СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
24 квітня 2007 року |
Справа № 2-14/2477.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Метенка Володимира Григоровича, довіреність № 19 від 02.03.07;
відповідача: Ткаченка Ігоря Івановича, довіреність № б/н від 05.03.07;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 05.03.2007 у справі № 2-14/2477.1-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестсервіс" (вул. Львівська, 12,Київ 1,01001); (м. Київ, вул. 40 річчя Жовтня, 120, кор. 1); (м. Київ, вул. Львівська, 18а, 03115)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Багратіон" (пров. Задорожний, 3/4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95047)
3-тя особа: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 2711920,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 05.03.2007 року у справі № 2-14/2477.1-2007 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Техінвестсервіс” задоволено. Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальність „Багратіон” на користь позивача 2711920,00 грн. заборгованості, 25500,0 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірна заборгованість утворилась на підставі договору № ФД 05/04 від 05.04.2004 року про поворотну безвідсоткову цільову допомогу. Суд також встановив, що хоча договір № ФД 05/04 був укладений неуповноваженою особою, збоку товариства з обмеженою відповідальність „Багратіон” мали місце дії по схваленню такого правочину, у зв`язку з чим, він є дійсним з моменту укладення. Дослідивши обставини справи, керуючись статтями 526, 530 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з цим судом актом, третя особа -ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові товариства з обмеженою відповідальністю „Техінвестсервіс” відмовити.
Сутність доводів ОСОБА_1, викладених в апеляційній скарзі, полягають у неповному дослідженні судом першої інстанції обставин справи щодо наявності у особи, якою було укладено договір № ФД 05/04 від 05.04.2004 року про поворотну безвідсоткову цільову допомогу, повноважень на його укладання. Заявник апеляційної скарги також вважає, що збоку юридичної особи -ТОВ „Багратіон”, були відсутні дії, спрямовані на схвалення укладеного договору, у зв`язку з чим, він має визнаватись недійсним.
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодилися, вважають оскаржуване рішення господарського суду АР Крим законним та обґрунтованим.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засідання не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Гоголя Ю.М.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
05.04.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Техінвестсервіс” -Кредитор, та товариством з обмеженою відповідальністю „Багратіон” -Позичальник, був укладений договір № ФД 05\04-04 про надання поворотної безвідсоткової цільової допомоги.
Відповідно до умов зазначеного договору, Кредитор (позивач) зобов'язався надати Позичальнику (відповідачу) безвідсоткову тимчасову цільову допомогу в сумі 2711920,00 грн., а останній зобов'язаний використати її за цільовим призначенням і повернути суму допомоги Кредитору у визначений даним договором строк.
Згідно з пунктом 2.1 Договору, метою надання допомоги Позичальнику є поповнення обігових коштів.
Платіжним дорученням № 26 від 06.04.2004 року товариством з обмеженою відповідальністю „Техінвестсервіс” було перераховано відповідачеві 2711920,00 грн. з призначенням платежу: „поворотна фінансова допомога згідно договору ФД 05М34-04 від 05.04.04 р. без ПДВ”. Факт перерахування вказаної суми на поточний рахунок відповідача підтверджується листом Акціонерного банку „Морський”, засвідченою банком копією платіжного доручення і випискою банку з особового рахунку ТОВ „Багратіон” (том 1 а.с.70-72).
Пунктом 5.1. договору встановлено строк надання допомоги: з моменту фактичного перерахування коштів на 90 днів.
Додатковою угодою від 01.07.2004 року сторонами було продовжено строк користування поворотною безвідсотковою допомогою до 18 серпня 2005 року (том 1 а.с.7). Також додатковою угодою № 2 від 30.12.2004 року було встановлено інший строк користування коштами - до 30 червня 2005 року включно (том 1 а.с.8).
Відповідно до пункту 6.1 договору, по закінченні строку користування фінансовою допомогою Позичальник зобов'язаний протягом 3-х днів повернути суму допомоги.
В березні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю „Техінвестсервіс” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” суми неповернутої допомоги в розмірі 2711920,00 грн.
Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.
Заперечуючи проти позову, третя особа -ОСОБА_1, який э засновником ТОВ „Багратіон” та має 50% статутного фонду товариства, зазначає, що договір № ФД 05/04 від 05.04.2004 року підписано не уповноваженою особою - ОСОБА_2, який не був на момент укладення договору директором товариства.
Надаючи праву оцінку таким доводам, судова колегія виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що договір № ФД 05\04-04 про надання поворотної безвідсоткової цільової допомоги, додаткові угоди до нього від 01.07.2004 року та № 2 від 30.12.2004 року збоку позичальника підписувались ОСОБА_2 -як директором та засвідчувались печаткою ТОВ „Багратіон”.
Відповідно до протоколу № 4 від 22.01.2003 року зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” ОСОБА_2 був знятий з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” і цим протоколом на дану посаду було призначено Погосян Р.Г. с 22.01.2003 року (том 1 а.с.41-42).
Згідно протоколу зборів засновників від 22.01.2003 року, Погосян Р.Г. прийняв у ОСОБА_2 печатку товариства, про що складений відповідний акт від 22.01.2003 року та дана обставина підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.67).
Згідно з пунктом 4.12 Статуту ТОВ „Багратіон”, виконавчі функції по управлінню Товариством (керівництво поточною діяльністю) здійснює директор, якого обирають Загальні збори. Директор формує дирекцію.
Пунктом 4.13 Статуту ТОВ „Багратіон” встановлено, що директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що відносяться до виключної компетенції „Зборів”. „Збори” вправі винести рішення про передачу частини належних йому прав в компетенцію Дирекції. Директор є підзвітним Зборам та організовує виконання його рішень. Він не вправі приймати рішення, обов`язкові для Учасників.
Відповідно до пункту 4.4 Статуту ТОВ „Багратіон”, до виключної компетенції „Зборів” відноситься:
- визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;
- внесення змін до Статуту товариства;
- найом (відзив) Директора та ревізійної комісії;
- затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;
- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження положень про них;
- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариством;
- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення його організаційної структури;
- встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
- вирішення питання про при придбання Товариством частки Учасника;
- вирішення питань оплати праці посадових осіб Товариства, його філій, представництв та дочірніх підприємств;
- прийняття рішень про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;
- затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у додаткових рішеннях, прийнятих зборами;
- виключення Учасника з Товариства;
31.10.2003 року директором ТОВ „Багратіон” Погосяном Р.Г. було видано наказ НОМЕР_1 про внесення змін до штатного розкладу товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” шляхом введення посади ІНФОРМАЦІЯ_1 і призначення на дану посаду ОСОБА_2 (том 1 а.с.56,57). Зазначеним наказом директор ТОВ „Багратіон” - Погосян Р.Г., надав ІНФОРМАЦІЯ_1 право підпису договорів, платіжних і фінансових документів.
При цьому, судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що Погосян Р.Г. не мав права вносити зміни до штатного розкладу, оскільки повноваження з формування дирекції ТОВ „Багратіон”, внесення змін до штатного розкладу і прийом на роботу співробітників, виходячи із змісту пункту 4.2 Статуту товариства, не відноситься до виняткової компетенції зборів засновників і знаходиться у компетенції саме директора.
Щодо посилань третьої особи в апеляційній скарзі про те, що право представництва інтересів товариства та укладання договорів надано тільки директору, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірний договір було завірено печаткою товариства, яка знаходилась у володінні директора на підставі акту прийому-передачі від 22.01.2003 року.
Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням, громадянам дозволів на право відкриття і функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення початок і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 28.04.1999 року за № 264\355, підприємства можуть мати тільки по одному екземпляру основної печатки, відповідальність і контроль за законністю використання та зберігання покладається на керівника підприємства.
Судова колегія виходить з того, що у матеріалах справи відсутні докази винесення Загальними зборами ТОВ „Багратіон”, у відповідності до пункту 4.2 Статуту, будь-яких рішень про притягнення директора Погосян Р.Г. до майнової відповідальності за безпідставну передачу печатки іншій особі, а також звернень ТОВ „Багратіон” до відповідних органів із заявою про втрату печатки, або незаконне її використання третіми особами.
У зв`язку з цим, застосуванню підлягає норма частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України, згідно з якою наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
03.05.2006 року чинним директором ТОВ „Багратіон” було підписано додаткову угоду до договору № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року, що підтверджує факт укладання самого договору та набуття товариством прав та обов'язків на підставі вказаного договору.
При цьому, судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що Погосян Р.В. фактично не виконував повноваження директора ТОВ „Багратіон”.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Однак, третьою особою -ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що на момент підписання зазначеної вище додаткової угоди до договору № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року існувало рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” про зняття з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю „Багратіон” Погосян Р.В.
Тому, додаткову угоду до договору № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року підписано чинним директором, у зв'язку з чим, схвалений таким директором договір фінансової допомоги є дійсним. Судом першої інстанції також обґрунтовано прийнято до уваги те, що відповідно до картки із зразками підписів та відбитком печатки, копія якої надана АБ „Морський”, Погосян Р.Г. має право розпорядження рахунком ТОВ „Багратіон” (том 1 а.с.74).
Господарським судом АР Крим вірно зазначено, що відповідно до пункту 9.2. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року № 02-5М11 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін..). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладання угоди задоволенню не підлягає.
Що стосується посилань апеляційної скарги на необхідність визнання договору № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року недійсним, судова колегія зазначає, що в силу частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, підставою недійсності право чину є недотримання в момент укладення правочину стороною вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вичиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
На підставі наведених вище обставин, судовою колегією визнається встановленим факт схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень. Тому, підстави для визнання спірного договору недійсним з причини відсутності у особи необхідного обсягу цивільної дієздатності відсутні. Дослідивши зміст договору № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року у повному обсязі, судова колегія не вбачає факту порушення інших вимог статті 203 Цивільного кодексу України, які були б підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Приймаючи до уваги те, що існування боргу підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: відзивом відповідача № 11 від 04.04.2006 року (том 1 а.с. 43), актом звірки взаємних розрахунків станом на 03.04.2006 року (том 1 а.с.45), поясненням від 02.03.2007 року № 18, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірність їх задоволення судом першої інстанції.
При цьому, господарським судом АР Крим вірно зазначено, що у разі, якщо засновники ТОВ „Багратіон” вважають і мають докази того, що фінансова допомога за договором № ФД 05\04-04 від 05.04.2004 року була використана співробітниками товариства у корисних цілях та не за цільовим призначенням, вказаному у договорі про фінансову допомогу, вони не позбавлені права, в рамках іншого провадження, звернутись до цих осіб з позовом про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями.
Оскільки, відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, судова колегія не може погодить з доводом апеляційної скарги про те, що в рамках даного провадження підлягає залученню до участі у справі у якості другого відповідача фізична особа -ОСОБА_2.
Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а існуючий між цими особами спір носить господарський характер, господарський суд АР Крим дійшов вірного висновку про те, що підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з тим, що третьою особою при подачі апеляційної скарги державне мито було сплачено не в повному обсязі, як того вимагає Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито", судова колегія вважає необхідним стягнути з третьої особи в доход державного бюджету України недоплачене мито.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2007 року у справі № 2-14/2477.1-2007 залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реквізити невідомі) у доход Державного бюджету України (рахунок: 31113095700007, банк отримувача: УГК в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 24035598, код бюджетної класифікації (код платежу) 22090200, символ звітності 095) 12457,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.М. Гоголь
В.В.Сотула