ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/316

11.09.09

За позовом

Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До	Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»

Про	стягнення 64 802, 33 грн.

                                                                                                 

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:          Радзівіло Т.О., дов. № 7/2009/07/10-3 від 10.07.2009 р.

Від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»про стягнення 61 595, 12 грн. основного боргу, 2 639, 64 грн. інфляційної складової боргу та 567, 57 грн. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленої електричної енергії за договором № 321604 від 29.08.2003 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/316, розгляд справи призначено на 17.08.09 р., зобов’язано сторін надати певні документи, зокрема, відповідача зобов’язано надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів, докази його надіслання позивачу.

Ухвалою суду від 17.08.2009 р. розгляд справи було відкладено до 11.09.2009 р. у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у судове засідання та ненадання ним витребуваних документів.

У судовому засіданні 11.09.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника  вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(електропостачальна організація) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»(споживач) був укладений договір № 321604 від 29.08.2003 р. про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого електропостачальна компанія зобов’язується постачати електричну енергію, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання  електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід’ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1. договору № 321604 від 29.08.2003 р., позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами, визначеними договором, а відповідач, згідно з п. 4.1. даного договору, зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов і термінів оплати.

У відповідності до пункту 5 додатку 2Д до договору № 321604 від 29.08.2003 р., споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором    № 321604 від 29.08.2003 р. За період з 01.12.2008 р. до 01.06.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 188 039, 21 грн., що підтверджується наданими суду звітами відповідача та рахунками позивача, а сплачено лише 126 444, 09 грн.

Таким чином, борг Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»за спожиту електроенергію  становить 61 595, 12 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за споживання електричної енергії.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що за період з 01.12.2008 р. до 01.06.2009 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 188 039, 21 грн., а також факти оплати електроенергії відповідачем на суму 126 444, 09 грн. Зобов’язання щодо оплати товару на решту суми –61 595, 12 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 61 595, 12 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»суми основного боргу за договором № 321604 від 29.08.2003 р. у розмірі  61 595, 12 грн.  визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2 639, 64 грн. інфляційної складової боргу та 567, 57 грн. річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором №  321604  від  29.08.2003 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 61 595, 12 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 2 639, 64 грн. інфляційної складової боргу та 567, 57 грн. річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

                    

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИК-ПЛЮС»(вул. Малокитаївська, 7а, м. Київ, 03028, ідентифікаційний код 32374917) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(вул. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 61 595 (шістдесят одну тисячу п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 12 коп. основного боргу, 2 639 (дві тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 64 коп. інфляційної складової боргу, 567 (п’ятсот шістдесят сім) грн. 57 коп. річних, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.