АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі :
головуючого Декайла П.В.
суддів Кунця І.М., Лекан І.Є.
за участю прокурора Семенця О.А.
захисника ОСОБА_1 .
засуджених ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 .
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі “01” липня 2009 року кримінальну справу за апеляційним поданням старшого помічника прокурора Кременецького району Денисюка О.А. та апеляцією засудженої ОСОБА_3 . на вирок Кременецького районного суду від 10 квітня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою освітою, одружену, не працюючу, раніше судиму:
1) 15 січня 2003 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2) 17 листопада 2003 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ст.69 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.;
3) 12 травня 2004 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнену 29 червня 2006 року умовно-достроково на не відбутий строк 10 місяців 21 день , -
____________________________________________________________________ Справа № 11 – 147, 2009 р. Головуюча у І інстанції – Білосевич Г.С. Категорія – ч.2 ст.185 КК України Доповідач – Декайло П.В.
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 6 місяців арешту.
В строк відбування покарання засудженій ОСОБА_4 . зараховано час тримання під вартою з 04 жовтня 2008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 . змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою освітою, не одружену, не працюючу, раніше судиму:
1) 16 серпня 2007 року Тернопільським міським судом за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.; постановою Тернопільського міського суду від 27 жовтня 2008 року штраф замінено на 30 годин громадських робіт, -
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тернопільського міського суду від 16 серпня 2007 року, заміненого постановою Тернопільського міського суду від 27 жовтня 2008 року, застосувавши правила складання покарань, передбачених ст.72 КК України, остаточно призначено 2 роки 3 дні позбавлення волі.
В строк відбування покарання засудженій ОСОБА_2 . зараховано час тримання під вартою з 04 жовтня 2008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 . до вступу вироку в законну силу – взяття під варту залишено без змін.
Судом постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_2 . в користь потерпілого ОСОБА_5 . 2000 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканку АДРЕСА_2 , громадянку України, з середньою освітою, не одружену, не працюючу, раніше судиму:
1) 13 лютого 2002 року Тернопільським міським судом за ч.1 ст.140, ст.42, ст.45 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а також за ч.2 ст.185 КК України в редакції 2001 року на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
2) 23 грудня 2002 року Тернопільським міським судом
за ч.2 ст.185, ст.69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.;
3) 18 вересня 2003 року Тернопільським міським судом за ст.15, ч.2 ст.185, ст.69 КК України до штрафу в розмірі 550 грн.;
4) 01 лютого 2005 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.185, ст.79 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
5) 15 березень 2007 року Теребовлянським районним судом за ч.2 ст.185, ст.69 КК України до штрафу в розмірі 560 грн.;
6) 24 березня 2008 року Бучацьким районним судом за ч.2 ст.185, п.п.2-4 ст.76, ст.75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та штрафу в розмірі 560 грн., -
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання згідно вироку Бучацького районного суду від 24 березня 2008 року та остаточно призначено 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Вироком Теребовлянського районного суду від 15 березня 2007 року ОСОБА_3 . засуджено до штрафу в розмірі 560 грн., який виконувати самостійно на підставі п.3 ст.72 КК України.
В строк відбування покарання засудженій ОСОБА_3 . зараховано час тримання під вартою з 04 жовтня 20008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 . до вступу вироку в законну силу – взяття під варту залишено без змін.
Судом постановлено стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . 300 грн. 88 коп. судових витрат.
Крім цього, судом постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_3 . в користь потерпілого ОСОБА_6 . 1580 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . визнані винними та засуджені за вчинення злочинів, що мали місце за таких обставин.
Так, у вересні 2008 року ОСОБА_4 . вступила у злочинну змову із своєю дочкою ОСОБА_2 . та її знайомою ОСОБА_3 . на вчинення крадіжок на ринках області. З цією метою вони 12 вересня 2008 року приїхали на ринок в м. Кременець, по вул. Березина, де користуючись натовпом людей ОСОБА_3 . впритул підійшла до ОСОБА_6 . та таємно витягнула з задньої кишені його штанів паспорт в якому знаходились гроші в сумі 1500 грн. Після цього паспорт викинула, а викрадені гроші привласнили розділивши в рівних долях між собою, ОСОБА_4 . та ОСОБА_2 .
Вранці 03 жовтня 2008 року ОСОБА_4 . разом із ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . знову прибули на вказаний ринок в м. Кременець з метою вчинення крадіжок чужого майна. В період з 9 по 11 год. вони проходили по торгових рядах та таємно викрадали у різних громадян майно. Так, ОСОБА_3 . таємно викрала у невстановленої слідством жінки гаманець з грошима в сумі 200 грн. поділивши частину грошей між собою, ОСОБА_4 . та ОСОБА_2 ., а іншу частину використала на купівлю продуктів харчування.
Після цього ОСОБА_4 . таємно викрала у різних невстановлених слідством осіб жіночу чорну сумку вартістю 65 грн., дитячі червоні чобітки вартістю 65 грн., чоловічі світло-коричневі черевики вартістю 150 грн., три DVD диски з фільмами, а також таємно викрала у ОСОБА_7 . жіночі чорні колготки вартістю 15 грн. Вищевказані речі ОСОБА_4 . віднесла до автомобіля, яким приїхали на ринок і там залишила та повернулась до своїх спільниць, які за той час таємно викрали у невстановленої слідством особи жіночу чорну хутряну сумку вартістю 40 грн.
Продовжуючи свою злочинну діяльність всі разом зайшли у торгову палатку приватного підприємця ОСОБА_8 ., де скориставшись скупченням людей, викрали жіночу демісезонну темно-червону куртку вартістю 750 грн., чоловічу демісезонну темно-коричневу куртку вартістю 750 грн., чоловічий чорний піджак вартістю 55 грн., а всього на загальну суму 2050 грн. Виносячи з ринку крадене майно ОСОБА_4 . була затримана продавцями та іншими громадянами. В цей час ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . побачивши момент затримання їхньої спільниці викинули викрадені речі під чужий автомобіль та заховались у придорожніх кущах, проте невдовзі були затримані працівниками міліції. Всього ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . за попередньою змовою таємно викрали чужого майна на загальну суму 4096 грн. 40 коп.
Крім того, 05 липня 2008 року близько 24 год. в ОСОБА_2 ., яка перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись в будинку ОСОБА_9 ., що в с. Козівка Тернопільського району виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошей, що належали ОСОБА_5 . Реалізовуючи цей намір, ОСОБА_2 . зайшла в одну із кімнат, де спав потерпілий та переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, таємно викрала у ОСОБА_5 . 2000 грн. Після цього повернулась в кімнату, де разом із ОСОБА_3 ., ОСОБА_9 . та ОСОБА_10 . продовжила розпивати спиртні напої. В подальшому разом із ОСОБА_3 . з місця злочину втекла, а дані гроші витратила на власні потреби, спричинивши такими своїми діями ОСОБА_5 . матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляціях:
- засуджена ОСОБА_3 . з даним вироком суду не згідна, мотивуючи тим, що в ході досудового та судового слідства не була встановлена істинна причина скоєння злочину, не з’ясовано та не притягнено до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин, крім цього не допитано свідків та потерпілих, незаконно відмовлено в проведенні очних ставок з даними особами. Просить вирок суду змінити - пом’якшити призначене їй покарання та застосувати положення ст.69 КК України – призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, а саме змінити міру покарання з позбавлення волі на обмеження волі. Покликається на те, що судом не в повній мірі враховані всі пом’якшуючі її вину обставини, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні п’ятьох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику з місця проживання, відсутність у потерпілого ОСОБА_6 . претензій до неї;
- старший помічник прокурора Кременецького району Денисюк О.А. в зміненому апеляційному поданні просить скасувати вирок суду як незаконний, а справу направити на новий судовий розгляд, покликуючись на те, що судом при розгляді справи було порушено вимоги ст.299 КПК України.
Заслухавши доповідача – суддю апеляційного суду, прокурора, який підтримав доводи зміненого апеляційного подання та просить скасувати вирок суду першої інстанції а справу направити на новий судовий розгляд, так як судом грубо порушенор вимоги ст. 299 КПК України, що вказує на грубе порушення засуджених права на захист, так як суд при цих обставинах які є у справі не мав права проводити скорочений розгляд справи, засуджену ОСОБА_3 ., яка підтримала частково подану нею апеляцію та не погоджується з даним вироком суду, просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, так як судом було порушено її право на захист, а саме без дослідження доказів постановлено вирок, пояснення захисника ОСОБА_1 . та засудженої ОСОБА_2 ., які вважають, що вирок суду слід залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора підлягає до задоволення, а апеляція засудженої до часткового задоволення з наступних міркувань.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що судом не в повній мірі дотримано вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності зі змістом ст.323 КПК України обґрунтованим та законним є вирок, який ґрунтується лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, а також на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається із матеріалів справи судом вказані вимоги закону не були виконані в повному обсязі, внаслідок чого постановлено незаконний та необґрунтований вирок.
Згідно матеріалів справи, суд у судовому засіданні дійшов висновку про недоцільність дослідження фактичних даних, що ніким не оспорювалися та вирішив проводити судове слідство в порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Всупереч наведеному, суд, проводячи скорочене судове слідство зовсім не звернув уваги на те, що на досудовому слідстві:
- ОСОБА_3 . будучи допитаною як обвинувачена свою вину у вчинених злочинах спочатку визнала частково (т.1, а.с.154), а пізніше - взагалі не визнала вини (т.1, а.с.175; т.2, а.с.6), посилаючись на те, що грошей не брала та нічого не крала;
- ОСОБА_2 . як обвинувачена вину свою визнавала частково та вказувала на те, що про вчинення крадіжки з ОСОБА_4 . та ОСОБА_3 . не домовлялась та особисто нічого не крала (т.2, а.с.17);
- ОСОБА_4 . як обвинувачена вину свою визнавала частково, посилаючись на те, що викрала тільки одну куртку та попередньо не домовлялась на вчинення крадіжки з ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . (т.2, а.с.23).
Також засуджена ОСОБА_3 . в своїй апеляції посилається на те, що в ході досудового та судового слідства не була встановлена істинна причина скоєння злочину, не з’ясовано та не притягнено до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин, не допитано свідків та потерпілих, незаконно відмовлено в проведенні очних ставок з даними особами.
Вищенаведене свідчить про те, суд першої інстанції не переконався у правильності та істинності позиції підсудних щодо розуміння змісту обставин зазначених в ч.3 ст.299 КПК України та належним чином не роз'яснив їм наслідки такого порядку дослідження доказів, внаслідок чого порушив право на захист.
За наведених обставин суд, обмежившись при проведенні судового слідства лише дослідженням матеріалів, які характеризують особи підсудних, не дослідив, хоча зобов'язаний був дослідити докази у справі, дати оцінку як показанням засуджених, так і показанням потерпілих, свідків, які як видно з протоколу судового засідання, не були присутніми під час розгляду даної кримінальної справи.
Крім цього, згідно вимог ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Відповідно до вимог ч.1 ст.344 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Проте, як вбачається із вироку зазначені вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані.
Так, суд, формулюючи у мотивувальній частині вироку обвинувачення, що визнане доведеним, грубо порушив право засуджених на захист, пред’явивши їм неконкретне обвинувачення, без опису об’єктивної сторони, конкретних потерпілих, яким було спричинено шкоду та інших обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, а також зовсім не мотивував у вироку того, за рахунок яких фактичних даних епізоди посягань на майно “різних невстановлених слідством осіб” було об’єднано у один продовжуваний злочин.
Також суд першої інстанції постановляючи вирок у вступній його частині невірно та неповно зазначив відомості про судимості засуджених ОСОБА_4 . та ОСОБА_3 .
Призначаючи покарання ОСОБА_3 ., суд допустився помилки, призначивши їй покарання на підставі ст.71 КК України лиш за новим вироком та вироком Бучацького районного суду від 24 березня 2008 року, а щодо вироку Теребовлянського районного суду від 15 березня 2007 року, яким ОСОБА_3 . засуджено до штрафу в розмірі 560 грн., вказав, що його виконувати самостійно на підставі п.3 ст.72 КК України чим грубо порушив вимоги ст. 71 КК України та п.п.10,26,27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N-7 "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Вирішуючи питання про розв’язання цивільного позову, суд грубо порушив вимоги ст.328 КПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №-3 від 31 березня 1989 року, постановивши стягнути лиш з засудженої ОСОБА_3 . в користь потерпілого ОСОБА_6 . 1580 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, хоча вироком суду доведено, що даний злочин ОСОБА_3 . вчинили разом з ОСОБА_4 ., ОСОБА_2 .
Так відповідно до вимог п.13 вказаної Постанови у випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями кількох підсудних, які були об’єднані злочинним наміром, а заподіяна шкода стала наслідком спільних дій, суд покладає на них солідарну відповідальність за заподіяну шкоду.
При вирішенні питання щодо відшкодування судових витрат за проведення товарознавчої експертизи, суд допустився помилки, постановивши стягнути їх з засуджених в солідарному порядку.
Так відповідно до вимог ст.93 КПК України, якщо винними буде визнано декілька осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягненні витрати з кожного з них.
Відповідно до вимог ст.367 КПК України серед інших, підставою для беззаперечного скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вказані порушення норм кримінально-процесуального закону відповідно до ст.370 КПК України вважає істотними, що виразились в порушенні права засуджених на захист, та такими, що не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, в зв’язку з чим вирок слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі стосовно всіх засуджених, в тому числі і тих, які не оскаржували його, оскільки відповідно до ст.365 КПК України допущені порушення є підставою для прийняття такого рішення і на їхню користь.
Під час нового судового розгляду суду слід усунути наявні порушення вимог процесуального закону та постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім цього, якщо під час нового судового розгляду буде встановлено та доведено вину засуджених у всіх інкримінованих органом досудового слідства епізодах обвинувачення, їм слід призначити достатні та справедливі покарання, так як призначені за даним вироком покарання слід вважати занадто м’якими.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 370, 374 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційне подання старшого помічника прокурора Кременецького району Денисюка О.А. задовольнити, а апеляцію засудженої ОСОБА_3 . задовольнити частково.
Вирок Кременецького районного суду від 10 квітня 2009 року відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в Кременецький районний суд, але в іншому складі суддів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом вірно:
Заступник голови судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду
Тернопільської області
П.В. Декайло