АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Коструби Г.І., Кунця І.М.
за участю прокурора Гузіка Й.М.
засудженого ОСОБА_1 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі “27” травня 2009 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 . на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 березня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Севастополя АР Крим, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда 2 групи, раніше судимого:
1) 21 березня 2007 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.263 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.;
2) 23 серпня 2007 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.307, ст.ст. 71, 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців та штрафу в розмірі 510 грн., які виконувати самостійно, -
засуджено за ч.2 ст.263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2007 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
____________________________________________________________________
Справа № 11 – 122, 2009 року Головуючий у І інстанції – Ломакін В.Є.
Категорія – ч.2 ст.263 КК України Доповідач – Декайло П.В.
Запобіжний захід ОСОБА_1 . до вступу вироку в законну силу – взяття під варту залишено без змін.
Строк відбування покарання рахується з 16 лютого 2009 року.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 . 112 грн. 68 коп. судових витрат.
Вироком суду ОСОБА_1 . визнано винним та засуджено за те, що він 04 вересня 2008 року, близько 14 год. 30 хв., на узбіччі дороги, що в с. Панталиха Теребовлянського району Тернопільської області знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходився кастет. Цього ж дня даний кастет зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання, де його зберігав з метою незаконного носіння холодної зброї.
09 вересня 2008 року взявши із свого будинку вказаний кастет, ОСОБА_1 ., маршрутним таксі поїхав у м. Тернопіль, де близько 09 год. 00 хв. проходячи по проспекті Злуки був затриманий працівниками міліції за скоєння адміністративного правопорушення. Під час проведення особистого огляду в нього було вилучено кастет, який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 . не погоджується з вироком суду та стверджує, що судом не було взято до уваги те, що вину не визнав, кастет який у нього знайшли при обшуку в міліції йому підкинули, а саму кримінальну справу сфабрикували, а також не враховано таку пом’якшуючу вину обставину, як інвалідність 2 групи.
Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, засудженого ОСОБА_1 ., який підтримав подану ним апеляцію та просить переглянути дану кримінальну справу, оскільки вважає що її сфабриковано, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляція засудженого в частині дослідження доказів не підлягає розгляду у відповідності до вимог ст.299 КПК України, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає з таких міркувань.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_1 . у носінні холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних по справі доказів.
Як убачається із змісту апеляції засудженого ОСОБА_1 ., що він не згідний з даним вироком суду та стверджує, що судом не було взято до уваги те, що вину не визнав, кастет який у нього знайшли при обшуку в міліції йому підкинули, а саму кримінальну справу сфабрикували.
Однак із протоколу судового засідання вбачається, що суд під час розгляду справи, з’ясувавши думку учасників судового розгляду, на підставі ч.3 ст.299 КК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися. При цьому суд у відповідності до вимог вказаної статті процесуального закону з’ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
ОСОБА_1 ., даючи згоду на такий порядок судового розгляду справи, в судовому засіданні просив при дослідженні доказів по справі обмежитися тільки його поясненнями, оскільки він не заперечував відносно доказів зібраних на попередньому слідстві та вказав, що відмова від їх дослідження в ході судового розгляду йому роз’яснена та зрозуміла і він розуміє, що у такому випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку (а.с. 124 ).
Виходячи з положень процесуального закону щодо скороченого порядку судового слідства, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 ., погодившись із таким, позбавив себе права на оскарження тих фактичних обставин справи, з якими він сам погодився.
Зважаючи на це, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для перевірки наведених в апеляції засудженого доводів щодо його невинності та посилань на те, що кастет який у нього знайшли при обшуку в міліції йому підкинули, а саму кримінальну справу сфабрикували.
Покарання ОСОБА_1 . суд призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, суд обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 . вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням пом’якшуючих обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 . позитивно характеризується за місцем проживання, його молодий вік, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та інші обставини, що пом’якшують покарання, суд призначив йому покарання у розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.263 КК України та застосував правила сукупності вироків, оскільки засудженим злочин було вчинено під час іспитового строку за попереднім вироком.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 . та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для призначення більш м’якого покарання не вбачає.
Керуючись наведеним, колегія суддів приходить до переконання про те, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування при перевірці справи у апеляційному порядку не виявлено, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 . до задоволення не підлягає
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 березня 2009 року щодо нього - без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом вірно:
Заступник голови судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Тернопільської області
П.В. Декайло