ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2016 р.Справа № 916/3731/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Сбербанк";

До відповідача: Публічне акціонерне товариство "Одеський коровай"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності

Головуючий суддя Гуляк Г.І.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Суддя Петренко Н.Д.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – за дорученням;

від відповідача: ОСОБА_3 – за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії", назву якого, без здійснення реорганізації, було в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство „Сбербанк”, звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський коровай", в якій просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості перед ПАТ "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" за договором від 24.06.2010р. №17-В/10, укладеним між ним та ПАТ "Одеський коровай", в розмірі 266932680,72 російських рублів та 27159723,57 грн., та за договором від 24.06.2010р. №18-В/10, укладеним між ним та ПАТ "Одеський коровай", в розмірі 69723056,34 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30.08.2010р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 8468, а саме: а саме нежилі будівлі та споруди загальною площею 13 418,3 кв.м. за адресою: Одеська область місто Одеса, вул. Петрова генерала , б.14

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

-          літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м., що належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Одеський коровай"; визнати за позивачем право власності на вказаний комплекс будівель та споруд за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з метою погашення частини заборгованості в розмір ціни майна, визначеної на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. було порушено провадження у справі №916/3731/15 із призначенням її до розгляду у засіданні суду 28.09.2015р.

14.09.2015р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого останній просить суд зупинити провадження у справі №916/3731/15 до розгляду пов’язаної з нею цивільної справи №520/543/15-ц за позовом ПАТ “Кримхліб” та ПАТ “Сімферопольський комбінат хлібопродуктів” до ФОП ОСОБА_6, ПАТ “Одеський коровай”, ПАТ “ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії” про стягнення неустойки та розірвання додаткової угоди, а також за зустрічним позовом ПАТ „Одеський коровай” до ПАТ “Кримхліб”, ПАТ “Сімферопольський комбінат хлібопродуктів”, ФОП ОСОБА_6, ПАТ “ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії” про стягнення штрафу, визнання припиненими зобов’язання, визнання припиненими іпотек, визнання припиненими порук, визнання припиненими застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна.

25.09.2015р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та недоведеними належними доказами.

У вказаному відзиві відповідач, фактично, наполягав на задоволенні поданого ним раніше клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом у задоволенні вищевказаного клопотання про зупинення провадження у справі № 916/3731/15 до розгляду пов’язаної з нею цивільної справи №520/543/15-ц в засіданні суду 28.09.2015р. було відмовлено у зв’язку з набранням законної сили ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2.06.2015р, якою провадження у даній справі закрито.

25.09.2015 року представник відповідача надав клопотання про призначення економічної експертизи та 29.09.2015 представник відповідача надав клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи, проведення яких доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати по сплаті вартості проведення судової експертизи покласти на відповідача.

01.10.2015 року представник позивача надав заперечення щодо клопотань відповідача про призначення експертизи, які залучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.10.2015р. у справі № 916/3731/15 за клопотанням представника відповідача було призначено комплексну судову експертизу (судову економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій та судову оціночно-будівельну експертизу), проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення вказаної експертизи було поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджується розмір заборгованості за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за договорами про відкриття кредитної лінії від 24.06.2010р. № 17-В/10 та № 18-В/10, укладеними між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" та Публічним акціонерним товариством "Одеський коровай”, умовами вказаних умовами вказаних кредитних договорів та розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за цими кредитними договорами станом на 1 жотвня 2015 року ?

2. Чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії" процентів, пені за договорами про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та № 18-В/10 від 24.06.2010р. вимогам нормативно-правових актів Національного банку України, умовам договорів про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та № 18-В/10 від 24.06.2010р. та Положенню по кредитуванню ПАТ “ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії”, а також висновкам Верховного суду України, викладеним у постанові від 1.04.2015р. по справі №909/660/14 щодо нарахування пені у разі надання кредиту у іноземній валюті?

3. Яка ринкова вартість об'єкту нерухомості (нежилі будівлі та споруди) загальною площею 13418,3кв.м., а саме:

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

-           літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса вул. Петрова генерала, 14), та є предметом іпотечного договору № 8468 від 30.08.2010 року.?

Ухвалою суду від 01.10.2015р. провадження у справі 916/3731/15 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

07.10.2015р. матеріали справи № 916/3731/15 для проведення призначеної у справі експертизи було направлено до вищевказаної експертної установи.

04.11.2015р. до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов рахунок на оплату судово-економічної експертизи, вказаний рахунок було скеровано на адресу відповідача та виконано.

12.11.2015 р., на адресу суду надійшло додаткове клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів, вказане клопотання було задоволено судом та направлено сторонам у справі, для виконання.

18.11.2015 року на адресу суду надійшло клопотання експерта щодо надання додаткових матеріалів, вказане клопотання було задоволено судом та направлено сторонам у справі, для виконання.

На адресу суду 18.03.2016 року надійшов висновок експерта №6033/6034 від 29.02.2016 р судово-економічної експертизи, з якого експерт вказує, що з наданих матеріалів не надається можливим надати відповіді на поставлені запитання.

Ухвалою суду від 21.03.2016р., з огляду на усунення підстав, які зумовили зупинення провадження у справі, провадження по справі №916/3731/15 було поновлено із призначенням розгляду в засіданні суду 04.04.2016р.

Представник позивача 04.04.2016 року звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, оскільки було надано висновок лише судово-економічної експертизи, а оціночно-будівельна експертиза призначена ухвалою суду від 01.10.2015 року не проведена та відсутній висновок.

Ухвалою суду від 04.04.2016 року провадження у справі було зупинено до закінчення проведення оціночно-будівельної експертизи.

15.05.2016 року на виконання ухвали суду від 01.10.2015 року експертною установою було направлено на адресу суду рахунок щодо здійснення оплати за проведення оціночно-будівельної експертизи. Вказане клопотання судом задоволено та скеровано на адресу ПАТ „Одеський коровай” для сплати.

На адресу суду від експерта дійшло клопотання щодо витребування додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, про виконання оплати та надання доступу до об’єкту, вказане клопотання судом скероване до виконання сторонам 13.06.2016 року.

09.09.2016 року на адресу суду надійшов висновок судової оціночно-будівельної експертизи №1724 від 29.08.2016 року за матеріалами справи №916/3731/15.

Ухвалою суду від 14.09.2016 року з огляду на усунення підстав, які зумовили зупинення провадження у справі, провадження по справі №916/3731/15 було поновлено з 26 вересня 2016 року із призначенням розгляду в засіданні суду 26 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 26.10.2016р. представником позивача було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (в частині заявленої пені), згідно яких останній просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ „Одеський коровай” перед ПАТ "Сбербанку" за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 266 932680,72 російських рублів, з яких: заборгованість за кредитною лінією – 226 333 682,00 російських рублів; проценти за користування кредитною лінією – 40 598 998,72 російських рублів, та договором №18-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 55 246 549,42 грн., з яких заборгованість за кредитом 45 972 672,90 грн.; проценти за користування кредитом 9 273 876,52 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, посвідченим 30.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 8468, а саме нежилі будівлі та споруди загальною площею 13418,3 кв.м., що належить на праві власності ПАТ „Одеський коровай” та розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Петрова генерала,14, що складається з:

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

- літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м., шляхом набуття за Іпотекодержателем – ПАТ „Сбербанк” права власності за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також визнати за ПАТ „Сбербанк” право власності на вищевказаний комплекс та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Водночас представником позивача було надано додаткові письмові пояснення по справі, з врахуванням висновку експертизи, проведеної у рамках іншої господарської справи №916/3730/15 за позовом ПАТ „Сбербанк” до ПАТ „Одеський коровай” про звернення стягнення на предмет іпотеки шліхом визнання права власності, де предметом іпотеки є інший об’єкт нерухомості майна, а укладений міс сторонами іпотечний договір забезпечує виконання одних і тих же грошових зобов’язань, а саме договір про відкриття кредитної лінії №17-В від 24.06.2010 року та договір про відкриття кредитної лінії №18-В від 24.10.2010 року.

Таким чином представник позивача просить суд врахувати висновок експерта №5339/5340-15 проведений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 02.08.2016 року, для вирішення спору у даній справі щодо наявності заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р., у розмірі з повернення тіла кредиту в сумі 226 333 682, 00 російських рублів; по сплаті процентів за станом на 27.08.2015 року в сумі – 40 598 998,72 російських рублів, та за договором про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010р., по повернення тіла кредиту в сумі 45 972 672,90 гривень, по сплаті процентів станом на 27.08.2015 р. в сумі 9 273 876,49 гривень.

На думку позивача, висновки експертизи повністю підтверджують заборгованість ПАТ „Одеський коровай” за вищевказаними кредитними договорами, тому є законне право позивача просити суд в рахунок погашення вже встановленої заборгованості за тілом кредиту та відсотками звернути стягнення на заставне майно.

Щодо виявлених розбіжностей в розрахунках, здійснених позивачем при зверненні до суду та експертом в частині розміру пені, позивач вказує, що він вирішив зменшити в цій частині розмір позовних вимог, у зв’язку з чим дані розбіжності не мають вирішального значення.

26.09.2016 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи,

В засіданні суду 26.09.2016р. було оголошено перерву до 30.09.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2016 року надав до суду додаткові письмові пояснення щодо правових підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, які залучено до матеріалів справи та на думку позивача є цілком обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2016 року надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов, заперечуючи проти його задоволення, вказує про відсутність в іпотечному договорі застереження щодо задоволення вимог Іпотекодержателя та про неукладення жодного окремого договору з цього приводу.

Крім того, посилаючись на постанови ВСУ від 30.03.2016р. у справі № 6-1851цс15 та від 21.09.2016р. по справі № 6-1685цс16, зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку не передбачено ані умовами іпотечного договору, ані приписами Закону України „Про іпотеку” та інших нормативно-правових актів.

Ухвалою суду від 30.09.2016 року справу №916/3731/15 було призначено до колегіального розгляду та згідно протоколу автоматичного визнання складу колегії суддів було визначено склад колегії: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Д'яченко Т.Г., Петренко Н.Д. та ухвалою від 30.09.2016 року справу прийнято до колегіального розгляду та призначено засідання суду на 12.10.2016 року.

12.10.2016 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує посилаючись на постанову від 30.09.2016 року у справі №6-1851цс15 та постанову від 21.09.2016 року у справі №6-1685цс16 Верховного Суду України.

08.11.2016 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення щодо правових підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 09.11.2016 року звернувся до суду з клопотанням про призначення додаткової судової економічної експертизи щодо визначення заборгованості за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за договорами №17-В/10 та №18-В/10, вказане клопотання колегією суддів відхилено, оскільки в матеріалах справи міститься висновок експерта №5339/5340-15 проведений Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 02.08.2016 року, щодо наявності заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р., у розмірі з повернення тіла кредиту в сумі 226 333 682, 00 російських рублів; по сплаті процентів за станом на 27.08.2015 року в сумі – 40 598 998,72 російських рублів, та за договором про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010р., по повернення тіла кредиту в сумі 45 972 672,90 гривень, по сплаті процентів станом на 27.08.2015 р. в сумі 9 273 876,49 гривень.

Крім того представником відповідача 09.11.2016 року надано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору пов’язаної господарської справи №910/18506/16 за позовом ПАТ „Одеський коровай” до ПАТ „Сбербанк” про визнання договорів недійсними, розгляд даного клопотання було відкладено до наступного засідання та зобов’язано представника відповідача надати, які саме договори визнаються недійсними у справі №910/18506/16.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2016 року надав копію позову у справі №910/18506/16, який залучено до матеріалів справи.

Представник позивача 28.11.2016 року надав письмові заперечення на клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі, вважає, що відсутні підстави для зупинення.

Колегією суддів клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі №916/3731/15 розглянуто та відхилено, оскільки, по перше з матеріалів поданих відповідачем до клопотання не вбачається, що провадження у справі №910/18506/16 порушено за позовом про визнання недійсним саме того договору іпотеки, на підставі якого ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав в межах даної справи; по друге на переконання колегії суддів, в межах справи №916/3731/15 судом може бути надана відповідна оцінка договірним відносинам між банком та боржником, які виникли на підставі укладених між ними угод, як то по наданню кредитних коштів, так і по забезпеченням такі кредитні зобов’язання, угодам.

Представник позивача під час розгляду справи по суті надав пояснення, згідно з якими позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні, зазначив, що необхідність звернення до суду з відповідним позовом була зумовлена саме діями боржника за кредитними договорами, який ініціював судовий спір, 28.01.2015 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було прийнято рішення у справі № 520/543/15-ц за первісним позовом ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_6, ПАТ «Одеський Коровай», ПАТ «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» про стягнення неустойки, розірвання додаткової угоди (далі - Первісний позов), та за зустрічним позовом ПАТ «Одеський Коровай» до АТ «Крмихліб», АТ «СКХ», ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ОСОБА_6 про стягнення штрафу, визнання припиненими зобов'язання, визнання припиненими іпотек, визнання припиненими порук, визнання припиненими застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна з Державного реєстру речових прав, виключення записів з Державного реєстру іпотек, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. За вказаним рішення зустрічний позов ПАТ «Одеський коровай» було задоволено та припинено дію іпотечного договору, від 30.08.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 8468 та виключив з Державного реєстру прав, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження об'єктів нерухомого майна, що є предметом цього позову, іпотекою.

Апеляційним судом Одеської області від 02.06.2015 року (номер провадження 22-ц/785/3424/15) рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 28.01.2015 року було скасовано. закрито провадження. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав касаційну скаргу, яка на даний час не розглянута. Згідно інформації з офіційного сайту Судова влада України, 23.05.2016          року справу №520/543/15-ц направлено до суду касаційної інстанції.

Представник позивача звертає увагу колегії суду на те, що у березні 2015 року ПАТ «СБЕРБАНК» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ "Одеський коровай", ПАТ "Кримхліб", ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів" про визнання недійсними додаткової угоди №16 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Кримхліб" та ПАТ "Одеський коровай" та додаткової угоди №14 переведення боргу від 27.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010, укладеної між ПАТ "Симферопольський комбінат хлібопродуктів" та ПАТ "Одеський коровай" (справа №911/1154/15). 24.03.2015 року в рамках розгляду справи №911/1154/15 господарським судом Київської області було винесено ухвалу про забезпечення позову згідно якої було заборонено Державній реєстраційній службі України вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в тому числі щодо нерухомого майна, відносно якого Позивач просить суд звернути стягнення. Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року, в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з відсутності підстав для визнання недійсними спірних угод, так як такі угоди вчинені не були, оскільки належних доказів отримання Банком пропозиції на їх укладення та оформленої належним чином письмової згоди Банку на укладення таких угод отримано не було. Переглядаючи таку справу в касаційній інстанції Вищий господарський суд України 03.08.2016 року прийняв постанову, згідно якої також підтвердив той факт, що угоди про переведення боргу укладені не були.

Таким чином за переконанням представника позивача, у нього не було можливості використати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки з подальшою реєстрацію права власності.

Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній вказує, що обов’язковою та єдиною умовою можливості застосування в судовому/позасудовому порядку способу захисту порушеного права у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є обов’язкова наявність згоди Іпотекодателя на задоволення вимог Іпотекодержателя таким способом. Як зазначає відповідач, відповідна згода має бути письмовою і обов’язково нотаріально засвідченою.

Відповідач повторно посилається на відсутність у іпотечному договорі відповідного застереження, а також вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності можливе лише у позасудовому порядку. З урахуванням викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, а також з огляду на імперативні вимоги ст. 39 Закону України „Про іпотеку” щодо предмету доведення та змісту рішення, суд вказує наступне.

Оцінюючи наявність заборгованості, у часткове погашення якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а саме: розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Згідно вимог цієї ж статті Закону, Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. При цьому, при наданні кредитів банк зобов'язаний додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Крім того, Законом передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Згідно зі статтями 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором. Також позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором. Відповідно до п. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Нормами ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи 24.06.2010р. між ПАТ „ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії” (ОСОБА_4) та ВАТ „Одеський коровай”, правонаступником якого є ПАТ „Одеський коровай” (Позичальник), було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 17-В/10 та договір про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 .

За умовами кредитних договорів № 17-В/10 та № 18-В/10 Позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в російських рублях та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) було надано кредитні кошти, Позичальник в свою чергу зобов’язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку Кредит у терміни, встановлені договором та виконати інші його умови (п. 1.1. договорів).

До договору № 17-В/10 від 24.06.2010р. сторонами було укладено низку додаткових угод, зокрема, додаткову угоду № 1 від 04.08.2010р., додаткову угоду № 2 від 13.08.2010р., додаткову угоду №3 від 30.08.2010р., а також договори про внесення змін № 4 від 20.12.2010р., № 5 від 08.02.2011р., № 6 від 12.09.2011р., № 7 від 05.0.2012р., № 8 від 21.03.2012р., № 9 від 22.05.2012р., № 10 від 07.08.2012р., № 11 від 15.11.2012р., № 12 від 21.06.2013р., № 13 від 03.12.2013р., № 14 від 19.02.2014р.

Згідно з п. 8.1. кредитного договору № 17-В/10 “Позичальник зобов’язується повертати Банку кожен із траншів Кредиту у термін, зазначений у п. 1.2. цього Договору”. В остаточній редакції п. 1.2. Кредитного договору, викладено в договорі про внесення змін № 13 від 03.12.2013 року.

Розмір процентної ставки за користування Кредитом, наданим відповідно до Кредитного договору, визначено в п. 1.3. договору (в редакції договору про внесення змін № 8 від 21.03.2012 року).

Водночас, до договору про відкриття кредитної лінії № 18-В/10 від 24.06.2010р. сторонами було укладено, зокрема, додаткову угоду № 1 від 04.08.2010р., договір про внесення змін № 3 від 20.12.2010р., № 4 від 08.02.2011р., № 5 від 12.09.2011р., № 5 від 14.06.2011р., № 6 від 16.06.2011р., № 7 від 03.10.2011р., № 8 від 05.01.2012р., № 9 від 21.03.2012р., № 10 від 28.04.2012р., № 11 від 22.05.2012р., № 12 , № 13, № 14 від 21.06.2013р., № 15 від 03.12.2013р..

Розмір процентної ставки за користування кредитом, наданим відповідно до кредитного договору № 18-В/10 від 24.06.2010р. визначено в п. 1.3. договору (в редакції Договору про внесення змін № 9 від 21.03.2012 року).

Як встановлено судом, на виконання умов вищевказаних договорів відповідачу було надано кредит у передбаченій договорами сумі.

Згідно з п.8.1 кредитних договорів, які за змістом є ідентичними, Позичальник зобов'язується повертати Банку кожен із траншів Кредиту у термін, визначений у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Позичальник має право достроково повернути закрити ліміт Кредитної лінії або повернути частину загальної заборгованості за Кредитною лінією за умови, що не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до дострокового закриття ліміту Кредитної лінії або повернення частини загальної заборгованості за Кредитною лінією, він повідомив про це ОСОБА_4 (п.8.2 договорів).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в порушення умов кредитних договорів, відповідач, починаючи з грудня 2014р., перестав сплачувати проценти та тіло кредиту.

Згідно з пп. д п.8.3 договорів, ОСОБА_4 має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договорами, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цими договорами та або договором/ами забезпечення у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов’язань, передбачених цими договорами.

Згідно з п.8.4 договорів, у разі, якщо ОСОБА_4 використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов’язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника. В такому повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості. В зазначеній вимозі банк може вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості за цим договором. У такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за цим договором.

Позичальник, у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов’язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі – проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку ОСОБА_4 здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня отримання такого повідомлення (п. 8.5 договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Позичальника – ПАТ „Одеський коровай” 24.02.2015р. за вих. № 277/28 та № 278/28 було направлено повідомлення-вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за вищевказаними кредитними договорами від 24.06.2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, доказів виконання вимоги банку відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до суду надано обґрунтовані розрахунки позовних вимог.

У відповідності до висновку №5339/5340-15 судової економічної експертизи за матеріалами справи №916/3730/15, складеного 02.08.2016р. судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що наданими для дослідження документами підтверджується заборгованість за основною сумою боргу, нарахованим відсоткам, штрафними санкціями за договорами про відкриття кредитної лінії від 24.06.2010р. № 17-В/10 та № 18-В/10, укладеними між ПАТ „ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії” та ПАТ „Одеський коровай” в розмірі: за договором № 17-В/10 від 24.06.2010р.:

- по поверненню тіла кредиту в сумі 226 333 682,00 руб.;

- по сплаті процентів станом на 27.08.2015р. в сумі 40 598 998,73 руб.;

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по тілу кредиту станом на 28.08.2015р. в сумі 19 543 780,70 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по процентам станом на 28.08.2015р. в сумі 2 436 758,83 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

за договором № 18-В/10 від 24.06.2010р.:

- по поверненню тіла кредиту в сумі 45 972 672,90 грн.;

- по сплаті процентів станом на 27.08.2015р. в сумі 9 273 876,49 грн.;

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по тілу кредиту станом на 28.08.2015р. в сумі 12 241 892,85 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України);

- по сплаті пені за прострочення повернення заборгованості по процентам станом на 28.08.2015р. в сумі 1 638 886,36 грн. (з врахуванням нарахування пені згідно п. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Разом з тим, відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

У відповідності до висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові пленуму №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що експертне дослідження проведене відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, який має вищу технічну, економічну та юридичну освіту, спеціальність економіст; експерт-бухгалтер, кваліфікація за фахом: 11.1 „Дослідження документів бухгалтерського обліку й звітності; 11.2 „Дослідження документів про фінансово-кредитні операції; 11.3 „Дослідження документів про економічну діяльність підприємства, стаж експертної роботи з 2000р., свідоцтво № 907, видане 16.01.2014р. Центральною ЕКК Міністерства юстиції України (дійсне до 25.01.2017р.) містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставленого запитання, враховуючи, що експерт, згідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, несе кримінальну відповідальність за відомості, викладені у висновку, суд, оцінивши висновок за правилами ст. 43 ГПК України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приймає висновок №5339/5340-15 судової економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій за матеріалами справи №916/3730/15 у якості належного та допустимого доказу у справі.

Таким чином, суд доходить до висновку, що матеріалами справи встановлено наявність у ПАТ „Одеський коровай” основної заборгованості та заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у визначених експертом сумах.

При цьому суд не надає оцінки наявності чи відсутності заборгованості по пені, оскільки позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, відмовився від неї.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитними договорами, між ПАТ „Одеський коровай” та ПАТ „ОСОБА_4 банк Сбербанку Росії” було укладено іпотечний договір від 30 серпня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 8468.

Статтею 3 вказаного договору визначено предмет іпотеки з усіма його складовими.

Згідно п. 4.2.3 та п. 4.2.7 іпотечного договору Іпотекодержатель має право за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги у відповідності з цим договором, в тому числі шляхом прийняття предмета іпотеки у власність або продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, забезпечених предметом іпотеки у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором.

Приписами п.6.1 договору встановлено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою, згідно ст. 2 цього договору у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення).

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Боржником будь-якого із зобов’язань, зазначених в ст. 2 цього договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору, Іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов’язань, зазначених в ст. 2 договору, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк – звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Боржником будь-якого із зобов’язань за основним договором 1,2, а також з інших підстав, передбачених основним договором 1,2, які дають право Іпотекодержателю на дострокове стягнення заборгованості Боржника за основним договором 1,2.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3 договору, Іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса. Також у разі настання випадків, передбачених в п. 6.2-6.3 договору, Іпотекодержатель може звернути стягнення шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом:

- передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому чинним законодавством України;

- права Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно п. 6.4.1 договору, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, Іпотекодержатель повідомляє Іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа–повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До Іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення Іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну Іпотекодержателю не буде повернено (сплачено) заборгованість за усіма зобов’язаннями, зазначеними в ст. 2 цього договору в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, якого призначає Іпотекодержатель. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених даною іпотекою вимог Іпотекодержателя. При цьому розмір забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя на момент набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно п. 6.4.2, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, якого призначає Іпотекодержатель, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як встановлено судом, з огляду на невиконання ПАТ „Одеський коровай” зобов’язань за вищевказаними кредитними договорами, позивачем було надіслано повідомлення-вимоги від 11.04.2015р., №3471/5/28-2 та за №3472/5/28-2 щодо повернення повної суми заборгованості за кредитними договорами №17-В/10 від 24.06.2010 р. та №18-В/10 від 24.6.2010 р..

При цьому позивач наголосив, що у випадку непогашення заборгованості він залишить за собою право звернення на вищезазначене іпотечне майно.

Вказані вимоги були отримані Іпотекодержателем, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак залишені відповідачем без виконання та реагування.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст. 3 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом п’ятим Закону України „Про іпотеку”. Згідно до ст. 33 цього закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказане цілком кореспондується зі ст.589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Суд також зазначає, що у відповідності до ст. 7 вищевказаного закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

При цьому, стаття 37 Закону України „Про іпотеку” передбачає, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно до ч.3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

З урахуванням вищевикладеного, суд, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України “Про іпотеку”, 328, 335, 376, 392 ЦК України, зазначає, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України “Про іпотеку”).

Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду України №6-1851цс15 від 30.03.2016р., №6-1685цс16 від 21.09.2016р., на які, зокрема, посилається відповідач, і які в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов’язковими для застосування, Верховний суд зазначив, що для правильного вирішення даної категорії справ суду слід з'ясувати чи звертався банк до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно, або до нотаріуса для здійснення виконавчого напису, чи наявні у державного реєстратора підстави для відмови в державній реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", чи встановлено його теперішню ринкову вартість, тощо.

Разом з тим, як встановлено судом при розгляді даної справи, умови договору кредиту відповідач та третя особа не виконували, у в зв’язку з чим утворилася відповідна заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.6.4 договору іпотеки) в порядку, встановленому, зокрема, п.6.4.1 вказаного договору, згідно з яким право власності переходить на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення Іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність, за умови, що до цього терміну Іпотекодержателю не буде повернено (сплачено) заборгованість за усіма зобов’язаннями, зазначеними в ст. 2 цього договору в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості.

При цьому, встановивши зазначені обставини, суд зазначає, що 28.01.2015 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було прийнято рішення у справі № 520/543/15-ц за первісним позовом ПАТ «Кримхліб», ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до ОСОБА_6, ПАТ «Одеський Коровай», ПАТ «ОСОБА_4 СБЕРБАНКУ РОСІЇ» про стягнення неустойки, розірвання додаткової угоди (далі - Первісний позов), та за зустрічним позовом ПАТ «Одеський Коровай» до АТ «Крмихліб», АТ «СКХ», ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ОСОБА_6 про стягнення штрафу, визнання припиненими зобов'язання, визнання припиненими іпотек, визнання припиненими порук, визнання припиненими застав, виключення записів про обтяження нерухомого та рухомого майна з Державного реєстру речових прав, виключення записів з Державного реєстру іпотек, виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виключення записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. За вказаним рішення зустрічний позов ПАТ «Одеський коровай» було задоволено та припинено дію іпотечного договору, від 30.08.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 8468 та виключив з Державного реєстру прав, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження об'єктів нерухомого майна, що є предметом цього позову, іпотекою.

Апеляційним судом Одеської області від 02.06.2015 року (номер провадження 22-ц/785/3424/15) рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 28.01.2015 року було скасовано. закрито провадження. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав касаційну скаргу, яка на даний час не розглянута. Згідно інформації з офіційного сайту Судова влада України, 23.05.2016          року справу №520/543/15-ц направлено до суду касаційної інстанції.

За таких обставин позивач жодним чином не міг оформити (підтвердити) право власності на предмет іпотеки, яке перейшло до нього згідно договору від 30.08.2010 року , в порядку ст.37 Закону „Про іпотеку”.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача, засновані на постановах Верховного суду України від 30.03.2016р. у справі № 6-1851 цс15 та від 21.09.2016р. у справі № 6-1685 цс16, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у даному випадку обставини справи не є аналогічними, а судом було з’ясовано обставини, про які зазначав Верховний суд, направляючи справи на новий розгляд.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивач у даному випадку не мав іншого ефективного засобу юридичного захисту своїх прав, у зв’язку з чим формальне обмеження способу такого захисту, про необхідність якого, фактично, вказує відповідач, суперечить статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що для захисту інтересів ПАТ „Сбербанк”, з урахуванням того, що судом встановлено, що боржником, починаючи з 2014р., взагалі не здійснювалося погашення ані основного боргу, ані процентів за користування кредитними коштами, зважаючи на наявність в матеріалах справи договору про реструктуризацію боргу, з огляду на вчинення відповідачем вищевказаних дій, спрямованих, фактично, на уникнення відповідальності за порушення виконання зобов’язань ПАТ „Одеський коровай”, взятих згідно кредитних договорів, суд вважає правомірним звернення ПАТ „Сбербанк” з відповідним позовом.

Крім того, слід зазначити, що згідно постанов цивільної палати Верховного Суду України від 26.10.2016р. у справі № 6-1625цс16, від 28.09.2016р. у справі №6-1243цс16, від 14.09.2016р. у справі №6-1219цс16, а також постанов господарської палати від 26.12.2011р. у справі №3-139гс11 та від 19.08.2014р. у справі №3-43гс14, суд встановив можливість у випадку невиконання Позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором захисту порушених прав Кредитодавця щодо виконання Позичальником грошових зобов’язань, забезпечених іпотекою, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно.

Надаючи оцінку питанню щодо вартості майна – предмета іпотеки за іпотечним договором від 30.08.2010 року (нежилі будівлі та споруди загальною площею 13418,3 кв.м.), суд вказує наступне.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону “Про іпотеку” Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вже було зазначено вище, згідно ухвали суду від 01.10.2015 року у справі №916/3731/15 було призначено комплексну (судову економічну експертизу документів фінансово-кредитних операцій та судову оціночно-будівельну експертизу).

Як встановлено висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №1724 від 29.08.2016 року – ринкова вартість об’єкту нерухомості (нежитлові будівлі та споруди) загальною площею 13418,3 кв.м., а саме:

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

- літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м., що знаходяться за адресою: Одеська область місто Одеса вулиця Петрова генерала,14 та є предметом іпотечного договору №8468 від 30.08.2010 року, визначена порівняльним підходом, складає :3019118,0 доларів США або 75953338,0 гривень (з урахуванням ПДВ, по курсу НБУ на дату оцінки: 100 доларів США = 25,488686 гривень).

Крім того, суд зазначає, що ринкова вартість значно перевищує вартість, визначену сторонами у п.3.1 договору іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", підлягає задоволенню.

З урахуванням викладено, витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 гривень згідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства „Одеський коровай” перед Публічним акціонерним товариством „Сбербанк” за договором про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 266932680,72 російських рублів, з яких: заборгованість за кредитною лінією – 226333682,00російських рублів; проценти за користування кредитною лінією – 40598998,72 російських рублів, та договором №18-В/10 від 24.06.2010р., загальний розмір якої станом на 28.08.2015р. становить 55246549,39 грн., з яких заборгованість за кредитом 45972672,90грн.; проценти за користування кредитом 9273876,49 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором, посвідченим 30.08.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за № 8468, шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на комплекс будівель та споруд загальною площею 13 418 кв.м., що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству „Одеський коровай”, розташований за адресою: Одеська область місто Одеса, вул. Петрова генерала , б.14. що складається з:

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

-          літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м., за ціною, визначеною на підставі висновку експерта №1724 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, у сумі 3019118 доларів США або 75953338 гривень з урахуванням ПДВ по курсу НБУ на дату оцінки 100 доларів США = 25,488686 гривень.

3. Визнати за - ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ “СБЕРБАНК” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) право власності на нежилі будівлі та споруди загальною площею 13 418,3 кв.м. за адресою: Одеська область місто Одеса, вул. Петрова генерала , б.14. а саме

-          літера “А, А1, А2” за планом земельної ділянки - основні, загальною площею 9388.3кв.м.;

-          літера “Б” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 333,2кв.м.;

-          літера “В” за планом земельної ділянки - склади, загальною площею 815,8кв.м.;

-          літера “Г” за планом земельної ділянки - виробниче, загальною площею 195,3кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - пральня, загальною площею 327,9кв.м.;

-          літера “Е” за планом земельної ділянки - майстерня, загальною площею 183.0кв.м.;

-          літера “Ж” за планом земельної ділянки - підсобне, загальною площею 44,6кв.м.;

-          літера “З” за планом земельної ділянки - сховище, загальною площею 175,1кв.м.;

-          літера “И” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 138,8кв.м.;

-          літера “К” за планом земельної ділянки - насосна, загальною площею 117,6кв.м.;

-          літера “Д” за планом земельної ділянки - склад, загальною площею 188,8кв.м.;

-          літера “М” за планом земельної ділянки -гараж-склад, загальною площею 135,0кв.м.;

-          літера “Н” за планом земельної ділянки - бокси, загальною площею 201.1кв.м.;

-          літера “О” за планом земельної ділянки - автомайстерня, загальною площею 1017,6кв.м.;

-          літера “П” за планом земельної ділянки - прохідна, загальною площею 156,2кв.м.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеський коровай” (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. буд.. 14, код ЄДРПОУ 00376886) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ: 25959784) витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 080 /сімдесят три тисячі вісімдесят/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 грудня 2016 р.

Головуючий суддя Гуляк Г.І.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Суддя Петренко Н.Д.