АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Вавріва І.З., Крукевича М.Н.
за участю прокурора Маслюка О.П.
засудженого ОСОБА_1 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі “06” травня 2009 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.3 ст.191 КК України на 3 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 . звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст.76 КК України на ОСОБА_1 . покладено відповідні обов’язки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 . – підписку про невиїзд, до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Судом цивільний позов прокурора задоволено повністю, стягнуто із засудженого ОСОБА_1 . в користь державного бюджету 880 грн. на відшкодування завданої злочином шкоди.
Вироком суду ОСОБА_1 . визнано винним та засуджено за те, що він ____________________________________________________________________
Справа № 11 – 106, 2009 року Головуючий у І інстанції – Свачій І.М.
Категорія – ч.3 ст.191 КК України Доповідач – Декайло П.В.
працюючи державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції, будучи державним службовцем, який має владні повноваження, здійснюючи заходи примусового виконання рішень встановлених Законом України “Про виконавче провадження”, протягом 2006 року умисно, з корисливих мотивів, вчинив привласнення та розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.
Так, в листопаді 2006 року ОСОБА_1 ., здійснюючи заходи примусового виконання судових рішень про стягнення адміністративних штрафів з жителів с. Романівка Тернопільського району в приміщенні Романівської сільської ради повідомив ОСОБА_2 . про стягнення з її сина ОСОБА_3 . штрафу в розмірі 100 грн., хоча згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду №23562 від 21 вересня 2006 року на вказаного боржника за вчинення адміністративного правопорушення було накладено штраф в розмірі 10 грн. та переслідуючи свій злочинний умисел, в порушення вимог п. п. 11.1.1., 11.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій після прийняття в ОСОБА_2 . готівкових коштів в сумі 100 грн. без виписування та видачі квитанції встановленої форми, в порушення ст.44-1 Закону України “Про виконавче провадження” грошові кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_3 . на виконання постанови суду на депозитний рахунок відділу ДВС у Тернопільському районі не зарахував, а привласнив та розтратив, обернувши їх на свою користь.
Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_1 . осінню 2006 року, здійснюючи заходи примусового виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_4 . адміністративного штрафу розміром 270 грн., в порушення вимог п.п. 11.1.1., 11.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій після прийняття від дружини боржника ОСОБА_5 . готівкових коштів в сумі 270 грн. без виписування та видачі квитанції встановленої форми, в порушення ст.44-1 Закону України “Про виконавче провадження” грошові кошти, стягнуті з боржника ОСОБА_4 . на депозитний рахунок відділу ДВС у Тернопільському районі не зарахував, а привласнив та розтратив, обернувши їх на свою користь.
Крім цього, в кінці серпня 2006 року ОСОБА_1 ., продовжуючи свою злочинну діяльність, здійснюючи заходи примусового виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду від 01 червня 2004 року та від 20 червня 2006 року про стягнення з ОСОБА_6 . адміністративних штрафів відповідно 260 грн. та 340 грн., а всього на загальну суму 600 грн., в приміщенні службового кабінету відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції, що в АДРЕСА_2 , в порушення вимог п.п. 11.1.1., 11.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій після прийняття від вказаного боржника готівкових коштів на загальну суму 600 грн., без виписування та видачі квитанції встановленої форми, в порушення ст.44-1 Закону України “Про виконавче провадження” грошові кошти на депозитний рахунок відділу ДВС у Тернопільському районі не зарахував, а в подальшому привласнив та розтратив, обернувши їх на свою користь.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 . просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок, оскільки вважає, що будь-яких кримінально-караних діянь не вчиняв, жодних грошових коштів від ОСОБА_2 ., ОСОБА_5 . та від ОСОБА_6 . не отримував, а в період з 01 по 31 серпня 2006 року знаходився у відпустці за межами м. Тернополя і в цей час не проводив жодних виконавчих дій по місцю роботи, що у нього на виконанні взагалі не перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 . 270 грн. штрафу. Також покликається на те, що під час досудового слідства не було проведено жодного впізнання та крім показів свідків немає жодних інших доказів його вини.
Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_1 ., який підтримав подану ним апеляцію та просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, будь яких підстав до його скасування не вбачає, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого до задоволення не підлягає з таких міркувань.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що органами досудового слідства дотримано вимог ст.22 КПК України та вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявлено як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 . у скоєнні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку, і є обґрунтованим, а доводи засудженого в апеляційній скарзі та в поясненнях в суді апеляційної інстанції, що він інкримінованого йому злочину не вчиняв, є безпідставними з таких міркувань.
З пояснень ОСОБА_1 ., даних ним в судовому засіданні, слідує, що свою вину у вчиненні злочину він не визнав, хоча його вина у вчиненні інкримінованого злочину доведена зібраними та ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, з показань свідка ОСОБА_5 . вбачається, що на початку листопада 2005 року її чоловік ОСОБА_4 . рішенням Тернопільського міськрайонного суду був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 270 грн. Осінню 2006 року в Романівську сільську раду приїхав державний виконавець ОСОБА_1 . для стягнення з боржників штрафів згідно рішень суду, про що було повідомлено ОСОБА_5 . ОСОБА_1 . показав їй виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 . штрафу в зв’язку з чим вона в присутності працівників сільської ради особисто передала йому грошові кошти на загальну суму 270 грн., які ОСОБА_1 . прийняв, проте квитанцію про одержання коштів не видав та сповістив, що надішле її в сільську раду пізніше.
Свідок ОСОБА_2 . суду показала, що згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду на її сина ОСОБА_3 . було накладено штраф в розмірі 10 грн., який він не оплачував. Приблизно через місяць, півтора її було викликано у Романівську сільську раду в якій перебував державний виконавець ОСОБА_1 . та повідомив, що на ОСОБА_3 . відкрите виконавче провадження про стягнення штрафу в сумі 100 грн. Маючи при собі грошові кошти вона оплатила штраф за сина та передала ОСОБА_1 . 100 грн., проте квитанцію про одержання коштів він не видав та сповістив, що надішле її в сільську раду пізніше.
З показань свідка ОСОБА_6 . вбачається, що постановами Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2004 року та від 20 червня 2006 року на нього були накладені адміністративні штрафи в розмірі 260 грн. та 340 грн., які він не сплачував. В кінці серпня 2006 року за викликом державного виконавця з’явився в відділ державної виконавчої служби, що в АДРЕСА_2 , де один із виконавців назвався ОСОБА_1 та пред’явив йому виконавчі провадження для ознайомлення та повідомив, що загальна сума штрафів становить 600 грн. Маючи при собі грошові кошти передав їх ОСОБА_1 ., проте квитанцію про одержання коштів він йому не видав.
Крім наведених доказів, вина засудженого ОСОБА_1 . у вчиненні привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем стверджується і іншими доказами, зокрема:
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 . від 25 вересня 2008 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 . викрила ОСОБА_1 . у передачі йому в середині листопада 2006 року в приміщенні Романівської сільської ради грошових коштів в сумі 100 грн. в рахунок сплати штрафу за її сина ОСОБА_3 .;
(а.с.111-112)
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_6 . та ОСОБА_1 . від 26 вересня 2008 року, згідно якого ОСОБА_6 . викрив ОСОБА_1 . у передачі йому в кінці серпня 2006 року в приміщенні відділу ДВС у Тернопільського району грошових коштів в сумі 600 грн. в рахунок сплати штрафу;
(а.с.121-122)
- протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_5 . та ОСОБА_1 . від 30 вересня 2008 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 . викрила ОСОБА_1 . у передачі йому осінню 2006 року в приміщенні Романівської сільської ради грошових коштів в сумі 270 грн. в рахунок сплати штрафу за її чоловіка ОСОБА_4 .;
(а.с.133-134)
- довідкою відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції №12205 від 07 серпня 2008 року, згідно якої в книзі обліку депозитних сум за 2006 рік кошти від ОСОБА_6 ., ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 . на депозитний рахунок відділу ДВС не поступали;
(а.с.24)
- протоколом огляду документів від 05 вересня 2008 року, згідно якого було встановлено перебування виконавчих проваджень про стягнення адміністративних штрафів з ОСОБА_3 . та ОСОБА_6 . на виконанні у відділі ДВС Тернопільського району;
(а.с.73-76)
та іншими доказами дослідженими у судовому засіданні, аналіз яким суд дав у вироку.
Вказаними доказами спростовуються твердження засудженого ОСОБА_1 . в апеляційній скарзі про те, що жодних грошових коштів від ОСОБА_2 ., ОСОБА_5 . та від ОСОБА_6 . не отримував, а також те, що у нього на виконанні взагалі не перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 . 270 грн. штрафу.
На підставі аналізу й оцінки наведених та інших доказів суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме ОСОБА_1 . привласнив кошти ОСОБА_2 ., ОСОБА_5 . та ОСОБА_6 ., тобто вчинив привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем повторно.
Дії засудженого правильно кваліфіковані судом за ч.3 ст. 191 КК України.
Щодо посилань засудженого ОСОБА_1 . в апеляційній скарзі на те, що він з 01 по 31 серпня 2006 року знаходився у відпустці за межами м. Тернополя і в цей період не проводив жодних виконавчих дій по місцю роботи, то колегія суддів оцінює їх критично і вважає такими, що не підтверджуються жодними іншими доказами та спрямовані на уникнення засудженим відповідальності за вчинений злочин.
Доводи в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_1 . про те, що органами досудового слідства не було проведено жодного впізнання його свідками по даній кримінальній справі спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається з протоколів очних ставок між ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 ., ОСОБА_6 . та ОСОБА_1 ., а також між ОСОБА_5 . та ОСОБА_1 ., вищевказані свідки впізнали та дали викривальні показання стосовно фактичних обставин скоєння інкримінованого злочину саме ОСОБА_1 .
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 . до задоволення не підлягає
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2009 року щодо нього - без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом вірно:
Заступник голови судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Тернопільської області
П.В. Декайло