Справа № 2-1928/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
при секретарі Торолашвілі О.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Центрально-Міського району м. Макіївки, ДП „Макіїввугілля” про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач, яка працювала маляром 5 розряду РБУ шахти ім.В.М.Бажанова ДП “Макіїввугілля”, просить відшкодувати моральну шкоду, спричинену їй в наслідок травми, отриманої 17.09.2004 року під час виконання трудових обов'язків. В позовній заяві зазначила, що в наслідок падіння з висоти 1.5 метра з підмосток вона отримала переломи шийки лівої стегнової кістки та лодижки лівої стопи, за даним фактом був складений акт форми Н-1. Зазначила, що за висновком МСЕК від 25.05.2005 року в зав'язку з даною травмою їй була встановлена 3 група інвалідності і визначена втрата професійної працездатності на 50%. На даний час група інвалідності та процент втрати професійної працездатності залишись незмінними. Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і пояснила суду, що отримавши травму і інвалідність, вона відчув моральні страждання, які виражаються в тому, що вона втратив професійну працездатність, до цих пір відчуває болі в нозі, не може повноцінно пересуватися і користується палицею, страждає від неможливості виконувати в необхідному обсязі побутові завдання і домашню роботу швидко втомлюється. Вона до теперішнього часу відчуває наслідки травми, після оперативного лікування у березні 2006 року у неї залишились у кістці металеві гвинти, так як при відвинчуванні гвинтів стерлися грані болтів і видалити гвинти стало не можливим. У неї порушилися нервова система та сон, вона страждає на хромоту.
Представник відповідача Ціоненко С.В. позов не визнала, вказавши, що позивачем не доведено позовні вимоги, так як відсутній висновок МСЕК про встановлення факту моральних страждань і, крім того, з травму позивачка отримала при виконанні трудових обов'язків під час роботи в РБУ шахти, після чого його справа була передана відділенню виконавчої дирекції Фонду ССНВВПЗ, який здійснює всі передбачені законом щомісячні страхові виплати. Вини Фонду у травмуванні позивачки та спричиненні їй моральних страждань не вбачає. Також зазначила, що на момент розгляду справи відсутні норми закону, які передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, оскільки Законом України від 20 березня 2007 року ці норми виключені з Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. У задоволенні просила відмовити.
Представник відповідача ДП „Макіїввугілля” Грицьков Д.В. також позов не визнав, мотивуючи тим, що за актом форми Н-1 травмування позивачки сталося в наслідок порушення нею умов безпеки. Крім того, у відповідності з законом, який діяв на час отримання травми позивачкою, відшкодування моральної шкоди покладалось на Фонд соціального страхування ві нещасних випадків на виробництві. У задоволенні позову просив відмовити.
Суд вислухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і дійшов висновку, що позов з підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивачка з 01.11.2002 року працювала маляром 5 розряду в РБУ шахти ім..Бажанова, з 19.07.2095 року працює сторожем у адміністративно-побутовому комбінаті (а.с.3).
Відповідно до акту форм Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, № 109 від 22.09.2004 року ОСОБА_1 (в зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на „ОСОБА_1”/а.с.2об/) 17.09.2004 року об 11.30 при проведенні розмивки стелі робіт на підставі наряду у приміщенні пологового відділення міськлікарні № 3, ставши на край підмостки, упала на підлогу з висоти 1.5 м. Згідно акту нещасний випадок стався з вини постраждалої, як порушила п.1.1 інструкції з охорони праці маляра госпцеху, діагноз за листком непрацездатності - „перелом тазостегнового суглобу, закритий вколочений перелом шийки лівого стегна, закритий перелом зовнішньої і внутрішньої лодижки з підвивихом стопи кзаду”(а.с.4-5).
Згідно протоколу засідання комісії з охорони праці шахти ім..Бажанова від 3.06.2005 року провини постраждалої у нещасному випадку не встановлено (а.с.29).
За висновком МСЕК від 25.05.2005 року позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності на 50% і 3 групу інвалідності за трудовим каліцтвом з наступним переоглядом у МСЕК 25.05.2006 року (а.с.6-7). При наступних переоглядах у МСЕК процент втрати професійної працездатності 50% і третя група інвалідності підтверджена, визначено, що ОСОБА_1 потребує санаторно-курортного лікування, та лікування у водолікувальні, наступна дата переогляду визначена 25.05.2011 року (а.с.8,9,27,29).
Позивач 3.03.2006 року перенесла хірургічну операцію по видаленню металевої конструкції з шийки лівої стегнової кістки, в процесі операції під час випручання гвинтів, звездчаті грані „злизались”, в зв'язку з чим видалення гвинтів виявилось неможливим(а.с.10).
Норми ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1V “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 13 вказаного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму з обставин, зазначених в цьому Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 28 вищевказаного Закону при наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Згідно зі ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ...”, а також згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004р., при настанні страхового випадку відповідач повинен у встановленому законом порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту спричинення такої шкоди.
Згідно до ч.3 ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...” моральна шкода, яка спричинена умовами виробництва і яка спричинила потерпілому втрату професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом та не може бути більшою від двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, яка встановлена на день виплати.
У відношенні позивача в справі страховий випадок настав 17.09.2004 року, тобто у період дії норм ст.. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...”, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, а позов до ДП ”Мкіїввугілля” пред'явлений необґрунтовано.
Суд вважає, що внаслідок ушкодження здоров'я, позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона, насамперед, отримала стійку втрату професійної працездатності і інвалідність і 3 групи, втратила роботу за фахом. Отримана травма та залишені у тканині кістки металеві гвинти провокують систематичний біль та незручності при ході, виконанні побутових завдань. Позивачка несе моральні страждання від зниження загальної працездатності, пошкодження лівої кінцівки від рівня стегна, від безпорадності свого стану та неможливості відновлення стану здоров'я та належного функціонування кінцівки, страждає на хромоту, що негативно впливає на її самопочуття, душевну рівновагу, обов'язки в побуті, веденні домашнього господарства і спроможність повноцінно виконувати побутові завдання. В зв'язку із становищем, що склалося, змінився звичний уклад її життя і вона змушена постійно додавати додаткових зусиль для його організації.
Згідно до вимог ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданням , яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди, суд оцінює характер її заподіяння, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності у повному обсязі, характер додаткових зусиль для організації його життя, керується засадами розумності, виваженості та справедливості і вважає за доцільне стягнути з відповідача 23000 грн і вважає, що така сума буде в даному конкретному випадку достатньою компенсацію спричиненої моральної шкоди.
З положень ст.. 268 ЦК України, а також з роз'яснень п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” з наступними змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, випливає, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються.
Керуючись ст.10, 11, 209, 212- 215 ЦПК України, ст. 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які потягли за собою втрату працездатності, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1. задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в Центрально-Міському районі м.Макіївки на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, спричиненої виробничою травмою - 23000 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: