ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 р.                                                                                 № 2а-2474/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді - Шинкар Т.І.,

суддів – Брильовського Р.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря –Васильків О.С.,

          за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства торгово –промислова компанія “Пластсервіс” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство торгово –промислова компанія “Пластсервіс” (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львові (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень, просить визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень, які полягали у незаконному внесенні змін до податкових повідомлень-рішень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2010 року №0001422300/0/13427 та №0001412300/0/13429, від 08 вересня 2010 року №0001423500/1/21174 та №0001413500/1/21173 та від 09 грудня 2010 року №0001423500/2/29512 та №0001413500/2/29514. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган за наслідком планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. необґрунтовано прийшов до висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 608 667,00 грн. та заниження податку на додану вартсть на загальну суму сумі 486 934,00 грн., оскільки дані висновки спростовуються первинними документами, які підтверджують факт поставки насіння кукурудзи та одержання консультативних послуг.

В судовому засіданні представники позивача уточнений позов підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що з досліджених працівниками ДПІ оборотно-сальдових відомостей рахунків бухгалтерського обліку та наданих директором Підприємства первинних документів, останні прийшли до висновку про перерахунок коштів контрагентам за товар та послуги без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об’єкта оподаткування, несплати податків, отримання безпідставної податкової вигоди. Просили відмовити у задоволенні уточненого позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство торгово –промислова компанія “Пластсервіс” зареєстроване 01.08.2003р. виконавчим комiтет Львiвської мiської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 01.08.2003р. № 14151070001021146, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.08.2003р. за №184, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. У період що перевірявся був платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Підприємства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009р. за наслідком якої складено ОСОБА_5 від 31.05.2010 року №695/120/23-1/32569209 в якому встановлено, що Підприємством порушено вимоги п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 608 667,00 грн. в т.ч. в 1 кварталі 2009 року 304 449,00 грн., в 2 кварталі 2009 року 304 218,00 грн. та п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168) в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму сумі 486 934,00 грн. в т.ч. в лютому 2009 року 136 517,00 грн.; в березні 2009 року 107 043,00 грн.; в квітні 2009 року 239 054,00 грн., в червні 2009 року 4 320,00 грн.

          На підставі ОСОБА_5 перевірки ДПІ прийняло податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2010р. №0001422300/0/13427, яким Підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 730 401,00 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 486 934,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 243 467,00 грн. та від 10 червня 2010 року №0001412300/0/13429 яким Підприємству визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 882 578,00 грн., в т.ч. основний платіж в розмірі 608 667,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 273 911,00 грн.

          17.09.2010р. за №21793/23-118 ДПІ повідомляло керівника Підприємства, що засобами ОСОБА_5 “Аудит” згідно програмного забезпечення (версія 1.20.19) податкові повідомлення-рішення від 10.06.2010р. №0001422300/0/13427 –по податку на додану вартість та №0001412300/0/13429 –по податку на прибуток, що прийняті за результатом перевірки зареєстровані за №0001423500/0/13427 –по податку на додану вартість та №0001413500/0/13429 –по податку на прибуток.

В порядку процедури адміністративного оскарження до ДПІ та до ДПА у Львівській області податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення та прийнято відповідно податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010р. №0001423500/1/21174 та №0001413500/1/21173 та від 09.12.2010р. №0001423500/2/29512 та №0001413500/2/29514.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704 (далі-Положення).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? та розділі 2 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протяг звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Як вбачається з акта перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено їх завищення всього у сумі 2 434 669,00 грн. ( у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1 217 799,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 1 216 870,00 грн) та перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. встановлено його заниження в сумі 486 934,00 грн. ( в т.ч. в лютому 2009 року 136 517,00 грн.; в березні 2009 року 107 043,00 грн.; в квітні 2009 року 239 054,00 грн., в червні 2009 року 4 320,00грн.).

          Відповідно до п.1.1 Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., укладеного між Підприємством (Покупець) в особі директора ОСОБА_4 та ПП «Андор»(Постачальник) в особі директора ОСОБА_7, Постачальник передає у власність Покупця ТМЦ –насіння кукурудзи в повному об’ємі до 30.03.2009р. Згідно до умов п.5.1 Договору поставка ТМЦ здійснюється на умовах DDU–склад Покупця, адреса буде повідомлена додатково.

Підприємство до перевірки представило отримані від ПП «Андор»видаткові та податкові накладні на загальну суму –2 895 684,40 грн., в тому числі ПДВ –482 614,06 грн. Згідно наданих до перевірки картки контрагента ПП „Андор”, оборотно-сальдових відомостей рахунків бухгалтерського обліку 28, 63, операції по придбанню ТМЦ проведено по бухгалтерському обліку Підприємства бухгалтерськими проводками у I-му кварталі 2009 року: Д-т 281 „Товари на складі” К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, на суму 1 217 799,84 грн.; у II-му кварталі 2009 року:Д-т 281 „Товари на складі”К-т 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, на суму 1 195 270,50 грн.

Вартість придбаних у ПП „Андор” ТМЦ у сумі 2 413 070,34 грн. віднесено Підприємством до складу валових витрат та відображено у р.04.1 „Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)” Декларації з податку на прибуток за I–ий квартал 2009р. та I–ше півріччя 2009р.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»по контрагенту ПП «Андор»станом на 01.01.2009р. заборгованості не рахувалось.

Як вбачається з Постанови Богунського районного суду м.Житомира від 23.11.2009р. директор ПП „Андор” ОСОБА_7 в серпні 2008 року за грошову винагороду вступив в злочинну змову з невстановленою особою щодо перереєстрації в органах державної влади на ім’я ОСОБА_7 приватного підприємства «Андор», з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_7 підписав Статут підприємства, надав довіреність від 18.09.2008р. гр. ОСОБА_8, та гр. ОСОБА_9 якою уповноважив їх бути представниками директора ПП «Андор»в усіх державних і недержавних органах України. Підписання ОСОБА_7 реєстраційних документів ПП «Андор»дало змогу іншим особам здійснити реєстрацію вказаного підприємства в державних установах. В подальшому, як зазначено у рішенні суду ПП «Андор»приймало участь в злочинній схемі, яка полягала в незаконному формуванні податкового кредиту по ПДВ у підприємств платників ПДВ, шляхом документального оформлення придбання ТМЦ через ланцюг «транзитних»та «фіктивних»підприємств, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися. Як вказано у Постанові Богунського районного суду м.Житомира від 23.11.2009р., ОСОБА_7 вчинив пособництво невстановленим особам в фіктивному підприємництві.

Відповідно до наданого ДПІ пояснення директора ПП ТПК «Пластсервіс»ОСОБА_4 від 13.05.2010р. інтереси ПП «Андор»при укладанні договору і проведенні переговорів представляла невстановлена особа на імя ОСОБА_10. Всі документи про проведені фінансово-господарські операції між даними підприємствами були надані вищезгаданою невстановленою особою. Крім цього, в поясненні директор ПП ТПК «Пластсервіс»вказав, що власними складськими приміщенями не володіє.

Досліджені в судовому засідання Договор та Додатки №1-5 до Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р. засідчені підписом директора ПП “Андор” ОСОБА_7

На виконання умов договору ПП “Андор” за підписом директора ОСОБА_7 виписано податкові накладні, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних лютого-квітня 2009 року та Підприємством проведено оплату за ТМЦ.

          Згідно поданих до перевірки та представлених суду документів (реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні виписані директором ПП “Андор”) внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП “Андор” Підприємством отримано право на формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду та сформувано валові витрати.

          З дослідженого в судовому засіданні Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., укладеного Підприємством з ПП “Андор” та Додатків №1-5 до нього вбачається, що згідно умов поставки Договору, п.5.1 Договору: якщо в додатку(ах) до Договору не визначено інше, базис постачання товару - DDU (Інкотермс-2000) - склад Покупця –, адреса якого буде вказано додатково.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу №01-02-2009 від 02.02.2009р. укладеного між Підприємством (Продавець) та ТзОВ “Стратег” (Покупець), предметом якого є купівля-продажу гібридного насіння кукурудзи F1, товар поставляється на умовах DDU- склад Покупця, адреса якого буде повідомлена додатково; Згідно Договору купівлі-продажу №03-03-2009 від 25.03.2009р. укладеного між Підприємством (Продавець ) та ТзОВ “Лакігрейн” (Покупець), предметом якого є купівля-продажу гібридного насіння кукурудзи F1, товар поставляється на умовах DDU- склад Покупця, адреса якого буде повідомлена додатково.

Як пояснив в судовому засіданні директор ПП ТПК “Пластсервіс” ОСОБА_4, товар “кукурудза” згідно Договору поставлявся ПП “Андор” безпосередньо контрагентам Підприємства ТзОВ “Стратег” та ТзОВ “Лакігрейн”.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мін’юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що «товарно-транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий –передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

В порядку ст.11 КАС України судом вимагались докази в підтвердження факту транспортування ТМЦ, проте представниками позивача не надано актів приймання ТМЦ, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, що дає суду можливості дійти висновку про те, що договір укладений між ПП ТПК «Пластсервіс» та ПП «Андор»не спричинив реального настання правових наслідків.

Суд зауважує, що в жодних представлених суду письмових документах не зазначено умов постачання ”ПП “Андор” товару –“кукурудза” на склад контрагентів Підприємства - ТзОВ “Стратег” та ТзОВ “Лакігрейн”.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господатських відносин від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеної Постанові від 8 вересня 2009 року справа №09/143.

Даючи аналіз Договору №01-29-2009 від 29.01.2009р., Додаткам №1-5 до нього, видатковим накладним, податковим накладним, які підписані ОСОБА_7 - директором ПП “Андор” - контрагентом позивача по оспорюваних господарських зобов’язаннях, суд приходить до висновку, що всі вони підписувались особою, яка не були наділена відповідними правами та обов’язками щодо діяльності ПП “Андор” і всупереч чинному законодавству, користуючись реквізитами підприємства, здійснювала господарську діяльність.

          Окрім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками »встановлено, що підприємством в 2 кварталі 2009 року отримано від ТзОВ «Декорт інвест » консультаційні послуги на суму 21 600,00 грн. без ПДВ. В обліку отримання таких робіт підприємством відображено бухгалтерським проведенням 92 «Адміністративні витрати»- 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», включено до складу валових витрат та відображено у р.04.1 „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців. До перевірки не представлено акту виконаних робіт чи будь-яких інших документів, що підтверджують виконання робіт в сумі 21 600,00 грн., отже відсутнє підтвердження фактичного виконання робіт та їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних робіт без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами, до складу валових витрат та податкового кредиту.

          Представниками позивача суду надано Договір №22/ПП про аналітично-дослідні дослідження від 01.05.2009р. укладеного між Підприємством (Замовник) та НКВ ПП “Декор –ІНВЕСТ” (Виконавець), предметом якого є зобов’язання Виконавця провести аналітично-дослідні дослідження на ринку фунгіцидів та протруйників України за 2007-2009 роки. Згідно п.3 Договору Виконавець зобов’язується відобразити дослідження попиту та пропозицій на ринку сільського господарства України фунгіцидів та протруйників та за аналітичним оглядом запропонувати найефективнішу агротехнологію для використання в виробничих посівах зернових культур в сезоні 2009 року.

          Згідно акта здачі-приймання виконаних робіт від 30.06.2009р., який укладений сторонами Договору №22/ПП від 01.05.2000р. вбачається, що Виконавцем виконано роботи щодо розробки дослідного матеріалу пов’язаного з дією тебуканазола, теабендазоло, карбофурана на насіння зернових пропашних культур.

Акт здачі-прийняття виконаних робіт, не містить такого обов’язкового реквізиту, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? та вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 ?Витрати? Затвердженого Міністерством фінансів України від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. № 27/4248 як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих робіт.

Виходячи з вищенаведеного, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Даючи аналіз встановленим обставинам суд вважає, що витрати по зазначеному договору не пов’язані з веденням господарської діяльності. В судовому засіданні встановлено факт безпідставного віднесення Підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту вартості отриманих від НКВ ПП “Декор –ІНВЕСТ” аналітично-дослідних досліджень в сумі 25 920,00грн.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач протягом певного часу придбавав товар у особи, зареєстрований керівник якої не визнає своєї причетності до її діяльності, а також, що позивач та продавець працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України ?Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами? визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов’язку сплати податків).

          Оскільки встановлений судом факт заниження зобов’язань по податку на прибуток та податку на додану вартість знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а відтак дії ДПІ щодо внесення змін до нумерації податкових-повідомлень рішень які викладені в листі від 17.09.2010р. №21793/23-118 “Про внесення змін в податкові повідомлення-рішення” та яким зобов’язань чи штрафних (фінансових) санкцій ДПІ не донараховано, а відтак не можуть слугувати підставою для спростування факту заниження.

          Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Підприємства встановлено, що Підприємством оплачувались кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реальний товарний характер.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.          

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та правомірно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону України ?Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? №2181 від 21.12.2000 року.

          Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?, Закону України ?Про податок на додану вартість?, Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, та такі, що не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, зі сторін спору не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 03.09.2011 року.

Головуючий –суддя                                                     Шинкар Т.І.

Судді Брильовський Р.М.

ОСОБА_1