ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

 

16 вересня 2009р.

Справа № 2а-3635/09/0870

       

За позовом: ОСОБА_1,АДРЕСА_1

до: начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 3

про визнання дій начальника Запорізького облавтоуправління при винесенні постанови №001231 від 16.03.05 р. неправомірними та скасування постанови №001231 від 16.03.05 р.

 

                                                          У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.      

                                                     при секретарі судового засідання Ємельяновій Г.В.

     

      У засіданні приймали участь представники:

      Від позивача  -ОСОБА_2. (довіреність серії ВМІ НОМЕР_1 від 22.06.2009 року)

      Від відповідача - не прибув.  

     

ОСОБА_1  (надалі позивача або ОСОБА_1.) звернулась до  суду  із адміністративним позовом до начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича  (надалі відповідач) про визнання дій останнього при винесенні постанови              № 001231 від 16.03.05р. неправомірними та скасування вказаної постанови.

Ухвалою суду від 19.06.09р. на підставі ч. 5 ст. 106 КАС України, позовну заяву ОСОБА_1  залишено без руху до 24.07.09р.

До встановленого судом терміну позивач виправив недоліки позову, та 27.07.09р. судом відкрито провадження у адміністративній справі №2а-3635/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 01.09.09р. У зв'язку із неявкою в судове засідання 01.09.09р. представників сторін,  в порядку ст. 128 КАС України,  розгляд  справи був відкладений до 16.09.09р.

У судовому засіданні 16.09.09р. представник позивача позов підтримав, та зазначив, що 16.03.05р. відповідачем винесено постанову № 001231 про застосування фінансових санкцій  у розмірі 850,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки під час здійснення контролю на автомобільному транспорті ОСОБА_1., були допущені численні порушення, а саме: перевіряючи особи не надали документи, що дають право на проведення перевірки, позивачу не надано другий екземпляр акту перевірки.

Крім того, під час винесення спірної постанови, ОСОБА_1. не був сповіщений про дату і час розгляду справи про стягнення фінансової санкції, а у самій постанові відсутні відомості, встановлені при розгляді справи.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі, визнати дії відповідача під час винесення постанови № 001231 від 16.03.05р. неправомірними та скасувати зазначену постанову.

Відповідач у судові засідання 01.09.09р. та 16.09.09р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надходило. На адресу суду повернулися надіслані відповідачу документи із відміткою відділення зв'язку про неявку за отриманням.

Відповідно довідки ЄДРПОУ № 15-7/1864 від 23.04.09р., адреса відповідача не змінювалася і відповідає адресі, вказаній у позові.

За таких обставин, керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

У засіданні 16.09.09р., судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

 

ВСТАНОВИВ:

   

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області 20.09.99р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2

У відповідності до ЛіцензіїНОМЕР_3, яка видана Міністерством транспорту України 15.09.04р., позивач здійснює внутрішні перевезення пасажирів.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.03.05р. відповідачем винесено постанову            № 001231 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у розмірі 850,00 грн.

Вважаючі вказану постанову неправомірною,ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича про визнання дій останнього при винесенні цієї постанови неправомірними та її скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в ході розгляду справи позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного :

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх службових та посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім тих рішень щодо яких встановлений інший порядок оскарження.

 У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності  перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Регулювання відносин між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень здійснюється у відповідності до приписів Закону України “Про автомобільний транспорт” № 2344-ІІІ від 05.04.2001 р. (далі за текстом - Закон № 2344).

П роцедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень, визначає  Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р.  

У відповідності до ст. 5 зазначеного Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Головавтотраснінспекція та її територіальні органи здійснюють проведення державної політики і державний контроль в цій галузі правовідносин згідно із Законом №2344 та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі за текстом - Порядок).

Згідно із статтею 6 Закону № 2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно п. 38 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті  посадові особи зобов'язані під час проведення перевірки пред'являти службове посвідчення та завдання на перевірку.

Як свідчать матеріалів справи, перевіряючими особами, в порушення вимог п. 38 вказаного Порядку,  позивачу посвідчення та завдання на перевірку надано не було.

Відповідно до п. 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки автотранспортного засобу порушення законодавства про транспорт, відповідальність за які не передбачена Законом України “Про автомобільний транспорт” або Кодексом України про адміністративні правопорушення, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою, передбаченою цим Порядком, в якому зазначаються виявлені порушення.  Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, в порушення приписів Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, не оформлено та не надано позивачу другий примірник акту перевірки.  

Згідно п. 25, 26 вказаного вище Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.  Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Жодний відомостей щодо повідомлення відповідачем ОСОБА_1. про час і місце розгляду справи про правопорушення суду не надано.

У відповідності до вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, за результатами розгляду справи про правопорушення,  виноситься постанова, яка  видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Як свідчать докази, надані позивачем, копію постанови № 001231 від 16.03.05р. про застосування фінансових санкцій позивач отримав лише у грудні 2008р., про що свідчить заява ОСОБА_1. до Начальника ВДВС Мелітопольського міськрайоного управління юстиції у Запорізькій області про надання копій документів.

Тобто, позивач дізнався про винесення щодо нього постанови про застосування фінансових санкцій під час виконавчого провадження, у грудні 2008р.

Щодо суті порушень, то відповідач у постанові № 001231 зазначає, щоОСОБА_1порушено самовільно відкрито автобусний маршрут загального користування, тобто, порушено вимоги п. 2 ст. 69 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд вважає такі висновки відповідач необґрунтованими, оскільки, під час виконання перевезень, ОСОБА_1. діяв на підставі Договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Мелітополь від 20.09.02р. та ліцензійної картки  НОМЕР_4

Тобто, позивач здійснював перевезення у відповідності до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та мав у наявності всі необхідні для здійснення такої діяльності документи.

З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно та з порушенням приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову від 16.03.09р. № 001231 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 850,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частинами 2 та 3 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,   якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, норми ст. 71 КАС України встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідач доказів правомірності своїх дій під час винесення спірної постанови суду не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак, дії начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича  при винесенні постанови № 001231 від 16.03.05р.  неправомірними та відповідно, постанова про стягнення фінансових санкцій № 001231 від 16.03.05р.  такою, що підлягає скасуванню.

 Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, обґрунтовані та підтверджені судові витрати  слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

        Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167  КАС  України, суд                                                      

 

ПОСТАНОВИВ :

 

1. Позов ОСОБА_1 до начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича про визнання неправомірними дій начальника Запорізького облавтоуправління при винесенні постанови №001231 від 16.03.05 р. та скасування постанови №001231 від 16.03.05 р. - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії начальника Запорізького облавтоуправління Іванова Ігоря Євгенійовича при винесенні постанови №001231 від 16.03.05 р.

3.  Постанову про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій від 16.03.2005 р. №001231 - скасувати

 

Постанова суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено  КАС України ,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

                                 

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана  29.09.09р.                                            

       

Суддя         (підпис)           О.М. Нечипуренко  

 

29.09.09р. постанова не набрала законної сили

 

 

 

Суддя                     О.М. Нечипуренко