АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, в особі його законного представника ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

Справа № 759/20769/13-ц

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/13028/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

В С Т А Н О В И Л А:

20.12.2013 ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати причини пропуску нею шестимісячного строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняттю спадщини після смерті батька - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, поважними та визначити їй додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона мала об'єктивні причини, які перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк. Позивач вказувала, що спадкодавець ОСОБА_8 проживав окремо з іншою сім'єю та тривалий час вони не спілкувались. Лише в 2013 році позивач випадково дізналась про смерть батька. Після цього вона звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва нотаріус відмовила, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку звернення.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.08.2015 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_4, визначений позивачу додатковий строк для прийняття спадщини протягом двох місяців /т. 1 а.с.71-73; 123-127/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 вказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою скасування судом касаційної інстанції визначено, що суд розглянув спір за участі в якості відповідача лише територіальної громади в особі міської ради за наявності інших спадкоємців за законом /т. 1 а.с.183-185/.

При новому розгляді справи, ухвалою суду від 14.04.2016 замінено неналежного відповідача Київську міську раду на належних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 /т.1 а.с.210/. У зв'язку з цим, позивачем 29.04.2016 були подані уточнення позовних вимог, в яких окрім заміни відповідачів змінені і підстави позову, а саме вказано в якості поважності причин пропуску строку прийняття спадщини: відсутність спілкування та інформація про смерть батька - ОСОБА_8,; проходження стаціонарного лікування у Київській міській психоневрологічній лікарні № 2 з 17.05.2012 по 22.06.2012 та з 16.04.2013 по 25.06.2013 /т.1 а.с.213-217/.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2016 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, в особі його законного представника ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Визначений ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю два місяці для подання до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з відповідачів у справі судові витрати на користь держави у розмірі 551, 20 грн..

Не погодився з таким судовим рішенням відповідач ОСОБА_1, ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-85цс12 від 26.09.2012, стверджує, що відсутність інформації про смерть спадкодавця не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. А висновки суду про поважні причини - перебування позивача на лікуванні вважає логічно суперечливим, так як вказані обставини не могли бути та й не були для позивача непереборними оскільки у той час, як вказує сама позивач, їй взагалі не було відомо про відкриття спадщини. До того ж перебування на лікування не було тривалим, позивач міг мати час 2,5 місяці до лікування та майже 1,5 місяці після цього. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.

Позивач, її представник, який також представляв інтереси третьої особи ОСОБА_4, а також законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подала, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача на час відкриття спадщини були відсутні належні документи, які є необхідними для подачі до нотаріуса заяви про її прийняття, адже ОСОБА_8 останні роки його життя не спілкувався з позивачкою та проживав з іншою сім'єю, що об'єктивно виключало для позивача можливість прийняти спадщину у встановленому законом порядку, а також позивач є інвалідом другої групи, впродовж 2012-2013 років двічі знаходилася на стаціонарному лікуванні в КМПНЛ №2 з приводу тяжкого психічного розладу, у зв'язку із чим такі причини по своїй суті для позивача мали ознаки непереборних, а тому суд визнав їх поважними.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 04.10.2013 /т.1 а.с.6/. Після його смерті відкрилась спадщина і, відповідно, почався перебіг строку на її прийняття, який закінчився зі спливом шести місяців, тобто 03.08.2012.

Позивач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 21.02.2006 /т.1 а.с.7/.

Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори № 12 із заявою про прийняття спадщини 13.12.2013 /т. 1 а.с.35/.

Постановою державного нотаріуса від 13.12.2013 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 з підстав пропуску строку на прийняття спадщини /т.1 а.с.41/.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі правові позиції були висловлені Верховним Судом України у справі № 6-85цс12 від 26.09.2012, у справі №6-1486цс16 від 04.11.2015 та у справі № 6-1215цс16 від 14.09.2016.

За наведених обставин, визначені позивачем причини пропуску строку на прийняття спадщини як відсутність спілкування з батьком та відсутність інформації про його смерть не можуть вважатися поважними причинами. А тому висновки суду першої інстанції щодо їх поважності є необґрунтованими.

Перевіряючи твердження позивача про перебування на лікуванні судом встановлено, що вона є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, що підтверджується посвідченням виданим 27.02.2013 Деснянським управлінням праці та соціального захисту населення в м. Києві /т. 1 а.с.204/.

З довідки Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 04.04.2016 № 634 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у них на обліку з квітня 2010 року. Впродовж 2012 та 2013 років двічі знаходилась на стаціонарному лікуванні з 17.05.2012 по 22.06.2012 та з 16.04.2013 по 25.06.2013 з приводу тяжкого психічного розладу /т. 1 а.с.205/.

Як вже вказано вище строк для прийняття спадщини тривав з ІНФОРМАЦІЯ_1 до 03.08.2012. У цей період позивач перебувала на лікуванні з 17.05.2012 по 22.06.2012. Тобто протягом місяця і п'яти днів із шести місяців строку. До того ж час перебування на лікуванні не відноситься ні до початку, ні до закінчення перебігу строку для прийняття спадщини і, як зазначає сама позивач, вказане лікування носить регулярний, систематичний характер. А отже слід погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що у позивача була можливість реалізувати свої права до і після проходження лікування. Сама по собі наявність хвороби психічного характеру також не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки як вбачається хвороба носить тривалий характер, виникла задовго до початку перебігу строку для прийняття спадщини, та даних які б свідчили, що вказане захворювання впливає на здатність позивача розуміти значення своїх дій та керувати ними матеріали справи не містять. А отже вказана обставина не є такою, що впливає на реалізацію позивачем своїх прав та виконання обов'язків визначених законом. Тому надання позивачеві певних переваг є порушенням принципів рівності та змагальності учасників судового розгляду.

В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При зверненні до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивачем визначені дві обставини в якості поважних причин пропуску: 1) відсутність спілкування з батьком і відсутність інформації про його смерть; 2) хвороба і перебування на лікуванні. Виходячи з вищевикладених обставин жодна з цих обставин не свідчить про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. А посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача на час відкриття спадщини належних документів, які є необхідними для подачі до нотаріуса заяви про її прийняття є такими, що виходять за межі заявлених позовних вимог та безпідставними, оскільки відсутність правовстановлюючих документів не є перешкодою для звернення із заявою про прийняття спадщини.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, тому в їх задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

Посилання учасників розгляду на судове рішення про визнання за позивачем права власності на частину спадкового майна не приймаються до увагу суду з огляду на те, що питання визначення додаткового строку на прийняття спадщини є первісним. Та обставина, що відповідачами в тій справі були визнані позовні вимоги жодним чином не впливає на вирішення даної справи, оскільки в цій справі відповідачами позовні вимоги не визнані, а позивач в ході нового розгляду справи підтримала заявлені нею позовні вимоги.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09.08.2016 - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, в особі його законного представника ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: