Справа № 1-88

                                                                                                                                                                             Категорія 12

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    4 вересня 2009 року                                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:  головуючого-судді                 Невара О.В.,

                при секретарі                           Абрамчук Н.В.,

з участю прокурора                                Корця О.В.,

                потерпілої                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов’язаного, раніше не судимого,

    у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, усвідомлюючи свій обов’язок по сплаті щомісячних коштів (аліментів) в користь ОСОБА_1 на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, Петра, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 7 липня 2005 року та до їх повноліття, за виконавчим листом № 2-294 від 18 липня 2005 року, виданим Маневицьким районним судом Волинської області, будучи зобов’язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей, починаючи з 15 липня 2008 року від сплати аліментів злісно ухиляється, бажаючи цього. Так, будучи працездатним, на облік в Маневицький районний центр зайнятості з метою працевлаштуватись не звертався, ніде особисто роботу не шукав. На усні звернення стягувача ОСОБА_1 сплачувати аліменти не реагує і в категоричній формі сплачувати аліменти відмовляється, ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. ОСОБА_2 в більшості випадків ігнорує виклики у відділ державної виконавчої служби Маневицького районного управління юстиції, кошти згідно рішення суду на утримання дітей не сплачує, незважаючи на те, що 21 липня 2008 року, 6 жовтня 2008 року, 2 березня 2009 року, 14 серпня 2009 року відділом ДВС Маневицького РУЮ письмово попереджувався про необхідність виконання свого обов’язку та можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання аліментних обов’язків. Внаслідок злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів), за період з 15 липня 2008 року по 1 серпня 2009 року утворилась заборгованість по сплаті аліментів на суму 4699 гривень 29 копійок. ОСОБА_2 ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості, не вчиняє, на профілактичні бесіди працівників ВДВС Маневицького РУЮ не реагує, сплачувати аліменти в добровільному порядку категорично відмовляється.

Підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показав, що 12 вересня 1999 року він одружився з ОСОБА_1 Від шлюбу вони мають двоє неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, Петра, ІНФОРМАЦІЯ_5. Спільне життя у них не склалося, рішенням Маневицького районного суду Волинської області у липні 2009 року шлюб між ними було розірвано. Діти – сини ОСОБА_3 і Петро проживають разом з ОСОБА_1, перебувають на її повному утриманні. В липні 2005 року ОСОБА_1 подала в Маневицький районний суд заяву про стягнення з нього аліментів. Йому відомо, що за рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 7 липня 2005 року та до їх повноліття. З липня 2008 року та по даний час він аліментів не сплачує в зв’язку з відсутністю необхідних коштів. Будь-якої матеріальної допомоги своїм дітям він ні разу не надавав. На обліку в Маневицькому районному центрі зайнятості він ніколи не перебував. Не заперечує, що неодноразово попереджувався працівниками ВДВС Маневицького РУЮ про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, але необхідних коштів на утримання дітей все одно не сплачував. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати. В найближчий час заборгованість по аліментах зобов’язується погасити.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила, що ОСОБА_2 з липня 2008 року будь-яких коштів на утримання неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, Петра, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно рішення суду не сплачував,  матеріальної допомоги дітям не надавав. До своїх дітей він жодного разу не приїжджав. Сплачувати аліменти в категоричній формі відмовляється. У виборі покарання, на яке заслуговує підсудний, покладається на думку суду.

Показання  підсудного ОСОБА_2 відповідають  фактичним  обставинам  справи, які ним не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 вини в інкримінованому йому злочині, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудової підготовки матеріалів протокольної форми, зокрема, виконавчим листом Маневицького районного суду Волинської області від 18.07.2005 року (а.с. 13), з якого встановлено, що ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, Петра, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 7 липня 2005 року та до їх повноліття; заявою ОСОБА_1 від 10.08.2009 року (а.с. 9), якою підтверджується, що ОСОБА_2 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей ухиляється, ніякої матеріальної допомоги на їх утримання не надає; довідкою та поданням ВДВС Маневицького РУЮ (а.с. 11-12, 16), з яких встановлено, що сума заборгованості по сплаті аліментів за період з 15.07.2008 року по 1.08.2009 року становить 4699 гривень 29 копійок; попередженнями ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність у випадку злісного ухилення від сплати аліментів від 21.07.2008 року, 6.10.2008 року, 2.03.2009 року, 14.08.2009 року (а.с. 22-23); повідомленнями Маневицького районного центру зайнятості № 666/01-20 від 11.08.2009 року, № 668/01-20 від 13.08.2009 року (а.с. 17, 37), якими підтверджується, що ОСОБА_2 на обліку в МРЦЗ, як безробітний або шукаючий роботу, не перебував і на даний час не перебуває; трудовою книжкою ОСОБА_2 серії АС № 395461 (а.с. 30).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки злісно ухилявся з 15 липня 2008 року від сплати встановлених рішенням Маневицького районного суду Волинської області коштів в користь ОСОБА_1 на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (аліментів), що призвело до утворення станом на 1.08.2009 року заборгованості на суму 4699 гривень 29 копійок.

    При призначенні покарання суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості.

    Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу підсудного, а саме: його позитивну характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніде не працює.    

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд відносить його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та особу винного, а також те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів нетривалий час, суд вважає, що призначення покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання без ізоляції  від суспільства у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному призначається покарання не пов’язане з реальним позбавленням волі, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід обрати підписку про невиїзд з постійного місця проживання.    

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, призначивши покарання – 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного  покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу обрати підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                            Суддя районного суду                            О.В. Невар