Справа № 226/1736/16-ц

Провадження № 2/226/748/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2016 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Пікало К.І.,

представника позивача за довіреністю ОСОБА_1,

представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2,

представника третьої особи за довіреністю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області, про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві,

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

З 09.03.2010 року по 31.10.2011 року він працював у відповідача на відокремленому підрозділі «Шахта «Димитрова».

18.08.2010 року о 14-45 годині, працюючи прохідником підземним 5 розряду, при виконанні наряду він отримав політравму: закритий відламковий перелом крила таза зі зміщенням, обширну підшкірну гематому правої області, закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку легкого ступеню, тупу травму, гематому повік, закриту інфіковану рану нижнього віка, субконьюктив, крововилив, травматичний коньюктевит OS, забій, садна грудної клітини, нижньої третини правої гомілки, забій нирки.

За даним фактом на підприємстві складені акти форми Н-5 від 18.08.2010 року та акт № 13 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, від 01.10.2010 року.

Після травми з 18.08.2010 року по 07.10.2010 року він лікувався стаціонарно у Димитровській міській лікарні.

15.04.2011 року висновком МСЕК йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності. Також 18.05.2012 року та 29.05.2014 року були зроблені повторні висновки МСЕК, згідно з якими йому була повторно встановлено 50% втрати працездатності та третя група інвалідності. Моральна шкода у зв’язку з травмою йому не призначалася та не виплачувалася, однак така шкода була йому заподіяна, виходячи з такого.

Втрата працездатності 50% та наявність інвалідності викликають у нього моральні переживання, він протягом всього минулого часу і досі відчуває негативні наслідки травми – болі, погіршення пам'яті, тривогу та напругу, страх. Він став дратівливим, запальним, що тягне за собою конфлікти в сім'ї, має порушення сну, його переслідують кошмарні думки. Також він став обмеженим в русі внаслідок травми, швидко втомлюється, не може виконувати побутову роботу та змушений наймати для цього сторонніх людей, що призводить до додаткових витрат. Втративши престижну гірничу спеціальність, високу заробітну плату та можливість взагалі десь працювати, він відчув зниження соціального статусу, що пригнічує його морально. Психологічний дискомфорт посилює й неспроможність займатися спортом та здійснювати свої звичні захоплення. Таким чином, змінився його життєвий уклад та він втратив інтерес до життя. Вважає, що заподіяна йому внаслідок травми на виробництві моральна шкода може бути в якійсь мірі компенсована грошовим відшкодуванням в розмірі 90000 гривень, саме цю суму просить стягнути з відповідача на його користь.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності за участю його представника.

Представник позивача на підставі довіреності ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтувавши їх викладеними в позовній заяві відомостями. Пояснив, що на момент нещасного випадку ОСОБА_4 виконував трудові обов’язки на шахті ім. Димитрова, куди був відряджений з шахти Центральної в межах одного підприємства, оскільки ці шахти є його відокремленими підрозділами. Саме шахтою ім. Димитрова був складений акт за формою Н-1. Пенсія за списком 1 на момент травми позивачеві призначена не була, 15.04.2011 року, вже після травмування, йому призначена пенсія з інвалідності. За часи здорового життя позивач займався футболом, вів активний спосіб життя. Він мешкає з цивільною дружиною, має повнолітню дитину. Дійсно, розслідуванням нещасного випадку була встановлена вина ОСОБА_4 в його настанні, але ступінь вини складала лише 5%, що не могло запобігти трагічній події в разі відсутності такої вини. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю. Пояснила, що позивач дійсно працював у відповідача у зазначений ним період, дійсно 18.08.2010 року відбувся нещасний випадок за його участю, внаслідок якого один з шахтарів загинув, а двоє, в тому числі і позивач, отримали травми різного ступеню тяжкості. Однак доказів того, що йому заподіяна моральна шкода, та обґрунтування її розміру позивач суду не надав. Розслідуванням нещасного випадку встановлено, що ОСОБА_4 порушив п.п. 4.1.12, 4.1.25 Правил безпеки у вугільних шахтах, п.п. 1.12 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанні робіт та поведінки у шахтах прохідника, оскільки знаходився у виробці під час доставочних робіт. Вважає відсутнім причинний зв'язок між шкодою і діями підприємства, відсутньою вину відповідача у заподіянні шкоди. Позивач пройшов всі інструктажі, має посвідчення про проведення навчання та інструктажу, ознайомлений у встановленому Законом порядку з умовами праці та небезпечними і шкідливими виробничими факторами, пройшов необхідний медичний огляд. Причиною нещасного випадку стало невиконання позивачем вимог Правил безпеки, розслідуванням була встановлена ступінь його вини – 5%. Пред’явлену сума моральної шкоди, на думку представника відповідача, є занадто великою, оскільки наявність і тривалість негативних наслідків ОСОБА_4 не підтверджена, медичних довідок про тяжкість моральних страждань не надано. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_4 не заперечував, вважав, що вони є обґрунтованими, оскільки людина зазнала страждань внаслідок нещасного випадку на виробництві. Грошовий вимір заявленої моральної шкоди вбачає таким, що відповідає тяжкості негативних наслідків, які відчуває позивач.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши докази у справі окремо та у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 09.03.2010 року по 31.10.2011 року працював у відповідача на відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна», в тому числі з 09.03.2010 року по 24.05.2011 року підземним прохідником V розряду, був звільнений наказом № 133/к від 31.10.2016 року на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (дублікат трудової книжки АВ №001303, а.с. 5-8).

Спільним наказом ВП «Шахта «Центральна» № 424 о/к та ВП «Шахта «Димитрова» № 94 т/б від 22.06.2010 року про переміщення робочих група прохідників, в тому числі ОСОБА_4, були направлені з 22.06.2010 року для виконання робіт на ВП «Шахта «Центральна» (а.с. 91-93). При цьому ВП «Шахта «Центральна» та ВП «Шахта «Димитрова» є відокремленими підрозділами Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (а.с. 94-99).

18.08.2010 року під час перебування в трудових відносинах з відповідачем з ОСОБА_4 стався нещасний випадок, який відповідно до п. 6 Акту (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) за формою Н-5 від 18.08.2010 року є пов’язаним з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 кожному потерпілому (а.с. 9-12).

01.10.2010 року був складений Акт № 13 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, щодо ОСОБА_4 (а.с. 13-14). За відомостями акту, останній є потерпілим від нещасного випадку, що відбувся 18.08.2010 року на ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля». Причинами нещасного випадку відповідно до п. 7 Акту стали знаходження людей у вантажному ходку під час транспортування по ньому вантажів, незадовільний стан причіпного пристрою ВТ-70, відсутність механізмів для ведення маневрових робіт, що привело порушення технології ведення доставочних робіт, невиконання вимог нарядної системи в частині порядку проведення та узгодження наряду на дільниці та в цілому зміни шахти. Зазначеним актом, серед іншого, встановлене порушення ОСОБА_4 п.п. 4.1.12, 4.1.25 Правил безпеки у вугільних шахтах, п.п. 1.12 Інструкції з охорони праці, безпечному виконанні робіт та поведінки у шахтах прохідника – знаходження у виробці при доставочних роботах.

Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_4 заподіяні закритий відламковий перелом крила тазу зі зміщенням, обширна підшкірна гематома правої підвдихної області, ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеню, тупа травма, гематома повік, забитна інфікована рана нижнього віка, субконьюктив, крововилив, травматичний коньюктивіт OS, забій, садна грудної клітини, нижньої третини правої гомілки, забій нирки (пункт 9 Акту). Зазначені травми підтверджуються медичними виписками, епікризами історії хвороби, висновками спеціалістів за період з 18.08.2010 року по т.ч., висновком ЛКК № 1885/10 від 27.05.2014 року щодо ОСОБА_4, який також неодноразово був направлений на МСЕК для встановлення наявності ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, переогляду (а.с. 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33-38, 39-42, 43-46, 47-51, 52-53).

За висновком МСЕК від 15.11.2011 року ОСОБА_4 первісно встановлено 50% втрати працездатності та ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва до 01.05.2012 року, рекомендоване медикаментозне, оперативне та санаторно-курортне лікування, протипоказана тяжка фізична праця, праця в нічний час та у несприятливих метеоумовах (а.с. 54-55). В подальшому переоглядами 18.05.2012 року, 29.05.2016 року МСЕК повторно встановлено ОСОБА_4 50% втрати працездатності та ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с. 56-58). Наступна дата переогляду позивача – 29.05.2017 року.

Таким чином, на цей час ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи за трудовим каліцтвом з 50% втратою працездатності, який не може працювати за своєю професією з огляду на встановлені висновком комісії заборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України життя і здоров’я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях згідно положень ст. 153 КЗпП України повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. При цьому забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону корелюється з нормою, викладеною у ст. 13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому частина 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується, зокрема, незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом. Статтею ст. 38 Гірничого Закону України до обов'язків гірничого підприємства віднесене й відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. 

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що позивачем дійсно отримана моральна шкода, оскільки внаслідок професійного захворювання він зазнавав фізичного болю, проходив лікування та втратив 50% своєї працездатності, став інвалідом та не може працювати за своєю спеціальністю, що суттєво змінило звичний уклад його життя.

Разом з цим, суд враховує, що в заподіянні травми внаслідок нещасного випадку на виробництві винен не тільки відповідач, а і сам ОСОБА_4, що підтверджується зазначеними вище висновками Акту форми Н-1. Протоколом № 3 засідання комісії з охорони праці на ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» від 22.03.2011 року ОСОБА_4 зменшено розмір одноразової допомоги на 5% за порушення ним вимог законодавства про охорону праці (а.с. 70). Часткову вину у власному травмуванні з боку позивача представник позивача в судовому засіданні не заперечував.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність вини ДП «Красноармійськвугілля» в заподіянні шкоди позивачеві, оскільки саме вина відповідача встановлена Актом форми Н-1, з якого, серед іншого, вбачається, що порушення вимог законодавства про охорону праці допустив також ОСОБА_4

Доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту і глибини моральних страждань є необґрунтованими, оскільки сам факт трудового каліцтва вже свідчить про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_4 Суд вбачає доведеними доводи останнього про те, що з отриманням травми на виробництві та подальшим встановленням інвалідності він зазнав душевних страждань та змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

За роз’ясненнями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, часткову вину самого ОСОБА_4, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі, наслідки втрати працездатності та набуття інвалідності позивачем, стан його здоров'я на теперішній час та медичні рекомендації, додержання яких тягне за собою внесення коректив у звичайний спосіб життя позивача, неможливість продовжувати працю за отриманою спеціальністю. Крім того, суд бере до уваги, що втрата працездатності та інвалідність ОСОБА_4 не є такими, що встановлені безстроково. Таким чином, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що на користь позивача має бути стягнено 20 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи у відповідності до ст. 88 ЦПК України питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

На підставі ст.ст. 153, 2371 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 38 Гірничого Закону України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області, про стягнення моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених судом вимог у сумі 122 гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 05.12.2016 року. Повний текст рішення виготовлений і підписаний в нарадчій кімнаті 09.12.2016 року.

Суддя: В.С. Салькова