчим, прокурором не доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вбивство з необережності.

В ст.7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а ст.8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 17 КПК України вказує, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а тому на думку суду, докази, досліджені під час розгляду даного кримінального провадження, є недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов»язків або при встановленні обгрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до положення ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд.

Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено що при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої останній відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів також керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справах «Козинець проти України», «Бочаров проти України», «Авшар проти Туреччини», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та інші).

Відповідно до положень ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, роз'яснень, що містяться у п.п.17,23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року, (з наступними змінами), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Як вбачається з положень п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 26 КПК України, до загальних засад кримінального провадження відноситься також його диспозитивність, відповідно до якої суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом було задоволено майже всі клопотання сторони обвинувачення щодо виклику та допиту свідків і експертів, призначено комісійну судово-медичну експертизу, та в порядку ст.. 333 КПК України було доручено проведення слідчого експерименту, який органом досудового розслідування виконаний не був.

Також судом були задоволені всі інші клопотання сторони обвинувачення, спрямовані на наданнями ними суду доказів на підтвердження їх правової позиції, зокрема долучено до матеріалів справи та досліджено всі надані вказаною стороною документи.

По закінченні з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами судом додатково було опитано сторін кримінального провадження відносно того, чи бажають вони доповнити судовий розгляд та чим саме. Будь-яких клопотань щодо доповнення судового розгляду від учасників судового провадження, в тому числі від сторони обвинувачення, не надійшло.

Таким чином, судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною обвинувачення її процесуальних прав, в тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підстав наданих сторонами доказів.

Проте належних та допустимих доказів, які б у їх сукупності дозволили поза розумним сумнівом вважати доведеною винуватість ОСОБА_1, суду надано не було.

Таким чином, причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, а саме у вбивстві, вчиненому через необережність, викликає сумнів і на переконання суду не доведена в суді прокурором в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, з урахуванням доказів, які були досліджені в ході судового розгляду та оцінені з точки зору їх достатності та взаємозв’язку. Наявність таких обґрунтованих сумнівів не узгоджується з принципом доказування поза розумним сумнівом, що застосовується при оцінці доказів, та дає підстави відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України для постановлення виправдувального вироку в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, оскільки в суді не доведено, що злочин вчинено обвинуваченим.

Потерпілим ОСОБА_20 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1, в якому він просить стягнути з останнього майнову шкоду, завдану злочином в розмірі 34022 грн. 08 коп., а також моральну шкоду в розмірі 150000 грн. 00 коп..

Вказаний цивільний позов суд у відповідності до положень ч. 3 ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Дія обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту скінчилася, а тому питання про його дію суд не вирішує.

На підставі викладеного, керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 - визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. Виправдати ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119 КК України - за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_20, залишити без розгляду.

Речові докази - паперові серветки з плямами бурого кольору, блиск для губ, чорного кольору ґудзик більшого розміру та один ґудзик маленького розміру, волокна схожі на волосся, недопалок від цигарки, чоловічі шкарпетки, чоловічі труси, голуба чоловіча сорочка з джинсового матеріалу, чоловічі брюки з білим поясом, чоловіче пальто з кашемірового матеріалу чорного кольору, чоловічі ботинки - знищити. Речовий доказ сорочку білого кольору в синього кольору крапочки – вилучену у особи ОСОБА_8– повернути ОСОБА_8

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.


Суддя


  • Номер: 11-кп/780/175/17
  • Опис: Логвиненка О.Т. ч. 1 ст. 119
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 372/1774/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Потабенко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.01.2017
  • Дата етапу: 22.06.2017
  • Номер: 11-кп/780/668/18
  • Опис: Логвиненко О.Т. ч.1 ст.119
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 372/1774/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Київської області
  • Суддя: Потабенко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.05.2018
  • Дата етапу: 13.09.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація