ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2007 р.                                                           Справа № 7/115-АП-07

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 10 год. 30 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства "Техмаркет", м. Херсон

до Державної податкової інспекції  у м. Херсоні  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від  позивача: Подрез О.О. - представник, дов.б/н від 19.04.2007р. (у справі);

від відповідача: Горбунова К.О. - ст. держподатінспектор, пост. дов. № 4/9/10-026 від 09.01.07р.;

Позивач (ПП "Техмаркет", м. Херсон, код ЄДРПОУ 33014848) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства прийняте відповідачем (ДПІ у м. Херсоні, м. Херсон, код ЄДРПОУ 21296163) податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2007р. № 0000382301/0, яким підприємству за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями (далі за текстом Закон № 168) донараховано зобов'язання по податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем у сумі 927806 грн. та штрафній (фінансовій) санкції в розмірі 463903 грн. 31 коп.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що податковий кредит по господарських операціях з суб'єктом господарювання - ТОВ "Леокос", м.Київ, код ЄДРПОУ 33148553, які мали місце у січні, лютому, квітні місяцях 2005р.  сформовано у відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема, п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону № 168.

Податкові накладні, на підставі яких сплачений продавцю в ціні товару ПДВ було віднесено до складу податкового кредиту оформлено і містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 вищеназваного Закону.

На момент здійснення господарських операцій контрагент - ТОВ "Леокос" перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника ПДВ.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця здійснювати контроль за додержанням продавцями та їх постачальниками податкового законодавства щодо правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податків. Тому, невиконання контрагентом податкових зобов'язань не може впливати на право позивача на податковий кредит.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону № 168 не передбачає такої підстави для невключення до складу податкового кредиту, як недобросовісне виконання контрагентом податкових зобов'язань перед бюджетом, оскільки відповідальність за невиконання податкових зобов'язань має нести зобов'язана особа, якою у конкретному випадку є ТОВ "Леокос".

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях посилається на те, що виникнення від'ємного значення ПДВ по операціях з контрагентом, який не є виробником товарів (робіт, послуг) не дає права на віднесення цих сум до податкового кредиту з ПДВ за операціями у випадках не підтвердження надходження суми ПДВ до державного бюджету від остаточного ланцюга - виробника придбаної продукції.

До складу податкового кредиту віднесено ПДВ, сплачений в ціні товару, придбаного у ТОВ "Леокос", статут якого з моменту реєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ визнано недійсними з моменту їх реєстрації на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005р. у справі 2-2286/2005р.

На підставі акта № 2215 від 16.02.2006р. анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Леокос".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання цієї вимоги є підставою недійсності правочину, який в свою чергу не створює юридичних наслідків по такій угоді.

ТОВ "Леокос" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення господарських договорів з позивачем, що в свою чергу унеможливлює видачу ним податкових накладних як підстави для віднесення сплаченого податку до складу ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.05р. є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Звертає увагу суду на ненадання підприємством фінансово-господарських документів по зазначеній операції та відсутність складських приміщень та виробничих потужностей.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до положень Закону № 168 позивач є платником ПДВ і за результатами фінансово-господарської діяльності згідно з вимогами чинного законодавства подає органу Державної податкової служби за встановленою формою податкову звітність.

В процесі ведення статутної діяльності, підприємством здійснювалися операції з купівлі-продажу товарів, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, у тому числі і з ТОВ "Леокос", м.Київ, у якого позивачем у січні, лютому, квітні 2005р. придбавалися товари (швелери, труби, металоконструкції) всього на суму 5566839 грн. 80 коп. ( у тому числі 927806 грн. 63 коп. ПДВ).

Уповноваженими представниками ДПІ у м. Херсоні з 17.11.06р. по 22.11.06р. проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ "Леокос", код ЄДРПОУ 33148553 за період з 01.01.2005р. по 01.05.05р., за наслідками якої складено акт від 23.11.06р. № 3466/23-3/33014848.

Перевіркою встановлено, що позивач на підставі видаткових накладних № У-0000352 від 01.04.2005р. на суму 1518858 грн. 35 коп. (у т.ч. ПДВ), № У-00004 від 01.01.2005р. на суму 2291351 грн. 17 коп. (у т.ч. ПДВ), № У-00294 від 27.02.2005р. на суму 1756630 грн. 28 коп. (у т.ч. ПДВ) одержав від ТОВ "Леокос" швелери та металоконструкції.

Витрати по придбанню товарів по зазначених видаткових накладних підприємством віднесено до складу валових витрат, на одержаний товар видано податкові накладні: від 01.01.05р. № 4, від 27.02.05р. № 294, від 01.04.05р. № 352.

Зауваження щодо складення податкових накладних з порушенням положень Закону № 168 або Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97р. № 165 відсутні.

Сплачений в ціні товару ПДВ ПП "Техмаркет" (покупець) включено до складу податкового кредиту.

Натомість в процесі перевірки встановлено, що продавець товару - ТОВ "Леокос" з січня 2005р. по березень 2005р. надавав податкові декларації З ПДВ з нульовими показниками, за квітень 2005р. податкові звіти не надано, рішенням Деснянського районного суду м.Києва визнано недійсними Статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Леокос" та його свідоцтва платника податку, видане 22.11.2004р. Актом ДПІ Деснянському районі м.Києва від 16.02.06р. № 2215 свідоцтво реєстрації платника податку ТОВ "Леокос" анульовано.

Крім того, розрахунок за одержаний товар позивач проводив готівковими коштами на підставі виданих ТОВ "Леокос" 47 прибуткових касових ордерів у січні, лютому, квітні 2005р., номера квитанцій до яких перелічено у розд. 2.2 "Розрахунки між підприємствами" акту перевірки контролюючого органу з перевищенням граничної суми готівкових розрахунків протягом одного дня, встановлених п.2.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління національного банку України від 15.12.04р. № 637.

Під час перевірки ПП "Техмаркет" не надано розрахунки ліміту каси, журнали реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, підприємство на момент проведення перевірки не мало складських приміщень та потужностей.

Наслідком встановлення вищеперелічених фактів є порушення ПП "Техмаркет" припису п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону № 168, тобто, віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, не підтвердженого податковими накладними, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 927806 грн. 63 коп., у тому числі за січень - 381891 грн. 86 коп., лютий - 292771 грн. 71 коп., квітень - 253143 грн. 06 коп.

Оскільки у податкових деклараціях звітних (податкових) періодів - січень, лютий, квітень 2005р. підприємство заявляло позитивне значення різниці між податковими зобов'язаннями та кредитом, органом ДПС за наслідками перевірки було донараховано основне зобов'язання по ПДВ у сумі 927806 грн. 63 коп. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 463903,31 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення, оспорення якого є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 (в редакції до 25.03.2005р., тобто, на момент складення і подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди - січень, лютий 2005р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005р.).

Відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону № 168 в редакції Закону від 25.03.2005р. № 2505-ІV, який набрав чинності 31.03.2005р. і має застосовуватись до звітного (податкового) періоду квітня 2005р., - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статті 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З фактичних матеріалів справи встановлено, що позивач одержав товар від постачальника - ТОВ "Леокос", який у встановленому порядку на момент здійснення господарських операцій (січень, лютий, квітень 2005р.) був зареєстрований в територіальному органі ДПІ в якості платника ПДВ і мав свідоцтво платника ПДВ №35353227, видане 22.11.04р.

По кожній з господарських операцій покупцю (ПП "Техмаркет") було виписано і видано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168, що перевіряючою у складеному акті не заперечується. Господарські операції відображено в регістрах податкового ба бухгалтерського обліку, зобов'язання за господарськими правовідносинами обома сторонами виконано, жодну з господарських операцій у встановленому порядку не визнано такою, що вчинено з метою суперечною інтересам Держави.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та наданих доказів, судом встановлено, що податковий кредит ПП "Техмаркет" по господарських операціях з ТОВ "Леокос" сформовано у відповідності з приписами Закону № 168.

Суд зазначає про помилковість висновку контролюючого органу про непідтвердження позивачем права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у січні, лютому, квітні 2005р. по операціях з ТОВ "Леокос" з огляду на визнання рішенням суду від 27.12.2005р. недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним було видано податкові накладні та фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не передбачає за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення з огляду на юридичні наслідки виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Леокос", останнє знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, яке було анульовано лише 16.02.06р., отже, зазначене підприємство мало необхідний для вчинення правочинів обсяг цивільної дієздатності.

Докази виключення зазначеного підприємства з Єдиного державного реєстру відсутні.

Відповідачем у встановленому законом порядку не доведено обізнаність покупця щодо наміру продавця несплачувати податки та надання недостовірних відомостей про них.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до ЄДРПОУ.

Чинним на момент  здійснення господарських операцій Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зокрема, частинами 1, 2 статті 18, було встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо  відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.1.3 статті 1 Закону № 168, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 статті 10 Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст. 10 Закону № 168).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто, зобов'язаної особи, якою у конкретному випадку є продавець - ТОВ "Леокос".

Отже, органи ДПС не можуть нараховувати зобов'язання по ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.

Суд зауважує на той факт, що така правова позиція підтверджена і судового практикою Верховного суду України (постанова від 26.09.2006р. у справі за позовом ТОВ "Квадрант" до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополь).

Не можуть також бути взятими до уваги і доводи відповідача щодо проведення готівкових розрахунків з перевищенням граничної суми готівкових розрахунків протягом одного дня, оскільки таке порушення не може впливати на формування податкового кредиту по ПДВ, і за таке порушення чинне законодавство встановлює іншу відповідальність.

З огляду на викладене, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням податкового законодавства, і суд визнає його недійсним.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. позивачу відшкодовується з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163 КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства прийняте ДПІ у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2007р. №0000382301/0 про донарахування ПП "Техмаркет" (м. Херсон, код ЄДРПОУ 33014848) за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 основного зобов'язання по ПДВ у сумі 927806 грн. 63 коп. та 463903 грн. 31 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.     

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено   25.04.2007р.