- Відповідач (Боржник): Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"
- 3-я особа: Приватне сільськогосподарське підприємство "Альфа-Агро"
- Позивач (Заявник): Фермерське господарство Відокремлена садиба "АНТОНІНА"
- Відповідач (Боржник): Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" м. Київ
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватне сільськогосподарське підприємство "Альфа-Агро"
- Заявник касаційної інстанції: Фермерське господарство Відокремлена садиба "АНТОНІНА"
- Відповідач (Боржник): ПАТ "Дельта Банк"
- Позивач (Заявник): Фермерське господарство Відокремлена садиба "Антоніна"
- Відповідач (Боржник): ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Бак" Кадирова Владислава Володимировича
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2016 р. Справа№ 910/12195/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря Куценко К.Л.,
за участю представників:
від позивача: Гончаров М.В. - представник за довіреністю б/н від 01.07.2016;
від відповідачів: Мостепанюк В.І. - представник за довіреністю від 20.10.2016;
від третьої особи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства відокремленої садиби "Антоніна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016
у справі № 910/12195/16 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом Фермерського господарства відокремленої садиби "Антоніна"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича
2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне сільськогосподарське підприємство "Альфа-Агро"
про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненими договорів та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство відокремлена садиба «Антоніна» (надалі - позивач, господарство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач) про визнання припиненим зобов'язання за кредитним договором від 01.09.2011 №04.1/12/11-КЛТ (надалі - кредитний договір від 01.09.2011), укладеним публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та господарством, а також за додатковим договором від 10.06.2014 №6 до кредитного договору від 01.09.2011 (надалі - додатковий договір); визнання припиненими: договору про внесення змін від 10.06.2014 №1 до іпотечного договору від 01.09.2011 №13/12/І01/11-КЛТ (надалі - іпотечний договір); про внесення змін та доповнень до договору застави від 01.09.2011 №13/12/302/11-КЛТ (надалі - договір застави №13/12/302/11-КЛТ), посвідченого 01.09.2011 приватним нотаріусом за реєстровим №792; та договору від 17.06.2014 №1 про внесення змін та доповнень до договору застави від 01.09.2011 №13/12/301/11-КЛТ (надалі - договір застави №13/12/301/11-КЛТ), посвідченого 01.09.2011 приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області Ткаченко С.А.; скасування заборони відчуження нерухомого майна, наданого у забезпечення зобов'язань господарства перед банком за кредитним договором від 01.09.2011; договором про внесення змін від 10.06.2014 №1 до іпотечного договору від 01.09.2011, посвідченого нотаріусом Бабець С.В. за №793, а саме: цілісний майновий комплекс будівель та споруд, пункт хімізації, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с/рада Козаче-Лагерська, цілісний майновий комплекс складається з: складу (літ. А), загальною площею 1079,4 кв.м., побутової будівлі (літ.Б), загальною площею 246,4 кв.м., огорожі та споруди (№1-6), теплиці (літ. В), житловий будинок, тераса (літ Г, г) загальною площею 35,5 кв.м., вагова, навіси (Д, д, д1), загальною площею 11,5 кв.м., ангару (літ Е), загальною площею 897,0 кв.м., критого току (літ Ж), свинарнику (літ 3), загальною площею 644,2 кв.м., та належить господарству на праві власності на підставі свідоцтва про право власності (серія САС905572 виданого 29.08.2011 виконкомом Козачелагерської с/ради на підставі рішення від 26.08.2011 №30, та зареєстрованого комунальним підприємством «Каховське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради 29.08.2011 у реєстраційній книзі №1 за реєстраційним 22005437 та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.05.2014 за 5793432); зобов'язання банка в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. (надалі - Уповноважена особа) зняти заборону з рухомого майна господарства, внесену до державного реєстру обтяжень рухомого майна у зв'язку з укладанням договору від 10.06.2014 №1 про внесення змін та доповнень до договору застави №13/12/302/11-КЛТ, посвідченого нотаріусом Бабець С.В. 01.09.2011 за №792; зобов'язання банка в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. зняти заборону по рухомому майну приватного сільськогосподарського підприємства «Альфа-Агро» (надалі - підприємство), внесену до державного реєстру обтяжень рухомого майна у зв'язку з укладанням договору від 17.06.2014 №1 про внесення змін та доповнень до договору застави №13/12/301/11-КЛТ, посвідченого нотаріусом Ткаченко С.А. за №1734, шляхом подання заяви про припинення обтяження і подальше вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2015 у справі № 923/1355/15 відмовлено у задоволенні позову та встановлено відсутність заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки позивач повністю виконав зобов'язання з додаткового договору, а тому іпотека та застава, на думку позивача, є припиненими.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 (повне рішення складено - 19.09.2016) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство відокремленої садиби "Антоніна" 28.09.2016 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 та прийняти нове про задоволення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.11.2016.
07.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи практики Верховного Суду України у вирішенні аналогічних спорів.
07.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Дельта Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі.
18.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копія листа-вимоги від 13.07.2015 № 31.4-08/292/15 та копії платіжних доручень № 95 від 13.08.2015 та № 96 від 14.08.2015.
23.11.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від банку надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначив про неможливість застосування у даній справі правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-1429цс16 від 05.10.2016, оскільки висновок колегії суддів, викладений у вказаній постанові, стосується інших, відмінних від даного спору правовідносин.
В судовому засіданні 30.11.2016 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 30.11.2016 було поставлено питання позивачу щодо того, хто є відповідачем у даній справі за заявленими позовними вимогами у даній справі до відповідача-1 та відповідача-2. На що представник позивача зазначив, що фактично позовні вимоги були заявлені до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», разом з цим з матеріалів справи вбачається, що в ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 було розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича.
Таким чином, фактично Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича та Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є однією юридичною особою, а тому фактично позовні вимоги заявлені до однієї особи - ПАТ "Дельта Банк" (надалі - відповідач).
В судовому засіданні 30.11.2016 представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та додаткових поясненнях.
У судове засідання 30.11.2016 представник третьої особи не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 15.11.2016 ухвали суду від 07.11.2016 про відкладення розгляду справи. Про причини неявки на дане судове засідання не повідомив, жодних клопотань та заяв від останнього не надходило.
Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи (яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання) за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 між позивачем (як позичальником) і відповідачем було укладено кредитний договір від 01.09.2011 (надалі - кредитний договір), яким було встановлено процедуру та умови: надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 800 000 грн.; повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (пункт 1.1 кредитного договору від 01.09.2011).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, а позичальник зобов'язаний, зокрема: повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 29.08.2014 зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена цим пунктом, розраховується пеня, що передбачена підпунктом 3.4.8 пункту 3.4 кредитного договору від 01.09.2011 на суму простроченого платежу; щоквартально надавати банку фінансову звітність, а саме: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма 1-Б) в строки, встановлені для надання відповідної звітності в державні органи, інформацію про надходження на поточні рахунки та заборгованості за кредитами в інших банках, а також на вимогу банку іншу звітність, розшифровку окремих статей балансу та звіт про використання кредитів. Інформацію про надходження на поточні рахунки та заборгованості за кредитами в інших банках надати банку за період з 01.09.2011 по 30.09.2011; у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами (підпункти 3.4.4, 3.4.5, 3.4.8 пункту 3.4 кредитного договору).
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору - усі вимоги банку до позичальника, що виникнуть у майбутньому за кредитним договором та додатковими угодами, укладеними в рамках кредитного договору, забезпечуються заставою майна та майнових прав, що належать позичальнику та третім особам за укладеними договорами застави від 01.09.2011.
При цьому основним забезпеченням повернення кредитів, сплати процентів та пені є застава позичальником сільськогосподарської техніки згідно з договором застави № 13/12/302/11-КЛТ, майнове поручительство підприємства із заставою сільськогосподарської техніки згідно із договором застави № 13/12/301/11-КЛТ, іпотека позичальником цілісного майнового комплексу нежитлових будівель та споруд, пункт хімізації, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с/рада Козаче-Лагерська згідно з іпотечним договором (пункт 4.2 кредитного договору від 01.09.2011).
Кредитний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, а за наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплати процентів.
10.06.2014 між відповідачем та позивачем було укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору. За умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за додатковим договором (пункт 1.1 додаткового договору).
Надання кредиту здійснюється у сумі 800 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19 % річних із кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 09.06.2015 включно на умовах, визначених додатковим договором (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 додаткового договору).
Відповідно до підпункту 1.1.2 пункту 1.1 додаткового договору повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту рівними частинами в останній день кожного місяця в сумі 66 666,67 грн., починаючи з 30.07.2014 та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом, визначеним у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 додаткового договору. Останній платіж у рахунок погашення кредиту сплачується в розмірі фактичного залишку заборгованості за кредитом.
Разом з цим, забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за додатковим договором виступає договір іпотеки цілісного майнового комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: Херсонська область, Горностаївський район, с/рада Козаче-Лагерська, та належить господарству; договір застави обладнання, що належить позивачу; договір застави обладнання, що належить Підприємству (пункт 1.3 додаткового договору).
Разом з цим, позичальник зобов'язаний, зокрема: протягом дії додаткового договору щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1); звіту про фінансові результати (форма 2); щороку не пізніше 25 числа другого місяця року, наступного за звітним надавати кредитору належним чином засвідчені: бухгалтерський баланс за рік (форма 1); звіт про фінансові результати за рік (форма 2); в день укладання договору (ів) застави (іпотеки) укласти в акредитованій кредитором страховій компанії договір страхування заставного майна, зазначеного в пункті 1.3 додаткового договору; протягом строку користування кредитом перевести 100% оборотів по всім поточним рахункам, що відкриті в банківських установах України, на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора. Для підтвердження виконання своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати кредитору довідки / виписки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник (підпункти 3.3.9, 3.3.10, 3.3.16.2, 3.3.16.3 пункту 3.3 додаткового договору).
У випадку порушення позичальником вимог підпунктів 3.3.1, 3.3.6 - 3.3.16 пункту 3.3 додаткового договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2 % від суми кредиту, визначеної підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 додаткового договору, за кожний випадок порушення (пункт 4.2 додаткового договору).
Додатковий договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за додатковим договором (пункт 8.3).
З метою забезпечення зобов'язання господарства за кредитним договором від 01.09.2011 та додатковим договором були укладений іпотечний договір, за умовами якого: іпотекодавець (господарство) з метою забезпечення належного виконання зобов'язання (зобов'язання, що випливають з кредитного договору від 01.09.2011 та додаткового договору, а саме: повернення кредиту у сумі 800 000 грн.; сплати процентів; відшкодування витрат, понесених у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки; сплати штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із невиконанням кредитного договору від 01.09.2011 та додаткового договору), що випливають з кредитного договору від 01.09.2011 та додаткового договору, передає, а іпотекодержатель (банк) приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених іпотечним договором, належне йому на праві власності нерухоме майно (пункт 2.1 іпотечного договору).
А також в забезпечення кредитного договору було укладено договір застави №13/12/302/11-КЛТ, за умовами якого заставодавець (господарство) передало у заставу заставодавцю (банк) обладнання для забезпечення зобов'язань за додатковим договором, у тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів і штрафних санкцій (пункт 1.1 договору застави №13/12/302/11-КЛТ).
У відповідності до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
На думку апелянта, зобов'язання за додатковим договором припинені у зв'язку із повним погашенням боргу за тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями, а тому є підстави для: визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором від 01.09.2011 та додатковим договором; визнання припиненими іпотечного договору, договору застави №13/12/302/11-КЛТ та договору застави №13/12/301/11-КЛТ; скасування заборони відчужувати нерухоме майно; зобов'язання банку зняти заборони на відчуження. При цьому, апелянт помилково вважає, що факт відсутності заборгованості за додатковим договором було встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2015 зі справи № 923/1355/15 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до Фермерського господарства відокремленої садиби "Антоніна" про стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
Так, вказаним рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2015 у справі № 923/1355/15 було встановлено, що позичальник (позивач) умови додаткового договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим за господарством станом на 22.06.2015 була наявна заборгованість у сумі 1 024 518,07 грн. Проте, під час розгляду вказаної справи господарство платіжними дорученнями від 13.08.2015 № 95 на суму 500 000 грн. та від 14.08.2015 № 96 на суму 524 518,07 грн. сплатило банку заборгованість за додатковим договором у сумі 1 024 518,07 грн.
Таким чином, вказаним рішенням було підтверджено факт прострочення повернення кредиту господарством і сплату останнім 1 024 518,07 грн. Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Херсонської області від 02.09.2015 у справі № 923/1355/15 (надалі - наведена справа) на підставі ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення, а тому повторного доведення не потребують.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Суд апеляційної інстанції враховує обставини, що встановлені у зазначеному рішенні, разом з цим, виходячи з повноважень передбачених ст. 101 ГПК України, зазначає наступне.
При розгляді даної справи як в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду відповідач неодноразово зазначав, що ціна позову у наведеній справі була розрахована станом на 22.06.2015, тоді як до моменту сплати позичальником всієї заборгованості (14.08.2015) у розмірі 1 024 518,07 грн. позивач продовжував користуватись кредитними коштами, у зв`язку з чим банк на цілком законних підставах продовжував нараховувати проценти на умовах, передбачених кредитним договором (арк. 3 відзиву на позовну заяву від 25.07.2016 (а.с. 104-106, а також у відзиві на апеляційну скаргу), що повністю кореспондується зі ст. 1054 ЦК України. Викладене повністю підтверджується під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Тому не приймаються посилання апелянта на наведену норму матеріального права, яка натомість підтверджує його зобов`язання щодо сплати процентів, що є складовою частиною основного кредитного зобов`язання згідно вказаної норми.
При цьому суд апеляційної інстанції з`ясував, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги доводи відповідача про зарахування ним заборгованості 1 024 518,07 грн. в іншому порядку, ніж було встановлено у рішенні по наведеній справі № 923/1355/15. При цьому, сам відповідач як у відзивах, так і в розрахунках зазначає про заборгованість позивача по процентах, а у вимогах і розрахунках - обраховує пеню. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України перевірив зазначені обставини і розрахунок сторони.
Так, в наведеному рішенні суд встановив сплату наступної заборгованості, що обліковувалась станом на 22.06.2015: сума заборгованості за простроченим кредитом складає 779 422 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 135 949,93 грн.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 7 876,77 грн.; сума заборгованості з процентів за простроченим кредитом - 89 668,09 грн.; за строковим кредитом - 0,00 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 11 013,53 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів - 587,75 грн.
Тоді як з розрахунку та банківських виписок, наданих відповідачем (до суду першої інстанції, а.с. 107-115) вбачається, що останнім було помилково зараховано, зокрема, заборгованість по процентам у розмірі 148 664,36 грн., а за строковий кредитом - 10 451,10 грн., а всього - 159 115,46 грн. (тобто станом на 14.08.2015), тоді як повинен був - 89 668,09 грн. (станом на 22.06.2015 згідно ст. 35 ГПК України). Тобто, сума у розмірі 69 447,37 грн. була зарахована відповідачем (всупереч наведеному рішенню) на погашення процентів (за неохоплений у рішенні суду у наведеній справі період) замість пені. Дана обставина стала підставою для помилкового віднесення судом першої інстанції частини суми із 95 225,94 грн. до заборгованості зі сплати пені, тоді як насправді заборгованість в розмірі 69 447,37 грн. (за своєю правовою природою) є процентами.
Так, правові підстави нарахування процентів передбачені ст. 1056-1 ЦК України, які за своєю суттю не входять до штрафних санкцій.
Що, в свою чергу, є підставою для висновку суду апеляційної інстанції про передчасність позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове невиконання позивачем пунктів кредитного договору, зокрема: 3.3.9, 3.3.16.3, 3.3.16.2, що не спростовано доводами апелянта.
Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для відмови в позові є не наявність (відсутність) нарахованих штрафних санкцій, а наявність заборгованості за процентами, яку суд першої інстанції частково помилково відніс до штрафних санкцій (пені).
Так, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта з посиланням на ст. 64 Конституції України про неможливість обмеження конституційних прав і свобод та на ст. 321 ЦК України, що право власності є непорушним. Але з урахуванням встановлених обставин (наявності заборгованості), позовні вимоги є передчасними.
При цьому, позивач не позбавлений права звернутись до суду з іншим позовом (з урахуванням іншої нової підстави - відсутності заборгованості за кредитним договором, зокрема, процентами).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції не розглядає доводи позивача про необхідність застосування позовної давності у даній справі, оскільки, виходячи з предмету та підстав позову у даній справі, за відсутності зустрічного позову, суд не може застосувати норми матеріального права про позовну давність, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі. Разом з цим, відповідач не позбавлений права в загальному порядку звернутись до суду про стягнення штрафних санкцій, зокрема, які не входили до предмету розгляду у наведеній справі, а позивач у даній справі, - відповідно заявити про сплив позовної давності.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем доведено, що зобов'язання за додатковим договором не виконані позивачем у повному обсязі, а тому відсутні й підстави для припинення іпотеки та застави як таких, що забезпечують повне виконання зобов'язання за додатковим договором, однак з інших мотивів, які викладені у даній постанові.
А тому доводи апелянта про фактичне погашення заборгованості з процентів (тобто виконання основного зобов`язання за кредитним договором) спростовується обставинами справи.
Разом з цим, відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.
Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що правова позиція, викладена у вказаній постанові Верховного Суду України полягає в тому, що нараховані та несплачені боржником штрафні санкції не є перешкодою для припинення іпотеки у випадку повного виконання зобов'язань, які виникли з кредитного договору. Тоді як у справі, що розглядається встановлено, що позивачем не було в повному обсязі виконано умови саме додаткового договору, який є доповненням до кредитного договору.
Крім цього, у даній справі відповідно до п.5.1 кредитного договору, сторони іпотечним договором забезпечили повернення саме кредиту, процентів та пені.
Отже, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові від 11.11.2015 зі справи № 6-2127цс15, не може бути застосований у даній справі, оскільки позивачем не виконані у повному обсязі зобов'язання саме з кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32-36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства відокремленої садиби "Антоніна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 910/12195/16 - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 910/12195/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/12195/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
- Номер:
- Опис: визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненими договорів та зобов'язання вчинити дії,
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/12195/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Коротун О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.07.2016
- Дата етапу: 11.10.2016
- Номер:
- Опис: визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненими договорів та зобов'язання вчинити дії
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/12195/16
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Коротун О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.10.2016
- Дата етапу: 30.11.2016
- Номер:
- Опис: визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненими договорів та зобов'язання вчинити дії
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/12195/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Коротун О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.01.2017
- Дата етапу: 16.03.2017
- Номер:
- Опис: визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором, визнання припиненими договорів та зобов'язання вчинити дії,
- Тип справи: На новий розгляд
- Номер справи: 910/12195/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Коротун О.М.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.03.2017
- Дата етапу: 24.05.2017