КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.04.07 р. № 18/362/23
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів: Андрієнка В.В.
Студенця В.І.
при секретарі: Солонець К.В.
За участю представників:
від позивача -Курганська О. М., довіреність б/н від 29.12.2006р.,
Дудко О. В., довіреність № 01-18/12 від 09.01.2007р.,
від відповідача -Дадашев Д. К, довіреність б/н від 15.01.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ріпкинська районна державна лікарня ветеринарної медицини
на постанову Господарського суду м.Києва від 08.02.2007
у справі № 18/362/23 (Сидоренко А.С.)
за позовом Контрольно-ревізійне управління в Чернігівський області
до Ріпкинська районна державна лікарня ветеринарної медицини
про визнання незаконними дій та зобов"язання виконати обов"язкові вимоги по усуненню виявлених порушень
Суть рішення і скарги:
Контрольно – ревізійне управління в Чернігівській області (надалі – КРУ в Чернігівській області, Позивач) звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Ріпкинської районної лікарні державної ветеринарної медицини (надалі – Ріпкинська районна ветлікарня, Відповідач) про визнання незаконним дій та зобов”язання виконати обов”язкові вимоги по усуненню виявлених порушень.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р. у справі №18/326/23 позов КРУ в Чернігівській області було задоволено частково, а саме: зобов”язано Ріпкинську районну лікарню державної ветеринарної медицини виконати вимоги по усуненню виявлених порушень, а саме: вжити заходи по відшкодуванню зайво виплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., а також вартості коня, проданого з Новоураїнської ДЛВМ в сумі 1 272,60 грн. та вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1422,60 грн. В решті позову, судом було відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник Відповідача подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р. у справі № 18/362/23 та ухвалити нову постанову.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а самі висновки суду, які викладені в його постанові, не відповідають фактичним обставинам справи. Також, на думку представника Відповідача, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема: ст. 151 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) і ст. 2 Закону України “Про оплату праці”, що призвело до неправильного вирішення справи, які є підставами для скасування такого судового рішення.
В судовому засіданні заявник уточнив свої вимоги по апеляційній скарзі, а саме: просив суд скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову про вімову в задоволенні позову.
Представники Позивача, письмових заперечень на подану апеляційну скаргу суду не надали, проте у своїх усних пояснення, заперечували проти апеляційної скарги представника Відповідача та просили апеляційну інстанцію залишити постанову господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р. у справі № 18/362/23 без змін, а подану апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як видно з матеріалів справи, КРУ в Чернігівській області звернулося в господарський суд Чернігівської області з позовом до Ріпкинської районної ветлікарні про визнання незаконним дій Відповідача щодо невиконання обов”язкових вимог по усуненню виявлених порушень в частині невжиття заходів по відшкодуванню зайво сплаченої заробітної плати в сумі 3 417,85 грн., а також вартості коня, проданого з Новоукраїнської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн. та вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн. і зобов”язання Відповідача виконати обов”язкові вимоги по усуненню вказаних порушень, і постановою господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р. у справі № 18/326/23 даний позов було задоволено частково, а саме: зобов”язано Ріпкинську районну лікарню державної ветеринарної медицини виконати вимоги по усуненню виявлених порушень, а саме: вжити заходи по відшкодуванню зайво виплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., а також вартості коня, проданого з Новоураїнської ДЛВМ в сумі 1 272,60 грн. та вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1422,60 грн. В решті позову, судом було відмовлено.
Приймаючи оспорювану постанову суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що позовні вимоги в частині зобов”язання Відповідача виконати обов”язкові вимоги по усуненню виявленого порушення шляхом вжиття заходів по відшкодуванню зайво виплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., а також вартості коня, проданого з Новоукраїнської ДЛВМ в сумі 1 272.60 грн. та вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання вищевказаних дій Відповідача незаконними, то такі згідно висновку суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), такі вимоги можуть бути пред”явлені тільки до суб”єкта владних повноважень, яким, в даному випадку, Відповідач не являється.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів справи, на підставі направлень № 8 від 18.02.2006р., № 10 від 20.02.2006р. та № 11 від 02.03.2006р., Контрольно - ревізійним відділом в Ріпкинському районі Чернігівської області було проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності та дотримання вимог законодавства у процесі використання коштів державного бюджету в Ріпкинській районній державній лікарні ветеринарної медицини за період з 01.07.2002р. по 31.12.2005р., за результатами якої було складено акт № 16-01-12/7 від 16.03.2006р. (надалі – Акт), згідно якого протягом зазначеного періоду деяким працівникам цієї лікарні, під час оголошеного дисциплінарного стягнення та терміну його дії, на протязі року виплачувалось матеріальне заохочення у вигляді премії. Всього у такий спосіб було незаконно виплачено премії на загальну суму 3 417,85 грн., чим було порушено ст. 151 Кодексу законів про працю України.
Крім того, згідно вказаного Акту, станом на 01.01.2003р. по рахунку 107 “Робоча худоба” обліковувалось робочої худоби (коней) у шести ДЛВМ, а саме: Ріпкинській ДЛВМ - 1 голова на суму 1 422,60 грн., Любецькій ДЛВМ - 1 голова на суму 1 000,00 грн., Новоукраїнській ДЛВМ - 1 голова на суму 1 422,60 грн., Добрянській ДЛВМ - 1 голова на суму 1 422,60грн., Петрушівській ДЛВМ - 1 голова на суму 1 422,60 грн. і Редьківській ДЛВМ - 1 голова на суму 1 422,60 грн.
В той же час, згідно акту на списання від 17.09.2004р., в Новоукраїнській ДЛВМ проведено списання коня на суму 1422,60 грн., а відповідно до акту від 16.03.2006р. №16-01-12/7, даний кінь був проданий ветсанітару Остапенко В.С. по залишковій вартості в сумі 150,00 грн., оплату за якого було проведено у лютому 2006 року, чим порушено п.п. 6 і 22 Типової інструкції “Про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ”, затвердженої наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки України № 142/181 від 10.08.2001р., з наступними змінами та доповненнями.
У звіті про рух товарно матеріальних цінностей по Новоукраїнській ДЛВМ за вересень 2004 року було проведено списання “Робочої худоби” (коня) на суму 1422,60 грн. і після цього у звіті руху ГМЦ за вересень 2004 року було зроблено виправлення, а саме: виправлено суму на списання - 1 422,60 грн. і поставлено її в залишок на кінець року. Також, у жовтні, листопаді і грудні 2004 року було проставлено залишки по обліку робочої худоби на початок і кінець місяця, згідно яких “Робоча худоба” (кінь) рахується по обліку в Новоукраїнській ДЛВМ. Станом на 01.01.2005р. у звітах руху ТМЦ даний кінь по обліку не рахувався.
По оборотним відомостям також проведено списання робочої худоби по Новоукраїнській ДЛВМ саме у вересні 2004 року на суму 1422,60 грн. Станом на 01.01.2005р. і на момент перевірки кінь на обліку по Новоукраїнській ДЛВМ не рахується.
Крім того, згідно акту на списання основних засобів від 06.10.2005р. № 1 було проведено списання в Добрянській ДЛВМ коня на суму 1 422,60 грн. Списання проводилося на підставі постанови “Про відмову в порушенні кримінальної справи” від 23.01.2003р.
Проведеною перевіркою працівниками міліції встановлено, що даний кінь був проданий громадянкою Іванеко Н.С., яка працювала лікарем - епізоологом до 1997 року. Після виходу на пенсію, Іванеко Н.С. продовжувала доглядати за конем, якого згодом продала незнайомим особам за 700,00 грн. Дані кошти в сумі 700,00 грн. в касу не надходили. Цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої Іванеко Н.С. до суду не направлялось. Таким чином кінь, який обліковувався по Добрянській ДЛВМ, рахується як недостача на суму 1 422,60 грн.
Контрольно - ревізійним відділом в Ріпкинському районі листом від 04.04.2006р. за № 16-01-08/137 керівнику Відповідача були пред”явлені вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, серед яких вимоги по вжиттю заходів по відшкодуванню зайво сплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., вартості коня, проданого в Новоукраїнській ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн. та вартості коня, проданого з Дворянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні”, Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах міста надається право пред”являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. При чому, згідно ч. 2 ст. 15 цього Закону, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов”язковими для виконання службовими особами об”єктів, що ревізуються.
Крім того, згідно п. 10 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні” Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як видно з матеріалів справи, дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби Відповідачем не оскаржувалися в судовому або адміністративному порядку.
Більш того, Відповідач у своєму листі № 298 від 21.04.2006р. зазначає, що заходи, пов”язані з відшкодуванням зайво виплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., а також по відшкодуванню вартості коня, проданого Новоукраїнській ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн. і вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн., ним вжиті не були.
Вказані заходи також не були вчинені Відповідачем і на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що щоквартальні премії, передбачені розділом 1 Положення про преміювання працівників установ державної ветеринарної медицини (надалі – Положення), яким керувався Відповідач під час виплати премій, являються заходами заохочення працівників.
Так, вступною частиною Положення передбачено проведення преміювання працівників установ державної ветеринарної медицини відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи та з метою матеріального заохочення досягненні високих кінцевих результатів роботи, посилення відповідальності, а також підвищення ініціативи і творчого ставлення до праці, чіткого виконання посадових інструкцій.
Пунктами 1.1 та 1.2 розділу 1 Положення встановлені показники при умові виконання яких здійснюється преміювання працівників, а пунктами 1.3 та 1.8 розділу 1 Положення також встановлено, що умовою преміювання являється виконання працівниками вищевказаних показників.
Крім того, пунктом 2.1 розділу 2 Положення визначено, що підставою для нарахування премії є дані бухгалтерської та статистичної звітності про виконання передбачених показників преміювання та планових завдань на відповідний період. Пунктом 2.3 розділу. 2 Положення передбачено, що працівник}, які допустили недоліки у роботі та порушення трудової дисципліни, позбавляються премії повністю або частково.
Таким чином, виплата премій напряму залежить від результатів трудової діяльності працівника і виконання ним встановлених показників.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Вказівка в ст. 94 КЗпП України на те, що заробітна плата є винагородою, яку власник виплачує працівникові, дозволяє віднести до заробітної плати не тільки виплати, що здійснюється власником у силу обов”язків, які він несе в трудових відносинах, але й у силу прав, що йому належать (в даному випадку - право на виплату премії).
Структура заробітної плати визначена у ст. 2 Закону України “Про оплату праці”, а саме: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. За змістом цієї статті додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов”язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Поширювальне тлумачення заробітної плати в ст. 2 Закону “Про оплату праці” переслідує, насамперед, фіскальні цілі. Оскільки заробітна плата (фонд оплати праці) є головним об”єктом оподаткування прибутковим податком та обкладання зборами на загальнообов”язкове державне соціальне страхування, розширення змісту поняття заробітної плати автоматично веде до збільшення бази обкладання і росту розміру платежів до бюджетів та відповідних цільових фондів.
Статтею 143 КЗпП України встановлено, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
В той же час, згідно ч. З ст. 151 КЗпП України, протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Таким чином, премія являється одночасно і заходом заохочення, і складовою частиною заробітної плати.
В даному випадку, факт виплати премій деяким працівникам Відповідача протягом дії не знятого дисциплінарного стягнення, визнається самими сторонами по справі.
Крім того, як вбачається з листа Ріпкинського районного суду від 29.03.2006р. №2-269/2004, прокурор Ріпкинського району 30.03.2004р. звернувся до суду з позовом до Іванеко Н.С. про стягнення збитків в розмірі 1 433,00 грн., завданих неправомірним продажем коня. Вказана позовна заява 13.05.2004р. була залишена без розгляду у зв”язку із заявою начальника Ріпкинської державної лікарні ветеринарної медицини, в якій було зазначено, що Іванеко Н.С. було пред”явлено зустрічний позов з вимогами, які в декілька разів були більше позовних вимог по первісному позову і у випадку задоволення таких вимог для лікарні могли б настати несприятливі наслідки.
Таким чином, Відповідачем не було вжито належних заходів по відшкодуванню вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн.
Це ж саме стосується і факту продажу коня з Новоукраїнської ДЛВМ, оскільки цивільний позов щодо відшкодуванню вартості коня, проданого з Новоукраїнської ДЛВМ у кримінальній справі про обвинувачення Мороз О.М. у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, Відповідачем не заявлявся.
За таких обставин, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов”язання виконати обов”язкові вимоги по усуненню виявленого порушення, а саме: вжиття заходів по відшкодуванню зайво виплаченої премії в сумі 3 417,85 грн., вартості коня, проданого з Новоукраїнської ДЛВМ в сумі 1 272,60 грн. та вартості коня, проданого з Добрянської ДЛВМ в сумі 1 422,60 грн., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб”єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб”єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі – на виконання делегованих повноважень.
Проте, Відповідач по справі не є суб”єктом владних повноважень, а являється підконтрольною Позивачу установою, у зв”язку з чим, апеляційна інстанція погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання вищевказаних дій Відповідача незаконними задоволенню не підлягають, оскільки за правилами ст. 162 КАС України, такі вимоги можуть бути пред”явлені лише до суб”єкта владних повноважень.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, в даному випадку, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р., яку було прийнято у справі №18/362/23, у зв”язку з правильним встановленням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою.
У зв”язку з цим, апеляційна скарга Ріпкинської районної лікарні державної ветеринарної медицини задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206 та 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Ріпкинської районної лікарні державної ветеринарної медицини залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 08.02.2007р. у справі № 18/362/23 за позовом Контрольно - ревізійного управління в Чернігівській області до Ріпкинської районної лікарні державної ветеринарної медицини про визнання незаконним дій та зобов”язання виконати обов’язкові вимоги по усуненню виявлених порушень, – без змін.
2. Справу № 18/362/23 повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді
Андрієнко В.В.
Студенець В.І.