ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2009 року Справа № 2а-2340/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача - Дивинської І.В.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну
справу за позовом: СТ «Станіславкоопбуд»
до відповідача: управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську
про визнання недійсним рішення № 2159 від 04.08.2009 року,-
ВСТАНОВИВ:
20 серпня 2009 року СТ «Станіславкоопбуд» (надалі-позивач) звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання недійсним рішення № 2159 від 04.08.2009 року.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем 04.08.2009 р. винесено рішення за № 2159 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України до СТ „Станіславкоопбуд", вважає його незаконним, оскільки згідно положень Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, проте, тільки протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. В результаті, відповідач міг застосувати до СТ «Станіславкоопбуд» штрафні санкції тільки за останні 6 місяців, що передували винесенню оскаржуваного рішення. Окрім того, застосовані штрафні санкції суперечать вимогам пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснила, що СТ «Станіславкоопбуд» не погоджується із винесеним управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську рішенням про стягнення з них штрафу в розмірі 904,76 грн. та нарахованої пені в розмірі 1056,07 грн. за період з 20.12.2006 року по 22.05.2009 року, оскільки дані санкції є адміністративно-господарськими, а тому вони не можуть стягуватись за період більше 6 місяців з дня виявлення порушення. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, місце та дату був повідомлений належним чином. На адресу суду подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську правомірно винесено рішення № 2159 від 04.08.2009 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України до СТ „Станіславкоопбуд", а підстави для звільнення від відповідальності СТ „Станіславкоопбуд" за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду відсутні. Позивач у позовних вимогах керується положеннями статей Господарського кодексу України, проте даний нормативно-правовий акт, посилаючись на статтю 1, визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до пункту 1 статті 4 цього Кодексу не є предметом регулювання -„...фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів...". Відповідно до частини 15 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Просив в адміністративному позові СТ "Станіславкоопбуд" до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання недійсним рішення управління ПФУ в м. Івано-Франківську № 2159 від 04.08.2009 р. відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача, наявні у справі матеріали та оцінивши досліджені докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до положення статті 4 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Статтею 17 даного Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В статті 18 даного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи вищенаведені норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку СТ "Станіславкоопбуд" і управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську є суб'єктами відносин системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не суб'єктами господарських відносин. В зв'язку з цим, відносини щодо порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, є календарний місяць.
Згідно положень статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплатив страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. А відповідно до частини 2 статті 106 даного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 вищевказаного Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасне перерахування страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно. За наявності вищезазначених обставин, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду у визначеному законом порядку виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику для сплати.
Відповідно до частини 15 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Як встановлено в судовому засіданні, СТ "Станіславкоопбуд" є страхувальником, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивачем здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 20.12.2006 року по 22.05.2009 року, однак за даний період позивачем було допущено порушення строків сплати даних внесків. Враховуючи наведене, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 04.08.2009 року було винесло рішення № 2159 про стягнення з них штрафу в розмірі 904,76 грн. та нарахованої пені в розмірі 1056,07 грн. за період з 20.12.2006 року по 22.05.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, в контексті даного спору, суд приходить до переконання, що у відповідача наявне право застосовувати фінансові санкцій та нарахувати пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків незалежно від строку виявлення відповідних підстав. Отже, в даному випадку, відповідач по справі при прийнятті рішення № 2159 від 04.08.2009 року діяв виключно в межах, встановлених законодавством України, прав та інтересів позивача не порушував, внаслідок чого, позовні вимоги позивача щодо скасування вищевказаного рішення не підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя І.В. Панікар
Постанова в повному обсязі складена та підписана 15.09.2009 року.