Справа № 2-6/09 р.
2-26/08 р., 2-338/07 р.
2-2422/06 р.,2-192/03 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2009 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді -Демиденка І.О.
при секретарі - Коптяєвій Т.М.
за участю представника позивача - відповідача – ОСОБА_1,
за участю представника відповідача-позивача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_5 про визнання права власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування приміщенням та зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні приміщенням, яке знаходиться у спільній власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить суд винести рішення, яким визнати за нею право власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 82,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
В судовому засіданні представник позивача - відповідача позов підтримав та пояснив, що позивачу та відповідачу на праві спільної власності з 31.01.2001 року належала квартира АДРЕСА_1. За взаємною згодою вони вирішили переобладнати квартиру під магазин промислових товарів. Для чого отримали всі необхідні дозволи та погодження, зокрема, дозвіл на проектування та виконання реконструкції квартири, дозвіл на виконання будівельних робіт, також було розроблено проект перероблення квартири, отримано в оренду земельну ділянку для будівництва прибудови та окремого входу до квартири № 22, перепроектованої під магазин промислових товарів. Перероблення квартири ОСОБА_3 здійснювала самостійно за власні кошти, так у період з 2001 року по 2003 рік нею вкладено 143 867,66 грн. у реконструкцію квартири, у свою чергу відповідач сплатила лише 340 грн. 15 коп., не враховуючи коштів, які обидві затратили на придбання квартири. Згідно висновку будівельно – технічної експертизи на березень 2003 року вартість проведення реконструкції квартири складає 184 552 грн., тоді як вартість квартири 40000 грн., тобто у 4,5 разів меншою за вартість проведеної реконструкції. Виходячи з викладеного, та беручи до уваги те, що спірний об’єкт створено за кошти позивачки, просить суд визнати за останньою право власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул.. Першотравнева, буд. 36/8. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, зустрічний позов не визнала.
Представник відповідача первісний позов не визнала,зустрічний позов підтримала та пояснила, що відповідно до договору дарування від 31 січня 2001 року ОСОБА_3 та відповідач прийняли у дар квартиру АДРЕСА_5 При цьому за укладення вказаного договору сторони заплатили власнику квартири по 21 000 грн. кожна. Згодом ними було прийнято рішення про реконструкцію квартири під магазин промислових товарів, для чого було отримано відповідні дозволи. З 2001 по 2002 рік вони здійснювали реконструкцію квартири, при чому всі витрати несли в рівних долях. Проте з березня – квітня 2002 року між ОСОБА_4 та позивачем виник конфлікт з приводу внутрішнього обладнання магазину та проведення ремонтних робіт, внаслідок якого позивач та її чоловік відібрали у неї ключі і вона була фактично позбавлена можливості користуватися спірним приміщенням. На теперішній час відповідачка фактично позбавлена можливості володіти, користуватися і розпоряджатися належною їй на праві власності часткою приміщення, розташованого за адресою : АДРЕСА_2. Виходячи з викладеного просить у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, встановивши порядок користування приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної власності.
Відповідач первісний позов не визнала, зустрічний позов підтримала в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 проти задоволення первісного позову не заперечував.
Суд, вислухавши сторони та їх представників, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши в сукупності обставини справи, керуючись законом, суд встановив наступні обставини і визначив відповідно до них такі правовідносини.
На праві спільної власності (із співвідношенням часток по 1/2 кожній) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із 31.01.2001 року належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування квартири, який 31.01.2001 року посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6
За взаємною згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли рішення про реконструкцію квартири № 22 під магазин промислових товарів, що вбачається, зокрема, із їхньої спільної заяви від 14.02.2001 року (т. 1, а. с. 9) на ім»я начальника УЖКГ про надання дозволу на реконструкцію.
Для реконструкції квартири № 22 під магазин промислових товарів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримано необхідні дозволи та погодження, зокрема, дозвіл на проектування та виконання реконструкції квартири у формі рішення № 1230 від 13.07.2001 року Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.11.2001 року № 124-Р.
Реконструкція квартири № 22 здійснювалась згідно робочого проекту. При цьому для будівництва прибудови та окремого входу до квартири № 22, перепроектованої під магазин промислових товарів, отримано в оренду земельну ділянку площею 0, 0069 га.
Вбудований магазин промислових товарів в жилому будинку по вул. Першотравневій, 36/8 у м. Кременчуці прийнято в експлуатацію 11.09.2003 року. Дана обставина підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об»єкта в експлуатацію (т. 2, а. с. 225), що затверджений рішенням за № 901 від 22.09.2003 року виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
Як вбачається з ДБН А.2.2-3-04 «Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», під реконструкцією слід розуміти перебудову існуючого об»єкту виробничого та цивільного призначення, пов»язану з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
У результаті перебудови квартири № 22 змінились її основні техніко-економічні показники, а саме: функціональне призначення та геометричні розміри.
Так, зокрема, якщо функціональне призначення квартири № 22 станом на 31.01.2001 року полягало у постійному проживанні у ній, то станом на вересень місяць 2003 року, тобто після завершення реконструкції, функціональне призначення приміщення вбудованого магазину промислових товарів – це здійснення торгівельної діяльності.
Станом на 31.01.2001 року квартира № 22 складалась з передпокою площею 5, 7 м2, поєднаної вбиральні площею 2, 5 м2, кухні площею 6, 7 м2, кімнати площею 17, 1 м2, кімнати площею 11, 0 м2, комірки площею 2, 3 м2, веранди площею 5, 1 м2. При цьому загальна площа квартири складала 50, 4 м2 (28, 1 м2 жила та 22, 3 м2 підсобна), висота приміщень – 2, 60 м. Дані обставини вбачаються з договору дарування квартири від 31.01.2001 року і технічного паспорту на квартиру, складеного станом на листопад місяць 1993 року (т. 2, а. с. 11-12).
Після ж завершення реконструкції, тобто станом на вересень місяць 2003 року, загальна площа магазину складала 82, 3 м2 (51, 1 м2 основна і 31, 2 м2 допоміжна), а сам об»єкт складався з тамбуру, 2-х торгових залів, експозиційного приміщення, 3-х підсобних приміщень, санітарного вузла, коридору, топочної і кімнати персоналу. Дана обставина вбачається з технічного паспорту, складеного станом на 21.11.2008 року (т. 2, а. с. 226-230).
Шляхом співставлення та порівняння ознак, які індивідуалізують квартиру АДРЕСА_1 і приміщення вбудованого магазину промислових товарів по вул. Першотравневій, 36/8 у м. Кременчуці як об»єти цивільних прав, суд приходить до висновку, що це є різні об»єти цивільних прав.
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № В-620 від 31.03.2003 року, станом на 2003 рік, тобто на дату проведення реконструкції, вартість робіт з реконструкції квартири № 22 (з урахуванням матеріалів) складає 141 727 грн. При цьому згідно цього ж висновку вартість квартири № 22 до реконструкції складає 40 000 грн., тобто у 3,5 рази менше від вартості робіт з реконструкції квартири.
Отже, приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 створено шляхом перебудови (переробки) квартири № 22.
Відповідно до ст. 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі, в результаті чого створюється нова річ.
Як наслідок, приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 слід вважати новою річчю, а квартиру № 22 – матеріалом, використаним при перебудові.
Крім того, право власності є речовим правом, тобто може існувати лише у відношенні до певного об»єкту цивільних прав. У тому ж випадку, коли припиняє існування сам об»єкт цивільних прав, то припиняється і право власності щодо такого об»єкту.
Відповідно до ст.349ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Суд вважає, що квартира № 22 втратила статус об»єкта цивільних прав 22.09.2003 року, коли виконавчий комітет Кременчуцької міської ради затвердив акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об»єкта в експлуатацію.
Як наслідок, 22.09.2003 року припинились відносини спільної власності між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1.
Даний висновок підтверджується й тією обставиною, що у вересні місяці 2003 року було погашено технічний паспорт на квартиру № 22 (т. 2, а. с. 11-12) і договір дарування квартири від 31.01.2001 року (т. 2, а. с. 222), про що свідчать відтиски відповідних штампів на цих документах.
При вирішенні питання про право власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 суд відмічає наступне.
Приміщення вбудованого магазину промислових товарів створено ОСОБА_3, що підтверджується наявними у справі документами, а також показаннями свідків.
Так, ОСОБА_3 у створення приміщення вбудованого магазину промислових товарів, не рахуючи вартості квартири № 22 як матеріалу, вкладено 143 867 грн. 66 коп.
Дана величина узгоджується з висновком судової будівельно-технічної експертизи № В-620 від 31.03.2003 року, відповідно до якого станом на березень місяць 2003 року вартість робіт по проведенню реконструкції квартири № 22 з урахуванням затрачених будівельних матеріалів (без вартості самої квартири № 22) складає 141 727 грн.
Окремі недоліки, які мали місце при оформленні розрахункових документів, як-то зазначення платника «ОСОБА_4 Ауді» чи «ОСОБА_5» не позбавляють цих документів доказового значення, так як у судових засіданнях свідки (ОСОБА_7 і ОСОБА_6.), від імені яких складено ці документи, пояснили, що під «ОСОБА_4 Ауді» та «ОСОБА_4 Таропатский» слід розуміти ОСОБА_5, що є чоловіком ОСОБА_3, який неодноразово придбавав у них матеріали для будівництва магазину по вул. Першотравневій.
Разом із тим суд відмічає, що діючим законодавством взагалі не передбачено зазначення у товарних чеках найменування платника.
Що стосується договору № 10 від 10.11.2001 року (т. 1, а. с. 30), відповідно до якого МПП «Іксід» в особі директора ОСОБА_9 взяло на себе зобов»язання здійснити реконструкцію квартири № 22 під магазин промислових товарів, а ОСОБА_3 - сплатити вартість робіт у сумі 87 000 грн. (в т. ч. 32 000 грн. вартість матеріалів), то у суду не має підстав критично оцінювати цей документ.
Пояснюється це тим, що МПП «Іксід» як генеральний підрядник в особі ОСОБА_9 зазначено у дозволі на виконання будівельних робіт від 12.11.2001 року № 124-Р (т. 1, а. с. 8) та в акті від 11.09.2003 року державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об»єкта в експлуатацію (т. 2, а. с. 225).
Крім того, безпосередньо і сама ОСОБА_4 у судовому засіданні 08.11.2007 року (протокол судового засідання, т. 2, а. с. 63) зазначала, що будівельні роботи почались у листопаді 2001 року. Ці роботи проводив брат ОСОБА_3, так як вартість робіт була на 30% дешевше від інших бригад.
У свою чергу суд критично оцінює розрахункові документи, подані ОСОБА_4 у підтвердження понесених нею витрат.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_4 ніяких будівельних матеріалів у нього не придбавала. Дана обставина ставить під сумнів і достовірність наданих ОСОБА_4 документів, складених від імені підприємця ОСОБА_10
Крім того, ОСОБА_4 надала документ у підтвердження придбання для магазину опалювального котла. Однак, судом встановлено, що у магазині знаходиться один котел, який було придбано ОСОБА_5
Отже, документально підтвердженим є те, що ОСОБА_4 при реконструкції квартири № 22 сплатила 340 грн. 15 коп., в тому числі 219 грн. 11 коп. на рахунок виробничого підприємства „Землевпорядник”, 35 грн. 21 коп. на рахунок Земельно-кадастрового бюро, 85 грн. 83 коп. на рахунок „Бюро містобудування та кадастру”.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що ОСОБА_3 надала й інші документи, у тому числі й правовстановлюючі, у підтвердження права приватної власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2003 року (т. 2, а. с. 17), рішення за № 901 від 22.09.2003 року виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (т. 2, а. с. 223).
Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2003 року, виданого Кременчуцькою міською радою, приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 При цьому підставою є рішення за № 901 від 22.09.2003 року виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.
Рішенням за № 901 від 22.09.2003 року виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (т. 2, а. с. 223) затвердив, зокрема, акт від 11.09.2003 року державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію вбудованого магазину промислових товарів по вул. Першотравневій, 36/8 у м. Кременчуці.
При цьому у п. 12 зазначеного вище рішення міститься припис про оформлення права власності на введені об»єкти і видачу свідоцтв про право власності.
Право приватної власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6, що належить ОСОБА_3, пройшло державну реєстрацію, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 2, а. с. 16).
Відповідно до ст.332 ЦК України якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.
Приймаючи до уваги, що станом на 2003 рік, тобто на час закінчення будівельних робіт, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № В-620 від 31.03.2003 року вартість створеного ОСОБА_3 приміщення вбудованого магазину промислових товарів складала 181 727 грн. (без урахування вартості зовнішньої реклами), вартість будівельних робіт - 141 727 грн., що істотно перевищує суму у 20 000 грн., яка є вартістю належної ОСОБА_4 1/2 у праві спільної власності на квартиру № 22, тобто матеріалу, ОСОБА_3 мала правові підстави для набуття права власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів.
Належність ОСОБА_4 1/2 у праві спільної власності на квартиру № 22, яку як матеріал використано при створенні приміщення вбудованого магазину промислових товарів, не є підставою для висновку, що приміщення вбудованого магазину промислових товарів є спільною власністю. Вартість матеріалу за певних умов може бути відшкодована ОСОБА_4, але відповідних вимог остання не заявляла.
Таким чином, суд приходить до висновку, що приміщення вбудованого магазину промислових товарів по АДРЕСА_6 спільним майно у розумінні ч. 1 ст. 355 ЦК України не являється, а є власністю ОСОБА_3, а тому позов останньої слід задовольнити, та визнати за нею право власності на приміщення вищезазначеного магазину.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, то відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України право користування майном є складовою повноважень власника. Суд відмічає, що оскільки ОСОБА_4 не є власником приміщення вбудованого магазину по АДРЕСА_7 та не довела факту виникнення у неї права користування зазначеним приміщенням, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,60,79,88,212,213,215 ЦПК України, ст.316, 319,328,332,349 ЦК України, -
Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 –задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 82, 3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави державне мито в сумі 1657,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ І.О.Демиденко