ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року     Справа № 2а-5943/09/1370

16 год. 25 хв.     м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал № 9

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. при секретарі Самборській Ю.М. за участю представника позивача Хом'яка Є.Л., відповідача ОСОБА_1, перекладача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянки Молдови ОСОБА_1 про затримання та примусове видворення відповідача за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що громадянка Молдови ОСОБА_1, при спробі незаконного перетину державного кордону України в Республіку Польща поза пунктами пропуску через державний кордон в районі 565 прикордонного знаку на ділянці відповідальності ВПС «Краковець» 12.09.2009 року була затримана представниками прикордонної варти Республіка Польща. 13.09.2009 р. о 12 год. 20 хв. відповідач була офіційно передана працівникам Мостиського прикордонного загону, 17.09.2009 року Яворівським районним судом Львівської області притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного арешту 06 діб. Позивач вважає, що громадянка Молдови ОСОБА_1 порушує законодавство України з прикордонних питань і підлягає примусовому видворенню з України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив суду, що для підготовки примусового видворення йому необхідно до 7-ми днів.

Відповідач позов визнала в повному обсязі, пояснила суду, що кінцевою метою її поїздки планувалася Італія, де проживає її родина. Просить суд допомогти їй дістатися Батьківщини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Судом встановлено, що громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, при спробі незаконного перетину державного кордону України в Республіку Польща поза пунктом пропуску через державний кордон в районі 565 прикордонного знаку, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Краковець» 12.09.2009 року була затримана працівниками прикордонної варти Республіка Польща. 13.09.2009 року відповідач офіційно передана працівникам Мостиського прикордонного загону, 13.09.2009 року поміщена для утримання в пункт тимчасового тримання Мостиського прикордонного загону (протокол про адміністративне затримання від 13.09.2009 року).

17.09.2009 року Яворівським районним судом Львівської області визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч.2 ст. 204-1 КУпАП і накладено на неї стягнення у вигляді 06 діб адміністративного арешту.

Начальником Мостиського прикордонного загону 18.09.2009 року було прийнято рішення про добровільне видворення за межі України громадянку Молдови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та зобов'язано її покинути територію України у термін до 23 вересня 2009 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 07.09.2009 р. вже раз була затримана прикордонним нарядом в напрямку 335 прикордонного знаку на відстані 10000 метрів від лінії державного кордону України Діловецької сільської ради Рахівського району Закарпатської області. За вчинене правопорушення Рахівським районним судом Закарпатської області 08.09.2009 року її притягнено адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено покарання у виді штрафу.

Як пояснила відповідач у судовому засіданні, державний кордон Україна вона перетинала з метою дістатися до Італії для працевлаштування. Оскільки на батьківщині їй відмовили у видачі візи для виїзду за кордон, вона вирішила потрапити туди нелегально. Тому вона повторно спробувала перетнути державний кордон з України в Польщу, але уже в іншому місці, де також була затримана в районі 565 прикордонного знаку та передана на територію України.

Та обставина, що відповідач неодноразово робить спроби незаконно перетнути державний кордон, працевлаштуватись на території України не має змоги, родинних зв'язків на території Україні не має,  а також пояснення самої ОСОБА_1 про стійкий намір потрапити в Європу, дають суду підстави зробити висновок, що відповідач відмовляється добровільно залишити територію України та повернутись до країни походження самостійно.

Представлені позивачем документи та пояснення відповідача, як письмові, так і в судовому засіданні, свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в   Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте, знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.

Аналогічна норма міститься в п. 3.1.1, 3.І.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України 16.10.2007 року № 390.

Встановлені судом обставини, а саме: відсутність у громадянки Молдови ОСОБА_1 близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, незаконне перетинання нею державного кордону з метою подальшого транзитного пересування без належним чином оформлених проїзних документів по території України з метою виїзду до країн Західної Європи, свідчать про те, що нею порушені вимоги ст. 25, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без і громадянства», тому згідно вимог ч.2, ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вона підлягає примусовому видворенню за   межі України.

Крім того, відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.  

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» затримання і примусове видворення з України іноземця може бути здійснене органом охорони державного кордону тільки на підставі постанови адміністративного суду, яка приймається судом, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виїзду.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Затримати на строк до 7 (семи) днів та примусово видворити за межі території України громадянку Молдови ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                             Москаль Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2009 року.