ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016р.                                                                        Справа№ 914/2417/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Державного підприємства “Жовківське лісове господарство”, м. Жовква, Львівська область

до відповідача-1: Старичівської сільської ради, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область

відповідача – 2: Дошкільного навчального закладу с. Старичі, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, м. Львів

про відшкодування вартості майна, набутого без достатньої правової підстави в розмірі 14 000,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився;

від відповідача-1: ОСОБА_1 – представник (довіреність № 312 від 10.10.2016р.);

від відповідача-2: ОСОБА_2 – представник (наказ від 01.03.2002р.);

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з’явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з’явився.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Відводів складу суду не заявлено.

На задоволення клопотання позивача (вх. № 39270/16 від 03.10.2016р.), здійснюється звукозапис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державним підприємством “Жовківське лісове господарство” до відповідача-1: Старичівської сільської ради, відповідача – 2: Дошкільного навчального закладу с. Старичі про відшкодування вартості майна, набутого без достатньої правової підстави в розмірі 14 000,00 грн.

Ухвалою суду від 22.09.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.10.2016р.

В судовому засіданні 12.10.2016р. з метою повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин спору, для надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом на позовну заяву, оголошено перерву. Ухвалою суду від 16.11.2016 р. продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Львівську обласну державну адміністрацію та Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, в зв’язку з чим відкладено розгляд справи відкладено на 30.11.2016 р.

Позивач в судове засідання 30.11.2016 р. не з’явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог ухвали суду від 16.11.2016 р. не виконав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 40887/16 від 12.10.2016р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. В судовому засіданні пояснив, що пиломатеріали, передані позивачем за товарно-транспортною накладною ААК №002225 від 01.11.2013 р. були дарунком, який був направлений позивачем на прохання Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Крім того зазначає, що ні Старичівська сільська рада, ні Дошкільний навчальний заклад с. Старичі не зверталися до позивача з проханням поставити пиломатеріали для ремонту даху будівлі дитячого садочка.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 46028/16 від 16.11.2016р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. Зокрема зазначив, що Дитячий дошкільний заклад с. Старичі не звертався до позивача з проханням поставити пиломатеріали для капітального ремонту даху, оскільки був повідомлений керівництвом Львівської області та Яворівського району Львівської області про те, що лісові господарства області, в тому числі і позивач, забезпечать пиломатеріалами відповідача-2 для капітального ремонту даху. Тому вважає, що пиломатеріали на загальну суму 14 000,00 грн. були подаровані позивачем на прохання керівництва Львівської області.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, вимог ухвали суду від 16.11.2016 р. не виконали, письмових пояснень по суті спору не надали, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перевезено та передано відповідачу-2 (Дошкільному навчальному закладу с. Старичі) пиломатеріали на загальну суму 14 000,00 грн. за товарно-транспортною накладною ААК №002225 від 01.11.2013 р., які на момент звернення до суду неоплачені. Позивач стверджує, що фактичним набувачем пиломатеріалів є відповідач-1 (Старичівська сільська рада), оскільки, як встановлено у рішенні господарського суду Львівської області № 914/3393/15, будівля Дошкільного навчального закладу с. Старичі є на балансі Старичівської сільської ради та є її комунальною власністю. Також позивач зазначає, що вказаним рішенням суду встановлено відсутність договірних відносин між Позивачем та Відповідачами про поставку пиломатеріалів. В зв’язку з чим вважає, що пиломатеріали на суму 14 000,00 грн. набуті відповідачем- 1 без достатньої правової підстави та відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить відшкодувати вартість пиломатеріалів в розмірі 14 000,00 грн. з Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

В судовому засіданні 30.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Листом від 04.10.2013 р. №ODC-147-13 начальник відділу оборонного співробітництва Посольства США в України Командування збройних сил США в Європі звернувся до голови Львівської обласної адміністрації з проханням вжити заходи щодо запобігання псуванню майна - дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі, на ремонт якого виділенні кошти Урядом США.

Львівська обласна державна адміністрація звернулась з листом від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21 на ім’я начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з проханням сприяти щодо виділення пиломатеріалів для заміни дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі, ремонт приміщень якого виконано за кошти Уряду США у рамках Програми гуманітарної допомоги відділу оборонного співробітництва Посольства США в Україні.

Лист від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21 за своєю природою містив прохання про сприяння щодо виділення пиломатеріалів для заміни дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі і не носив жодних зобов’язань чи розпорядчих правових наслідків для осіб до яких вищевказаний лист скеровувався.

Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства лист від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21, який за своєю природою містив прохання про сприяння щодо виділення пиломатеріалів для заміни дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі, було перенаправлено Державному підприємству «Жовківське лісове господарство» та отримано останнім 29.10.2013 р.

01.11.2013 р. позивачем було перевезено та передано відповідачу-2 (Дошкільному навчальному закладу с. Старичі) пиломатеріали на загальну суму 14 000,00 грн. за товарно-транспортною накладною ААК №002225 від 01.11.2013 р.

Позивачем було направлено Дошкільному навчальному закладу с. Старичі лист-вимогу від 21.07.2015 року з проханням оплатити поставлену лісопродукцію згідно товарно-транспортної накладної ААК №002225 від 01.11.2013 року в розмірі 14 000,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

У вересні 2015 року Державне підприємство «Жовківське лісове господарство» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дошкільного навчального закладу с. Старичі про стягнення 25 122,88 грн., з яких 14 000,00 грн. – за поставку лісопродукції.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/3393/15 від 23.11.2015 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р., у задоволенні даного позову відмовлено. Так, судовими рішеннями у справі № 914/3393/15 встановлено відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачами про поставку пиломатеріалів за товарно-транспортною накладною ААК №002225.

Отже, позивач просить відшкодувати вартість пиломатеріалів в розмірі 14 000,00 грн. з Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області як такі, що набуті відповідачем-1 без достатньої правової підстави.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (у тому числі і зміна договору) є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

З врахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Таким чином, у порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача у зв’язку з не виконанням відповідачем умов договору, які на думку позивача, полягають у несплаті поставленої продукції, що істотно завдає матеріальної шкоди інтересам позивача.

Позивач звернувся до суду з вимогою відшкодувати вартість пиломатеріалів в розмірі 14 000,00 грн. згідно товарно-транспортної накладної ААК №002225 від 01.11.2013 р., як такі, що набуті відповідачем-1 без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 04.10.2013 р. №ODC-147-13 начальник відділу оборонного співробітництва Посольства США в України Командування збройних сил США в Європі звернувся до голови Львівської обласної адміністрації з проханням вжити заходи щодо запобігання псуванню майна - дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі, на ремонт якого виділенні кошти Урядом США.

Львівська обласна державна адміністрація звернулась з листом від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21 на ім’я начальника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства з проханням сприяти щодо виділення пиломатеріалів для заміни дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі, ремонт приміщень якого виконано за кошти Уряду США у рамках Програми гуманітарної допомоги відділу оборонного співробітництва Посольства США в Україні.

Статтею 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що, обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами є розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” для реалізації наданих повноважень місцеві державні

адміністрації мають право: давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку. Норми вказаної статті закону свідчать про чітко визначені документи, а саме розпорядження голів державних адміністрацій, які є обов’язковими до виконання.

Лист від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21 за своєю природою містив прохання про сприяння щодо виділення пиломатеріалів для заміни дерев’яних конструкцій даху дитячого дошкільного навчального закладу у с. Старичі і не носив жодних зобов’язань чи розпорядчих правових наслідків для осіб до яких вищевказаний лист скеровувався.

Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства лист від 23.10.2013 р. №5/18-9090/0/2-13-21 було перенаправлено Державному підприємству «Жовківське лісове господарство» та отримано останнім 29.10.2013 р.

01.11.2013 р. позивачем було перевезено та передано відповідачу-2 (Дошкільному навчальному закладу с. Старичі) пиломатеріали на загальну суму 14 000,00 грн. за товарно-транспортною накладною ААК №002225 від 01.11.2013 р.

Позивачем було направлено Дошкільному навчальному закладу с. Старичі лист-вимогу від 21.07.2015 року з проханням оплатити поставлену лісопродукцію згідно товарно-транспортної накладної ААК №002225 від 01.11.2013 року в розмірі 14 000,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

У вересні 2015 року Державне підприємство «Жовківське лісове господарство» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дошкільного навчального закладу с. Старичі про стягнення 25 122,88 грн., з яких 14 000,00 грн. – за поставку лісопродукції.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/3393/15 від 23.11.2015 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р., у задоволенні даного позову відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо преюдиційності встановленої обставини суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26 грудня 2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, судовими рішеннями у справі № 914/3393/15 встановлено відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачами про поставку пиломатеріалів за товарно-транспортною накладною ААК №002225.

В рішенні господарського суду Львівської області у справі № 914/3393/15 від 23.11.2015 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 р., зазначено: «Як встановлено судом, в 2013 році призначень на капітальний ремонт даху відповідача 1 не було, відповідно договір поставки з позивачем не укладався та зобов’язання по ньому не були зареєстровані в державному казначействі. Сам по собі факт передачі товару не породжує зобов’язання здійснити оплату за нього, оскільки, по-перше, між сторонами у справі не укладено договору з якого випливало б таке зобов’язання, по-друге, сам закон не пов’язує виникнення зобов’язання оплатити за наданий товар з фактом передачі товару. В даному випадку фактично відбулась безоплатна передача позивачем товару неприбутковій організації – відповідачу 1 (Дошкільному навчальому закладу с.Старичі)».

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує сам позивач, 01.11.2013р. Державним підприємством “Жовківське лісове господарство” було перевезено та передано, а відповідачем-2 (Дошкільним навчальним закладом с. Старичі) отримано пиломатеріали на загальну суму 14 000,00 грн. за товарно-транспортною накладною ААК №002225 від 01.11.2013 р.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача-1 (Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області) 14 000,00 грн. відшкодування вартості майна набутого без достатньої правової підстави. Дану вимогу обґрунтовує тим, що станом на 01.11.2013 р. (дата товарно-транспортної накладної) Дошкільний навчальний заклад с. Старичі фінансувався Старичівською сільською радою і саме органи сільської ради та її посадові особи були уповноважені розпоряджатися бюджетними призначеннями.

Дане твердження позивача спростовується встановленими в рішенні господарського суду Львівської області у справі № 914/3393/15 обставинами, а саме в даному рішенні встановлено, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дошкільний навчальний заклад с. Старичі за організаційно-правовою формою є комунальною організацією. Згідно Довідки Старичівської сільської ради №1314 та №1323 від 29.09.2015, будівля Дошкільного навчального закладу знаходиться на балансі Старичівської сільської ради та фінансується з місцевого бюджету Яворівської районної ради Львівської області, розпорядником коштів місцевого бюджету призначених для фінансування дошкільної освітити є Яворівська районна державна адміністрація. Також в даному рішенні встановлено, що на час поставки лісо продукції фінансування дошкільних навчальних закладів здійснювалось з місцевих бюджетів, що передбачено ст. 88 Бюджетного кодексу України в редакції від 11.08.2013 р.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 18 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України фінансування закладів дошкільної освіти віднесено до районних бюджетів.

Позивачем не надано суду доказів отримання відповідачем-1 (Старичівською сільською радою) пиломатеріалів на суму 14 000,00 грн. (в матеріалах справи відсутні докази протилежного).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази підставного чи безпідставного набуття/збереження відповідачем-1 (Старичівською сільською радою) пиломатеріалів на суму 14 000,00 грн.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області 14 000,00 грн. відшкодування вартості майна набутого без достатньої правової підстави.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем не заявлено жодних вимог до відповідача-2 Дошкільного навчального закладу с. Старичі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення позову щодо відповідача-2 - Дошкільного навчального закладу с. Старичі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 3, 4, 41, 42, 43,44, 45, 46, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.12.2016 р.

Суддя Галамай О. З.