ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.06.06р. | Справа № А10/116 |
За позовом: Управління Пенсійного Фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області ( смт. Софіївка Дніпропетровської області )
До: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг Дніпропетровської області )
Про: спонукання виконати певні дії
Суддя Кощеєв І.М.
Секретар судового засідання Паніна К. О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача : Шевченко Л.М. - ( дов. № 11 від 17.05.2006 р. )
Від відповідача : Овсяніков І.В. - ( дов. № 16 від 03.03.2006 р. )
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом до Відповідача про зобов’язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі вчинити дії щодо підписання Актів щомісячної звірки особових справ громадян, каліцтво яких сталося на території країн СНД ( Ложкіна О.Г., Сугака В.О. ).
Позовні вимоги обґрунтуванні посиланням на положення Законів України “Про пенсійне забезпечення “ та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов’язаних з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання , затвердженого постановою правління ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. № 5-4/4 за яким передбачено відшкодування витрат , пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок від нещасного випадку та виробництві або професійного захворювання і виплатою пенсій у зв’язку з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на централізованому рівні Відповідачем, відповідно до щомісячних актів звірки і витрат за особовими справами потерпілих у яких визначають загальну суму витрат, що підлягають централізованому відшкодуванню.
Відповідач в відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що позов не заснований на Законі. Позов про примушення підписати акт про взаєморозрахунки не досягає мети. Відповідач вказує на те, що він не ухиляється від погодження зазначених сум, акт звірки складений, хоч і з розбіжностями. За твердженням Відповідача, сторони виконали свої обов”язки, нічиє право не порушено, немає чого відновлювати. Відділення виконавчої дирекції вважає, що сторони розійшлися у поглядах, суми яких пенсій підлягають заліку при взаєморозрахунках між Фондами, не погодили суми, які підлягають заліку, але Порядок не приписує відповідачу погоджувати те, з чим він не згоден. Примус до погодження не є примусом до дії. Підпис на документі ( наказі, векселі, протоколі, акті звірки ) це не дія, а волевиявлення. Незгода відповідача не є порушенням права позивача, в Законі ( ст. 16 ЦК України ) немає такого способу захисту права, як примус погодитися.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судової постанови.
Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Пунктами “г” і “д” пункту 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 01.04.2001 р., передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівниками внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утримані , пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку з втратою годувальника , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Згідно п. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей) , які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників ( членів їх сімей ) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фонду соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
16.05.2003 р. Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03р. №5-4/4, якою затверджено „Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” ( надалі –Порядок).
Згідно п. 2 вказаного Порядку, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі-Фонд ) Пенсійному фонду України витрат , пов’язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки , в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця наступного за звітним , подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Позивач проcить суд зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі вчинити дії щодо підписання Актів щомісячної звірки особових справ громадян. Тобто, предмет спору пов’язаний із примусом Відповідача здійснити певні дії, а саме взяти участь у складанні акта звіряння сум. Але Відповідач не ухиляється від підписання вказаних актів, про щосвідчить підписання Відповідачем Акту взаємної звірки по гр. Сугак В.О.
З пояснень представників сторін вбачається, що сторони розійшлися у поглядах, ojlj сум яких пенсій підлягають заліку при взаєморозрахунках між Фондами, не погодили суми, які підлягають заліку, але Порядок не приписує відповідачу погоджувати те, з чим він не згоден. Примус до погодження не є примусом до дії. Підпис на документі ( акті звірки ) це не дія, а волевиявлення. Заперечення Відповідача не є порушенням права позивача, ст. 16 ЦК України не містить такого способу захисту права, як примус погодитися ( підписати акт звірки взаєморозрахунків ).
Пункт 6 Порядку передбачає крім підписання актів звірки між Позивачем і Відповідачем потребує погодження на рівні обласних управлінь Позивача і Відповідача довідки про відшкодування Фондом Відповідача спірних сум у порядку взаєморозрахунків.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову Позивача –відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Кощеєв
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –13.06.2006 р.