ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 р. № 04/20-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоКота О.В.
СуддівШевчук С.Р.
Демидової А.М.
розглянувши касаційну скаргуПриватної фірми "Скорпіон-сервіс"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009р.
у справі№04/20-92 господарського суду Волинської області
за позовомПідприємців ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
ОСОБА_11,
ОСОБА_12,
ОСОБА_13,
ОСОБА_14,
ОСОБА_15,
ОСОБА_16,
ОСОБА_17,
ОСОБА_18,
ОСОБА_19,
ОСОБА_20,
ОСОБА_21,
ОСОБА_22,
ОСОБА_23,
ОСОБА_24,
ОСОБА_25
доЛуцької міської ради
Приватної фірми "Скорпіон-сервіс"
провизнання договорів оренди земельної ділянки недійсними
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачів: ОСОБА_26., ОСОБА_27, ОСОБА_28.
- відповідача-1: Михальчук В.О.
- відповідача-2: Редько П.П.
ВСТАНОВИВ:
Підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 та інші звернулись до господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 22.04.2002 р. та від 12.08.2004 р., укладених між Луцькою міською радою і приватною фірмою „Скорпіон-Сервіс”.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. (суддя Філатова С.Т.) позов задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 22.04.2002 р. та від 12.08.2004 р., укладених між Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон-Сервіс”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009р. (головуючий: Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачі та відповідач-1 не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, які оскаржуються.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 17.08.2000р. Луцькою міською радою було прийнято рішення № 394 „Про дозвіл на благоустрій частини вул. Кравчука та на встановлення торгових кіосків”, яким дозволено приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс” виконати благоустрій частини вул. Кравчука та встановити торгові кіоски.
Виконавчим комітетом Луцької міської ради 28.09.2000 р. прийнято рішення № 487, яким дозволено приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс” розробити проект на влаштування торгових кіосків на вул. Кравчука.
Розпорядженням Луцького міського голови від 16.11.2000 р. № 383 „Про надання статусу ринку”, затвердженим рішенням Луцької міської ради від 18.01.2001 р. № 16/9, торговим рядам на території, прилеглій до ринку „Завокзальний” і відведеній приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс”, з 01.12.2000 р. надано статус ринку.
В подальшому рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.03.2001 р. № 185 надано приватній фірмі „Скорпіон-сервіс” в тимчасове користування на умовах оренди до 3 років земельну ділянку на вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. На підставі означеного рішення 19.04.2001 р. між Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон-Сервіс” було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс” надано в користування земельну ділянку площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків.
Рішенням Луцької міської ради від 29.03.2002 р. № 20/8 приватній фірмі „Скорпіон-сервіс” надано на умовах оренди на 25 років земельну ділянку по вул. Кравчука загальною площею 0,1422 га для будівництва та обслуговування торгово-пішохідної зони. Договір оренди такої земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон-Сервіс” 22.04.2002 р.
Рішенням Луцької міської ради від 10.06.2004 р. № 17/17 приватній фірмі „Скорпіон-сервіс” продовжено договір оренди на новий термін на 5 років земельної ділянки по вул. Кравчука загальною площею 0,076 га для обслуговування торгових кіосків. Відповідний договір оренди земельної ділянки було укладено Луцькою міською радою та приватною фірмою „Скорпіон-Сервіс” 12.08.2004 р.
З урахуванням фактичних обставин справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що вказані вище земельні ділянки надавались приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс” для розміщення ринку. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 465 „Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків” зобов’язано відповідні органи виконавчої влади надавати право на оренду ринків тільки за результатами конкурсу. Відтак, враховуючи, що передача приватній фірмі „Скорпіон-Сервіс” земельних ділянок для розміщення ринку на підставі спірних договорів оренди відбулась без проведення конкурсу, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення сторонами договорів оренди землі визначеного законодавством порядку, що призвело до порушення вимог ст. 48 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 203, 215 ЦК України, ст. 7, 14 Закону України „Про оренду землі”.
Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки помилковими, оскільки вони зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на наступне.
З метою наведення належного порядку продажу продовольчих та непродовольчих товарів на продовольчих та речових ринках та припинення торгівлі в неустановлених місцях Кабінетом Міністрів України 29 квітня 1996 р. було прийнято постанову № 465 „Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків”. Вказаною постановою зобов’язано Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації надавати право на оренду ринків виключно за результатами конкурсу.
На виконання цієї постанови Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України було прийнято наказ від 21 травня 1996 року № 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 червня 1996 р. за № 271/1296), яким затверджено Положення про порядок проведення конкурсів на право створення ринків і надання їх в оренду.
Відповідно до п. 1.2 означеного Положення об'єктами проведення конкурсу є право оренди майна діючого ринку, який є самостійним підприємством і єдиним (цілісним) комплексом та право створення ринку на відведеній для цієї мети землі.
Зі змісту наведених норм вбачається, що оренда майна діючого ринку і право створення ринку не є тотожними поняттями. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 465 містить обмеження щодо передачі в оренду майна діючого ринку, а не право на створення ринку. Вказівка в п. 1.2 Положення на те, що об’єктом конкурсу є право створення ринку не може тлумачитись як встановлення обов’язку в застосуванні цієї процедури. Фактично таке обмеження стосується виключно оренди майна діючого ринку, який є самостійним підприємством і єдиним цілісним майновим комплексом.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12 березня 1996 року № 157 ринок – це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій
З матеріалів справи вбачається і встановлено місцевим господарським судом, що спірні земельні ділянки надавались ПФ „Скорпіон-Сервіс” для будівництва і обслуговування торгово-пішохідної зони та торгових кіосків. Тобто, цільовим призначенням таких земельних ділянок не було визначено обслуговування території вже існуючого і діючого ринку. Крім того, з наведених вище рішень органів місцевого самоврядування вбачається, що створення ринку (надання відповідного статусу) відбулось на відведеній скаржнику території в процесі її облаштування останнім. Ця обставина підтверджується, зокрема, Актом технічної комісії про прийняття в експлуатацію об’єкта –торгові ряди м. Луцьк, вул. Кравчука, затверджений начальником містобудування та архітектури 22.06.2001 р. Отже, відповідач-2 не отримував в оренду вже існуючий і діючий ринок як єдиний цілісний майновий комплекс, а фактично отримав від міської ради право на створення ринку на облаштованій ним території.
За таких обставин, колегія суддів обґрунтовано вважає, що відповідачами при укладенні спірних договорів не було порушено порядок, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 465 „Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків”.
Про помилкове застосування судами попередніх інстанцій положень означеної постанови також свідчить наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, організація місцевих ринків, в тому числі встановлення процедури і порядку створення (функціонування) таких ринків.
З постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1996 р. № 465 вбачається, що її дія розповсюджується виключно на органи державної виконавчої влади і не стосується органів місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач-1.
Таким чином, положення означеної постанови Кабінету Міністрів України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. В іншому випадку вона суперечила б Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р.
Крім того, питання відведення в користування земельних ділянок чітко регламентовано Земельним кодексом України.
Так, статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в будь-якому випадку порушення процедури проведення конкурсу може бути підставою лише для визнання недійсним договору оренди майна діючого ринку. Підставою ж для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки може бути визнання недійсним в установленому порядку рішення органу місцевого самоврядування про відведення такої земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи зазначені вище рішення Луцької міської ради про передачу ПФ „Скорпіон-сервіс” земельних ділянок, на підставі яких було укладено спірні договори, в установленому порядку не оскаржені, не визнані недійсними та є чинними.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо невідповідності спірних договорів вимогам чинного законодавства.
Також при вирішенні даного спору, судами попередніх інстанцій не застосовано приписи ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Задовольняючі позовні вимоги, судами попередніх інстанцій помилково не враховано, що позивачі не є сторонами оспорюваних договорів. Правовими наслідками задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними є застосування судом до його сторін двосторонньої реституції, що в будь-якому випадку не веде до відновлення прав позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.
Враховуючи надання господарськими судами в рішенні та постанові неналежної юридичної оцінки обставинам справи, а також допущені судами порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватної фірми „Скорпіон-сервіс” задовольнити.
Рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. у справі № 04/20-92 скасувати.
Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Демидова А.М.