Справа № 165/108/16-к

Провадження № 1-кп/161/199/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 09 грудня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Покидюка В.М.,

за участю секретаря - Куденчук О.М.,

прокурора - Бикова Д.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015180000000210, що надійшов 11.02.2016 з Нововолинського міського суду Волинської області, згідно ухвали Апеляційного суду Волинської області від 09.02.2016 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр.України, інваліда ІІІ групи, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого судово-медичним експертом Іваничівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз, одруженого, має на утриманні дитину – інваліда з дитинства І групи, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 384 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він працюючи на посаді лікаря судово-медичного експерта Іваничівського міжрайвідділення судово-медичної експертизи 5 класу, ІІ рангу, 1 категорії, 22 липня 2011 року, у приміщенні кабінету Іваничівської міжрайсудмедекспертизи, що знаходиться по пр. Перемоги, 7 м. Нововолинськ Волинської області, на підставі постанови слідчого СУ УМВС України у Волинській області майора міліції ОСОБА_4 від 24 червня 2011 року, провів судово-медичну експертизу у кримінальній справі 53-027-11, за результатами якої умисно склав завідомо підроблений офіційний документ – висновок експерта №68/ІІ (форма №170/о затверджена наказом МОЗ України від 05.08.1999 №197), шляхом умисного внесення завідомо неправдивих відомостей про проведення судово-медичної експертизи по дослідженню трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, хоча така не проводилась, про що було достовірно відомо ОСОБА_1, оскільки судово-медична експертиза була проведена ним за матеріалами кримінальної справи 53-027-11.

Вищевказаний завідомо підроблений офіційний документ, був виданий ОСОБА_1 та долучений до матеріалів кримінальної справи 53-027-11 по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України та використаний в якості доказу.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді лікаря судово-медичного експерта Іваничівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, при провадженні досудового слідства в кримінальній справі 53-027-11 по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_6, внаслідок якої отримав смертельні тілесні ушкодження пішохід ОСОБА_5, 22 липня 2011 року, діючи умисно, у приміщенні кабінету Іваничівської міжрайсудмедекспертизи, що знаходиться по пр. Перемоги, 7 м. Нововолинськ, Волинської області, склав завідомо неправдивий висновок експерта №68/ІІ від 22.07.2011, змінивши в ньому опис тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_5

Зокрема, ОСОБА_1 у протокольній (описовій) частині висновку експерта №68/ІІ від 22.07.2011 описав наступні тілесні ушкодження трупа ОСОБА_5: «забійна рана на границі середньої третини та верхньої третини по задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки з нерівними осадненими рваними краями, розміром 3x0,5см»; «відритий багато-оскольчатий перелом зі зміщенням відломків на границі середньої та верхньої третини лівої гомілки»; «відритий багато-оскольчатий перелом зі зміщенням відломків на границі середньої та верхньої третини лівої гомілки на 38см від лівої п’ятки».

У «Судово-медичному діагнозі» зазначеного вище висновку експерта тілесні ушкодження трупа ОСОБА_5 змінено на наступні тілесні ушкодження: «наявністю шкірної рани по задньо-внутрішній поверхні гомілки»; «відритий косий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням». Водночас, у підсумках вказаного висновку експерта описано тілесні ушкодження трупа ОСОБА_5 так само відмінні від тілесних ушкоджень, зазначених у протокольній частині, а саме: «з наявністю шкірної рани по задньо-внутрішній поверхні гомілки... забита рана на лівій гомілці розташована по її задньо-внутрішній поверхні...»; «відкритий косий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням»; «відритий перелом кісток лівої гомілки розташований в 38 см від підошвенної частини стопи».

Таким чином, в розділі «Підсумки» Висновку експерта № 68-ІІ від 22.07.2011 ОСОБА_1 без будь-якого обґрунтування було внесено відомості, які явно не відповідають опису та оцінці тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_5, викладених у протокольній (описовій) частині вказаного висновку, а саме: у п. 5 «Підсумків» Висновку експерта №68/ІІ від 22 липня 2011 року зазначено дані, щодо ушкодження гомілки – «Враховуючи те, що відкритий перелом кісток лівої гомілки розташований в 38 см. від підошвенної частини стопи, цей перелом можна назвати «бампер-переломом», тобто таким, що утворився від удару бампером автомобіля. А враховуючи те, що забита рана на лівій гомілці розташована по її задньо-внутрішній поверхні – це може свідчити про те, що травмувальна дія бампера була направлена зліва направо, спереду назад по відношенню до осі кінцівки. Враховуючи вищезгадане у цьому пункті, а також те, що права гомілка не була ушкоджена – під час первинного контакту тіла з автомобілем гр. ОСОБА_5 міг бути лівою частиною тіла до рухавшогося автомобіля і найвірогідніше з опорою лівої стопи до асфальту».

В подальшому, 07 березня 2013 року та 02 грудня 2013 року ОСОБА_1, достовірно знаючи, що 22 липня 2011 року ним складено завідомо неправдивий висновок експерта №68/ІІ, у приміщенні Нововолинського міського суду Волинської області, що по вул. Гагаріна, 14, в м. Нововолинськ Волинської області, під час судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, під час допиту в якості експерта дав показання, якими підтвердив наданий ним завідомо неправдивий висновок експерта №68/ІІ від 22.07.2011, складений за результатами проведеної судово-медичної експертизи у кримінальній справі 53-027-11.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 358 ч.2, 384 ч.2 КК України, як складання та видача завідомо підробленого офіційного документу – висновку експерта, а також завідомо неправдивий висновок експерта під час досудового слідства поєднаного з обвинуваченням у тяжкому злочині.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 384 ч.2 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у складанні та видачі завідомо підробленого офіційного документу, а також завідомо неправдивому висновку експерта під час досудового слідства категорично не визнав. Дав суду показання, що висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 №68/ІІ від 22.07.2011 у кримінальній справі №53-027-11, не підробляв. Огляд трупа та складання відповідного висновку здійснював відповідно до чинного законодавства та діючих нормативно-правових актів. В судових засіданнях, що відбувались в приміщенні Нововолинського міського суду Волинської області 07.03.2013 та 02.12.2013, під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 давав правдиві показання з приводу складеного ним висновку. Оскільки він жодних неправомірних дій не вчиняв та переконаний у своїй невинуватості, тому просив суд його виправдати.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання про те, що працює слідчим розслідувань ДТП СУ ГУНП у Волинській області. Зазначив, що ним проводилась дослідча перевірка за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце на автомобільній дорозі сполученням «Ковель-Жовква», що по вул. Дорошенка м. Нововолинськ за участю водія ОСОБА_6 та пішохода ОСОБА_5, зокрема, 11.04.2011 приймав участь у проведенні огляду місця події, яка відбувалась за участю судово-медичного експерта ОСОБА_8, відбирав пояснення в учасників пригоди, направляв труп ОСОБА_9 на судово-медичне дослідження, згідно КПК України в редакції 1960 року. В подальшому проводив додатковий огляд місця події, призначав ряд експертиз, проводив відтворення обстановки і обставин події та інші слідчі дії, які зафіксовані у відповідних процесуальних документах, що долучені до матеріалів кримінальної справи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала показання, що в працює старшим слідчим СУ ГУНП у Волинській області. З приводу обставин справи повідомила, що нею проводилась дослідча перевірка за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди, за результатами якої нею було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи (згідно КПК України в редакції 1960 року). В подальшому, після порушення кримінальної справи проводила слідчі дії у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, зокрема, виносила постанову про призначення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 В зв’язку з розбіжностями в протоколах огляду місця події виносила постанову про призначення комплексної судово-медичної експертизи, а також приймала рішення про закриття кримінальної справи. Кінцеве рішення у даній справі приймалось слідчим Шевченко Т.В.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання про те, що працює слідчим розслідування ДТП СУ ГУНП у Волинській області. До його провадження було прийнято кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 286 ч.2 КК України, досудове слідство в якому проводилось у відповідності до вимог КПК України в редакції 1960 року, зокрема, проводив слідчий експеримент, призначав автотехнічну експертизу, після чого, враховуючи наявність, на його думку, достатніх доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину, скерував справу до суду для розгляду по суті.

Показання вказаних свідків, допитаних за клопотанням сторони захисту не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а лише стверджують факт проведення ним певних слідчих дій у межах досудового розслідування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дав показання, що працює експертом Волинського обласного бурю судово-медичних експертиз. З приводу обставин справи повідомив, що приймав участь в якості експерта у проведенні комплексної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.286 ч.2 КК України. Первинну експертизу здійснював експерт ОСОБА_1, який проводив розтин трупа ОСОБА_5, про що складено акт дослідження, а в подальшому склав висновок експерта, що стверджується відповідними медичними документами. Крім того показав, що у відповідності до вимог КПК України в редакції 1960 року /дата вчинення ДТП/, до порушення кримінальної справи судово-медичні експертизи не проводились, здійснювався лише розтин трупа, згідно направлення слідчих органів, про що складався відповідний акт дослідження. Після порушення кримінальної справи постановою слідчого призначалась судово-медична експертиза. Експерт, викладені в акті судово-медичного дослідження дані покладав в основу відповідного висновку експертизи, тобто труп повторно не досліджувався, оскільки експерт його оглядав під час розтину. З висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 №68/ІІ від 22.07.2011 знайомився при проведенні комплексної судово-медичної експертизи, ніяких підробок, внесення неправдивих даних у ньому не виявив. Також зазначив, що дана експертиза являється судово-медичною експертизою трупа, а не висновком експерта за матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 проводив розтин трупа, про що складено акт судово-медичного дослідження, на підставі якого порушено кримінальну справу, після чого призначено експертизу, яку провів той же експерт /ОСОБА_1І./ на підставі здобутих даних під час розтину, що відмічено в акті дослідження. Ствердив, що експертиза за матеріалами справи здійснюється без підекспертної особи, на підставі матеріалів кримінальної справи.

Аналогічні показання з приводу обставин справи та порядку проведення експертиз на момент дії КПК України в редакції 1960 року, тобто під час проведення експертизи не за матеріалами справи №53-027-11, в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_12, який працює начальником Волинського обласного бурю судово-медичних експертиз та безпосередньо приймав участь у проведенні комплексної судово-медичної експертизи, під час її проведення надавалась оцінка висновку судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011 та акту судово-медичного дослідження №68 від 19.05.2011, що проведені ОСОБА_1 Зазначив, що ніяких розбіжностей, внесення неправдивих даних у висновку експерта ними виявлено не було, про що як наслідок, відмічено у висновку експертизи.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 дав показання, що працює начальником Іваничівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз та являється безпосереднім керівником судово-медичного експерта ОСОБА_1 Зазначив, що 11.04.2011 приймав участь в якості судово-медичного експерта у проведенні огляду місця події за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце на автомобільній дорозі сполученням «Ковель-Жовква», що по вул. Дорошенка м. Нововолинськ за участю водія ОСОБА_6 та пішохода ОСОБА_5, який помер на місці події. Розтин трупа ОСОБА_5 та проведення експертизи здійснював експерт ОСОБА_1 З приводу обставин вказаної ДТП останній з ним /ОСОБА_8А./ спілкувався щодо огляду місця події. Вказав, що у висновок експерта покладено дані, здобуті під час проведення судово-медичного дослідження під час розтину трупа ОСОБА_5 де і фіксувались наявні тілесні ушкодження. Проведення дослідження та складання судово-медичної експертизи здійснювалось експертом ОСОБА_1 у відповідності до норм КПК України в редакції 1960 року, тобто на момент вчинення ДТП. Наявність виправлень та дописок у експертизах пояснив тим, що вказані документи готувались на друкарських машинках особами, які не мають медичної освіти, що займає значний час, а тому з метою економії часу, під час виявлення неточностей, експертом виправлення (уточнення) здійснюються вручну. Зазначив, що розбіжності між висновком експерта та актом дослідження, з медичної точки зору, не можна розцінювати як підробку документу.

Показаннями даних свідків стверджується порядок проведення судово-медичної експертизи (відповідно до вимог КПК України 1960 року), а також те, що експерт ОСОБА_1 проводячи огляд, розтин і експертизу, діяв відповідно до вимог КПК України в редакції 1960 року та підзаконних нормативно-правових актів.

Вказане об’єктивно підтверджується іншими письмовими доказами та нормативними актами.

Так, згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного суду №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу у кримінальних та цивільних справах» - акт судово-медичного обстеження особи є документом, в якому викладаються і засвідчуються обставини, що мають значення для справи (наявність тілесного ушкодження, захворювання тощо), тому згідно зі статтями 65 і 83 КПК (в ред.1960 р.), 27 і 46 ЦПК вони можуть бути використані як докази в кримінальному чи цивільному судочинстві за умови, що проведення експертизи не є обов'язковим.

У відповідності до розділу ІІ Основних положень про організацію і проведення судово-медичних експертиз, п.2.1 «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 – судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду. Розділом ІІІ вказаної Інструкції визначено порядок оформлення висновку судово-медичного експерта.

Актом службової перевірки управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації від 28.08.2014 стверджується, що у вступній частині висновку експерта №68/ІІ від 22.07.2011, складеного судово-медичним ОСОБА_1, в розділі «про обставини» не зазначив дані з матеріалів кримінальної справи, які експерт використовував під час проведення експертизи, чим порушив п.1.27 «Правил проведення судово-медичної експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи». Інших порушень не виявлено, акт судово-медичного дослідження трупа №68 від 19.05.2011 та висновок експерта №68/ІІ від 22.07.2011 викладено у відповідності до розділу ІІІ «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», «Правил проведення судово-медичної експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи», затверджених Наказами МОЗ України №6 від 17.01.1995 та №197 від 05.08.1999.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала показання, що являється матір’ю ОСОБА_6, якого засуджено вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12.12.2013 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. З вказаним рішенням вона не погоджувалась, в зв’язку з фальсифікацією доказів у вказаній справі (на її думку), тому звернулась до правоохоронних органів із заявою про внесення відомостей до ЄРДР щодо посадових осіб, які мали відношення до її розслідування та судового розгляду. В результаті перевірки, органом досудового розслідування виявлено факт підробки експертом ОСОБА_1 висновку судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, оскільки при її проведенні не здійснювався розтин трупа, хоча у висновку про це зазначається, тілесні ушкодження, що зазначені в експертизі не відповідають тим, що зазначені в акті дослідження тому, як наслідок, останнім складено та підписано завідомо неправдивий експертний висновок. Будучи допитаний в якості експерта під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення її сина у Нововолинському міському суді, обвинувачений ОСОБА_1 підтримав складений ним висновок експертизи, чим надав суду (на її думку) завідомо неправдиві показання.

Однак, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_13, вважаючи її заінтересованою особою, оскільки остання являється матір’ю ОСОБА_6, який засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та на даний час ухиляється від відбуття призначеного вироком суду покарання у виді позбавлення волі, перебуває у розшуку, що стверджується листами т.в.о. начальника Нововолинського МВ УМВС України у Волинській області. Саме з ініціативи ОСОБА_13 30.05.2014 та 12.06.2014 внесено відомості до ЄРДР за №4201403000000093, в межах якого проводилась експертиза №328/15 від 14.09.2015. Крім того, остання зверталась до суду в інтересах ОСОБА_6 із заявою про перегляд вироку Нововолинського міського суду від 12.12.2013 про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України за нововиявленими обставинами, що стверджується ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 24.11.2016. Вказане свідчить про намагання ОСОБА_13, на думку суду, посприяти сину (ОСОБА_6В.) уникнути призначеного судом покарання.

З висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) №328/15 від 14.09.2015 ДУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» вбачається, що на основі даних матеріалів справи, медичної документації на ім’я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, враховуючи відомі обставини та відповідаючи на питання, комісія приходить до наступних висновків:

-розбіжності та невідповідності, що були виявлені при вивчені висновку експерта №68/ІІ свідчать про розбіжності у описі тілесних ушкоджень трупа гр. ОСОБА_5 Однак, з’ясувати причини цих розбіжностей не входить в компетенцію судово-медичної експертизи;

-опис тілесних ушкоджень, як зовнішніх так і внутрішніх гр. ОСОБА_5, наведених у висновку експерта №68/ІІ не відповідає вимогам п.2.1.12 та п.2.2.18. «Правил проведення судово-медичної експертизи», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 і не дає підстав для категорично висновку про механізм їх утворення. Таким чином використання цього опису при проведенні комплексних, комісійних, додаткових експертиз за матеріалами кримінальної справи шляхом проведення судово-медичної експертизи ексгумованого трупа є необґрунтованим;

-враховуючи те, що розтин трупа ОСОБА_5 був проведений ОСОБА_1 12.04.2011, а висновок експерта №68/ІІ датований 22.07.2011 є підстави вважати, що фактично було проведено експертом ОСОБА_1 судово-медична експертиза за матеріалами кримінальної справи;

-висновок експерта №68/ІІ складений експертом ОСОБА_1 не відповідає вимогам розділу 3 «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995.

Так, висновком №328/15 комісії судово-медичних експертів ДУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» встановлено лише той факт, що висновок експерта №68/ІІ ОСОБА_1 складений з порушенням «Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995. Для уточнення тілесних ушкоджень трупа гр. ОСОБА_5 необхідно провести судово-медичної експертизи ексгумованого трупа, яка в межах даного кримінального провадження не проводилась, а висновок про те, що ОСОБА_1 проведено судово-медичну експертизу за матеріалами кримінальної справи є некатегоричним.

Висновки експертизи №328/15 від 14.09.2015 підтримала судово-медична експертна комісія ДУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» у складі судово-медичних експертів: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Останні ствердно сказали, що надати оцінку виявленим розбіжностям та невідповідностям у висновку експерта №68/ІІ не можуть, оскільки це не входить в їх компетенцію, вони лише зафіксували наявність таких розбіжностей. Також повідомили, що для встановлення тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_5, ступеня їх тяжкості, причину смерті та механізму їх утворення необхідно провести судово-медичну експертизу ексгумованого трупа. У зв’язку з тим, що розтин трупа проводився раніше ніж складався висновок судово-медичної експертизи №68/ІІ, а тому припускають, що вказаний висновок це судово-медична експертиза за матеріалами судової справи. Окрім того, вказали, що при складанні свого висновку давали оцінку лише судово-медичній експертизі №68/ІІ. З приводу розбіжностей, виявлених у висновку експертизи №328/15, щодо номерів кримінальних проваджень, які нібито досліджувались при проведенні вказаної експертизи, надати пояснень не змогли.

Твердження експертів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, кожного зокрема, викликають у суду розумний сумнів, оскільки при проведенні вказаної експертизи, експертами бюро не в повному обсязі враховано особливості КПК України в редакції 1960 року, який діяв у 2011 році, тобто на момент проведення експертизи №68/ІІ від 22.07.20011, а також на допущені розбіжності та невідповідності у висновку експерта №328/15 від 14.09.2015, а саме на те, що на а.с.1 вказаної експертизи зазначено, що комісія експертів провела судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження №42015030000000073 за фактом смерті гр. ОСОБА_5 Разом з тим, на а.с.2 даної експертизи в графі «обставини справи» зазначено – «розглянувши матеріали кримінального провадження №12014030000000093. В свою чергу, на а.с.3 експертизи в графі «на експертизу надано» зазначено матеріали кримінального провадження №4201400000000093, що позбавляє суд можливості зробити висновок які саме матеріали кримінального провадження надавались експертній установі.

Також судом встановлено, що експертиза №328/15 проводилась на підставі постанови старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_17 від 14.08.2015, в якій останній просить надати оцінку висновку судово-медичної експертизи №68/ІІ, складеної ОСОБА_1 у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014030000000093 від 18.03.2014, в той час відомості щодо неправомірних дій (на їх думку) експерта ОСОБА_1 внесені до ЄРДР за №42015180000000210 лише 19.10.2015, фактично після проведення експертизи №328/15, а в подальшому, матеріали даного провадження були скеровані до суду з обвинувальним актом.

В той же час слід зазначити, що матеріали кримінального провадження №4201400000000093, в тому числі і висновок судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, на момент надходження постанови старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_17 від 14.08.2015 до ДУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» вже знаходились в розпорядженні вказаної експертної установи.

Згідно листа, який долучений до матеріалів обвинувального акту на вимогу сторони захисту, в.о. начальника ДУ «Головне бюро судово-медичних експертиз МОЗ України» ОСОБА_14 №1872/3 від 20.08.2015, адресованого в адресу старшого слідчого СВ прокуратури Рівненської області ОСОБА_17, вбачається, що вирішити питання, які ставляться в постанові слідчого Ярощука А.Ю. від 14.08.2015 неможливо, оскільки поставленні питання не мають ознак комплектності і не потребують сумісної роботи судово-медичних експертів та експертів – авто техніків, на вимогу бюро не надано одяг та взуття ОСОБА_5, а для визначення характеру, локалізації та механізму утворення ушкоджень останнього, необхідне проведення експертизи ексгумованого трупа.

У відповідності до ч.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов’язковим для особи, або органу яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

При дослідженні висновку експерта суд виходить з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтоватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Встановлено, що вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12.12.2013 ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, який набрав законної сили та був предметом розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

З протоколів судових засідань від 07.03.2013 та 02.12.2013 у кримінальній справі №0312/2159/2012 про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 286 ч.2 КК України, яка перебувала на розгляді Нововолинського міського суду Волинської області вбачається, що допитаний в якості експерта ОСОБА_1 повністю підтримав складений ним висновок судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, ствердивши його правдивість, достовірність та відповідність вимогам діючого на той час законодавства.

Всім іншим письмовим доказам, які приєднанні до матеріалів обвинувального акту, а саме: копії акту судово-медичного дослідження №68 від 19.05.2011, копії висновку судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, копії висновку експерта (експертиза по матеріалах справи) №92 від 09.11.2011, копії висновку експерта №697 від 16.12.2011, висновку комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по матеріалах кримінальної справи №0312/2159/2012 (1/165/30/13) №7692-7693/43 від 21.09.2013, копії протоколу огляду місця події від 11.04.2011 з доданими до неї фототаблицями та схемами дорожньо-транспортної пригоди, надано відповідну правову оцінку, перевірено їх достовірність, належність та допустимість, зокрема, Нововолинським міським судом Волинської області при постановлені вироку 12.12.2013 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України. При цьому, судом першої інстанції враховано розбіжності між актом судово-медичного дослідження №68 від 19.05.2011 та висновком судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, у зв’язку з чим призначалася комплексно судово-медична транспортно-трасологічна та автотехнічна експертизи по матеріалах кримінальної справи, при призначенні якої судом враховувалась як версії сторін захисту, так і обвинувачення щодо події ДТП, що мала місце 11.04.2011 по вул. Дорошенка м. Нововолинськ Волинської області.

Органом досудового розслідування в основу обвинувачення ОСОБА_1 покладено висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) №328/15 від 14.09.2015, однак, на думку суду, наявні у вказаному висновку розбіжностей, неточностей та некатегоричних висновків не можуть свідчити про умисне підроблення ОСОБА_1 висновку судово-медичної експертизи №68/ІІ від 22.07.2011, а також, як наслідок, надання останнім завідомо неправдивих показань в судовому засіданні.

Таким чином, досліджені в судовому засідання докази в їх сукупності, надані стороною обвинувачення беззаперечно не підтверджують факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 358, ч.2 ст. 384 КК України.

У відповідності до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Крім того, згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення – час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення. Статтею 92 КПК України передбачено, що обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено, що обвинувачений ОСОБА_1 склав та видав завідомо підроблений офіційний документ, а також завідомо неправдивий висновок експерта під час досудового слідства, поєднаного з обвинуваченням у тяжкому злочині, про що зазначено в обвинувальному акті.

Згідно ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_1 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення, суд вважає, що вони є недостатніми для прийняття відповідного судового рішення – обвинувального вироку щодо ОСОБА_1

У відповідності до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до роз’яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь. Таким чином, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винності ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинуваченого.

Приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 358, ч.2 ст. 384 КК України, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд виходить із того, що докази сторони обвинувачення є суперечливими, такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами та документам, а тому, згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Керуючись ст.ст. 370, 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред’явленому обвинуваченні – за ч.2 ст.358, ч.2 ст.384 КК України та виправдати, на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.М. Покидюк