ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року Справа № 2а-5294/09/1370
14 год. 30 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2, зал №9
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Москаля Р.М. при секретарі Самборській Ю.М. за участю представника позивача Таряника В.О., відповідача Прокопа С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1., про визнання дій неправомірними та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ
Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та скасувати постанову від 20.07.2009 року ВП № 13826878 про відкриття виконавчого провадження та рішення про результат розгляду скарги від 10.08.2009 року.
В судовому засіданні 18 вересня 2009 року суд на підставі ст. 52 КАС України за згодою позивача замінив неналежного відповідача - Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, на належного - Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. При цьому суд виходив з положень ст. 181 КАС України, ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», згідно яких:
• відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби;
• органом державної виконавчої служби на обласному рівні є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просить їх задовольнити повністю. Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2009 року №13826878 прийнята державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при прийнятті судового рішення у справі №2а-1875/2008р. (на підставі якого видано виконавчий лист №2а-1875/2008р. від 29.09.2008р.) судом не враховано те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону „Про соціальний захист дітей війни", не визначено в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім того, судом не враховано також і те, що в законодавстві не існує такого поняття як мінімальна пенсія за віком, окрім Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому представник позивача вважає, управління ПФУ в Личаківському районі м. Львова не має підстав для виконання судового рішення, з метою примусового виконання якого виконавцем відкрито виконавче провадження. Постанову від 10.08.2009р. про результати розгляду скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження вважає незаконною, оскільки така прийнята без урахування аргументів позивача, аналогічних викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та стверджує, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2009р. діяв відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не навів жодного порушення закону органом ДВС при прийнятті спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а лише цитує норми законів, що були предметом дослідження підчас розгляду справи по суті, і щодо застосування яких спірних правовідносин суд вже висловився. З цих же мотивів постановою від 10.08.2009р. позивачу було відмовлено в задоволенні його скарги на постанову від 20.07.2009р.
Третя особа ОСОБА_1. вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що затримують виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, в якому вона є стягувачем.
Суд оглянув у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження №13826878.
На запитання суду представники сторін повідомили, що надали всі наявні докази на підтвердження їх вимог та заперечень, інших надати не бажають.
Заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими такі обґрунтовуються, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю. Висновки суду ґрунтуються на наступних встановлених фактичних обставинах справи та нормах права, що застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 267 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в тому числі у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.
Згідно ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» д ержавна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Органом державної виконавчої служби на обласному рівні є відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. Отже, органи ДВС входять до системи органів державної виконавчої влади.
Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, справи за адміністративними позовами до органу державної виконавчої служби підсудні окружному адміністративному суду.
З урахуванням викладеного, а також положень ст. 19 КАС України щодо територіальної підсудності адміністративних справ, даний спір підсудний Львівському окружному адміністративному суду.
Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Статтею 3 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Закон України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 26) визначає, що держаний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-1875/08 за позовом ОСОБА_1. до управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Постановою суду від 29.09.2008р., яка набрала законної сили 25.05.2009р., зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова провести нарахування і виплату суми ОСОБА_1. щомісячного підвищення до пенсій в розмірі 30% мінімальної пенсій за віком, за період з липня по грудень 2007 року в сумі 742,65 грн., за період з травня по серпень 2008 року у сумі 384,60 грн.
29 вересня 2008 року на виконання вищеописаного рішення суду, що набрало законної сили, Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
20 липня 2009 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезгаданого виконавчого листа №2а-1875/2008, про що повідомлено сторін виконавчого провадження у встановленому законом порядку, боржнику (позивачу у даній справі) надано строк для добровільного виконання до 26 липня 2009 року.
Вважаючи винесення постанови про відкриття виконавчого провадження безпідставним, управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова подало до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скаргу від 03.08.2009 року за № 7690/06-19. Просило скасувати згадану постанову з тих мотивів, що в ПФУ немає правових підстав для виконання судового рішення у справі №2а-1875/2008, а також повідомляло про подання касаційної скарги на згадане рішення суду та клопотання про зупинення його виконання. Доказів задоволення ВАС України такого клопотання до скарги не долучено.
Постановою начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 10.08.2009 року за результатами розгляду скарги позивача від 03.08.2009р. відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2009р. діяв правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд констатує, що доводи представника позивача про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження зводяться до того, що управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова не має підстав для виконання судового рішення у адміністративній справі №2а-1875/08р. Таку позицію позивач аргументує тим, що суд під час розгляду по суті адміністративної справи №2а-1875/2008р. неправильно застосував норми законодавства, в т.ч. Законів України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Саме тому, на думку позивача, державний виконавець повинен був відмовити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню судового рішення у справі №2а-1875/08р.
Проте такі твердження позивача є безпідставними та не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
При розгляді адміністративної справи №2а-1875/08р. по суті судом розглядалися заперечення відповідача - управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова), аналогічні його доводам як позивача у даній справі, проте такі не взяті судом до уваги з мотивів невідповідності закону. Постанова суду у справі №2а-1875/08р. набрала законної сили 25.05.2009р. і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).
Спірна постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у зв'язку із поданням стягувачем заяви та оригіналу виконавчого листа. Згаданий виконавчий лист відповідає вимогам, встановленим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням наведеного суд констатує, що державний виконавець при винесенні спірної постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», а позовні вимоги управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова є безпідставними та не ґрунтуються на законі.
Щодо позовних вимог про скасування постанови начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 10.08.2009 року за результатами розгляду скарги боржника (позивача у даній справі) слід зазначити наступне. Постанова від 10.08.2009р. обґрунтована тим, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2009р. діяв відповідно до вимог ст.ст. 3, 18, 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження»; скаржник не навів жодного порушення закону при прийнятті спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а лише цитує норми законів, що вже були предметом дослідження підчас розгляду справи по суті, і щодо застосування яких до спірних правовідносин суд вже висловився. Оскільки позиція начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, викладена у спірній постанові від 10.08.2009 року, повністю відповідає правовій позиції суду з приводу постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2009р., суд вважає таку постанову обґрунтованою та законною, а позовні вимоги в цій частині - надуманими та безпідставними.
Суд також констатує, що позивач (боржник у виконавчому провадженні), який не погоджується з рішенням суду, що набрало законної сили, має процесуальне право оскаржити таке рішення у касаційному порядку, просити суд касаційної інстанції зупинити виконання рішення тощо; за наслідками перегляду справи судом касаційної інстанції у випадку скасування судового рішення КАС України передбачає право сторони просити суд провести поворот виконання судового рішення тощо. Натомість позивач (боржник у виконавчому провадженні) дозволяє собі не погоджуватися з рішенням суду, що набрало законної сили, у протиправний спосіб, а саме - шляхом невиконання рішення суду з мотивів нібито невідповідності його закону, оскарження законних дій посадових осіб державної виконавчої служби тощо. На думку суду, наведені факти свідчать про недобросовісне використання позивачем наданих законом процесуальних прав.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати з позивача у даній справі не підлягають до стягнення.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Москаль Р.М.
Постанова складена в повному обсязі 29 вересня 2009 року.