ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
16 вересня 2009р. |
Справа НОМЕР_3 |
за позовною заявою Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області, АДРЕСА_2
про визнання недійсним та скасування рішення відповідача про застосування економічних санкцій від 17.10.08р.НОМЕР_1
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Ємельяновій Г.В.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача - ОСОБА_1. (дов.НОМЕР_2 від 27.07.09р.)
від відповідача - не прибув
16.07.2009р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі позивач) до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області (надалі відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цінНОМЕР_1від 17.10.2008 року
17.07.2009р. відкрито провадження у адміністративній справі НОМЕР_3 та призначено до судового розгляду на 31.08.2009р. У зв'язку із неявкою у судове засідання представника позивача, розгляд справи в порядку ст. 128 КАС України, відкладено на 16.09.2009 року.
На підставі ст. 160 КАС України в засіданні 16.09.2009р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Судом оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Позивач підтримав свої позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про ціни і ціноутворення», Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та зазначає, що повноваження посадових осіб Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області щодо здійснення державного нагляду у будь-якій сфері господарської діяльності станом на сьогоднішній день не визначені в жодному законі України, а, отже, Державна інспекція з контролю за цінами в Запорізькій області, як суб'єкт контролю та нагляду за додержанням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, діяла поза межами повноважень, встановлених законами України.
Також позивач вказує, що висновки перевірки, якими встановлений факт отримання ним необґрунтованої виручки, є безпідставними, оскільки:
по-перше, з аналізу чинного законодавства не зрозуміло, що саме мав на увазі законодавець під терміном «виготовлення», та який саме склад землевпорядних робіт повинен охоплюватись встановленим граничним розміром в 153 гривні,
по-друге, ст. 56 Закону України "Про землеустрій" визначає склад технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку, але не містить припису щодо складу робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку,
по-третє, склад та вартісні показники супровідних послуг, що надаються позивачем не передбачені положеннями спільного наказу і визначаються в конкретних умовах додатково згідно із договором на проведення робіт.
Зважаючи на вищенаведене, КП ?радпроект” не вбачає в своїх діях порушень ч.2 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20.01.2005 р. № 2375-ІV та наказу Держкомзему України від 06.12.2005 р. № 368 «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт», у зв'язку з цим суму виручки у розмірі 63755,49 грн. вважає обґрунтовано отриманою підприємством та просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, проти позову заперечує, позиція відповідача викладена ним у Запереченнях від 28.08.2009р. В обґрунтування зазначив, що під час проведення перевірки діяв виключно на підставі законодавства. Разом з тим, зазначив, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документа, якими посвідчується право власності на земельні ділянки, є взаємопов'язаними та такими, що доповнюють одна одну, виконуються в комплексі, передбачають як вимірювання, так і обробку теодолітного ходу, вирахування координат поворотних точок меж ділянок та лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, який відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» є завершеним в переліку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.
При перевірці встановлено, що Позивачем за вищевказану послугу необґрунтовано стягувалась плата у завищеному розмірі, сума завищення плати складала від 47,00 грн. до 1200,00 грн. одному власнику.
В результаті, за період з 01.09.2007 по 01.09.2008 Позивачем отримано необґрунтовану виручку у розмірі 63 755,49 грн., яка замовниками сплачена у повному обсязі.
За результатами перевірки облдержцінінспекцією, відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України ?ро ціни і ціноутворення" та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року НОМЕР_5, до Позивача застосовано економічні санкції, про що прийнято рішення від 17.10.2008 НОМЕР_4на суму 191 266,47 грн., (сума порушення 63 755,49 грн. і штраф у розмірі 200% від суми порушення 127510,98 грн.). На підставі зазначеного, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
В період з 03 по 23 вересня 2008 року згідно з п. 9 Плану роботи на III квартал 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області було здійснено перевірку Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 з питань дотримання державної дисципліни цін при наданні платних послуг за період з 01.09.2007 року по 01.09.2008 року. За результатами перевірки було складено акт від 23.09.2008 року НОМЕР_3
Перевіркою встановлено отримання у перевіряємий період КПІНФОРМАЦІЯ_1 необґрунтованої виручки за рахунок стягування з фізичних осіб плати у завищеному розмірі за роботи (послуги) із землеустрою, за виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян України.
За результатами перевірки облдержцінінспекцією, відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України ?ро ціни і ціноутворення" та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, яка затверджена спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року НОМЕР_5, до Позивача застосовано економічні санкції, про що прийнято рішення від 17.10.2008 НОМЕР_4на суму 191 266,47 грн., (сума порушення 63 755,49 грн. і штраф у розмірі 200% від суми порушення 127510,98 грн.).
Зазначене рішення є предметом судового оскарження у справі НОМЕР_3.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Вирішуючи дану справу по суті спору суд виходить з того, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи ін. органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
У зв'язку з викладеним, суд виходить з того, що рішення відповідача від 17.10.2008р.НОМЕР_1 є актом ненормативного характеру.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що к онтроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Підпунктом 1 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, що затверджена постановою КМУ від 13.12.2000р. № 1819 встановлено, що Держінспекція має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Відповідно до пункту 4 та пп. 4 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держінспекція має право здійснювати перевірки, вимагати усунення виявлених порушень, а також приймати рішення про застосування економічних санкцій.
Повноваження відповідача, підстави та порядок проведення перевірок врегульовані спеціальним нормативним актом, зокрема, Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України №268/519 від 03.12.2001р., а також внутрівідомчим актом Порядком проходження матеріалів перевірок в держінспекції Мінекономіки України, виданим Держінспекцією по цінам Мінекономіки України 14.05.1997р.
Так, відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України №268/519 від 03.12.2001р. (далі - Інструкція) р ішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може приймається Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі матеріалів перевірок.
Пунктом 3.1 Інструкції встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Пункт 3.2 Інструкції встановлює, що в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Відповідно до п. 3.3 Інструкції акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб'єктів господарювання, що перевіряються.
З аналізу матеріалів перевірки позивача від 23.09.2008р. судом встановлено, що її проведено на підставі та у відповідності із приписами чинного законодавства України.
Щодо правомірності застосування до Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно рішення Державної інспекції з контролю за цінами від 17.10.2008р. НОМЕР_7, суд вважає, що факт порушення відповідачем порядку встановлення і застосування цін, зафіксований в акті перевірки НОМЕР_6 від 23.09.2008р. є недоведеним, а рішення НОМЕР_4від 17.10.2008р. суперечить вимогами чинного законодавства та є необґрунтованим.
Так, в ході проведеної перевірки держінспекторами встановлено, що позивачем безпідставно завищено розмір плати за ветеринарні послуги за рахунок включення в структуру тарифу витрат понад встановлені розміри.
Пунктом 1.4 Інструкції встановлено, що п ідставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
В акті перевірки зазначено, що внаслідок безпідставного завищення розміру плати за роботи (послуги) із землеустрою, за виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян України, позивачем надлишково стягнуто плату в період з 01.09.2007р. по 01.09.2008р. в сумі 63755,49 грн.
За скоєння вказаного порушення до позивача застосовані економічні санкції рішеннямНОМЕР_1від 17.10.2008р. Згідно з п.1.6. Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, внаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.
Суд не погоджується з висновками відповідача виходячи з наступного.
Акт перевірки містить посилання на Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю”, згідно якого вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного Кодексу України, крім випадків, визначеною частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 153 грн.
Однак, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що вартість вказаних вище робіт лише частково регулюється Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю», оскільки саме приписка законодавця в частині 2 ст. 1 даного закону з приводу того, що максимальна вартість робіт з виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку не може перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, не поширюється на випадки, передбачені ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України.
Стаття 121, ч.1 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше ніж 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше ніж 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше ніж 0,25 гектара, в селищах - не більше ніж 0,15 гектара, в містах - не більше ніж 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше ніж 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
З вищезазначеного зрозуміло, що ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України саме виключає всі категорії перерахованих земельних ділянок, для яких вартість виготовлення технічної документації не може перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів, а тому, відповідно, вартість робіт із землеустрою, граничний розмір яких не повинен перевищувати дев'яти неоподаткованих мінімумів, поширюється виключно на випадки оформлення документації на земельні паї.
Таким чином, вартість робіт із землеустрою щодо категорій земельних ділянок, обумовлених в ч. І ст. 121 Земельного кодексу України, окрім земельних паїв, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) Міністерств України», п. 21 якої визначено, що «Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт, визначає граничні розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам земельних ділянок відповідно до законодавства».
На виконання вказаного припису, 15.06.2001р. прийнято спільний Наказ Держкомзему, Мінфіну України та Мінекономіки України за № 97/298/124, яким затверджено розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг (надалі - спільний наказ).
Відповідності до п. 1 загальних положень спільного наказу: ?озміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами...незалежно від форми власності та відомчої належності на всій території України.”, тобто при визначенні вартості робіт, що виконує КП ?радпроект”, спільний наказ має рекомендований, а не обов'язковий характер.
Пунктами 5.1-5.3. розділу 5 спільного наказу, визначено розміри плати з виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам земельних ділянок, склад зазначених робіт включає в себе: п. 5.1. підготовчі роботи з видачі громадянам державних актів на право власності на землю; п. 5.2. опис і погодження меж землекористування; п. 5.3. складання документів, що посвідчують право власності на землю або право користування землею: підготовчі роботи, складання, викреслювання кадастрових планів меж земельних ділянок, складання державного акта на право власності на землю.
Проаналізувавши склад робіт та визначивши їх вартість, відповідно до спільного наказу, можна встановити, що вартість таких робіт буде коливатись від 900 до 1500 грн. залежно від конфігурації земельної ділянки, типу території та інших підвищувальних або понижуючих показників, які впливають на розрахунок вартості землевпорядних робіт. Тобто, вартість зазначених землевпорядних робіт, підсумком яких є отримання громадянином державного акту на право власності на земельну ділянку - значно вища за граничний розмір, встановлений Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю».
Як свідчать матеріали перевірки, виконання робіт з розробки технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю, із складання проектів відведення земельних ділянок у власність відповідач вважає самим виготовленням документів, що посвідчують право приватної власності на землю, що є безпідставним, оскільки, відповідно до Єдиного ліцензійного реєстру «Проведення землевпорядних та землеоціночних робіт» - оформлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку - це один вид землевпорядних робіт, що йде під кодом 57.01.09, а розробка технічної документації зі складання державних актів на право власності - це інший вид землевпорядних робіт, що йде під кодом 57.01.08, аналогічний припис міститься і в аб. є, ж, п. 2.1.1. розділу 2 ?іцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт”, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Держкомзему України від 13 лютого 2001 р. № 28/18.
Отже, зазначені роботи хоч і відносяться до робіт із землеустрою, але є різними по своєму складу.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" визначено види робіт із землеустрою, ними, зокрема, є обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою. Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.
Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Однак, зазначена стаття не містить припису щодо складу робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.
Так само, як і ч.2 ст. 1 Закону України ?ро захист конституційних прав громадян на землю”, обумовлює лише вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку та не має жодного посилання на вартість робіт із землеустрою щодо розробки технічної документації зі складання державних актів.
До того ж, як свідчать матеріали перевірки та пояснення сторін, відповідач до складу суми порушення в розмірі 63 755,49 грн. включив і вартість супровідних послуг, що є безпідставним, оскільки позивач , як господарський суб'єкт, який має ліцензію на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, виконує землевпорядні роботи на підставі укладених договорів із замовниками робіт, послуг. Так, із фізичними особами укладаються договори на виконання робіт з виготовлення науково-технічної продукції та надання супровідних послуг, у відповідності до яких підприємство зобов'язується виконати роботи із землеустрою щодо виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, вартість яких в договорі встановлена - 153 грн., та надати супровідні послуги (наприклад, оформлення заявок та отримання висновків міської СЕС, облуправління екології, управління охорони пам'яток архітектури, збір та аналіз вихідних даних, консультації, оформлення та укладення договору та ін.). Вартість супровідних послуг обчислювалась у відповідності до розроблених та затверджених калькуляцій, що були складені в межах чинного законодавства України, вартість робіт/послуг погоджувалась із замовниками робіт/послуг шляхом складання протоколів договірної ціни.
Натомість, жодним нормативним документом не встановлений граничний або фіксований розмір таких супровідних послуг. У відповідності до Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється лише при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Разом з тим, такі послуги не відносяться до землевпорядних, оскільки вичерпний перелік землевпорядних робіт міститься в довіднику кодів, робіт (операцій, послуг) за Єдиним ліцензійним реєстром, що здійснюються в межах виду господарської діяльності «Проведення землевпорядних та землеоціночних робіт».
Як слідує із викладеного вище, підприємство позивача не було допущено порушень ч.2 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», наказу Держкомзему України від 06.12.2005 р. № 368 «Про затвердження Граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт», у зв'язку з цим сума виручки у розмірі 63755,49 грн. є обґрунтовано отриманою підприємством, а тому до нього не можуть застосовуватись штрафні санкції.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач не довів факту одержання позивачем необґрунтованої виручки за рахунок стягування з фізичних осіб плати у завищеному розмірі за роботи (послуги) із землеустрою, за виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадян України, а отже і безпідставно застосував до позивача фінансові санкції рішеннямНОМЕР_1від 17.10.2008р.
З цих підстав Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій областіНОМЕР_1від 17.10.2008р. “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, обґрунтовані та підтверджені судові витрати слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167, 263 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області про визнання недійсним та скасування рішення відповідача, задовольнити .
2. Визнати недійсним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області від 17.10.08р.НОМЕР_1про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємстваІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_8) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору. Видати виконавчий лист.
П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України , якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 186 КАС України , залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 25.09.2009р.
Суддя О.М. Нечипуренко
01.10.2009 року постанова не набрала законної сили.
Суддя О.М. Нечипуренко