ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

  "23" квітня 2007 р.                                                                   Справа № 10/26

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

 

до  Чернівецької міської ради

 

про скасування рішень  та зобов'язання вчинити певні дії

 

Суддя       Т.І. Ковальчук

 

Секретар судового засідання -Нікуліца І.С.

 

За участю представників:

Від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокат

Від відповідача -Антонюк І.Я., головний спеціаліст, дов. № 8/18-79 від 30.01.2007 р.

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про скасування рішення сесії Чернівецької міської ради від 23.03.2006 р. НОМЕР_1 у частині продовження договору оренди земельної ділянки до 01.06.2006 р. по АДРЕСА_1 та рішення від 27.07.2006 р. НОМЕР_2 у частині припинення договору оренди земельної ділянки від 15.03.2002 р. НОМЕР_3 і просить зобов'язати відповідача поновити договір оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням додатково наданих письмових пояснень) позивачка посилається на таке:

- на підставі рішення Чернівецької міської ради від 21.02.2002 р. НОМЕР_4 позивачкою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування кіоску строком до 01.03.2005 р.;

- після закінчення строку дії вказаного договору вона продовжувала користуватися земельною ділянкою, письмового заперечення про припинення договору оренди відповідач їй не направляв;

- рішенням сесії від 23.03.2006 р. НОМЕР_1  відповідач на підставі заяви позивачки продовжив строк дії договору оренди до 01.06.2006 р., однак у своїй заяві вона не просила продовжити договір саме на такий строк, тому що договір підлягав продовженню до 01.03.2008 р.;

- рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.07.2006 р. НОМЕР_2 договір оренди земельної ділянки, укладений з позивачкою, визнано припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, однак таке рішення є незаконним, оскільки не відповідає вимогам ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”;

- додатковий договір від 23.05.2006 р. складений міською радою в односторонньому порядку, позивачка його не підписувала;

- продовження строку договору оренди землі після його припинення законом не передбачено, тому заява позивачки про продовження строку дії договору на рішення відповідача не впливає, відповідач повинен був керуватися умовами ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”  щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що у відповідності до ст. 31 Закону України “Про оренду землі” та п. 4.3. укладеного з позивачкою договору оренди договір припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено, позивачка у заяві просила продовжити договір оренди земельної ділянки, а не поновити, продовження передбачає змогу змінити умови та строки договору, а поновлення договору відбувається без зміни умов та терміну нового договору, відтак відповідач правомірно  продовжив строк дії договору на підставі заяви позивачки.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, представник відповідача позов не визнала.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

15.03.2002 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Чернівецькою міською радою на підставі рішення НОМЕР_4 від 21.02.2002 р. ХХVІ сесії ХХІІІ скликання Чернівецької міської ради укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0019 га по АДРЕСА_1 для обслуговування кіоску строком до першого березня 2005 року (а.с. 11-12). Даний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в установленому порядку в реєстрі департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за НОМЕР_3.

Після закінчення строку дії вказаного договору позивачка продовжувала користуватися земельною ділянкою, протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідач не направляв позивачці письмових заперечень проти продовження користування земельною ділянкою. Зазначені обставини визнаються обома сторонами.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 4 Закону України “Про оренду землі” (далі -Закон) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ч. 1. ст. 31 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Таким чином, установивши, що договір оренди земельної ділянки від 15.03.2002 р. припинив свою дію з 01.03.2005 р., позивачка продовжувала користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 після припинення дії договору і протягом одного місяця після закінчення строку договору  відповідач не направляв їй письмове повідомлення про заперечення проти продовження користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що договір оренди від 15.03.2002 р. підлягав поновленню у відповідності до положень ч. 3 ст. 33 Закону.

Звернення позивачки до відповідача із заявою про надання дозволу на продовження оренди земельної ділянки від 21.03.2005 р. ніяким чином не впливає на висновок суду про те, що за наведених вище умов спірний договір підлягав саме поновленню, а не продовженню на новий строк (а.с. 32).

Прийнявши рішення  від 23.03.2006 р. НОМЕР_1 у частині продовження ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1площею 0,0019 га для обслуговування кіоску до 01.06.2006 р. з посиланням як на підставу на заяву позивачки від 21.03.2005 р., відповідач порушив припис ч. 3 ст. 33 Закону, в односторонньому порядку встановив строк дії договору в той час, як позивачка не вказувала в заяві про те, на який строк вона просить продовжити договір, окрім того, вказане рішення прийнято більш як через рік після звернення позивачки з вказаною заявою (а.с. 7).

Судом не приймається до уваги й існування додаткового договору від 23.05.2006 р. до договору оренди земельної ділянки НОМЕР_3 від 15.03.2002 р., яким продовжено термін дії договору оренди до 01.06.2006 р. (а.с. 21).

Позивачка посилається на те, що вона не підписувала вказаний договір, однак ці посилання не мають вирішального значення для з'ясування наявності волевиявлення позивачки на продовження договору оренди саме до 01.06.2006 р., а відтак для застосування правових наслідків такого волевиявлення.

Договір оренди від 15.03.2002 р. був нотаріально посвідчений, пунктом 6.4 договору обумовлено, що дія цього договору за взаємною згодою сторін може бути продовжена, про що укладається додаткова угода, яка підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону в редакції, чинній на день укладення договору від 15.03.2002 р., передбачалося що договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням. Вказаною статтею в редакції Закону України від 7 березня 2002 року N 3116-III договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням: на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору; на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених  законом або домовленістю сторін.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно з ч. 4 цієї статті якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Дослідженням оригіналу додаткового договору від 23.05.2006 р. у судовому засіданні суд встановив, що додатковий договір всупереч п. 6.4 договору оренди від 15.03.2002 р. та ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 639 ЦК України не посвідчений нотаріально, відтак є неукладеним і не може бути прийнятий судом у якості належного доказу, який засвідчує волевиявлення позивачки на продовження договору оренди до 01.06.2006 р. та тягне для сторін відповідні правові наслідки.

За таких обставин, враховуючи думку представників сторін, які заперечували проти призначення судової експертизи, суд не вважає за необхідне призначати у справі судову почеркознавчу експертизу для з'ясування того факту, чи належить підпис на додатковому договорі позивачці.

Такими чином, встановивши, що договір оренди від 15.03.2002 р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 33 Закону підлягав продовженню на той же строк і на тих же умовах, додатковий договір від 23.05.2006 р. суд не визнає належним доказом по справі, який підтверджує обставини, на які відповідач посилається як на підставу  своїх заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав приймати рішення про припинення договору оренди земельної ділянки від 15.03.2002 р. НОМЕР_3, укладеного між Чернівецької міською радою та ОСОБА_1, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (п. 12.1 рішення  4 сесії V скликання від 27.07.2006 р. НОМЕР_2, а.с. 8,9).

Не є такою підставою й заява ОСОБА_1 від 27.04.2006 р. про продовження терміну оренди земельної ділянки до 31.12.2006 р., оскільки на час її написання договір оренди від 15.03.2002 р. підлягав поновленню, а не продовженню, відповідачці ж, за її словами, не було відомо про продовження дії договору до 01.06.2006 р., тому вона й звернулася з вказаною заявою (а.с. 43). Зазначені посилання позивачки приймаються до уваги судом, оскільки підтверджуються тією обставиною, що лист-повідомлення про продовження терміну дії договору датований 10.05.2006 р., а додатковий договір -23.05.2006 р. (а.с. 43).

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядом справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень у частині, що стосується правовідносин з позивачкою, відповідачем було порушено п.п. 1 і 3 ст. 2 КАС України, у відповідних частинах ці рішення суперечать положенням Закону України “Про оренду землі”, тому є протиправними і підлягають скасуванню в цих частинах.

Що стосується вимоги позивачки про зобов'язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки від 15.03.2002 р. на строк до 01.03.2008 року на умовах, передбачених даним договором, то суд виходить з того, що укладення (поновлення, продовження) господарських (цивільно-правових)  договорів є не публічно-правовими відносинами, а однією з форм реалізації особами (до яких відноситься зокрема й відповідач) своєї компетенції  у сфері господарювання і регулюється відповідними  нормами господарського (цивільного) законодавства, відтак спір щодо зобов'язання поновити договір оренди не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині належить закрити.

Судові витрати стягнути з місцевого бюджету на користь позивачки пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У відповідності до ч. 2 ст. 89 КАС України надлишково сплачене державне мито може бути повернуто позивачці за її клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, п. 1. ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160-163, 167, п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

П О С Т А Н О В И В :

 

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати рішення 42-ої сесії ІV скликання Чернівецької міської ради від 23.03.2006 р. НОМЕР_1 у частині пункту 51 такого змісту: “Продовжити ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_5), яка проживає на АДРЕСА_2 термін оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1площею 0,0019 га для обслуговування кіоску до 01.06.2006 р. (підстава: заява ОСОБА_1 від 21.03.2005 р. НОМЕР_6)”.

3.          Скасувати рішення 4-ої сесії V скликання Чернівецької міської ради від 27.07.2006 р. НОМЕР_2 у частині пункту 12.1 такого змісту: “Вважати припиненим Договір оренди земельної ділянки від 15.03.2002 р. НОМЕР_3 укладений між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено”.

4.           В частині вимог про зобов'язання відповідача поновити договір оренди земельної ділянки  провадження у справі закрити.

5.          Стягнути з місцевого бюджету м. Чернівці на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (проживає АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5)  судовий збір у сумі 6,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 75 грн.

 

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

За згодою учасників судового розгляду в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  У повному обсязі постанова складена і підписана 23.04.2007 р.

 

Суддя                                                             Т.І. Ковальчук